Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Декомпозиція технології вирощування культур як системи

Декомпозиція технології вирощування культур як системи
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Декомпозиція технології вирощування культур як системи

Принцип декомпозиції об’єктів, що досліджуються є необ-хідним прийомом і вимогою системності в умовах описування складних, великих систем. Сільське господарство, у понятті ви-робництва сільськогосподарської продукції - досить складна організаційна структура, яку складають сукупність взаємодію-чих об'єктів різноманітного рівня.
Якщо розглядати сільськогосподарське підприємство у плані організаційної побудови як колективне господарство з рі-зними формами власності, чи як приватне, перш за все визна-чимо, що це предприємство з специфічною організаційно-виробничою структурою. У підприємства з колективною фор-мою власності структура більш складна, ніж у фермерському. З одного боку колективне підприємство є частиною більш зага-льної системи АПК, а з іншого, в наслідок організаційної і тех-нологічної розбіжностей окремих об'єктів господарства (відді-лок, бригади, ланки, поля, різноманітні служби і та ін.), вони являють сукупність взаємодіючих об'єктів нижчого рівня. Ана-ліз вказує на наявність паралелізму у виробничих дільниць на різних рівнях, тому ситуація дозволяє надалі розглядати такі дільниці у першому наближенні як відокремлені по потокам інформації, взаємодіям та ін.
Тому розглядаючи виробництво сільськогосподарської продукції в цілому, на рівні галузі землеробства і рослинництва можна зауважити, що  оптимізація загального критерію при ко-ординації локальних цілей і критеріїв якості прийняття рішень відбувається на окремих дільницях виробництва.
На наступному рівні (середньому) об'єктом управління є сукупність полів (об'єктів нижнього рівня ), що відносяться до окремої організаційної одиниці (бригада, ланка, фермерське го-сподарство). На цьому рівні вже може здійснюватися коорди-нація взаємодіючих технологічних процесів, або об'єктів всере-дині кожної організаційної одиниці.
На самому нижчому рівні об'єктів планування і управлін-ня, знаходиться ділянки з культурами, що на них вирощуються, машинами, знаряддям, яке використовується в процесі форму-вання врожаю. Саме на цьому рівні здійснюється управління окремими технологічними процесами.
Кожний рівень характеризується своїми задачами, обрієм прийняття рішень, їх деталізацією, моделями, що при цьому використовуються, та інформаційними масивами.
У приватному секторі структура об'єкту управління не та-ка складна. Як правило, вона одно або дворівнева. Нижчий рі-вень – ділянка де вирощується конкретна культура (поле), на-ступний рівень - група ділянок (сівозміна).
В понятійному сенсі визначимося, що у вигляді нижнього рівня будемо розуміти територіально відокремлену частину сільськогосподарських угідь, що відноситься до одного поля сі-возміни, має однакові (з заданою точністю) характеристики ґрунту і єдину культуру. Тобто, кінцевий елемент ієрархічної структури – ділянка на якій вирощуються культури. У разі не-обхідності може бути проведена подальша деталізація з метою вивчення окремих процесів, що відбуваються на цієї дільниці.
Характерними рисами технологічного об'єкту нижнього рівня, що впливають на побудову моделі об'єкту будемо вважа-ти:
 - складність процесів формування урожаю і відсутність адекватних все охватних моделей продукційного процесу, про-цесів масообміну на полі, моделей технологічних операцій і т. ін.;
 - велика кількість параметрів стану зовнішніх і внутріш-ніх чинників, що впливають на вироблення рішень, здебільшо-го якісний характер багатьох показників;
 - безупинно-дискретний і послідовний характер виробни-чого процесу на кожному полі;
 - складність технологічної схеми, багатостадійність, знач-на кількість етапів операцій, що відрізняються індивідуальними локальними цілями, засобами впливу і т. ін.;
 - випадковий характер тривалості етапів та залежність їх від зовнішніх чинників;
 - взаємозв'язок управлінь на різноманітних етапах органо-генезу;
 - порівняно часта корекція управлінь в зв'язку з відсутніс-тю точних методів прогнозування факторів впливу;
 - наявність численних і різноманітних обмежень;
 - відносна стабільність параметрів стану окремих об'єктів на протязі доби, незначні швидкості протікання процесів.
До речі зауважимо, що системи управління процесами на об'єктах з такими відзнаками відносяться до складних. Підкре-слюють складність дослідження нашого об'єкту  на прикмет по-слідуючого управління наявність таких особливостей:
 - відносна постійність номенклатури продукції;
 - безпосередній і нерозривний зв'язок матеріально-технічних засобів з технологіями;
 - поєднання різнопланових організаційних, технологічних та біологічних аспектів;
 - неможливість зупинки процесу;
 - величезний обсяг необхідної для проектування і управ-ління специфічної інформації.
 - висока ступінь невизначеності, наявність нестійких та випадкових змінних;
 - яскраво відбита специфіка, що ускладнює одержання адекватного формалізованого опису.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить