Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Суть банків і їх об’єктивна необхідність

Суть банків і їх об’єктивна необхідність
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Суть банків і їх об’єктивна необхідність.


Щоб в повній мірі оцінити важливість банків, як складової частини економіки, необхідно розглянути функції грошей і визначити, яку роль відіграють гроші в сучасному суспільстві. Об'єм грошової маси, що знаходиться в обігу, і методи його контролю - надзвичайно важливі фактори  економічної політики будь-якого уряду. Для ефективного управління грошовою масою країна створює центральний банк. Всі державні банки несуть приблизно однакову функціональну нагрузку. Це зв'язано з тим, що у всіх країнах державні інтереси однакові. Спробуємо перерахувати основні завдання   Національного банку України:
1.    контроль випуску банкнот та монет;
Національний банк разом з Міністерством фінансів несе відповідальність за
емісію грошей. Він визначає об'єм випуску готівки, котрий доводиться  збільшувати виходячи з сезонних потреб.
2.    випуск і викуп державних цінних паперів;
Державні цінні папери (облігації) складають основну частину державного боргу. Покупка і продаж цих облігацій є важливим механизмом, за допомогою якого НБУ впливає на суму грошових засобів і рівень процентних ставок на  грошовому ринку.
3.    введення валютного резерву країни;
Керуючи цим резервом НБУ може впливати на обмінний курс гривні.
4. виконання державної грошової (монетарної) політики;
5. ведення рахунків для банків;
6. останній кредитор в критичній ситуації;
Якщо комерційним банкам не вистачає грошових коштів і вони не можуть  залучити кошти з інших джерел, то їм повинен допомогти НБУ.
7. контроль за діяльностью банків;
Якщо НБУ встановлює правила обігу грошової маси, то комерційні банки мають їх виконувати. Грошова маса та інші платіжні засоби складають основу  фінансового ринку. Комерційні банки виступають на цьому ринку посередниками, оскільки вони з'єднують позичальників і кредиторів. Кредитори, що мають вільні кошти, розміщують їх в банках або якимось іншим чином інвестують у фінансовий ринок. Ці кошти надаються тим, хто хоче отримати позику. Кредитори, що володіють вільною грошовою масою, не позичають їх безпосередньо позичальникам, здійснюють це через фінансових посередників (банки).
Фінансові посередники беруть на себе задачу залучення коштів від тих, хто має вільні грошові засоби ( в деяких випадках дуже невеликі суми) і об'єднують їх в більш великі, такі, які потрібні позичальникам.  Намагаючись отримати прибуток банки беруть на себе, замість інвестора, ризик втрат і можуть підтримувати баланс (рівновагу) між вимогами інвестора по швидкому погашеню займу і, можливо, довгостроковою потребою в коштах позичальника. Наприклад, інвестор не хоче вкладати кошти на строк більше трьох місяців. Посередник неможе виконувати його умови і при цьому позичити комусь гроші на певний строк, наприклад, на рік.
Функції банків:
Банки на сьогоднішній день виконують три основні функції:
а) залучення коштів;
б) розміщення залучених коштів;
в) проведення розрахунків;
Залучення коштів комерційними банками проводиться шляхом прийому вкладів. Вклад - це грошові кошти (в готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті), передані в банк їх власником, або третьою особою за дорученням і за рахунок власника, для збереження їх на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів у вклади, називають депозитними.
Тому в практиці діяльності комерційних банків вклади клієнтів представляють собою депозити і являються основним джерелом формування
банківських ресурсів.
Депозитними може бути, в принципі, будь-який відкритий клієнту в
комерційному банку рахунок, на якому зберегаються його грошові кошти. За словами голови правління НБУ, на сьогоднішній день на руках у населення знаходиться від 7 до 10 млрд. доларів США ( за оцінками НБУ ). Тому в грошах рядових громадян, сьогодні зацікавлені майже всі фінансові інститути.
Друга функція - кредитування клієнтів.
Коли продавець продає свої товари покупцю, з відстрочкою оплати, він може відчувати нехватку коштів. Це зв'язано з тим, що продавець витратив свої кошти на виробництво і доставку товару, але нічого не отримав взамін.
Аналогічним чином, коли покупець здійснює передплату, в нього може виникнути нехватка коштів і тоді він вимушений звернутися в банк за позикою. Цей термін в банківській практиці носить назву “фінансування торговця”, тобто він узагальнює собою всі послуги по короткостроковому кредитуванню, які надає банк.
При відкритті кредитної лінії, позики надаються банком в межах встановленого ліміту кредитування, котрий використовується клієнтом в міру потреби в коштах. Розрізняють поновлюєму і непоновлюєму кредитну лінію. У випадку відкриття непоновлюємої кредитної лінії після видачі позики і її погашення кредитні відносини між банком і клієнтом закінчуються. При поновлюємій кредитній лінії ( револьверний кредит ) кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту заборгованості автоматично.
Кредитна лінія може бути також цільовою (рамочною), якщо вона відкривається клієнту для оплати ряду поставок певних товарів в рамках одного контракту, що реалізується на протязі певного періоду часу. При відкритті кредитної лінії клиєнту відкривається спеціальний позичковий рахунок. Позичальнику може бути відкритий тільки один спеціальний позичковий рахунок. Але це не виключає можливості відкриття йому паралельно простих позичкових рахунків, якщо банк вважає за можливе прокредитувати окремо якісь господарські операції клієнта. Часто виникає ситуація коли підприємству необхідно профінансувати не обігові кошти, а ліквідувати розрив у виробництві ( торговій діяльності ). Так діюча в Україні система розподілу надходжень в іноземній валюті змушує експортерів продавати 50% виручки в інвалюті через біржу. Між відправкою валюти на біржу і отриманням карбованцевого еквіваленту проходить певний час ( 3 - 5 днів) під час якого підприємство відчуває нестачу оборотніх коштів. Особливо це відчутно для тих експортерів які, здійснюють регулярні відвантаження. В такому випадку підприємству більш вигідно просити обслуговуючий його банк про контокорентний кредит ( овердрафт ). Овердрафт - це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку шляхом виплат з цього рахунку. Овердрафтний кредит надається тільки в разі відсутності або нестачі коштів на розрахунковому рахунку клієнта в межах овердрафтного ліміту, передбаченого в кредитному договорі. При такому кредитуванні на погашення кредиту йдуть всі суми, що поступають на рахунок. За овердрафтний кредит кредитоодержувач сплачує проценти, виходячи з суми фактично наданого кредиту. Крім плати, передбаченої в договорі, кредитоодержувач сплачує банку комісійну винагороду за обслуговування овердрафтного рахунку.
Формування банківської системи України.
Аналіз розвитку банківської системи України можна рахувати від 1989 року, коли почали створюватись перші комерційні банки.Умовно цей процес можна розділити на три етапи:
- 1989-1992 рр.- етап створення комерційних банків;
- 1992-1995 рр.-етап становлення;
- з 1995 року - етап якісного розвитку банків;
Перший етап розвитку банківської системи України можна характеризувати слідуючими показниками:
- повільне створення нових банків;
- акціонування старих (таких як Агробанк,Промбудбанк та ін.)
Початково комерційні банки створювались як галузеві. Ці банки повинні були допомагати вирішенню перш за все внутрігалузевих проблем, прискоренню темпів науково - технологічного прогресу на підприємствах галузі, збільшенню об'ємів виробництва і т.д.
Так, якщо для створення комерційного банку міністерствами і державними підприємствами потрібно було внести статутний фонд в розмірі 5 млн.крб., то для створення кооперативного комерційного банку досить було, щоб його засновники-кооперативи внесли в статутний фонд 500 тис.крб.
Другий етап характеризується значною інфляцією, яка вплинула на розвиток банківської системи. Тобто значна частина неповернутих кредитів покривалася за рахунок інфляції. І знову колишні державні банки опинилися у більш вигідному становищі. Адже через них здійснювалась грошова емісія.
Жорстка монетарна політика, направлена на придушення інфляції, яку почав вести Національний банк України принесла свої плоди, і в 1995 році ріст інфляції припинився. Банки, які не встигли вчасно зорієнтуватись понесли значні фінансові втрати і навіть зазнали краху.
Третій етап відзначився  постановою Верховної Ради. Для збільшення
надійності комерційних банків Верховна Рада України зобов'язала комерційні банки збільшити свої статутні фонди та здійснити перереєстрацію у такі строки:
- у сумі еквівалентній 100 тисячам ЕКЮ, до 1 червня 1996 року;
- у сумі еквівалентній 250 тисячам ЕКЮ, до 1 жовтня 1996 року;
- у сумі еквівалентній 500 тисячам ЕКЮ, до 1 січня 1997 року;
- у сумі еквівалентній 750 тисячам ЕКЮ, до 1 червня 1997 року;
- у сумі еквівалентній 1 мільйон ЕКЮ, до 1 січня 1998 року.
Крім того, для банків з участю іноземного капіталу статутний фонд збільшується в 3 рази, а для банків з 100 - процентним іноземним капіталом - не менш як у 5 разів. Це рішення, на мою думку, має як позитивні так і негативні сторони. На сьогоднішній день в Україні існує велика кількість маленьких, так званих "кишенькових" банків. Такі банки виконують волю 1-2 людей і не можуть бути універсальними, тому що це не входить в сферу інтересів їх акціонерів. А коли банк втрачає свою незалежність, він планує свою стратегію виходячи не з риночної кон'юктури, а із інтересів своїх власників (як правило вони служать для "відмивання" грошей). Незважаючи на те, що збільшення статутних фондів розтягнуто в часі на два роки, маленькі банки не зможуть досягти потрібного рівня за рахунок реінвестування прибутку. Для виконання цієї постанови цим банкам потрібно збільшити кількість акцій настільки, що контрольний пакет не зможуть викупити 1-2 чоловіки. В результаті чого дрібні банки будуть змушені йти на злиття або збільшувати кількість акціонерів, тобто втратять свою "кишенькову" форму.
На сьогоднішній день банки стримко починають нарощувати якість надаваємих послуг та розширюють спектр нових. Так майже всі банки є членами телекомунікаційної системи міжнародних переказів S.W.I.F.T., системи грошових переказів WESTERN UNION, багато банків почали випускати пластикові карти міжнародних платіжних систем VISA та Master Card. Саме тут комерційні банки стрімко обігнали колишні державні банки. Так, наприклад, 85% випущених пластикових карт припадиє на "Аваль" та "Приватбанк".


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить