Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Правовий захист працівників підприємства-банкрута

Правовий захист працівників підприємства-банкрута
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Правовий захист працівників підприємства-банкрута

Кількість підприємств-боржників, щорічно визнаних банкрутами, збільшується, тому одним з актуальних залишається питання про правовий захист працівників таких підприємств. Особливо складно вирішуються трудові питання у разі банкрутства великих промислових підприємств, хоча й для працівників інших підприємств правовий захист їхніх трудових прав при банкрутстві має певні складнощі.
Розірвання трудових договорів із працівниками підприємства-боржника повинне проводитися в строгій відповідності з вимогами КЗпП, але з урахуванням особливостей, установлених законодавством про банкрутство. Погашення зобов'язань перед працівниками стоїть у першій черзі (ст. 31 Закону про банкрутство). Процедура звільнення працівників може бути почата вже після порушення процесу в справі про банкрутство й призначення судом розпорядника майном або після винесення постанови про визнання підприємства банкрутом (49).
Ст. 25 Закону про банкрутство передбачає, що повноваження керівника (органів управління) юридичної особи-банкрута покладають на ліквідатора, призначеного судом. Саме ця особа повідомляє працівників підприємства-банкрута про звільнення й здійснює їх відповідно до законодавства про працю.
У цьому випадку підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника є ч. 9 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП, працівників попереджують про майбутнє звільнення не пізніше ніж за 2 місяці; у той же час відомості про майбутнє звільнення працівників повинні бути представлені до державної служби зайнятості.
Але оскільки йдеться про повну ліквідацію підприємства, законом передбачені певні винятки із установлених статтями 40, 43-1. 49-2 КЗпП правил, а саме:
— працівник може бути звільнений і в період його тимчасової непрацездатності, і в період його знаходження у відпустці;
— власник (особа, що здійснює його повноваження) не зобов'язаний забезпечити працівника іншою роботою на даному підприємстві;
— для    звільнення    працівників    не    потрібно    згоди профспілкового комітету.
У день звільнення працівникові повинна бути видана належним чином оформлена трудова книжка й зроблений повний розрахунок.
Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП і Законом про оплату праці при звільненні працівників під повний розрахунок варто розуміти виплату в повному розмірі:
— заробітної плати по день звільнення;
— компенсації за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП);
— вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
При звільненні працівників у зв'язку з банкрутством підприємства повний розрахунок з ними проводиться на підставі норм Закону про банкрутство, в якому є відповідні положення.
Відповідно до Закону про банкрутство, виплата звільненим працівникам підприємства-банкрута вихідної допомоги за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, або за рахунок отриманого для цієї цілі кредиту проводиться ліквідатором у першу чергу (поряд з іншими виплатами, передбаченими цим Законом).
Вихідна допомога виплачується арбітражним керуючим, який є обов'язки органу управління й керівництва підприємства, відповідно до ч. 9 ст. 40 КЗпП, хоча застосування цієї частини є важким у зв'язку з відсутністю належного посилання в ст. 44 КЗпП, що може призвести до невиплати вихідної допомоги (50).
Виплата вихідної допомоги може здійснюватися й за рахунок отриманого кредиту (п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство).
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед своїми працівниками, за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства. До таких зобов'язань належить виплата звільнюваних робітників, заборгованості по заробітній платі й компенсації за невикористану відпустку.
На звільнених працівників підприємства-банкрута поширюються всі гарантії, установлені ст. 26 Закону про зайнятість: надання статусу безробітного, право на одержання допомоги з безробіття, право на достроковий вихід на пенсію тощо. Так, працівники після звільнення мають право на:
— допомогу з безробіття в таких розмірах: 100% середньої зарплати — протягом 60 календарних днів, 75% — протягом 90 днів, 50% — протягом наступних 210 днів;
— збереження на новому місці роботи при професійному перенавчанні з відривом від виробництва середньої заробітної плати на попередньому місцю роботи;
— достроковий вихід на пенсію за 1,5 року до встановленого строку особам предпенсійного віку, за наявності в них необхідного загального виробничого стажу.
Для одержання зазначених гарантій звільненим працівникам необхідно, насамперед, зареєструватися в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення. Якщо звільнений працівник без поважних причин вчасно не зареєструється в службі зайнятості, ці гарантії він втрачає. Працевлаштування таких працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (51).
Від дня винесення постанови про визнання підприємства-боржника банкрутом припиняються повноваження його органів управління, якщо це не було зроблено раніше; припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо й це не було зроблено раніше, і звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства керівник, про що робиться запис у його трудовій книжці. Звільняє керівника підприємства в такому випадку ліквідатор, оскільки до нього переходять повноваження керівника підприємства.
При ліквідації підприємств через банкрутство виникають проблеми з виплатою заробітної плати працівникам, звільненим до початку процедури банкрутства, незалежно від причини звільнення.
У цьому випадку якщо працівник після свого звільнення звертався до суду з позовом про виплату заборгованості по заробітній платі й має відповідний виконавчий документ, він має право протягом місячного строку від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство підприємства подати до господарського суду письмову заяву про грошові вимоги до підприємства-боржника й документ, що їх підтверджує, тобто виконавчий лист. Ці вимоги як безперечні повинні бути включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів і задоволені ліквідатором (при оголошенні підприємства банкрутом) у другу чергу.
Якщо працівник після свого звільнення не звертався до суду з позовом про виплату заробітної плати, а справа про банкрутство підприємства уже порушена, то він повинен звернутися в бухгалтерію підприємства й одержати довідку про наявність заборгованості по заробітній платі. Потім (також протягом місячного строку від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство підприємства) подати до господарського суду письмову заяву про грошові вимоги до боржника і як підтверджуючий документ представити довідку про заборгованість по зарплаті. Як і в попередній ситуації, вимоги працівника повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів і при оголошенні підприємства банкрутом задоволені в другу чергу.
Якщо ж працівник після свого звільнення не звертався до суду з позовом про виплату заборгованості по заробітній платі, не має документів, що підтверджують невиплату йому заборгованості по заробітній платі, а щодо підприємства винесено постанову про визнання банкрутом і розпочато ліквідаційну процедуру, то фактично такий працівник втрачає право на оплату зазначеної заборгованості, а його вимоги вважаються погашеними.
Ряд    питань    виникає    при    залученні    працівників підприємства-банкрута до участі в його ліквідації.
З урахуванням того, що ліквідація підприємства — складна й тривала процедура, організація якої покладається на ліквідатора, що повинен виконати ряд об'ємних функцій, закон допускає можливість залучення фахівців (насамперед бухгалтерів, юристів, економістів) для забезпечення виконання своїх повноважень арбітражними керуючими.
На практиці такими фахівцями можуть бути працівники підприємства боржника, оскільки будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть залучатися до роботи ліквідатором, немає.
У таких випадках оформлення із працівником відносин може бути шляхом укладання з ним відповідної угоди. Предметом такої угоди може бути відповідний результат праці, виконання конкретного індивідуального завдання, замовлення або доручення. Термін дії трудової угоди — період виконання відповідної роботи, тобто період ліквідаційної процедури). Після виконання роботи сторони підписують акт про приймання, що є підставою для виплати винагороди.
Крім цього такі відносини можуть оформлюватися й укладенням зі штатним працівником строкового трудового договору. Строковий трудовий договір укладається на строк, визначений сторонами (наприклад, на період ліквідаційної процедури), і може бути укладений як у момент приймання особи на роботу, так і пізніше, уже в період роботи його на підприємстві.
Підставою для переходу на строковий трудовий договір є зміна умов і характеру роботи й включення працівника до складу тимчасового трудового колективу. Перехід на строковий трудовий договір проводиться або відповідно до письмового розпорядження ліквідатора (але з обов'язковим дотриманням вимог статті 32 КЗпП, тобто з попередженням працівника не пізніше ніж за 2 місяці про зміну істотних умов праці), або на підставі заяви працівника.
Записи у трудовій книжці про терміновий характер трудового договору не вносяться, але в наказі по особовому складу це, як правило, обумовлюється.
В обох випадках (незалежно від того, оформляється угода чи строковий трудовий договір) потрібна згода працівника. При цьому працівник, погоджуючись на продовження роботи, втрачає право на одержання статусу безробітного і всіх пов'язаних із цим пільг і компенсацій. Якщо ж працівник відмовиться продовжити роботу в період ліквідаційної процедури на підприємстві, то ніяких правових підстав примусити його до цього в ліквідатора немає.
Оплата праці фахівців, притягнутих арбітражним керуючим для забезпечення виконання своїх повноважень, проводиться за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів, інвесторів або коштів, отриманих від виробничої діяльності боржника (ст. 27 Закону про банкрутство). Оплата здійснюється за щомісячну роботу в розмірі, визначеному в договорі або угоді.
Працівники підприємства-банкрута являють собою учасників процедури банкрутства, права й інтереси яких потребують першочергового правового захисту з боку держави як за розглянутим, так і з інших питань.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить