Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Аналіз моделей відносно їх прикладного використання

Аналіз моделей відносно їх прикладного використання
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Аналіз моделей відносно їх прикладного використання

Як показує досвід моделювання і використання моделей складних систем, нереально і невірно по своєї суті ставити за-дачу створення універсальної моделі для всіх ситуацій, що зу-стрічаються і можливих при вирощуванні сільськогосподарсь-ких культур, в якої були б відбиті всі процеси, враховувалися всі зв'язки, існуючі між компонентами всередині об'єкту та з зовнішніми чинниками. Як правило, такі моделі погано обзорі для експертів і із-за високого порядку рівнянь, невизначеності інформації (відсутність або недостатність кількісних зв'язків, неструктуризованість у більшості випадків), великої кількості умовних коефіцієнтів, нестійкі [109,110].
Тому, у разі створіння автоматизованої системи, орієнта-ція на складні моделі не має сенсу. В тому випадку, якщо вда-ється створити систему управління на базі складних моделей, вона виявляється в прикладному аспекті непрацездатною. По-в'язано це і з тим, що в реальних умовах функціонування об'єк-ту часто неможливо отримати необхідну інформацію в параме-трах об'єкту з необхідною точністю і частотою.
Практикою доведено, що доцільніше просуватись шляхом спрощення складних вихідних моделей. В такому випадку мо-жемо одержати технологічні рішення більш близькі до необхід-ного, очікуваного.
В теоретичному сенсі положення, що розглядається, за-сновано на принципі несумісності Л.Заде [111], суть якого по-лягає в тому, що чим складніша система, тим менш спроможні ми робити точні і практично корисні судження відносно її по-водження.
Тобто, в системах, складність яких перевищує якийсь по-ріг, точність і практична користь стають за суттю взаємно ви-ключними категоріями.
Кожна задача, що вирішується в системі, до того ж, має свій поріг точності, який визначається множиною умов: мож-ливістю виконати рекомендації, невизначеність умов, що впли-вають, погрішність контрольованих величин вхідної інформа-ції, кількістю і суттєвістю факторів, що враховуються. Якщо врахувати, що підвищення адекватності моделі поліпшує якість рішень, але збільшує витрати на розробку і експлуатацію сис-теми, то стане очевидним, що кожним умовам і кожному управлінню повинна відповідати своя "оптимальна" модель.
В зв'язку з цим прояснюється і поняття адекватності моде-лей. Адекватність моделі об'єкту не можна відривати від спе-цифіки конкретної задачі, її властивостей, особливостей мето-дів їх рішення. При використанні в управлінні, адекватність моделі будемо розуміти як кількісну відповідність її об'єкту з точністю, що вимагається за умовою задачі.
Враховуючи висловлене, сформулюємо можливий порядок побудови моделі складного об'єкту на прикладі технології .
1. Робиться змістовний опис на підставі вивчення структу-ри процесу. Цей опис являє собою більш-менш чіткий виклад зв'язків і закономірностей характерних для процесу і постанову прикладної задачі. Опис виконується на професійно-орієнтованій природничій мові - ПОПМ. Опис концентрує ві-домості  відносно природи і кількісні характеристики процесу та його складових, включає перелік факторів впливу та вели-чин, що відшукуються, перелік існуючих залежностей. Змісто-вний опис за своїм призначеннням служить основою наступно-го етапу формалізації - побудови формалізованої схеми.
На цьому етапі реалізується основний системний принцип побудови загальної моделі технології, який характеризується тим, що аналіз проходить від загального до часного. Системний підхід у цьому випадку забезпечує доступність аналізу системи моделей - розгляд системи починається з моделі, яка відносно легко вирішується і може бути сформульована досить просто.
2. Як проміжна ланка між змістовним описом і математич-ною моделлю опрацьовується формалізована схема, але тільки в тому випадку, якщо перехід від опису до моделі із-за склад-ності процесу неможливий. Інколи у вигляді такої схеми розг-лядають концептуальну модель.
В останні часи все частіше у вигляді першого етапу моде-лювання використовується саме концептуальна модель, що ви-ражає уявлення дослідника про об'єкт. Концептуальні моделі можна розглядати і як перший крок в організації емпіричного матеріалу. На базі концептуальних моделей створюються тео-ретичні та математичні моделі і здійснюється їх перевірка, а об'єкт, як система, розглядається у виразі сукупності блоків (пі-дсистем) і потоків.
3. Математична модель являє собою систему співвідно-шень, що зв'язують характеристики процесу з параметрами і початковими умовами. Слід зауважити, що при дослідженні ре-альних систем не завжди вдається збудувати математичні мо-делі у вигляді явних функцій і рівнянь. Часто у вигляді моделі функціонування системи виступає алгоритм.
В. Н. Бусленко [25] висловлено погляд відносно того, що моделюючий алгоритм не є менш суцільним математичним описом процесу, ніж аналітичний опис. Тобто, алгоритм, явля-ючи собою більш загальну форму запису співвідношень між факторами впливу і їх значеннями ніж формули і рівняння, та-кож може розглядатися як модель. Взагалі формальний апарат моделювання складних і великих об'єктів досить різноманітний і включає такі форми як аналітичну, статистичну, алгебраїчну, топологічну, логічну, лінгвістичну та машинну [112].
Мови, що застосовуються для складання моделей поділя-ються на п'ять типів: речове описування, креслення і блок-схеми; логічні блок-схеми і таблиці рішень; таблиці і номогра-ми, криві, математичний опис [113]. Кожна мова має свої хара-ктеристики і використовується в міру можливості відносно тієї чи іншої задачі, етапу розробки.
На практиці, частіше за все, раніше наведена схема зміню-ється у відповідності з ситуацією. Як правило, використовуєть-ся поєднання форм і методів представлення знань про об'єкт. Критеріями для вибору у даному випадку є простота опису, традиції (практика, звички), що склалися, чіткість подання. Ро-зробник у більшості випадків (мова йде про технологічні знан-ня) керується інтуїцією, що спирається на власне розуміння процесів, протікаючих у системі.
 4. Після представлення знань створюється програмно-інформаційна модель, реалізована на ПЕОМ на тій чи іншій мові програмування з використанням діалогових засобів спіл-кування.
Із загальних принципів методології розробки СПТР, які у тій чи іншій мірі враховувуються, можна виділити :
1. Принцип розвинення, що припускає постійне удоскона-лення системи моделей, включення нових, поширення інфор-маційної бази.
2. Принцип автономності, що передбачає можливість виді-лення із загальної системи моделей та інформації самостійних частин, які можна опрацьовувати і впроваджувати. Наявність локальних моделей для конкретних задач.
3. Принцип відповідності і адаптації. Враховуючи потребу в удосконаленні системи, моделі повинні мати можливість ада-птуватися до умов, що змінюються.
4. Принцип інваріантності, по якому система повинна бути інваріантною для будь-яких організаційних форм і форм влас-ності.
5. Принцип ув’язування моделей всіх видів (логічної, ін-формаційної, програмної).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить