Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Підприємство — головна ланка зовнішньоекономічного комплексові країни

Підприємство — головна ланка зовнішньоекономічного комплексові країни
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Підприємство — головна ланка зовнішньоекономічного комплексові країни


В умовах ринкової економіки підприємства є основною ланкою зовнішньоекономічного комплексу країни. Це зв'язано з тим, що:
1)саме на підприємстві створюється продукція, що вивозиться на експорт;
2)    на підприємстві споживається продукція, яка увозиться по імпорті;
3)    на підприємстві, насамперед, створюються конкурентні переваги як самого суб'єкта ЗЕД, так і національної економіки в цілому. З даного приводу відомий американський економіст М.Портер писав: "на міжнародному ринку конкурують фірми, а не країни. Необхідно зрозуміти, як фірма створює й утримує конкурентну перевагу, щоб усвідомити роль країни, у цьому процесі" [33].
4)    На підприємстві насамперед вирішуються проблеми створення нової техніки, технології, підвищення якості виробленої продукції і наданих послуг;
5)    Саме тут значною мірою вирішуються питання участі країни в міжнародному розподілу праці, поширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.
В кінцевому підсумку від успішної роботи підприємств-суб'єктів ЗЕД значною мірою залежить прогресивний розвиток зовнішньоекономічного комплексу і національної економіки країни в цілому.
У період до перебудови в умовах командно-адміністративної економіки підприємство за своєю сутністю уявляло собою сукупність виробничо-технічних елементів. Ринкові аспекти його діяльності по суті носили формальний характер. Соціальні аспекти не реалізувалися належним образом. І головне — воно не мало економічну самостійністьПідприємство, що виробляло продукцію на експорт здійснювало свою діяльність у рамках монополії держави на зовнішню торгівлю. Принципи монополії держави в даній сфері в колишньому СРСР були введені декретом Ради народних комісарів від 22 квітня 1918 року, відповідно до якого держава в централізованому порядку керувало ЗЕД як частиною народногосподарського комплексу.
Через свої відповідні органи воно:
—    визначало які підприємства й у яких галузях можуть здійснювати операції по зовнішньоекономічних зв'язках;
—    установлювало що й у яких об'ємах повинне бути експортовано і що імпортовано;
—    безпосередньо регулювало ввіз, вивіз і операції зовнішньоторговельних організацій за допомогою системи ліцензування і контрактів.
Управління зовнішньоекономічними зв'язками з боку держави здійснювалося переважно адміністративними методами. При такому управлінні підприємства — безпосередні виробники продукції, не були зацікавлені в експортній діяльності, а прагнення до збільшення імпорту найчастіше було необгрунтованим. Підприємства не мали безпосереднього виходу на зовнішній ринок. Прямі зв'язки з закордонними партнерами практично були відсутні. Стратегія ЗЕД підприємствами не розроблялася. Питання про те, щоб мати чітку концепцію діяльності в зовнішньоекономічній сфері на мікрорівні з відображенням стратегічних цілей і засобів їхнього досягнення навіть не ставився.
В роки реформування економіки України й інших пост-соціалістичних країн зміст діяльності підприємства, його місце і роль в економіці держави значно змінюється. Підприємство реальне стає основною ланкою зовнішньоекономічного комплексу і безпосереднім учасником зовнішньоекономічної діяльності.
Важливо помітити, що на необхідність безпосередньої участі виробничих підприємств і об'єднань в економічних процесах указувалося з самого початку перебудови. У перших офіційних документах по реформуванню економіки колишнього СРСР, підкреслювалося, що основною ланкою економіки є підприємство (об'єднання). І для нього повинна бути створена найбільш сприятливе економічне середовище, закріплені йогоправа, підвищена відповідальність і на цій основі перебудована вся система господарського керування. А це припускало корінну перебудову однієї з найважливіших складових господарського механізму — механізму зовнішньоекономічної діяльності. І вже тоді в статті 28 Закону СРСР "Про підприємства в СРСР" і в ст. 28 Закону СРСР "Про кооперації в СРСР" минулому визначені функції, права й обов'язки підприємств і кооперативів в галузі зовнішньоекономічної діяльності. Надалі з розпадом СРСР і появою на його основі нових суверенних держав, функції, права й обов'язки підприємств в сфері ЗЕД були уточнені і закріплені в законодавчих актах нових суверенних держав.
Таким чином, безпосередня участь підприємств у зовнішньоекономічній діяльності законодавчо було поставлено в центр перебудови організації і керування зовнішньоекономічної діяльності нашої країни.
У ході економічної реформи підприємства, по-перше, були наділені економічною самостійністю. Вони одержали право самостійно вирішувати що виробляти й у якій кількості, у які країни направляти свою продукцію і з яких купувати, самостійно розробляти стратегію ЗЕД, установлювати зовнішньоекономічні ціни, укладати зовнішньоторговельні контракти. Наприклад, відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство:
—    самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Разом з тим зовнішньоекономічна діяльність є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України;
—    порядок використання виручки підприємства в інвалюті визначається валютним законодавством України;
—    підприємство вправі одержувати кредити від своїх закордонних партнерів. При цьому валюта зараховується на баланс підприємства і використовується їм самостійно. По кредитам отриманим підприємством кредитам держава відповідальності не несе;
—    підприємство, що здійснює ЗЕД, може відкривати за рубежем свої представництва і виробничі підрозділи, зміст яких здійснюється за рахунок підприємства;
підприємство, у своїй зовнішньоекономічній діяльності зпитань економічної, технологічної і соціальної безпеки контролюється державою.
По-друге, підприємство, як уже відзначалося в гл.1, одержує право безпосереднього виходу на зовнішній ринок.
На початку 1987 р., відповідно до постанови Уряду право виходу на зовнішній ринок одержали 75 підприємств і організацій і результати їхньої діяльності були досить успішними. Наступним кроком у розширенні участі підприємств у зовнішньоекономічній діяльності з'явилася постанова уряду, відповідно до якого юридичні особи на території країни одержали можливість створювати спільні підприємства за участю іноземних фірм. Пізніше було дозволено юридичним особам створювати підприємства на території закордонних країн.
З 1 квітня 1989 р. право безпосереднього здійснення експортно-імпортних операцій на світовому ринці одержали всі підприємства, продукція яких (роботи, послуги) мають конкурентоспроможність на зовнішньому ринку. їхні зовнішньоторговельні операції здійснюються цілком на основі валютної самоокупності, що забезпечується за рахунок валютних надходжень від експортних продажів на зовнішньому ринку.
Звичайно, масовий вихід підприємств на зовнішній ринок (у 1991 р. — близько 20 тис.) не міг не мати негативних наслідків. Однак поступово ці недоліки переборюються, формується досвід роботи на закордонних ринках, уміння використовувати їхньої переваги в інтересах успішного розвитку країни, її регіонів, самого підприємства.
Діяльність підприємств, що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності розглядають у двох напрямках:
1)    експортно-імпортні операції різного характеру (випадкові, періодичні, систематичні угоди у формі купівлі-про-дажу);
2)    операції в галузі науково-технічного, виробничого, інвестиційного співробітництва;
3)    диверсифікованість видів і форм зовнішньоекономічної діяльності.
На відміну від міжнародних закордонних компаній у яких значну частину ЗЕД складає міжнародне виробництво (близько 60-70%), наші підприємства здійснюють угоди переважно у формі купівлі-продажу товарів. Тому найважливішою тенденцією в зовнішньоекономічній діяльності наших підприємств є перехід від зовнішньоторговельних операцій купівлі-продажу до прогресивних форм виробничого, науково-технічного й інвестиційного співробітництва.
Це тим більше необхідно, оскільки Україна в даний час вступає в новий етап свого розвитку, зв'язаний із утіленням нової інноваційної моделі економічного росту [1,2].
Реалізація інноваційної стратегії економічного росту вимагає прискореного розвитку високотехнологічних виробництв, здатності виробляти наукомістку продукцію, формування експортного потенціалу цих виробництв, підвищення технічного рівня підприємств завдяки вітчизняним і світовим науково-технічним досягненням.
При здійсненні ЗЕД підприємства варто враховувати, що: 1)ЗЕД  — це складова органічна частина господарської діяльності підприємства, якщо підприємство працює не ефективно,   то   тяжко   забезпечити   ефективності   її зовнішньоекономічної діяльності;
2)    ЗЕД — це специфічна частина господарської діяльності підприємства, що пов'язана з його виходом на зовнішній ринок, де більш жорстка конкурентна боротьба, більш високі вимоги до якості продукції, післяпродажного обслуговування і т.д., що вимагає спеціальних знань і досвіду роботи в цій сфері;
3)    ЗЕД — це комплексна діяльність, що містить у собі різноманітні аспекти діяльності: і виробництво, і фінансування, і маркетинг, і логістику (питання руху товарів від початку виробництва до кінцевого споживача) і т.д.
Таким чином, в умовах ринкової економіки підприємство являє собою самостійний хазяйнуючий суб'єкт, що створений відповідно до діючого законодавства для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.
Підприємство самостійне здійснює свою діяльність і самостійно розпоряджається своєю продукцією, реалізуючи її як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить