Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Місце кадрового менеджменту в системі сучасних управлінських наук

Місце кадрового менеджменту в системі сучасних управлінських наук
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Місце кадрового менеджменту в системі сучасних управлінських наук

Будь-яка наука являє собою сукупність знань і безперервний пошук нових даних про природу і суспільство з метою зрозуміти і пояснити явища і закони природи, частиною якої є сама людина  Управління персоналом є однією з основних серед управлінських наук. Тому спочатку слід визначити ЇЇ місце серед споріднених дисциплін.
В останні роки поряд зі звичним словом «управління» стало вживатися слово «менеджмент», яким найчастіше позначають практично всі функції і дії, певною мірою пов'язані з напрямком діяльності і дій будь-якого або будь-чого.
Під теорією управління розуміють галузь знань, яка розглядає основні, загальні закони управління, що охоплюють як органічну, так і неорганічну природу; якщо йдеться про соціальне управління, то - усі сфери життя і діяльності людей
Управління (менеджмент) визначається як наукова дисципліна, що має своїм практичним вираженням створення організованих груп людей і спрямування їх діяльності на досягнення поставлених цілей
Теорія (від грец. вєшрш - розгляд, дослідження) - логічне узагальнення практичного досвіду людей; система вірогідних наукових знань про певну сукупність об'єктів, яка описує, пояснює й передбачає явища певної предметної галузі. Теорія є найдосконалішою формою наукового відображення дійсності.
У цьому визначенні поняття «управління» і «менеджменту» використовують як ідентичні, взаємозамінні. Підставою для цього є однаковий зміст категорій, що виражаються українським словом «управління» і англійським «менеджмент». Це відбивається у визначеннях даних понять у фундаментальних роботах вітчизняних і зарубіжних авторів. При цьому слід зауважити, що й вони не абсолютно тотожні, оскільки мають деякі специфічні
характеристики.
«Советский знциклопедический словарь» (М., 1983) визначає «управління» як елемент, функцію організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей. Соціальне управління трактується як такий вплив на суспільство, що має на меті його впорядкування, збереження якісної специфіки, удосконалення й розвиток. З технічного погляду управління розглядається як процес переведення системи з одного стану в інший [12, с. 7]. В одному з перших вітчизняних підручників з наукових основ управління виробництвом (1969) управління визначалось як цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їхньої діяльності в процесі виробництва. В Оксфордському російсько-англійському словнику (1994) слово «управління» перекладається англійською такими термінами, як тапа§етепі, аатіпізігаііоп, аігесііоп (вони розглядаються як синоніми).
Англійське слово «менеджмент» походить від кореня латинського слова «манус» - рука. Спочатку термін вживався на позначення керування тваринами й означав «мистецтво керувати кіньми» [12, с. 8]. В Оксфордському словнику англійської мови зміст поняття «менеджмент» розкривається широко і багатоаспектно: як спосіб управління, керівництва, напрямку або контролю; як мистецтво управління й керівництва; це також особи, що контролюють і спрямовують роботу організацій, та управлінський персонал. У той же час менеджмент - це ефективне використання і координація таких ресурсів, як капітал, будинки, матеріали і праця, для досягнення визначених цілей з максимальною ефективністю [72, с. 13].
Перед подальшим викладенням матеріалу слід зробити зауваження, що, незважаючи на певні специфічні термінологічні тлумачення понять «управління» і «менеджмент», ми будемо використовувати їх здебільшого як синоніми. При чому як з погляду загальної теорії менеджменту, так і в частині управління персоналом (менеджменту персоналу, кадрового менеджменту, менеджменту кадрів та ін.)
Самоорганізація (самоменеджмент) - напрям думок і практичних дій конкретної людини, що є вираженням суми знань, спрямованих на концентрацію внутрішніх сил організму для досягнення певних цілей.
Коротка характеристика рівнів пропонованого «зрізу» управлінських наук має вигляд:
-   перший рівень - теорія управління - ґрунтується на положеннях тектології і кібернетики; є фундаментальною науковою дисципліною; ні окрема людина, ні суспільство в цілому не можуть змінити її законів, як не можуть змінити (скасувати) силу тяжіння, але можуть будувати всю діяльність, зважаючи на неї;
-   другий рівень - управління, менеджмент - є прикладною науковою дисципліною, розвивається разом із суспільством й економічними відносинами; формується суспільством, соціальними групами й окремими людьми на підставі законів теорії управління, психології, економіки, фізіології та інших наукових дисциплін;
-   третій рівень - самоорганізація, самоменеджмент - є прикладною науковою дисципліною, що реалізується в певному способі життя окремих людей; базується на положенні теорії управління, менеджменту, психології, фізіології, ізотеричних наук, теософії та ін.; розвивається з розвитком сус-
>    пільства, формується суспільством, окремими соціальними групами й окремими особистостями, має надзвичайно широкий спектр течій і напрямків.
На жаль, на сьогодні теорія управління як суто наукова дисципліна остаточно не сформована. Ми можемо мати справу тільки з її окремими законами. Але, імовірно, вже у найближчому майбутньому вона набуде завершених форм. При цьому її основу, звичайно, складатимуть кібернетика (як загальна теорія управління й зв'язку) і тектологія (як загальна організаційна наука).
На підтвердження викладеного можна навести слова відомого фахівця в галузі кібернетики Г.Н. Поварова: «У цілому кібернетика, безперечно, обертається навколо поняття інформації, хоча загальна теорія управління, треба думати, ширше нинішньої теорії інформації - загальної теорії зв'язку».
За О.М. Колмогоровим, «кібернетика займається вивченням систем будь-якої природи, здатних сприймати, зберігати і переробляти інформацію і використовувати її для керування і регулювання. При цьому кібернетика широко користується математичним методом і прагне до одержання конкретних спеціальних результатів, що дозволяють як аналізувати такого роду системи (відновлювати їхню структуру на підставі досвіду роботи з ними), так і синтезувати їх (розраховувати схеми систем, здатних здійснювати задані дії)».
За О.І. Бергом, «кібернетика - це наука про керування складними динамічними системами. Термін «складність» тут використовується як філософська категорія. Динамічні системи на виробництві, у природі й у людському суспільстві - це системи, здатні до розвитку, до зміни свого стану. Складні динамічні системи утворюються з елементарних систем або елементів, що взаємозалежать і взаємодіють».
Кібернетика визначила фундаментальні основи управління і дозволила встановити загальні властивості в різних середовищах - у природі, суспільстві, техніці. Знання загальних властивостей навколишнього світу надає можливість формалізувати багато процесів у цих середовищах, застосувавши потужний математичний апарат та засоби комп'ютерної техніки.
До складу кібернетики як єдиного цілого входять такі окремі галузі знання: загальна теорія управління, у тому числі й теорія автоматизованого керування, теорія інформації (причому розглядається не тільки теоретичний зміст інформації, але й комплекс проблем з її обробки і використання), теорія дослідження операцій, тобто методологія ухвалення управлінського рішення, теорія алгоритмів і програм як бази логіко-математичного моделювання і, нарешті, теорія удосконалення і розробки нових технічних засобів керування.
Кібернетика як самостійна наукова дисципліна має такі особливості:
-   філософські аспекти кібернетики збагатили наші уявлення про світ, обумовивши введення, крім матерії та енергії, нової категорії - інформації;
-   кібернетика розглядає керовані системи в динаміці, у розвитку та взаємодії з іншими зовнішніми системами;
-   кібернетика широко використовує методи моделювання, тобто досліджує емпіричні або фізичні моделі реально існуючих технологічних процесів за допомогою математичного апарата. Інший універсальний метод кібернетики - метод дослідження операцій - дозволяє здійснювати кількісний аналіз будь-якої цілеспрямованої діяльності людини у сфері управління [24, с. 36-37].
Кібернетику досить часто зіставляють з тектологією А.А. Богданова -загальною організаційною наукою, цілком обґрунтовано проводячи багато паралелей, але ставлячи при цьому кібернетику вище тектології. Тим часом, з позицій світогляду тектологія, імовірно, є базовою наукою стосовно інших, у тому числі й кібернетики.
Завданням тектології є систематизація організаційного досвіду. Вона вивчає способи організації, що спостерігаються в природі і людській діяльності; узагальнює і систематизує, пояснює їх; визначає напрямок розвитку організаційних методів і їх роль в «економіці світового процесу». «-Тектологія має справу з організаційним досвідом не лише тієї чи іншої спеціальної галузі, але всіх їх у сукупності; іншими словами, вона охоплює матеріал усіх інших наук і всієї тієї життєвої практики, з якої вони виникли; але вона бере його тільки з погляду методу, тобто цікавиться всюди способом організації цього матеріалу» [28].
У свою чергу, як будь-яка інша наука, управління персоналом розглядається на двох рівнях: теоретичному (одержання нових знань шляхом реєстрації і систематизації явищ, розкриття закономірностей і виявлення
ричинних зв'язків між ними для розробки практичних висновків і реко-ендацій, прогнозування у сфері управління персоналом) і практичному Іирішення питань перетворення реальних організаційних ситуацій, тобто озробка конкретних моделей, проектів, пропозицій для ефективного вико-истання персоналу). Ці два рівні досить тісно взаємопов'язані і складають груктуру знань з менеджменту персоналу як науки.
Менеджмент персоналу як складова загальної теорії управління спира-гься на різні наукові теорії, які умовно можна поділити на:
•   економічні (ринок праці, міжнародні відносини, теорія планування, економічні методи, економічна інформація, витрати на персонал та ін.);
•   психологічні (загальна психологія, теорія поведінки, конформізм, психологія праці та ін.);
•   соціальні (групова поведінка, психологія спілкування, теорія організації, трудове і соціальне право, політологія, конфліктологія та ін.).
Якщо говорити про менеджмент як про мистецтво1, що ґрунтується на владності такого об'єкта управління як організація, то це найбільшою мі-ою стосується саме управління персоналом. Оскільки люди, що працюють організаціях і з організаціями, - це найголовніший фактор, урахування кого вимагає не тільки використання наукового підходу, але й мистецтва ого застосування в конкретних ситуаціях. Адже кожний працівник має вій особливий характер, свою систему цінностей і мотиви до праці та ін. ому управління персоналом розглядається як мистецтво, що, подібно до :едицини чи інженерної справи, має спиратися на концепції, теорії, принципи методи, які становлять його основу. Такий підхід дозволяє поєднати науку мистецтво управління в єдиний процес, що потребує не тільки постійного озширення наукових знань, але й розвитку особистісних якостей менеджерів, їх здатності застосовувати знання в практичній роботі [72, с. 14-15].
На практиці професійний підхід до кадрового менеджменту має такі осо-ливості:
1. Менеджмент персоналу є дієвоорієнтованим.
Ефективне управління персоналом спрямоване скоріше на практичні |ії, ніж на різні канцелярські процедури або правила. Звичайно тут вико-Іистовуються правила й записи, але превалюють все-таки дії. Особливий ;аголос робиться на вирішенні службових проблем з метою виконання
1 Менеджмент як мистецтво - це вміння правильно визначати, формулювати й аналізувати проблеми [12, с. 27], що виникають за певних умов.
Проблема — невідповідність фактичного стану керованого об'єкта (наприклад, виробництва продукції) бажаному або заданому (запланованому).
Ситуація - сукупність факторів і умов, що обумовлюють виникнення тієї чи іншої проблеми
поставлених фірмою завдань, завдяки підтримці фірмою персоналу, кожного окремого працівника, удосконаленню умов праці.
2. Кадровий менеджмент є індивідуально-орієнтованим.
Наскільки це можливо, кожний робітник розглядається як особистість, і пропонуються послуги і програми, спрямовані на задоволення індивідуальних потреб.
3. Управління персоналом орієнтоване на майбутнє.
Воно має забезпечити підприємство компетентними і зацікавленими в результатах своєї праці службовцями. Таким чином, у довгострокових стратегіях підприємств слід обов'язково враховувати людський фактор [81, с. 26-27].
У практичній діяльності керівники знаходяться в постійному контакті із середовищем, що змінюється, і зобов'язані приймати рішення з урахуванням випадкових явищ і конкретних ситуацій, спираючись на власний досвід та інтуїцію. Творчі пошуки оптимального, нетривіального рішення надають управлінню рис мистецтва. Будь-який керівник працює в першу чергу з людьми, він зобов'язаний знати всі тонкощі «людської інженерії» і володіти значним обсягом гуманітарних знань' [24, с. 21-22].


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить