Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності і управління нею в Україні

Етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності і управління нею в Україні
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності і управління нею в Україні


В світовій практиці менеджмент як практична діяльність, наука і навчальна дисципліна існує трохи більше 100 років. За цей час він отримав широке розповсюдження, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою.
Менеджмент ЗЕД, міжнародний менеджмент виникають трохи пізніше, приблизно в 60-х роках, під впливом бурхливого розвитку міжнародної і комерційної діяльності ТНК, поглиблення міжнародного розподілу праці, розвитку міжнародної економічної інтеграції. В Україні можливість використання менеджменту, в тому числі у зовнішній сфері, з'явилася в роки перебудови, на початку переходу країни до ринкової економіки. Тому, звичайно, мова тут іде про становлення менеджменту ЗЕД про вироблення підходів і принципів до його формування і використання на сучасному етапі розвитку країни.
Щоб розуміти цей процес, доречно розглянути (хоча б коротко) етапи розвитку ЗЕД в Україні.
Виділяють три етапи розвитку даного процесу. Перший (1918-1987 р.) - радянські роки, зокрема, післявоєнні і, особливо, десятиріччя до перебудови.
Зовнішньоекономічні зв'язки колишнього Радянського Союзу в цей період розвивались по-різному: в роки "холодної" війни менш інтенсивно, а пізніше більш інтенсивно. Але в цілому об'єм зовнішнього торгового обігу постійно збільшується. Так, в 1960 р. він складає 10 млрд. карбованців, в 1970 - 22 млрд., в 1980 р. - 91 млрд., в 1985 - 145 млрд. карбованців.
Проте в середині 80-х років темпи росту зовнішньоторгового обігу Союзу почали різко знижуватись. До цього часу в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків СРСР та інших соціалістичних країн з'явились ще інші негативні фактори:
- відстала стратегія і структура зовнішньоторгового обігу, його переважно сировинна направленість;
- незадовільне використання експортного потенціалу оброблюваної промисловості, особливо, машинобудування:
- нераціональний характер імпорту: в країну ввозився дуже широкий асортимент продукції, яку можна було виробляти і на вітчизняних підприємствах;
- недостатнє використання нових форм зовнішньоекономічних зв'язків, основною формою міжнародного економічного співробітництва була зовнішня торгівля, а такі нові форми як міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, прямі зв'язки, компенсаційні угоди, ліцензійна торгівля та інші мали незначний розвиток;
- спостерігалась недооцінка ролі ЗЕЗ як фактора економічного росту;
- відчуження безпосередніх виробників від зовнішніх ринків.
Підприємства не мали права безпосередньо виходити на зовнішні ринки. Всі питання (замовлення на експорт, закордонні закупки та ін.) знаходились у віданні держави та її органів, що максимально знижувало зацікавленість виробників у розвитку експортної продукції, покращення її якості і технічних характеристик.
Багато із названих негативних факторів були зумовлені переважно екстенсивним характером економічного росту, а також специфікою відповідних механізмів управління економікою, враховуючи зовнішньоекономічні зв'язки. В умовах екстенсивного росту головним було досягнення кількісних результатів, а витрати виробництва; якість продукції, її конкурентноздатність, технічний прогрес, соціальні проблеми відходили на другий план, що негативно впливало на соціально-економічний розвиток країни.
Другий етап (1987-1991 рр.) - роки перебудови економіки, в тому числі ЗЕЗ в Україні в складі СРСР. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополі; на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД. В цей період вирішуються два основних завдання:
1. Розширення прав міністерств і відомств, об'єднань і підприємств для виходу на зовнішній ринок, установлення прямих зв'язків, розвитку виробничої і науково-технічної кооперації.
2. Дальше вдосконалення державного регулювання ЗЕД. На даному етапі був прийнятий ряд важливих урядових постанов, спрямованих на вирішення даних завдань. Особливо треба відзначити постанову ''Про дальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності державних, кооперативних та інших суспільних об'єднань і організацій" від 12.12.88 р., у відповідності з яким всі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Велику увагу на даному етапі приділяється перебудові зовнішньоторгового апарату на рівні підприємств, регіонів і країни в цілому. Створюється нова система державного регулювання ЗЕД. Проте ЇЇ формування не завжди мало поступальний рух.
Підприємства, що одержали право виходу на зовнішній ринок, не володіли належним досвідом ведення експортно-імпортних операцій, достатніми знаннями в галузі ділових відносин і етиці міжнародного бізнесу.
Третій етап (1991 р. до даного часу). Період реформування і розвитку ЗЕД і її управління в Україні як суверенній державі.
Вступ країни на шлях самостійного розвитку вимагало вироблення нової концепції ЗЕЗ з урахуванням проведення Україною самостійної зовнішньоекономічної політики.
Суть прийнятої на початковому етапі концепції полягала:
- в розвитку активного співробітництва з країнами дальнього зарубіжжя, входження в світовий інтеграційний процес;
- удосконалення і дальший розвиток економічних зв'язків з країнами ближнього зарубіжжя, переведення їх на ринкові відносини.
На даному етапі ЗЕД надається ще більшого значення. Вона розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного росту, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні.
В цей період був прийнятий ряд важливих законодавчих актів, зокрема Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про єдиний митний тариф", "Про режим іноземного інвестування". Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ін.
За цей період значно збільшилось число суб'єктів, що здійснюють ЗЕД, зріс об'єм зовнішньоторгового обігу, розширилася географія зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, в 1999р. Україна вела торгівлю зі 190 країнами світу. При цьому об'єм експорту склав 12,7 млрд. дол., а імпорту 14,7млрд.дол. Найбільший об'єм експорту склав: в Росію (23% загального об'єму експорту), Китай (5,8%), Туреччину (5,5%), Німеччину (5,7%), СІІІА (4%). Найбільший об'єм імпорту був із Росії (48,1%),Німеччини (8.6%) США o (4%), Польщі (3,3%), Італії (2,8%) і т.д.
Зовнішньоторговий обіг Донецької області за перше півріччя 2000 р. перевищив 2,7 млрд. дол., що більше минулорічних показників на 45,4%. Добре те, що виріс він за рахунок експорту, і позитивне сальдо на сьогодні перевищує 1 млрд. дол. Більше 1000 підприємств області здійснюють зовнішньоекономічну торгівлю зі 108 країнами. Основний експортний потенціал області сконцентрований на підприємствах металургійної промисловості (69% всіх експортних поставок). Активно здійснюють - ЗЕД ВАТ "Стірол" (м. Горлівка), ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", ВАТ металургійний комбінат "Азовсталь", корпорація '"Індустріальний союз Донбасу", ЗАТ ''Артемівський завод шампанських вин", ЗАТ "А.В.К."' та ін. В Донецькій області розвиваються СП, ВЕЗ; території пріоритетного розвитку. Вузи Донецької області і в цілому України готують спеціалістів високої кваліфікації безпосередньо для сфери ЗЕД.
Проте в організації й управлінні ЗЕД в Україні залишається ще багато невирішених проблем. Структура зовнішньоторгового обігу як і раніше має переважно сировинний характер, все ще нераціональним являється імпорт, недостатньо ефективно 4л'нкціонують СП з іноземним капіталом. Великої уваги вимагають і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління ЗЕД на рівні підприємства, підвищення якості експортної продукції і багато інших.
Особливої уваги вимагає підготовка спеціалістів для сфери ЗЕД. Менеджмент ЗЕД як наукова і навчальна дисципліна в Україні тільки формується. Тим більше вивчення вітчизняного і закордонного досвіду в умовах глобалізації економіки для майбутніх спеціалістів сфери ЗЕД стає надзвичайно важливим.
Предметом менеджменту ЗЕД як навчальної дисципліни являється вивчення економічних і організаційних відносин, які складаються між господарськими суб'єктами різних країн в процесі організації і управління ЗЕД, закономірностей формування різних систем управління ЗЕД, технології їх здійснення.
Мета курсу - допомогти студентам - майбутнім спеціалістам сфери ЗЕД - добре засвоїти теоретичні й практичні основи управління й організації ЗЕД, набути відповідних навиків практичної діяльності в цій галузі.
Майбутній менеджер по управлінню ЗЕД повинен уміти:
- професійно керувати тою чи іншою ланкою зовнішньоторгового підрозділу підприємства;
- самостійно приймати правильні рішення в галузі управління зовнішньоекономічною діяльністю;
- виявляти тенденції і перспективи розвитку конкретних ринків і використовувати ці результати в своїй практичній діяльності;
- аналізувати діяльність фірм - контрагентів і фірм-конкурентів, міжнародних організацій;
- виробляти стратегію ЗЕД підприємства, планувати її реалізацію;
- створювати оптимальну організовану структуру управління ЗЕД;
- брати участь в підготовці контрактів купівлі-продажу;
- визначати і підтверджувати ціни й умови доставок в контракті;аналізувати ефективність зовнішньоторгових операцій, готувати практичні поради по їх удосконаленню;
- здійснювати пошук, збір і систематизацію необхідної для практичної діяльності інформації;
- вести зовнішньоторгову комерційну кореспонденцію, оформляти відповідну зовнішньоторгову і комерційну документацію.
Основні поняття: зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ); зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД), зовнішньоекономічний комплекс країни, менеджмент ЗЕД, технологія прийняття рішень, лібералізація ЗЕД, демократизація управління ЗЕД, реформування управління ЗЕД.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить