Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Експортні операції: сутність, організація, техніка здійснення

Експортні операції: сутність, організація, техніка здійснення
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Експортні операції: сутність, організація, техніка здійснення.


Під експортною діяльністю розуміється комерційна діяльність, зв'язана з продажем і вивозом за кордон товарів, послуг і капіталів для передачі їх у власність іноземному покупцеві.
Варто мати на увазі, що не усякий вивіз товару вважається експортом. Наприклад, товар вивозиться з країни, але він слідує в іншу країну транзитом. Або може вивозитися з країни для переробки, а потім увозитися назад у виді готової продукції і т.д. Такий вивіз не вважається експортною операцією.
Знання цих обставин має важливе значення для визначення величини мит при перетинанні границі, а також для статистичного обліку міжнародного товарообігу.
У цьому зв'язку важливо уточнити, що ж конкретно включає експорт, що під ним варто розуміти і що враховується в статистику [12].
Отже, під експортом розуміють і враховують у статистику:
1)    вивіз із країни товарів, вироблених, вирощених або добутих у країні, а також товарів, раніше вивезених із-за границі і, які підверглися переробці;
2)    вивіз товарів раніше ввезених, переробка котрих відбувалася під митним контролем;
3)    вивіз за кордон раніше ввезеного товару, що не піддавався в країні експорту якій-небудь переробці. Такий експорт називається реекспортом.
Предметом реекспорту найчастіше виступають товари, які продаються на міжнародних аукціонах і товарних біржах. Реекспорт може здійснюватися і без увозу товару у свою країну. Такі операції по суті не відносяться до експорту або імпорту даної країни, хоча і враховуються митною статистикою. Вони здійснюються фірмами завдяки різниці в ціні на той самий товар на різних ринках. Значна частина реекспортних операцій здійснюється з території вільних економічних зон.
Реекспортним товаром може бути тільки товар іноземного походження. Провіз товарів транзитом через яку-небудь державу реекспортом не стає. Етапи організації і техніка здійснення експортних операцій мають свої особливості. Зокрема:
•    Що стосується вивчення кон'юнктури ринку експортери й
імпортери мають різні цілі.
У процесі вивчення ринку експортерові на відміну від імпортера необхідно перш за все:
1)    визначити існуючий і перспективний попит на конкретні види товарів;
2)    виявити вимоги до характеристик товарів для своєчасного коректування виробництва експортної продукції;
3)    оцінити конкурентоспроможність товарів на конкретних ринках;
4)    визначити загальні комерційні умови збуту, включаючи рівень цін і тенденцію його зміни, кредитну політику конкурентів і застосовувані ними форми розрахунку;
5)    вибрати найбільш ефективні форми і методи реклами:
•    3 питань вибору доцільних форм і методів роботи на рин
ку експортерам важливо брати до уваги наступні умови:
1.    Торгово-політичні вимоги з погляду мати в країні збуту свої представництва, змішані фірми, торговельних посередників;
2.    Митний режим країни-імпортера, а також нетарифні інструменти регулювання ЗЕД, такі як заборона імпорту, необхідність зустрічних закупівель, технічні бар'єри, спеціальні вимоги сертифікації й ін.
3.    Способи збуту, застосовувані в країні-імпортері конкурентами, оптимальні терміни постачання, умови платежу.
4.    Рівень розвитку суміжних галузей економіки країни, що імпортує, на предмет доцільності розвитку виробничої і виробничо-збутової кооперації.
5.    Законодавчі акти приймаючої країни щодо способів розміщення замовлень.
•    При здійсненні планування зовнішньоторговельних опе
рацій експортерам важливо передбачити такі заходи як:
1.    Організація системи збуту, включаючи створення збутових філій і дочірніх фірм.
3.    Укладання угоди з посередниками попередньо докладно вивчивши їхні можливості і репутації. Проведення рекламної компанії стосовно до розробленої системи збуту.
4.    Участь у ярмарках, виставках.
5.    Використання організаційних форм зовнішньої торгівлі таких як біржі й аукціони.
6.    Направлення перспективним покупцям ініціативних пропозицій, проведення переговорів, підписання контрактів.
7.    Установлення відносин з постачальниками по розробці конкурентоспроможних виробів і поставці їх на експорт і ін.
• Проведення рекламної кампанії експортерами намічається ще на стадії вивчення ринку. І може включати наступні заходи:
1.    Видання і доведення друкованої реклами до потенційних покупців.
2.    Публікація реклами в періодичній і спеціальній пресі.
3.    Участь у виставках і ярмарках.
4.    Проведення реклами через радіо і телебачення.
5.    Проведення рекламних конференцій, презентацій і т.п.
Організаційні форми здійснення безпосереднього експорту промисловими підприємствами різноманітні. Вибір форми залежить від розмірів підприємства, його організаційної структури і форм управління, характеру продукції, що випускається, специфіки ринку країни-імпортера, ступеня конкурентної боротьби на ньому й ін.
На великих промислових підприємствах — це спеціалізований апарат управління (відділи в центральних службах, міжнародні відділення, дочірня компанія по управлінню міжнародною діяльністю).
На малих і середніх промислових підприємствах організаційні форми експортних операцій трохи інші.
Промислові підприємства, що мають функціональну структуру управління звичайно створюють власний експортний відділ.
Функції експортних відділів залежать від організаційної форми управління й обсягу експортних операцій. У міжнародній торговій практиці розрізняють два види експортних відділів: вбудований і спеціальний. Вбудований експортний відділ створюється в компаніях маючих порівняно невеликий обсяг експортних операцій. Цей відділ вбудований у комерційний апарат фірми. У функції такого відділу входить тільки висновок угод з іноземними покупцями і Спостереження за їх виконанням. Всі інші операції (транспортування, страхування, техобслуговування, реклама і т.п.) здійснюються відповідними відділами комерційного апарату.
Спеціальний експортний відділ, на відміну від вбудованого, виконує всі операції, зв'язані з експортом товарів. Він являє собою самостійну структурну одиницю, що обслуговує кілька відділень фірми. Спеціальний експортний відділ перебуває в безпосередньому підпорядкуванні віце-президента компанії і займається тільки експортними операціями.
Спеціальний експортний відділ звичайно має сектора, побудовані по функціональному, територіальному або товарному принципі.
Крім експортних відділів на малих і середніх підприємствах створюються дочірні експортні компанії, що ведуть операції по експорту товарів, вироблених на підприємствах головної материнської компанії.
Мали і середні підприємства, у яких обсяг експортних операцій невеликий для їхнього здійснення використовують різноманітні форми: комерційний апарат своєї фірми, спільні збутові компанії, збутовий апарат інших фірм, експортні асоціації, апарат закордонних представників і ін.
У вітчизняній практиці експортні операції на великих підприємствах здійснюється через ВЗЕЗ або ЗТФ. Разом з тим одержують розвиток такі організаційні форми управління, як відділ (сектор, бюро і т.п.) експорту, експортна фірма, торгові доми й ін. Примітно, що в нашій практиці усе більшу увагу приділяють науковому підходові до формування організаційних структур управління, їх постійному удосконалюванню з урахуванням зовнішнього середовища, яке постійно змінюється.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить