Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Нормативно-законодавче забезпечення обліку та господарювання підприємства

Нормативно-законодавче забезпечення обліку та господарювання підприємства
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Нормативно-законодавче забезпечення обліку та господарювання підприємства


Бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації,  накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про  діяльність  підприємства  зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Це визначено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” N 996-XIV від 16 липня 1999 року. Цей Закон  визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей  Закон  поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України,   незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової  звітності  є надання користувачам для прийняття рішень повної,  правдивої  та неупередженої  інформації  про   фінансове становище,   результати діяльності   та рух грошових  коштів підприємства. Бухгалтерський облік є  обов'язковим  видом  обліку,  який ведеться підприємством.  Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності,  що використовують грошовий вимірник,  ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. І тому правильне ведення бухгалтерського обліку є гарантом своєчасності нарахування і сплати податків і обов’язкових платежів. Бухгалтерський облік ґрунтується  на таких основних принципах:
обачність -  застосування  в  бухгалтерському  обліку методів оцінки,  які повинні запобігати заниженню  оцінки  зобов'язань  та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
повне висвітлення  -  фінансова звітність повинна містити всю інформацію  про  фактичні  та  потенційні  наслідки  господарських операцій та подій,  здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
автономність - кожне підприємство розглядається  як  юридична особа,  відокремлена  від  її власників,  у зв'язку з чим особисте майно  та  зобов'язання  власників  не  повинні  відображатися   у фінансовій звітності підприємства;
послідовність -   постійне   (із  року  в  рік)  застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива  лише  у випадках,  передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку,  і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
безперервність -  оцінка  активів та зобов'язань підприємства здійснюється  виходячи  з  припущення,  що  його  діяльність  буде тривати далі;
нарахування та   відповідність   доходів   і   витрат  -  для визначення  фінансового  результату  звітного  періоду   необхідно порівняти  доходи звітного періоду з витратами,  що були здійснені для  отримання  цих  доходів.   При   цьому   доходи   і   витрати відображаються  в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення,  незалежно від дати надходження  або  сплати грошових коштів;
превалювання сутності  над  формою  -  операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
історична (фактична) собівартість  -  пріоритетною  є  оцінка активів  підприємства,  виходячи  з  витрат  на  їх виробництво та придбання;
єдиний грошовий вимірник - вимірювання та  узагальнення  всіх господарських  операцій  підприємства  у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
періодичність - можливість розподілу діяльності  підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться  безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу    (посадової    особи)   відповідно   до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку  та забезпечення   фіксування  фактів  здійснення  всіх  господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років,  несе  власник  (власники)  або  уповноважений  орган (посадова   особа),   який   здійснює   керівництво  підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно обирає форму  бухгалтерського   обліку   як   певну   систему регістрів  обліку,  порядку  і  способу реєстрації та узагальнення інформації в них з  додержанням  єдиних  засад. Розробляє систему    і     форми     внутрішньогосподарського (управлінського)   обліку,   звітності  і  контролю  господарських операцій,  визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів. Затверджує правила   документообігу  і  технологію  обробки облікової  інформації,  додаткову  систему  рахунків  і  регістрів аналітичного обліку. Може виділяти   на   окремий  баланс  філії,  представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи,  які зобов'язані вести бухгалтерський  облік,  з  наступним  включенням  їх показників до фінансової звітності підприємства.
Керівник  підприємства  зобов'язаний  створити   необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку,  забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами,  службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку  первинних документів.
Головний  бухгалтер  (далі - бухгалтер):
- забезпечує дотримання  на  підприємстві  встановлених  єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
- організує контроль    за    відображенням     на     рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від  нестачі,  крадіжки  і  псування  активів підприємства;
- забезпечує перевірку  стану  бухгалтерського обліку у філіях, представництвах,  відділеннях та інших  відокремлених  підрозділах підприємства.
Підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських
операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення
господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені
під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо -
безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування
оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть
складатися зведені облікові документи. Первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції;
посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської
операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація,  що  міститься у прийнятих до обліку первинних документах,  систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах  синтетичного  та  аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на  взаємопов'язаних  рахунках  бухгалтерського  обліку. Операції   в   іноземній  валюті  відображаються  також  у  валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні  бути  тотожні  відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій,  прізвища і  підписи  або  інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб,  які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У  разі  складання  та  зберігання  первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку  на  машинних  носіях  інформації підприємство  зобов'язане  за  свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а  також  правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Відповідальність   за   несвоєчасне   складання  первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку  та  недостовірність відображених у них даних несуть особи,  які склали та підписали ці документи.
Первинні  документи  та  регістри  бухгалтерського  обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів,  прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова  особа підприємства має право в присутності представників органів,  які здійснюють вилучення,  зняти  копії  документів,  що вилучаються.  Обов'язковим  є  складання  реєстру  документів,  що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.
Для  забезпечення  достовірності   даних   бухгалтерського обліку  та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Об'єкти    і   періодичність   проведення   інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства,  крім  випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.
Вагонна дільниця є відособленим структурним підрозділом Державного теріторіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, який відноситься до загальнодержавної власності, створений у відповідності з наказом Міністерства транспорту України за №365 від 13.07.99р. “Про реорганізацію державного підприємства “Укрвагонсервіс”, ы тому керується Законом України “Про підприємства в Україні” із змінами і доповненнями N 887-XII 27 березня 1991 року. Майно  підприємства  становлять основні фонди та оборотні кошти, а  також  інші  цінності,  вартість яких  відображається в самостійному балансі підприємства. Майно, що є державною власністю і закріплене за  державним підприємством (крім казенного), належить  йому  на  праві  повного господарського відання.    Здійснюючи  право  повного  господарського  відання, державне підприємство володіє, користується та  розпоряджається  зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які  дії,  які  не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Майно,  що  є  у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Здійснюючи право     оперативного     управління,     казенне підприємство володіє та користується зазначеним майном. Казенне підприємство  має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління  майном,  що  є  у  державній власності  і  належить  до  основних  фондів підприємства,  лише з дозволу органу,  уповноваженого  управляти  відповідним  державним майном.   Особливості   розпорядження   іншим   майном   казенного підприємства визначаються у його статуті.     Відчуження від держави засобів виробництва,  що  є  державною власністю і закріплені за  державним  підприємством,  здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі,  за  конкурсом,  на аукціонах) у порядку,  що  визначається  Фондом  державного  майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна  кошти направляються виключно на інвестиції. Джерелами формування майна підприємства є:
-    грошові та матеріальні внески засновників;
-    доходи, одержані від реалізації продукції, а також від  інших
видів господарської діяльності;
-    доходи від цінних паперів;
-    кредити банків та інших кредиторів;
-    капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
-    надходження від роздержавлення і приватизації власності;
придбання майна іншого підприємства, організації;
-   безоплатні  або благодійні внески, пожертвування організацій,
підприємств і громадян;
-   інші джерела, не заборонені законодавчими актами  України.
Підприємство,   якщо   інше   не   передбачено   чинним законодавством  та його статутом, має право продавати і передавати іншим   підприємствам,   організаціям  та  установам,  обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в  позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби,  інвентар,  сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх  з  балансу. Підприємству  надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні   цінності,   за   винятком  тих,  які  відповідно  до законодавчих   актів  України  не  можуть  бути  в  їх  власності. Безоплатна   передача   і   надання   підприємствами  матеріальних
цінностей   громадянам   здійснюються   з   дозволу  власника  або уповноваженого    ним    органу,   крім   випадків,   передбачених законодавством  України. Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою  у підприємства його основних фондів, оборотних коштів та іншого використовуваного ним майна здійснюється тільки у випадках, передбачених законами України. Збитки, завдані  підприємству  в  результаті  порушення  його майнових   прав   громадянами,  юридичними  особами  і  державними органами,  відшкодовуються  підприємству  за  рішенням  суду   або арбітражного суду. Управління  підприємством  здійснюється   відповідно до статуту  на  основі  поєднання  прав  власника щодо господарського використання свого  майна  і  принципів  самоврядування  трудового колективу. Підприємство   самостійно   визначає   структуру  управління, встановлює штати. Власник  здійснює  свої  права  по  управлінню  підприємством безпосередньо  або  через  уповноважені  ним  органи.  Власник або уповноважені  ним  органи  можуть   делегувати   ці   права   раді підприємства  (правлінню)  чи  іншому  органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу. Керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна. При   найнятті   (призначенні,   обранні) власником або уповноваженим  ним  органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки   найняття,   обов'язки   і   відповідальність    керівника підприємства  перед  власником  та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення  з  посади  з  урахуванням гарантій,   передбачених   контрактом   (договором,   угодою)   та законодавством України. Керівник   підприємства   самостійно   вирішує   питання діяльності   підприємства,  за  винятком  віднесених  статутом  до
компетенції  інших  органів  управління даного підприємства і якщо інше  не  передбачено законодавством України. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність  керівника  підприємства. Керівника підприємства може бути  звільнено  з  посади  до закінчення строку контракту на підставах, передбачених у контракті або в законодавстві України. Заступники    керівника    підприємства,   керівники    та спеціалісти   підрозділів   апарату   управління   і   структурних підрозділів  (виробництв,  цехів,  відділів,  відділень, дільниць, ферм  та  інших  аналогічних  підрозділів  підприємств),  а  також майстри  і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський  облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність. Порядок  організації  та  ведення  бухгалтерського  обліку  і подання  фінансової   та   статистичної   звітності   визначається відповідним  законодавством. Забороняється вимагати подання  статистичної  звітності  з порушенням  встановленого  законодавством  порядку.  Відомості, не передбачені державною статистичною звітністю, підприємством можуть бути  подані підприємствам, установам і організаціям на договірній основі,  а  судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ,  Антимонопольного  комітету  України,  арбітражному суду та аудиторським  організаціям  і  державним  виконавцям - у випадках,
передбачених законодавством України, на їх письмову вимогу. Підприємства,   їх   об'єднання   та  відособлені  підрозділи зобов'язані безоплатно надавати Рахунковій палаті всі необхідні їй відомості  та  інші  матеріали щодо використання коштів Державного бюджету  України. Службові  особи  підприємств  за  перекручення  державної звітності   несуть   установлену   законодавством   дисциплінарну, матеріальну або кримінальну відповідальність.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить