Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Томатна індустрія відроджується на Півдні України

Томатна індустрія відроджується на Півдні України
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Томатна індустрія відроджується на Півдні України

Президент українського аграрного холдингу «Agrofusion» Сергій Сипко впевнений в тому, що в найближчі роки томатна паста українського виробництва буде визнана на європейському ринку. Про це він говорив на зустрічі з німецькою делегацією, яка відбулася на одному з заводів ФГ «Органік Сістемс», який входить до складу холдингу. Зустріч організована асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу». Основна мета візиту – познайомити споживача із Євросоюзу з українською продукцією.  За словами президента асоціації Алекса  Ліссітси, Україна готова і в змозі виробляти високоякісну продукцію в необхідних об’ємах, для того щоб задовольнити найвибагливіші потреби європейського споживача. А тому й знайомили гостей з Німеччини з українськими підприємствами на прикладі «Agrofusion».| Сергій Сипко відзначив, що в поточному році планується виробити 40 тисяч тонн томатної пасти, а це 30-40 % українського ринку. А ось розширення перспектив на європейському ринку – найважливіше завдання для служби маркетингу холдингу на сьогоднішній день. Для цього в «Agrofusion» є всі можливості: власна високоякісна сировина – томати; два високотехнологічні переробні заводи; сучасне обладнання європейських виробників. Сергій Олександрович висловив упевненість, що холдинг в змозі поставляти наєвропейський ринок 10 тисяч тонн високо якісної томатної пасти «Інагро»,головне зараз  – отримати квоту від Європейського Союзу на 15 тисяч тонн пастиукраїнськоговиробництва.«Agrofusion»-вертикально інтегрований сільськогосподарський холдинг із замкнутим циклом виробництва. Спеціалізація-вирощування  томатів і переробка їх в томатну пасту. У 22 населених пунктах Миколаївської та Херсонської областей розташовано 4 сільгосппідприємства, що спеціалізуються на вирощуванні томатів і 2 заводи по виробництву томатної пасти, загальною потужністю більше 300 тисяч  тонн томатів на сезон.
У агродепартаменті холдингу обробляється 12000 гектарів землі, 3200 з яких в поточному році засаджені томатами. Створений сучасний тепличний комплекс по вирощуванню розсади томатів на 53 млн. шт., потужність якого в наступному році планується подвоїти. У 2008 році введений в експлуатацію завод по переробці томатів потужністю 120 тисяч тонн за сезон (2 тис. тонн томатів/добу) в Херсонської області. У серпні 2009 – відкритий новий завод в Миколаївській області, виробництвом 180 тисяч тонн на сезон (3 тисячі тонн томатів/добу). Створений потужний парк сучасних томатозбиральних комбайнів РОМАС. Зареєстрована торгівельна марка “Інагро”.  У 2008 році перероблено 66 тис. тонн томатів і виготовлено 12 тис. тонн томатної пасти.Як чумаки кетчуп готувалиЯкщо американська торгова марка Heinz - світовий лідер на ринку кетчупів із часткою 30%, то український "Чумак" заслужено претендує на абсолютну першість в Україні. Нині на українському ринку рідких томатних приправ місця вистачає. На полицях торговельних закладів банки  томатного соусу "Краснодарський" мирно співіснують ще з більш ніж 200-ми видами томатних соусів та кетчупів численних виробників та торгових марок. Переважає, звичайно ж, імпорт, що налічує понад 130 найменувань одних тільки кетчупів. Проте вже формуються об'єктивні умови для швидкого перерозподілу національного "соусного" ринку на користь вітчизняної продукції. У Каховці, Луцьку, Каневі, Києві, Черкасах швидко зростають обсяги виробництва й асортимент високоякісної продукції власних торгових марок: "Чумак", "Торчин продукт", "Верес", "Смак", "Логос" за цілком конкурентоспроможними цінами. Вітчизняний ринок кетчупів ще не насичений, але при цьому він на 80% складається з продукції іноземного виробництва. Прибуток постачальника кетчупів і соусів іноземного виробництва становить близько 8-10% вартості товару, дрібна оптова торгівля дає можливість заробити 8%, роздрібна - 25-30%. Кетчуп є одним з небагатьох українських готових товарів, який не тільки витримує конкуренцію на внутрішньому ринку, але й активно експортується. 
В усьому світі кетчупи та соуси мають стабільно високий попит. Їх виробництво не потребує значних капіталовкладень, а налагоджений збут швидко повертає інвестовані кошти. Зрозуміло, що за таких умов бажаючих вести свою справу в секторі томатного бізнесу - достатньо. Тому, коли в Україні власне виробництво перебувало в скруті, ринок томатних продуктів швидко наповнювався імпортом. Саме тоді в компанії томатних соусів типу "Краснодарський" почали з'являтися дешеві соуси і кетчупи польського, болгарського, угорського виробництва. Завозили все це спочатку переважно "човники", які мали з такого бізнесу неабиякий зиск - до $0,7 на банці. Слідом за "човниками" до  перспективної справи долучилися й справжні імпортери. Найвідоміші на українському ринку кетчупів - Scarlett, "Монголфієр", "Київ-Трейд", "Сєт". Загалом імпорт соусів і кетчупів, тільки за офіційними даними митної статистики, торік перевищив $1,5 млн, або більш ніж 2 тис. тонн. Ще приблизно стільки ж везуть з-за кордону, обминаючи митні пости. У 1997 році найбільше томатної продукції надійшло на вітчизняний ринок з Угорщини (29% загального легального імпорту), Чехії (24%), Болгарії (18%), Нідерландів (11%), Німеччини (11%), частка в 5% припадає разом на В'єтнам, італію, Польщу, Туреччину і США. Тенденція до подальшого швидкого зростання обсягів імпортних поставок добре помітна навіть у межах річного періоду. Так, якщо за перші три місяці минулого року ринок отримав імпортних томатних приправ на загальну суму $220 тис., то вже наприкінці року на таку ж суму завозили протягом лише місяця. Томатна продукція цікава ще й тим, що Україна її не тільки імпортує (цим нікого вже не здивуєш), але й експортує, причому в досить пристойних обсягах - більш ніж 40% від суми імпорту. В цілому експорт за минулий рік сягнув за межі $0,6 млн, або 0,8 тис. тонн. Могло б бути й більше, та на торішньому врожаї помідорів особливо негативно позначився фітофтороз. Тому й обсяги експорту починаючи з жовтня знизилися відразу в кілька разів, а томатну пасту для завантаження потужностей вітчизняних переробних заводів довелося закуповувати за кордоном. Найактивнішими споживачами українських кетчупів і томатного соусу залишаються Росія (95% усього соусно-кетчупового експорту) та Білорусь (4%). Крім того, мають місце експортно-імпортні операції (відповідно на суму $0,5 та $0,8 млн) з іншими видами соусів та продуктами, що використовуються при їх виробництві.
Противага імпорту в регіонах.
Часи вимушеної бездіяльності вітчизняних переробних заводів та консервних цехів кинулися в минуле. Їхньої продукції дедалі більше не тільки в магазинах державної та кооперативної роздрібної мережі, а й серед вишуканої пропозиції дорогих супермаркетів. До 5-6 заводів, що відродилися в кожній області країни для вироблення універсального гострого томатного соусу "Краснодарський", додалися принципово нові виробництва. Це переробні підприємства: в Каховці, що належить українсько-шведському СП South Food Inc. (власник торгової марки "Чумак"), у Луцьку - АТ "Волиньхолдинг" ("Торчин продукт"), у Каневі - ТзОВ "інбуд Ю.Пі.Ай" ("Верес"), у Києві - АТ "Банкомзв'язок" ("Смак"), у Черкасах ("Логос"). Ці ще дуже молоді торгові марки (першими з них з'явилися на ринку "Чумак" та "Торчин" лише, відповідно, півтора та рік тому) і протистоять імпорту, наповнюючи дилерські мережі великих оптовиків власною продукцією. За короткий час їх існування частка вітчизняних кетчупів на ринку зросла до 20%, польських - зменшилася до 15%. Та з усього видно, що це ще тільки початок.
В історії світового бізнесу існують компанії, створення яких більш схоже на захоплюючу пригоду, ніж на жорстку економічну статистику. Книги про такі компанії користуються попитом не гірше детективних романів. «Чумак» має всі шанси увійти в підручники з історії бізнесу та підприємництва, як приклад сміливості та інноваційних рішень, ведучих компанію до успіху та перемог.
Як усе починалось? Коли засновники компанії "Чумак", молоді шведські підприємці Йохан Боден та Карл Стурен, вперше приїхали до України у 1993 р., їм було всього 21 та 19 років відповідно. Обидва вони займалися сімейним бізнесом з виробництва овочів в Швеції. Обставини склалися так, що низький врожай огірків того року в Естонії, де вони закуповували сировину, примусив підприємців розпочати пошук заміни втраченому естонському врожаю. Коли вони потрапили до України, то зрозуміли, що знайшли значно більше, ніж просто заміну свому врожаю -.вони знайшли нові можливості та плацдарм для створення власної компанії. Йохан та Карл повернулися до України, щоб знайти місце для майбутнього виробництва. Вони проїхали всією країною, відвідали 32 харчові фабрики та зупинились у Каховці в Херсонській області. У 1995 року Йохан та Карл зрозуміли необхідність наявності власного виробництва. У пошуках інвесторів, вони знайшли розуміння та підтримку у професора Ханса Раузінга – засновника компанії "Тетра Пак", компанії-лідера з виробництва пакування для продуктів харчування. Їх перша ж зустріч призвела до партнерства, тим більше, що професор Раузінг доброзичливо відносився до Росії та України:професор вивчав російську в університеті та зробив свій перший бізнес на території СРСР.
Спочатку Каховка не могла запропонувати щось більше, ніж поля з перезрілими огірками та застарілий, перебуваючий у занепаді консервний завод. Молодим бізнесменам треба було будувати компанію та виробництво «з нуля», що вони успішно й виконали. Спочатку компанія називалась "South Food, Inc" - спільне підприємство шведських партнерів та Фонду Державного Майна (ФДМ) України. Поява «Чумака» поступово народилася ідея назви компанії "Чумак". Ця назва має коріння в українській історії та тісно пов’язана із регіоном, де розташована компанія. Чумаки були мандрівними торгівцями, що торгували сіллю та іншими товарами. У 17-му сторіччі Чумаки купували сіль на узбережжі Чорного моря України та подорожували Росією та Західною Європою, обмінюючи сіль на гроші та товари. Відомі своєю миролюбивою вдачею та далекими подорожами, чумаки залишили після себе в українській мові нову назву для "Молочного Шляху".На небі він виглядав довгим-предовгим шляхом, рясно вкритим сіллю. Сьогодні українці так і називають його – "Чумацький Шлях". Чумаки подорожували караванами на візках, запряджених волами,тож стилізована під колесо візка емблема стала символом бренда "Чумак". "Чумак" святкує свій "день народження" 29 травня, тому що компанію було засновано в цей день у 1996р. Так історичні образи знайшли своє втілення в сучасності. «Чумак» відмічає свій день народження 29 травня 1996 року, тому що у цей день була заснована українська компанія ЗАТ "Чумак" із стартовим капіталом у 4.1 мільйона доларів США. Подальша історія – це історія постійного вдосконалення та динамічного руху вперед. Роки становлення 1996 Компанія "Чумак" вперше представила свій кетчуп українським споживачам. Раніше у нормативних документи державного департаменту контролю за якістю, у реєстрі харчових продуктів, не використовували термін «кетчуп» – найближчим аналогом була назва «томатний соус». Компанія "Чумак" успішно пролобіював введення терміну "кетчуп" та стала виробляти перший кетчуп в Україні. К цьому часу відноситься і початок участі компанії у суспільному житті. "Чумак" став генеральним спонсором "Таврійських ігор", які на той час були найбільшим музикальним фестивалем України. Це був вираз вдячності Південному регіону, який за давніх часів називали Таврія. В 1997р. мережа дистрибуції компанії “Чумак” вкрила всю Україну. Компанія купила другу виробничу фабрику – стару консервну фабрику у Скадовську, Херсонська область. Після повної реновації компанія "Чумак" отримала змогу переробляти стиглі херсонські томати вже через кілька годин після збирання. Також компанія створила перший майонез європейської якості в Україні. Майонез "Справжній" мав великий успіх на ринку і у споживачів.
Цей рік став початком співпраці з McDonalds : компанія стала їх першим постачальником у країнах СНД. Спочатку огірки, а потім кетчуп та майонез - продукти, які "Чумак" постійно поставляє у McDonalds. В 1998р. компанія "Чумак" придбала ще дві виробничі фабрики в Каховці – цього разу для виготовлення соняшникової олії. Одна з них, покинута фабрика з виробництва залізобетонних конструкцій, була перетворена на завод з виробництва олії та її розливу на протязі шести місяців. Це був перший завод по виробництву соняшникової олії такого рівня у регіоні. В 1999 "Чумак" запропонував нову екологічно чисту упаковку - "Еколін", яка поєднує природний карбонат і пластик.Було випущено першу пляшку соняшникової олії "Чумак", і компанія швидко зайняла друге місце на ринку бутильованої соняшникової олії в Україні. Компанія "Чумак" зробила великий внесок у покращення технології вирощування овочів усього Херсонського регіону, вперше представивши на Україні систему крапельного зрошення.  Із Швеції було привезено труби для системи зрошення, щоб вкрити 20 гектарів землі. Систему біло встановлено на поліі, яке компанія взяла в оренду. Результати були приголомшливі: місцеві фермери змогли зібрати 80 тон томатів з гектару. Це вдвічі перевищило рекорд радянських часів та було в 5 разів більше, ніж збиралося раніше до встановлення системи зрошення. На прикінці року за опитуванням, проведеним газетою "Киевские Ведомости", "Чумак" було названо одним з найвідоміших брендів в Україні. На цей час компанія виробляла близько 80 продуктів у різних категоріях, які відображали смаки та звички українських споживачів. Нове тисячоліття 2000. У цьому році, на зламі двох сторіч, компанія виросла на 78% як результат вдалої роботи команди продажу та правильного позиціонування продукції. "Чумак" володіє найбільшим в Європі полем огірків. Того ж року обидві фабрики з переробки соняшникової олії злилися в одну - "Chumak Oil". "Чумак" також розпочав співпрацю з провідною аргентинською харчовою компанією "Molinos de la Plata", виробляючи соняшникову олію під брендом "Molinos". В 2001р. компанія запустила найбільший завод для переробки томатів на місці старого консервного заводу у Скадовську. Це була єдина фабрика в Україні з повним циклом виробництва – від свіжих томатів до кінцевого продукту. "Чумак" став єдиним виробником томатного соку зі свіжих томатів, а не з томатного концентрату. "Чумак" створив свою другу торгову марку - "Дарина", у якій поєдналась добра якість за розумну ціну. З "Дариною" "Чумак" увійшов на ринок м'яких «дой-паків» - популярного формату на Україні.Високий рівень якості виробництва компанії було ще раз підтверджено тим фактом, що компанія виграла тендер на виробництво кетчупа "Calve" для компанії "Unilever". Протягом 2002 року кетчуп "Чумак" двічі виграв конкурс "Вибір року". Того ж року Уряд нагородив "Чумак" медаллю "За відродження України" першого ступеня за "Визначний вклад компанії в економіку України". В цей період компанія знайшла декілька значних партнерів. Співробітництво з "Оркла Фудз" стало початком нового етапу у розвитку харчового виробництва "Чумак", додавши компанії цікавого досвіду в області маркетингу та продаж. В 2003р. компанія "Чумак" запропонувала споживачам томатну пасту в новій зручній упаковці Tetra Classic. "Томатна пірамідка" стала найпопулярнішою упаковкою томатної пасти в Україні, тому що є оптимальною одноразовою порцією томатної пасти для багатьох українських страв. Пізніше було запущено лінійку консервованих подуктів преміум -якості, яка включала аджику, солодкий перець та чері - томати. У грудні "Чумак" запустив кетчупи у м`якій упаковці (дой-пак), які швидко здобули популярність серед українців, завдяки високій якості та неперевершеному смаку. У Києві створено офіс компанії, де знаходяться відділ Маркетингу та відділ Продажу.
В 2004р. об`єми продажу компанії значно вирісли, а бренд "Чумак" став відомим більш широкій аудиторії завдяки росту мережі продажу та запуску нових подуктів. "Чумак" запустив у виробництво майонези "Справжній" та "Прованс" у 200мл м`яких упаковках, що виявилось вдалим конкурентним кроком.Лінійка продуктів була розширена двома смаками: "Справжній легкий" та "Апетитний". Пізніше майонези "Чумак" "Справжній легкий" та "Апетитний" було представлено ще й у відерцях 1кг и 2кг, що зробило ці продукти більш цікавими для закладів громадського харчування. У травні стартувала оновлена лінійка Кухарських соусів "Чумак". Споживачам було запропоновано чотири різних смаки: класичний, з овочами, зі спеціями, з травами. Соуси мали успіх на ринку України. У 2005 році "Чумак" зайняв значні долі ринку по всіх основних категоріях продуктів. Головними новинами стали нові різновиди кетчупу та майонезу, а також цільові пропозиції для організацій громадського харчування.
"Чумак" прийняв участь у розробці ринку соусів-приправ: запустив дві лінійки нових продуктів: соуси-приправи та салатні заправки "Салат+". У 2006 р. запуску нової рекламної кампанії, що була сфокусована на тому факті, що кетчупи "Чумак" - єдині українські кетчупи без консервантів та барвників, які доступні у м`якій упаковці. У 2007р. компанія «Чумак» вводе до експлуатації у м. Каховка (Херсонська область) найбільший у Центральній та Східнії Європі завод по переробке свіжих томатів. У зв’язку з запуском нового заводу, з метою підвищення ефективності переробки томатів та покращення якості продукції, компанія «Чумак» прийняла рішення завершити переробку томатів на Скадовському консервному заводі. Для переробки томатів на заводі «Чумак» використовується обладнання та технології ведучих європейських виробників, що забезпечує виключну ефективність переробки томатів та високу якість продукції.
У 2008 році потужність заводу по переробке томатів підвищилась вдвічі та склала 2 500 000 кг. томатів щорічно. Крім того, компанія «Чумак» впровадила нову технологію по виробництву майонезу без консервантів. У березні 2008р. інвестиційна компанія Dragon Capital та East Capital Bering Ukraine Fund разом придбали 70% акцій компанії «Чумак» у одного з ії засновників – професора Ганса Раузинга. В цьому ж році було завершено будівництво нового офісу у місті Каховка.
"Торчин продукт" орієнтується на попит. Ще одним добре відомим виробником соусів і кетчупів стало луцьке АТ "Волиньхолдинг", продукцію якого (майонези, соуси, кетчупи) пропонують під торговою маркою "Торчин продукт". Виробництво різних видів соусів і кетчупів у Волинській області започаткували насамперед через високий попит на польську продукцію. Логіку підприємців збагнути неважко: "Якщо польський купують, то український братимуть тим більше". Тому, мабуть, і продукт виготовляли згідно з "польським стандартом": невисокий вміст томатної пасти, імпортна пластикова упаковка, низька ціна. В асортименті "Волиньхолдингу" - три види кетчупу (томатний, часниковий, шашликовий) в упаковках по 220 та 360 грамів. Їх реалізують за сприяння ТзОВ "Агроконтракт" - офіційного дистрибутора в Україні, який має офіси в Луцьку, Києві, Вінниці та Кривому Розі. За словами директора київського представництва "Агроконтракту" Олександра Перцова, різниця між кетчупами "Торчин продукт" і "Чумак" - у технології виготовлення. Якщо "Чумак" використовує гарячу обробку і скляну тару, то "Торчин" - холодну і, відповідно, пластикову упаковку. За словами пана Перцова, незабаром кетчупи з Луцька теж готуватимуться з термообробкою, що дозволить збільшити термін їх зберігання.
А загалом торговим маркам бракує "розкрутки". Дуже стрімко просувається на ринок кетчуп "Верес", що його виготовляють на Канівському заводі продтоварів на Черкащині. Власником підприємства (починаючи з квітня 1997 року) і торгової марки стало ТзОВ "інбуд Ю.Пі.Ай". Перша партія "Вересу" зійшла з конвеєра в листопаді 1997 року. Хоч до широкомасштабної реклами нової торгової марки ще не дійшло (вона запланована на травень), цей кетчуп уже частенько можна зустріти на дрібнооптових ринках, у магазинах та в системі cash&carry, до того ж поряд з "Чумаком". Мабуть, не випадково, що й за упаковкою вони досить схожі - тільки ці дві марки національного кетчупу розфасовуються в скляну пляшку. Просуває на ринку "Верес" (кетчуп томатний та гострий в упаковках по 330 та 540 грамів) ексклюзивний торговий представник - ТзОВ "Вересень-9". Гідне місце займає марка в асортименті Торгового дому "БКС" та "Старої фортеці". Експерти вважають, що саме завдяки дистрибуторській мережі АТ "Банкомзв'язок" "Верес" так швидко з'явився в усіх регіонах України. Крім першого ешелону національних торгових марок, відомий ще й другий. Це - черкаський "Логос" та київський "Смак". Реалізує "Смак" (кетчупи "Чилі" та шашликовий у 350-грамових пластикових банках) Торговий дім "БКС". Крім цього, в Україні продукується ще близько 35 томатних виробів під назвою "кетчуп". Щоправда, вони мало схожі на справжній продукт із 30-відсотковим вмістом томатної пасти, в якому не повинно бути жодних домішок у вигляді фруктових та овочевих пюре. Виробляють такі псевдокетчупи здебільшого у консервних цехах радгоспів, що вирощують і переробляють томати. Упаковка в цьому разі - звичайна скляна пів- чи навіть літрова банка. Що відносно ціни то її "ховають" у томатній пасті. Стосовно кетчупу дійсно небанальним буде сказати, що ціна повністю залежить від якості, точніше, від питомої ваги в ньому томатної пасти. Між іншим, навіть у державному стандарті України ніде не зафіксовано чіткої різниці між кетчупом і соусом та частки вмісту в них основного інгредієнта - томатної пасти. Фактично ці поняття ототожнюються. Отже, купуючи невідомий та ще й до того ж підозріло дешевий продукт, задекларований як кетчуп, будьте готові, що, ймовірно, назва на етикетці повною мірою не відповідає вмісту. За спостереженнями фахівців, вміст банки з "кетчупом" може лише на 3% складатися з чистої пасти, виготовленої з помідорів, - решта компенсується в кращому разі різними овочевими і фруктовими добавками та спеціями. Світові стандарти консервативніші: частка томатної пасти в кетчупі не може бути меншою за третину від загальної його маси. До речі, світова ціна на томатну пасту через неврожай у минулому сезоні зросла більш ніж у півтора раза, досягши $1 за кг на умовах EXW. Імпортувати пасту довелося не тільки Україні, а навіть Туреччині (що сталося вперше), яка традиційно є одним з експортерів продуктів томатної групи. Потреби вітчизняного виробництва та домашніх кулінарів задовольнялися значною мірою за рахунок томатної сировини, завезеної в бочках та жерстяних банках з ірану, італії, Алжиру, Угорщини, Китаю, Узбекистану.
А оптова ціна за кілограм якісної пасти (38-40% сухих речовин) у Києві станом на початок березня становила близько $1,5. Ще один важливий компонент, що одночасно істотно впливає як на якість, так і на собівартість, - упаковка. Дорожча та гігієнічніша - скляна тара. Зазвичай виробники бідних на томатну пасту кетчупів і соусів пакують свою продукцію в пластик. Зрозуміло, товар при цьому стає ще привабливішим за ціною.  Товар в асортименті й без черги. Як правило, кетчупи й соуси не займають значної частки (в середньому 5-15%) у загальних обсягах збуту того чи іншого дилера. Найчастіше цей товар реалізується в асортименті з основною продукцією. До кінцевого споживача він потрапляє через розгалужені дилерські мережі компаній-виробників. Остання ланка у збутовому ланцюгу - магазини, кіоски, базари, супермаркети, кафе, бари, ресторани. А 80-90% нелегально завезеної (зате дешевої) продукції знаходить свій шлях до споживача через базар. Щоправда, останнім часом картина почала змінюватися: на дрібнооптових ринках уже можна побачити і яскраві вкраплення порівняно дорогого вітчизняного "Чумака". За словами лоточників, якість і смак у цьому разі відтісняють ціну з першої позиції під час вибору споживачем потрібного продукту. В магазинах пропонують в основному сертифіковану продукцію середньої ціни та гатунку - всі марки вітчизняних кетчупів і соусів, а також товар походженням із країн Східної Європи. Супермаркети приймають на свої полиці лише всесвітньо відомі марки (славнозвісні Heinz чи Uncle Ben's), з вітчизняних такої честі удостоєний лише "Чумак". Найбільший вибір кетчупів і соусів - одночасно близько 20 найменувань - за дрібнооптовою ціною - в системі сash&сarry, що запроваджена в Дарницькому районі столиці компанією EuroMart (100% іноземного капіталу). Як не дивно, але, незважаючи на помітно зростаючі попит і обсяги продажів, торговці вважають, що кетчупи та соуси ще не стали в Україні справді високоліквідним товаром, бо дещо дорогуваті для постійного споживання пересічним громадянином (разом з тим найактивнішим споживачем визнають молодь). Саме тому оптовики зазвичай погоджуються надавати кетчуп у роздрібну мережу на умовах відстрочення платежу в середньому на 5-10 банківських днів. Далі доля товару повністю залежить від того, як його сприйматиме потенційний покупець. А він поки що сприймає досить непогано - протягом минулого року продажі кетчупів виросли в 2-3 рази. Та, на переконання фахівців зі збуту, ринок ще далекий до насичення, проте тіснота на ньому вже відчуватиметься наприкінці року, коли в повну силу розгорнуть свою діяльність вітчизняні виробники. А щодо бізнесу на національному він  вже приваблює. Крім того, що ринок ще не насичений, він на 80% складається з продукції іноземного виробництва. Отже, сфера для розширення підприємницької активності національних виробників чимала. До того ж формуються умови для поступового її опанування. Цьому сприяє, наприклад, те, що дедалі більше фірм-імпортерів кетчупів і соусів диверсифікують свою діяльність. Донедавна "чисті" імпортери тепер уже погоджуються збувати ще й вітчизняний товар, бо це стає вигідно. Так, за інформацією, отриманою від потужної компанії-імпортера "Скарлет", прибуток постачальника кетчупів і соусів іноземного виробництва становить близько 8-10% від вартості товару. Дещо більші цифри наводить харківський "Диск" - 10-12%. У той же час великі оптовики запевняють, що їхня маржа у збутовому ланцюгу - 7-9% (дрібний опт дає можливість заробити 8%, роздріб - 25-30%). Тобто різниця між заробітками імпортерів і потужних оптовиків хоча й існує, та незначна, але у перших - постійні проблеми, пов'язані з уведенням державою жорсткіших митних та податкових вимог, складністю сертифікації ввезеної продукції, менш вигідними умовами оплати (зазвичай попередня оплата), значними транспортними витратами тощо. Дискомфорт з доставкою кетчупів відчувають і "човники". Їхні заробітки на банці польського кетчупу тепер знизилися до 15 коп. До переходу на торгівлю продукцією національного виробника спонукує і розширення її асортименту, підвищення якості продукту та його упаковки, нижчі ціни, зростаючий попит на товар, рецептура якого враховує національні вподобання. Співвітчизника задовольняй, та про експорт не забувай Ще один перспективний напрям діяльності українських переробників - експорт томатної продукції. Цим уже регулярно займаються "Чумак" і "Торчин продукт": везуть товар до Росії. Крім цього, ще торік першу партію кетчупу "Чумак" експортували в Канаду, де українська діаспора була приємно вражена високою якістю товару, виготовленого в Україні. Однак головний для виробників - вітчизняний ринок. Лідерство на ньому утримує компанія "Чумак" зі зрослою до 13% часткою. Вона налаштована вже до 1999 року запропонувати до столу кожного українця всі необхідні смакові доповнювачі до страв: приправи, дресінги, нові соуси і кетчупи. Схожі перспективи малюють й інші національні виробники. А час покаже.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить