Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Принципові підходи до підвищення конкурентоспроможності суднобудівної галузі України

Принципові підходи до підвищення конкурентоспроможності суднобудівної галузі України
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Принципові підходи до підвищення конкурентоспроможності суднобудівної галузі України

Впровадження нових технологій і модернізація технічної бази суднобудівної галузі за умови державної підтримки, є головною рушійною силою національної економіки. Прикладом підтримки державою суднобудівної галузі є Південна  Корея, яка двадцять останніх років знаходиться у трійці світових лідерів у світовому розподілі суднобудування та остані сім - на першому місці. Місце держави у створенні умов для виробництва сучасної конкурентоспроможної продукції і головна роль металургії та суднобудівництва  підкреслюється у монографіях сучасних зарубіжних вчених,  де основні позиції відводяться виробничим секторам і, насамперед, суднобудівній галузі [1].

Розглядаючи  зростання економіки Китая, можна відмітити що частка морської індустрії  у  ВВП склала 10,1%  та досягла близько 346,2 млрд.дол. у 2007 року, зайнятість населення у галузі досягла 31,5 млн. чол. [3].
Після початку реформ у 2005 року (прийняття міжнародного реєстру суден Росії, програми підтримки суднобудування та інші)  морська галузь Росії стала відроджуватися.   Реформи торкнулися так само організаційної структури і надання дотацій суднобудуванню. По оцінках експертів, в результаті реструктуризації галузі до 2015 року загальний об'єм російського суднобудування зросте більш ніж в два рази, а частка цивільних суден  підніметься до 34 відсотків. У 2010 р. на науку, інноваційні проекти і федеральні цільові програми виділяється 1,1 трлн руб. Подальший розвиток суднобудівної галузі у Росії планується за рахунок створення морського кластеру [4].
Під кластером розуміється мережа незалежних виробничих підприємств або фірм, що надають послуги (включаючи їх постачальників), творців інтелектуальних технологій  (університети, науково-дослідні інститути, інжинерингові компанії) і споживачів, що взаємодіють один з одним в рамках єдиного ланцюга створення вартості продукту. Світовий досвід при побудові кластера  вказує на необхідність об'єднати виробничі бізнес-проекти в конкретній технологічній сфері, фундаментальні розробки і сучасні системи проектування нових продуктів і підготовку виробництва цих продуктів у рамках одного особливого поля.
Суднобудування є високотехнологічною галуззю і одним з найважливіших виробничих секторів промисловості, що впливає на металургійні, механічні-, електро-, приладобудівні заводи та інші. У грудні 1994 року Європейський Союз, Норвегія, США,  Японія, Південна Корея та  Китай створили спеціальні регуляторні умови для розвитку морської індустрії, як єдиного комплексу (кластера) взаємообумовлених видів економічної діяльності.
В європейському морському секторі зайнято близько 5 млн.чол, крім того до 3,5 млн.чол. у суміжних галузях.  Економічну важливість морського кластеру Європи підтверджує  Європейська організація металовиробників, де працює 1,3 млн. робітників і створюється додана вартість продукту на 70 млрд. євро, у портах зайнятість населення складає до 2,5 млн. чол., які створюють додану вартість 111 млрд. євро [5]. В 1991 році у партнерах Херсонського суднобудівного об'єднання було близько 150 заводів, об'єднань та комбінатів, розміщених по всій країні [6]. Що було ознакою зародження кластеру в Україні.
Головним напрямком державної політики з підвищення національної конкурентноспроможності суднобудівництва повинно бути створення кластеру, що сприятиме швидкому розвитку промисловості та підвищенню макро- та мікропоказників. Це допоможе підняти рівень малого та середнього бізнесу, як основного важеля підприємництва та підвищення зайнятості населення.
Прибуток від побудови суден невисокий, але дозволяє державі мати великі податки і високу зайнятість населення. На момент становлення України 1991 р. на підприємствах суднобудівної галузі працювало 270 тис. чол., в даний момент близько 50 тис. чол. [6]. При цьому необхідно врахувати, за умови розвитку данного сектору економіки, кожне з них спроможне створити 3-5 робочих місць в інших галузях  (машинобудуванні, металургії, та інші), і це є додатковим чинником розвитку економіки в цілому [2].
На основі аналізу міжнародного досвіду та використовуючи концепцію М. Портера, розглянемо проект кластерного підходу до моделі конкурентоспроможності суднобудівної галузі [7].

Факторна модель розглядає два рівня реалізації:
-      на першому рівні формуються основні детермінанти конкурентоспроможності;
-      на другому рівні визначаються  основні складові групи факторів  формування конкурентних переваг суднобудівної галузі.
Єдиним методом оцінки якісної характеристики даної моделі є система експертного оцінювання. 

Запропоновано механізм функціонуваня кластеру суднобудівної галузі та факторну модель оцінки різних ресурсів (детермінантів) ії формування, що дозволяє оцінити вплив кожного із детермінантів або їх комбінації на конкурентоспроможність суднобудівної галузі.
Показано що для підвищення конкурентоспроможності суднобудівної галузі необхідні наступні заходи державного регулювання:
-   розробити та прийняти на державному рівні стратегію розвитку, програму підтримки, механізми пільгового оподаткування та дотації суднобудівної галузі, гарантії по кредитам;
-     прийняти міжнародний (відкритий) реєстр суден України;
-   розвинути систему лізингу побудови морських, річкових та промислових суден на українських верфях.   
- впровадити кластерний підхід до розвитку галузі для підвищення конкурентоспроможності суднобудування;
-    дотримуватися практиці світових лідерів суднобудування і приєднатися до «Угоди щодо відносно нормальних умов конкуренції у комерційному суднобудуванні і судноремонті».


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить