Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності

Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності

Для деяких боржників — юридичних осіб Закон про банкрутство встановлює спеціальну процедуру розгляду справ. Це градоутворювальні, особливо небезпечні, страхові, професійні учасники ринку цінних паперів, сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства. Тут Закон передбачає особливі правила розгляду справи про банкрутство, зокрема залучення інших учасників процесу (органів місцевого самоврядування, центральної виконавчої влади), збільшення строків процедури санації, пріоритет на процедуру санації й т. д. Це пояснюється тим, що банкрутство таких боржників може призвести до тяжких економічних, соціальних, демографічних і навіть природних наслідків.
Спеціальна процедура розгляду справи про банкрутство передбачена й для громадян — суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема щодо застосування до них тільки процедур мирової угоди й ліквідації.
Відносини, пов'язані з банкрутством градоутворювальних, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються розділом 6 Закону про банкрутство.
Розглянемо докладніше кожну категорію суб'єктів банкрутства.

Особливості банкрутства градоутворювальних підприємств
(ст. 42 Закону про банкрутство)
Градоутворювальні підприємства — це юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їхніх родин становить не менше ніж половина чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, в якій розміщена така юридична особа. До таких підприємств віднесені й підприємства, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч чоловік.
Учасниками процесу в справі цих підприємств можуть бути органи місцевого самоврядування відповідної територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці або центральні органи виконавчої влади. Ці учасники можуть виступати поручниками по зобов'язаннях боржника перед кредиторами й у випадку невиконання зобов'язань несуть солідарну відповідальність.
Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися по зобов'язаннях боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора. За клопотанням цих органів може продовжуватися строк санації (іноді до 10 років).
Уразі задоволення вимог кредиторів справа про банкрутство припиняється.

Особливості банкрутства особливо небезпечних підприємств
(ст. 43 Закону про банкрутство)
Особливо небезпечні підприємства — підприємства вугільних, гірничовидобувних, атомних, хімічних, хіміко-металургійних, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо попередження заподіяння шкоди життю й здоров'ю громадян, майну, спорудженням, природному середовищу.
При розгляді справ про банкрутство таких підприємств учасниками стають відповідний орган місцевого самоврядування, а також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить сфера діяльності боржника, а також, за необхідності, — державний орган з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, з питань геології й використання надр.
У цьому випадку органи місцевого самоврядування або відповідні центральні органи виконавчої влади також можуть виступати довірителями й нести солідарну відповідальність.
Вимоги кредиторів задовольняються в порядку черговості, визначеної ст. 31 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, а саме: у третю чергу також задовольняються вимоги з відшкодування витрат на запобіжні заходи щодо заподіяння можливої шкоди життю й здоров'ю громадян, майну, спорудженням, природному середовищу в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
За клопотанням органів місцевого самоврядування може бути продовжена процедура санації строком від 1 року до 10 років.
Підставою для продовження процедури санації є план фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства. План повинен передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць, а також має містити заходи щодо підтримки безпеки виробничої діяльності, охорони праці й запобігання заподіянню можливої шкоди життю й здоров'ю людей, майну, спорудженням, природному середовищу.

Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств
(ст. 44 Закону про банкрутство)
Сільськогосподарські підприємства — юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, перероблення) сільськогосподарської продукції, виторг яких від реалізації вирощеної (виробленої, переробленої) або сільськогосподарської продукції становить не менше ніж 50% загальної суми виторгу. За таких самих умов установлені особливості банкрутства й щодо рибних господарств і рибальських колгоспів.
При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового стану сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва і його залежності від природнокліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок прибутків, які можуть бути отримані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
Рішення про звернення із клопотанням до господарського суду про санацію сільгосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.
Санація вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк становить п'ятнадцять місяців, а іноді може бути продовжений ще на один рік.

Особливості банкрутства страховиків
(ст. 45 Закону про банкрутство)
Страховики — це організації, що здійснюють страхування й приймають на себе зобов'язання відшкодувати клієнтові збиток або виплатити страхову суму страхувальникові (або особі, з якою укладено договір страхування) при настанні страхових випадків, зазначених у цьому договорі.
При розгляді справи про банкрутство страховика учасником процесу в справі про банкрутство є державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю.
У процедурі санації може бути передбачений продаж майна страховика — боржника як цілісного майнового комплексу, згідно зі ст.19 Закону про банкрутство.
При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий тільки у випадку згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика банкрута по договорах страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом. Покупцем у цьому випадку може бути тільки страховик. До покупця переходять усі права й обов'язки по договорах страхування, по якими на дату продажу страховий випадок не настав.
Якщо господарський суд визнає страховика банкрутом і відкриє ліквідаційну процедуру то, вимоги кредиторів четвертої черги підлягають задоволенню в такому порядку:
— у першу чергу — вимоги кредиторів за договорами обов'язкового особистого страхування;
—- у другу чергу — вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового страхування;
— у третю чергу — вимоги інших кредиторів — страхувальників, у тому числі вимоги, передбачені частиною сьомою даної статті;
— у четверту чергу — вимоги інших кредиторів.

Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів (ст. 46 Закону про банкрутство), професійних учасників ринку
Професійні учасники ринку цінних паперів — це фондові біржі.
При розгляді справ про банкрутство організації або громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником процесу в справі про банкрутство є державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів.
Особливості процедури банкрутства й порядок запобігання банкрутству, а також проведення досудових процедур відновлення платоспроможності регулюється не тільки Законом про банкрутство, а й іншими нормативно-правовими актами України.
Розпорядник майна повинен мати ліцензію не тільки арбітражного керуючого, а й ліцензію, видану держорганом з питань регулювання ринку цінних паперів.
Обмеження на здійснення угод професійним учасником ринку цінних паперів, по відношенню до якого порушена справа про банкрутство, не поширюється на угоди із цінними паперами його клієнтів, здійснені за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення процесу в справі про банкрутство.
Цінні папери й інше майно клієнтів, що передані в управління професійному учасникові ринку цінних паперів і не перебувають у його власності, не включаються до складу ліквідаційної маси.
Від дня введення процедури санації боржника або визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури цінні папери клієнтів підлягають поверненню клієнтові, якщо інше не передбачено угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом.

Загальні положення про банкрутство громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності (ст. ст. 47—49 Закону про банкрутство)
Громадянин-підприємець — це фізична особа, приватний підприємець без права юридичної особи, що здійснює господарську діяльність із метою одержання прибутку.
Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана до господарського суду самим громадянином або його кредиторами, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю й здоров'ю громадян, кредиторів, що мають вимоги по стягненню аліментів, а також інші вимоги особистого характеру. Ці вимоги можна заявляти в процесі у справі про банкрутство.
Процес у справі про банкрутство може бути припинено на строк не більше ніж 3 місяці за наявності затвердженого плану погашення боргів, що включає:
— строк його виконання;
— розмір суми, який щомісяця залишається боржникові — громадянинові-підприємцю й членам його родини на проживання;
— розмір суми, яка буде щомісяця направлятися на погашення вимог кредиторів.
За зазначеними пунктами господарський суд може вносити свої корективи.
Якщо план погашення боргів виконується в повному обсязі, то процес у справі про банкрутство припиняється, а у випадку його невиконання громадянин-підприємець визнається банкрутом, і відкривається ліквідаційна процедура.
До складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке, згідно з цивільним процесуальним законодавством України, не може бути звернене стягнення.
Законом про банкрутство передбачена також особливість щодо угод громадянина-підприємця, пов'язаних з відчуженням або передачею іншим способом майна зацікавленим особам протягом року до порушення процесу в справі про банкрутство, які за заявою кредиторів, господарський суд може визнати.
Господарський суд розглянувши справу про банкрутство громадянина-підприємця, може укласти мирову угоду або визначити його банкрутом, про що виноситься постанова. Для здійснення реалізації майна банкрута до виконавчої служби направляється виконавчий лист про звернення стягнення на майно.
Кошти, отримані від продажу майна, й наявні кошти в громадянина-підприємця, вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори. Із цих коштів спочатку відшкодовуються витрати, пов'язані з процесом у справі про банкрутство й виконання постанови, а потім — вимоги кредиторів у певній черговості:
— у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець відповідає за заподіяння шкоди життю й здоров'ю громадян шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги по стягненню аліментів;
— у другу чергу проводяться розрахунки з виплати вихідної допомоги й оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом) і з виплати авторської винагороди;
— у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;
— у четверту чергу задовольняються вимоги по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів);
— у п'яту чергу розраховуються з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги.

Особливості банкрутства селянського (фермерського) господарства
(ст. 50 Закону про банкрутство)
Фермерське господарство — це об'єднання громадян, пов'язаних спорідненням або властивістю, що мають у загальній власності майно й спільно здійснюють виробничу й іншу господарську діяльність, засновану на їхній особистій участі.
Підставою для визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом є його нездатність задовольнити протягом 6 місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями або виконати зобов'язання по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Заява підприємця — голови селянського (фермерського) господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за наявності письмової згоди всіх членів господарства. До заяви додаються документи, що містять відомості про:
— склад і вартість майна господарства;
— склад і вартість майна, що належить членам фермерського господарства на праві власності;
— розмір доходів, який може бути отриманий господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
Після прийняття заяви у двомісячний строк може бути представлений план відновлення платоспроможності такого господарства.
У випадку невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності, або наявності інших обставин, що свідчать про неможливість відновлення платоспроможності господарства, воно визнається банкрутом і на нього відкривається ліквідаційна процедура.
До складу ліквідаційної маси включаються нерухоме майно, що перебуває в спільній власності членів господарства, у тому числі насадження, будівлі, меліоративні й інші споруди, продуктивна і робітнича худоба, птиця, сільгосптехніка й устаткування, транспортні засоби, інвентар та інше майно, придбане для господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки, інші майнові права, що належать господарству й мають грошову оцінку.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, ліквідованого власником (ст. 51 Закону про банкрутство)
У випадку ліквідації підприємства за рішенням власника, якщо для задоволення вимог кредиторів недостатньо майна боржника, то власник або вповноважена ним особа зобов'язані подати до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство.
Кредитори мають право заявити свої претензії до ліквідованого боржника в місячний строк від дня публікації оголошення про визнання ліквідованого боржника банкрутом.
Якщо порушені вимоги з процедури банкрутства, власник майна боржника (уповноважений), керівник боржника й голова ліквідаційної комісії несуть солідарну відповідальність.

Особливості банкрутства відсутнього боржника
(ст. 52 Закону про банкрутство)
У випадку, якщо громадянин-підприємець — боржник або керівні органи боржника — юридичної особи відсутні за їхнім місцезнаходженням, або у випадку не надання боржником протягом року в органи державної податкової служби, відповідно до законодавства, податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника й строку виконання зобов'язань.
Господарський суд у двотижневий строк від дня винесення визначення про порушення розгляду справи про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру й призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
У випадку виявлення майна відсутнього боржника ліквідатор повинен бути замінений арбітражним керуючим, а якщо майна досить для задоволення вимог кредиторів, то процедура ліквідації може бути припинена.
Аналізуючи особливості банкрутства різних категорій суб'єктів підприємницької діяльності, можна з упевненістю відзначити, що всі вони відповідають основній цілі Закону про банкрутство — відновленню платоспроможності боржника.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить