Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Мирова угода
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Мирова угода

Процедура мирової угоди у справах про банкрутство є новою національному законодавстві, оскільки діє з дати вступу в силу Закону про банкрутство в новій редакції.
Процедура мирової угоди врегульована нормами розділу IV Закону про банкрутство. Згідно з п. 1 ст. 35 цього Закону під мировою угодою в справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами про відстрочку й (або) розстрочки, а також прощенні (списанні) кредиторами боргів боржника, що оформляються угодою сторін.
Мирова угода відповідно до п. 4 ст. 37 Закону про банкрутство, містить такі положення:
— розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
— вказівка на відстрочку або розстрочку, або прощення (списання) боргів або їхньої частини;
— умови виконання зобов'язань боржника третіми особами;
— умови задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать законодавству (наприклад, заміна грошового зобов'язання зобов'язанням з поставки товару, виконання робіт, надання послуг); — умови обміну вимог кредиторів на акції боржника. При цьому Закон про банкрутство ще раз підтверджує правомірність поступки вимоги й переведення боргу по цивільно-правових зобов'язаннях, поставлену було під сумнів Указом Президента № 167/98, що з 1 жовтня 2001 р., відповідно до пункту 19.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. за № 2181-ІІІ, втратив чинність.
Крім цього мирова угода про «обмін вимог на акції» являє собою своєрідну заміну грошового зобов'язання боржника на зобов'язання по передачі кредиторові певної частини корпоративних прав. Але спроба на практиці в такий спосіб реалізувати домовленості  між  кредитором  і  боржником  навряд  чи  буде успішною. Закон про банкрутство, Закон України «Про цінні папери й фондову біржу» від 18 червня 1991 р., й інші законодавчі акти прямо не регулюють механізм примусової передачі корпоративних прав акціонерів боржника кредиторам. Єдиним передбаченим варіантом, виходячи з норми ст. 32 Закону України «Про господарчі товариства» від 19 вересня 1991 р. можуть бути акції, які викуплені в акціонерів самим акціонерним товариством до моменту укладення мирової угоди, не продані, не розподілені між працівниками АТ і не акумульовані. Правда, викликає сумнів можливість акціонерного товариства-банкрута вишукати для викупу акцій суми, що перевищують статутний фонд (тобто фактично частина чистого прибутку АТ). Інші варіанти потребують, як мінімум, внесення змін у Закони «Про цінні папери й фондову біржу», «Про господарчі товариства».
Насамперед, варто враховувати, що кредиторів, як правило, більше одного, тому на початку ініціатор проекту мирової угоди повинен погодити свої інтереси з інтересами інших кредиторів і досягти консенсусу з ними, щоб мати в комітеті кредиторів більшість голосів, необхідну для ухвалення рішення про укладеня мирової угоди. Крім того, варто врахувати, що кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, повинні дати свою письмову згоду на укладення угоди, незалежно від суми вимог і від того, чи входять вони до складу комітету кредиторів, тому проект обов'язково узгоджується й з ними.
При зазначеній згоді ніщо не може змусити звичайних великих кредиторів піти на пропоновані умови, крім усвідомлення ними того, що в певній ситуації (наприклад, якщо всього ліквідного майна на задоволення вимог кредиторів не вистачає) краще не знищувати боржника, а дозволити йому працювати й поступово відшкодовувати належне «постраждалим».
Трохи по-іншому Закон про банкрутство ставиться до вимог органів стягнення. Згідно п. 2 ст. 36 цього Закону орган стягнення при укладенні мирової угоди зобов'язаний дати згоду на задоволення частини вимог відносно податків (зборів, обов'язкових платежів) з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом календарним рокам до подачі заяви про порушення справи про банкрутство, визнається безнадійним і списується.
Крім того, податкові зобов'язання або податковий борг, що виникли протягом останніх трьох календарних років перед подачею заяви про банкрутство, підлягають розстрочці (відстрочці) або списанню на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника. Ця норма зовсім не ставить під удар інтереси держави, а навпаки, дає додатковий стимул до «виживання» суб'єкта підприємницької діяльності, щоб той міг платити все більше податків.
На практиці відповідно до п. З ст. 35 Закону про банкрутство рішення про затвердження мирової угоди від імені кредиторів приймається більшістю голосів комітету кредиторів. Тому, якщо кредитори, незалежно від «налоговиків», наберуть заповітні 50% + 1 голос при затвердженні мирової угоди, що передбачають розстрочку, відстрочку або навіть списання податкових боргів, у господарського суду не буде юридичних підстав у відмові від його затвердження через які-небудь заперечення податкового органу.
Попередньо обговоривши нюанси взаємин між кредиторами й боржником, кредитори повинні прийняти «офіційне» рішення про укладення мирової угоди й оформити його протоколом засідання комітету кредиторів.
Після того, як мирову угоду буде підписано всіма діючими сторонами, заява про його затвердження повинна бути передана керуючим у п'ятиденний строк до господарського суду. До заяви повинні бути прикладені:
— текст мирової угоди;
— протокол засідання комітету кредиторів, на якому було ухвалене рішення про укладення мирової угоди;
— список кредиторів з визначенням поштової адреси (коду), що ідентифікує платника податків і суми заборгованості;
— зобов'язання   боржника   по   відшкодуванню   витрат, відшкодування яких передбачено згідно ст. 31 Закону про банкрутство, крім станових кредиторів;
— письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди або голосували проти цього.
Якщо мирова угода відповідає всім вимогам, то господарський суд його затверджує й припиняє процес у справі про банкрутство.
Мирова угода набуває чинності від дня його затвердження господарським судом. Із цього моменту боржник приступає до погашення вимог кредиторів, відповідно до умов мирової угоди.
Господарський суд також може відмовити в затвердженні мирової угоди, що можливо: якщо порушено порядок укладення мирової угоди, установлений Законом про банкрутство; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
Винесення господарським судом визначення про відмову в затвердженні мирової угоди не перешкоджає висновку нової мирової угоди з іншими умовами.
Для мирової угоди як процесуальної угоди характерно таке:
— укладається в процедурі банкрутства;
— набуває чинності з моменту затвердження його господарським судом;
— сторони угоди не можуть надалі вносити зміни;
— сторони угоди не можуть самостійно його розірвати, оскільки для цього необхідне рішення господарського суду;
— його розірвання або визнання його недійсним тягне поновлення процесу в справі про банкрутство й відновлення колишніх вимог у незадоволеній частині.
Таким чином, можна зробити висновок, що всі процедури банкрутства є механізмом фінансового оздоровлення неплатоспроможних підприємств.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить