Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Системний підхід до проблеми, що досліджується

Системний підхід до проблеми, що досліджується
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Системний підхід до проблеми, що досліджується

Безсумнівним є факт, що людині все важче приймати аде-кватні ситуації управляючи рішення лише на традиційній осно-ві. Обсяг знань і та кількість зв'язків, що йому потрібно врахо-вувати, зростають швидше ніж по експоненті [9]. З таких об-ставин людині все важче дослідити фрагменти реальності, окремі виробничі системи, що можуть бути вивчені і усвідом-лені за допомогою традиційних засобів пізнання, тобто експе-риментально. Для рішення тих чи інших задач досліднику, практичному агро менеджеру, потрібно виділяти не фрагменти, а цілі схеми реальності, враховувати тисячі взаємодій між ком-понентами систем, що досліджуються або управляються.
Вважається, що єдиним реальним засобом аналізу навко-лишньої дійсності є моделювання і експериментування з цими моделями, які імітують реальність [9]. Велике значення в цьому випадку має якість моделі і технічні можливості ЕОМ, тобто, методологічні концепції абстракції виключення з навколишньої дійсності і вивчення систем, а також наявність відповідних за-собів обчислювальної техніки [10].
Тому наука про системи і обчислювальна техніка, що по Дж. Клиру [11] є її лабораторією і найбільш важливим методо-логічним засобом, почали розвиватися разом, впливаючи одна на одну. В даному випадку, мета науки про системи не в тому щоб замінити мозок людини машиною, а в тому щоб симбіоти-чно доповнити його комп'ютером з пакетом відповідних мето-дичних засобів [11,12].
Найбільш складною задачею в здійсненні людино-машинного діалогу вважається утворення сукупності процедур спілкування з фахівцями в різноманітних областях знань [9,13]. Проблеми пов’язані з інформаційним обміном між фахівцями різноманітних спеціальностей залишились і все далі загострю-ються. Взаємне непорозуміння зростає до серйозних проблем, особливо при вирішенні системних задач і в сьогоденні є осно-вним гальмом в визначенні і пізнаванні проблем землеробства, де природним є прагнення до комплексних досліджень. Дореч-ним буде зауважити, що факти, отримані внаслідок експериме-нтів і спостережень, самі по собі ще не дають наукового знання. Воно виникає лише тоді, коли встановлюються їх зв'язки і від-ношення з іншими компонентами системи, що досліджується [14]. При цьому, має сенс лише цілеспрямоване одержання фа-ктів.
У вигляді основи для таких досліджень використовуються системний підхід, як стратегія досліджень і системний аналіз, як засіб і інструмент вирішення поставлених задач. Тобто, сис-темний підхід є напрямом наукового пізнання, де межа між те-орією і методологією з одного боку, прикладним призначенням з іншого, проявляється не досить чітко.
Найбільш широке застосування системний підхід, як ме-тодологічна основа, знайшов при дослідженні складних об'єк-тів, що розвиваються: багаторівневих, ієрархічних, біологічних, економіко-виробничих .
Суттю системного підходу є поєднання онтології систем (буття, існування їх), гносеології (пізнання системи і систем-ність знання) і управління системами (розвиток і удосконален-ня, конструювання, забезпечення функціонування систем) [15].
Методологія системного підходу орієнтує дослідника на виявлення багатоваріантності зв'язків і відносин як в середині досліджуваного об'єкту, так і взаємовідносин зовнішнього ха-рактеру. Отже, система, що вивчається, як фрагмент дійсності, розглядається як низка компонент і зв'язків між ними [16]. Це обумовлює систему як цілісну побудову.
В осмисленні і дослідженні дійсності системний підхід ви-ступає як один з загальнонаукових методологічних напрямів і становить міждисциплінарну методологію особливого типу, призначену забезпечити інтеграцію наукових знань з метою пі-двищення їх практичної ефективності [17,18].
Це припускає, що дані спеціальних наук і їх теоретичні побудови переосмислюються з інших позицій і об'єднуються засобами системних досліджень.
В загальному плані системний підхід, як методологія, ви-рішує наступні задачі [19]: опрацювання концептуальних зміс-тових і формалізованих засобів представлення об'єктів, що дос-ліджуються як системи; побудова різного рівня і класу моделей систем; дослідження методологічних системних теорій. Такий підхід допомагає формалізувати процеси, послідовно застосо-вувати аналітичні і модельні засоби при вивченні систем з ве-ликою кількістю змінних різного рівня вивчення.
Декілька слів про поняття "система". Свідомо опускаємо тлумачення філософського змісту поняття системи з античних часів, а розглянемо його в рамках сучасних уявлень. Це поняття відноситься до найбільш фундаментальних і загальних понять сучасної науки [19].
Після опрацювання загальної теорії систем і реалізації си-стемних ідей в великої кількості напрямків досліджень, останні десятиріччя характерні інтенсивними розробками і дискусіями щодо поняття "система".
Суттєвий внесок у розробку теорії систем, методологію системного аналізу, кібернетики як науки про системи, теорії управління внесли Р.Акофф [20], Р.Беллман [ 21, 22], Л. Бер-талланфи [23,35], С.Бир [24], Б.Я.Брусиловский, Н.П.Бусленко [25,26], Винер Н. [27], В.М.Глушков [28], Л.В.Кантарович [29], Л.Т. Кузин [30], Л.С.Понтрягин [31].
Не зважаючи на велику кількість матеріалів стосовно дос-лідженню цієї проблеми, на сьогодення ще не існує точного ви-значення системи, як такої, а классичне … "сукупність елемен-тів, котрі знаходяться в визначених відношеннях один з одним і довкіллям" [23 ] можна вважати узагальненим. Тобто, тлума-чення, що система це об'єктивна єдність закономірно пов'яза-них одне з одним предметів, явищ, а також знань про природу і суспільство[24] потерпає змін. Проте, багато які вчені в поняття система включають ознаки конкретних наук. Деякі фахівці ви-значення поняття "система" пов'язують з поняттям безлічі. Так Л. Берталланфи [35] вважає, що система визначається як сукуп-ність елементів, що знаходяться одне з одним і з навколишнім середовищем в певних відносинах. А.Б.Коган [32] під системою розуміє сукупність взаємодіючих між собою відносно елемен-тарних структур або процесів, поєднаних в ціле виконанням ви-значених функцій.
Як єдину сукупність елементів, що знаходяться у взаємо-дії, досліджує соціальну систему В. Г.Афанасьев [3]. Хоча Л. В. Контарович і В.Є. Плиско [2] вважають, що ототожнення сис-теми з безліччю не коректно. В зв'язку з цим заслуговує на ува-гу точка зору Ю.А. Шрейдера [33], який розглядає систему не як безліч, складену з готових елементів, а як цілісний об'єкт, що припускає різноманітні розчленування.
При визначенні поняття "система" акцент в більшості ви-падків робиться на суттєвість "системи" як сукупності зв'язків, що поєднує купу елементів в якісно нову сполуку, яка надає їй внутрішню самодетермінацію поведінки елементів і об'єкту в цілому.
Якщо система динамічна і внутрішнє пов'язана так, що жоден із параметрів не можна змінити окремо, це не тільки вла-стивість всієї системи, але і необхідність її пізнавання систем-ними засобами. Г.Херц [34] з цього приводу вважає, що систе-мне дослідження необхідно там, де треба відповісти на складні питання: чи буде те, що можливо із наукової точки зору і реалі-зуємо у технологічному відношенні економічно виправданим, необхідним для суспільства. Якщо виходити з того, що предме-том системного дослідження є об'єкт, який становить систему, то можна стверджувати, що при вивченні слід фіксувати най-більш важливі характеристики об'єкту (в нашій нагоді грунти, технологія, рослини).
Формально люба, навіть випадково узята, сукупність об'є-ктів (елементів) у разі наявності взаємозв'язків між ними може вважатись системою [23], однак, системність визначається з за-даною метою, якщо мати на увазі дослідження її структури або функцій.
Заслуговує на увагу тлумачення поняття системи як мно-жини об'єктів сумісно з зв'язками (відношеннями) між цими об'єктами і їх властивостями [36, 37]. Об'єкти, котрі не входять до складу системи (або включені за мотивами досліджень), але впливають на неї, або іспитують її вплив самі, формують ото-чення системи. Структурними складовими системи прийнято вважати з різними смисловими відображеннями елементи, ком-поненти [37] і підсистеми [36,38]. Елементами системи (у зага-льній теорії систем) є деякі реальні матеріальні або абстрактні об'єкти, які не піддаються подальшому поділенню у процесі до-слідження. У відповідності з принципом розбиття систем [27] системний об'єкт (назвемо його об'єктом дослідження) можна розбити на об'єкти, підсистеми і модулі з врахування задач дос-лідження. При цьому погодимось, що під системою яка дослі-джується є інша система, яка входить до складу даної системі як одна з складових. Модулем звичайно називають моноцент-ричну підсистему досліджуваної системи [39, 40].
Якщо розглядати системи в понятті їх глобальної сукупно-сті [40], то в залежності від складових елементів і функціональ-ної орієнтації, системи можна згрупувати в такі групи:
1. Природні (системи природи), елементи яких є об'єктами природної реальності.
2.Техногенні і соціальні системи, елементи котрих є об'єк-тами штучного походження.
3. Природно-технічні і природно-техногенні системи, еле-менти яких є природного і антропогенного походження.
Особливе місце серед природно-соціальних систем займа-ють системи, де природну основу цілеспрямовано замінено лю-диною з метою її пристосування до виконання переважно соці-альних функцій. До останньої групи ми відносимо економічні і агрономічні системи.
Системний аналіз і загальна теорія систем, в аспекті про-блеми, що розглядається в даній роботі, тісно зв'язані з задача-ми сучасної кібернетики як науки про принципи і методи керу-вання системами на основі розробки кібернетичних моделей цих систем [42, 43]. Рішення задач кібернетики лежать у пло-щині таких галузей науки як теорія автоматизованих систем управління (АСУ), дослідження операцій, теорія оптимальних процесів, теорія інформації, теорія прийняття рішень, теорія ігор, евристичні методи і інші близькі напрямки [44]. Перера-ховані наукові напрямки виходять з того, що процес управління не є процесом збору, переробки інформації і видачі продукту цієї переробки у вигляді нової інформації, тобто – рішень, ре-комендацій, порад. Відповідно до положення науки про управ-ління існують три основних види управління: “тверде управ-ління” (системи розглядаються без зворотного зв'язку); регулю-вання поводження  об'єкту, що управляється і автоматичне ре-гулювання (саморегулювання, самоорганізація системи) – [45,47]. При цьому зауважимо, що “тверде управління” для зе-млеробства не є типовим і може зустрічатись у край обмеженій кількості випадків. З погляду проблеми раціонального управ-ління технологічними процесами (ТП) можна стверджувати, що розробка нових наукових методів повинна орієнтуватися на рі-зкий перехід від “твердого управління” до регулювання з вихо-дом на перспективи розробки методів автоматизованого проек-тування і оперативного регулювання станів агроекосистем на базі інформаційних технологій. Таким чином, базовою задачею на основному етапі досліджень таких систем повинна стати ро-зробка методів регулювання процесів в землеробстві, що можна поєднати в два види регулювання [47,48]: по відхиленнях (по зворотному зв'язку фіксується відхилення системи від заданих параметрів); по критичних параметрах. Використовуючи підхід теорії оптимізації процесів на основі відомого принципу Л.С.Понтрягина [31], відповідно до якого "для керованої сис-теми може бути побудований такий процес регулювання, при якому стан системи в кожен момент часу показує найкращий спосіб дій", можна висунути робочу гіпотезу про те, що для ТП може бути синтезований алгоритм раціонального керування на основі математичних моделей ТП. Важливою особливістю аг-роекосистем, є їх керованість, тобто, можливість впливу на ві-домий процес з метою зменшення відхилень у його переході до оптимального [31,44, 45,49] і невизначеність, тобто, відсутність повної інформації про їхні особливості і поводження. У межах землеробства існують різні способи і рівні саморегулювання, які виходять з особливостей агроекономічних систем і проце-сів, що там відбуваються. Частина агробіологічних процесів може бути детермінованою, а частина – імовірнісними. Регу-льована система (агроекономічна, чи підсистема даної системи – землеробство) є системою з "пам'яттю" (динамічної, причин-ної, де величина вихідного сигналу залежить не тільки від вхо-дів, але і від попередніх станів системи). Принциповою схемою, що відбиває як процес саморегуляції, так і процес зовнішнього управління агросистемою в умовах невизначеності і при наяв-ності зовнішніх збурень, є схемою регулювання зі зворотним зв'язком [50].


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить