Ліквідатор
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Ліквідатор

Якщо відновити платоспроможність боржника неможливо, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора й відкриття ліквідаційної процедури.
За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії.
До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а у випадку, необхідності — і представники державного органу в справах нагляду за страховою діяльністю Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнане державне підприємство і представник органів місцевого самоврядування.
Від дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи — банкрута, у зв'язку з чим протягом трьох днів органи управління банкрута зобов'язані передати ліквідаторові печатки, штампи, матеріальні й інші цінності банкрута.
У п'ятиденний строк від дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом ліквідатор публікує відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах.
Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені в господарському суді такими особами:
— власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута;
— особою, що відповідає по зобов'язаннях банкрута;
— кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів;
— особою, що, посилаючись на свої права власника або на іншу підставу, передбачену законом або договором, заперечує правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
До складу ліквідаційної маси включаються всі види майнових активів (майно й майнові права) банкрута, що належать йому на правах власності або повного господарського ведення на дату відкриття ліквідаційної процедури, виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які у випадку банкрутства підприємства передаються в порядку, установленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються у встановленому порядку.
Після проведення інвентаризації й оцінки майна банкрута, ліквідатор починає продаж майна. Порядок продажу майна, склад, умови й строки його придбання узгоджуються з комітетом кредиторів. Майно банкрута продається на підставі договорів купівлі-продажу, які укладаються між покупцем і ліквідатором.
Не рідше одного разу на місяць ліквідатор представляє комітетові кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури й при проведенні ліквідаційної процедури, використанні коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу кредиторів.
Кошти від продажу майна банкрута направляються на задоволення вимог кредиторів у порядку й черговості, визначених у статті 31 Закону про банкрутство. Вимоги, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Після завершення всіх розрахунків із кредиторами ліквідатор представляє в господарський суд звіт і ліквідаційний баланс, до якого додаються:
— показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);
— відомості про реалізації об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
— копії договорів купівлі-продажу й акти передачі-приймання-передачі майна;
— реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
— документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора й думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить постанову про затвердження звіту ліквідатора й ліквідаційного балансу.
Ліквідатор повідомляє державному органу з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
Якщо за результатами процедури ліквідації після задоволення вимог кредиторів майна банкрута не залишилося, то господарський суд виносить постанову про ліквідацію юридичної особи — банкрута.
Якщо майна банкрута вистачило для задоволення всіх вимог кредиторів, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести постанову про ліквідацію такої юридичної особи тільки у випадку, якщо в нього залишилося майнових активів менше, ніж потрібно для його функціонування відповідно до законодавства.
Таким чином, ліквідатор у процедурі банкрутства наділений такими повноваженнями:
— приймає у своє ведення майно боржника, вживає заходи щодо забезпечення його збереження; виконує функції по управлінню й розпорядженню майном банкрута;
— здійснює  інвентаризацію  й  оцінку  майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута;
— виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;   очолює   ліквідаційну   комісію   й   формує ліквідаційну масу;
— пред'являє до третіх осіб вимоги з повернення дебіторської заборгованості банкрутові;
— має право одержувати кредит (він повертається в першу чергу, згідно зі ст. 31 Закону про банкрутство, за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута) для виплати   вихідної   допомоги   працівникам,   звільненим внаслідок ліквідації банкрута;
— повідомляє працівникам банкрута про звільнення й здійснює їх, відповідно до законодавства України про працю, від дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
— забезпечує   виплату   вихідної   допомоги   звільненим працівникам банкрута, насамперед за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;
— заявляє у встановленому порядку заперечення, за заявленими до боржника вимогами кредиторів;
— заявляє про відмову від виконання договорів банкрута в порядку, установленому Законом про банкрутство;
— вживає заходи, спрямовані на пошук, виявлення й повернення майна банкрута, що перебуває в третіх осіб;
— реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом про банкрутство;
— повідомляє про своє призначення державному органу з питань банкрутства в десятиденний строк від дня ухвалення рішення господарським судом і надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних по підприємствах-банкрутах;
— здійснює інші повноваження, передбачені Законом про банкрутство.
У випадку невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд з клопотання комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора. Якщо господарський суд прийшов до висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить визначення про призначення нового ліквідатора.
Разом з тим на практиці виходить, що іноді єдиною зацікавленою особою в продовженні процедури ліквідації є ліквідатор. Найчастіше, його інтерес сполучений не прагненням до кінця виконати покладені на нього обов'язки, а бажанням зберегти стабільний і часом досить доходний заробіток у вигляді належної винагороди.
Непоодинокі випадки, коли протягом перших чотирьох-шести місяців після призначення ліквідатор не проявляє активності в роботі, повільними темпами виявляє дебіторську заборгованість боржника, неоперативне діє по ЇЇ стягненню. Коли ж справа доходить до виконання судових рішень, то виявляється, що в дебіторів боржника або взагалі відсутнє майно, або воно є в незначних обсягах. Іноді замість того щоб відразу провести інвентаризацію й оцінку майна боржника, приступити до його продажу, ліквідатори здають майно в оренду, а пошуками покупців і підготовкою торгів не займаються. З урахування цього порядок здійснення покладених на ліквідатора функцій потребує уточнення.
Проведення державної політики і запобігає банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур банкрутства покладені на державний орган з питань банкрутства.
Інші учасники в справах про банкрутство з'являються в процедурах банкрутства епізодично, залежно від виду боржника, процедури й порядку погашення заборгованості. У деяких випадках окремі суб'єкти повинні бути визнані господарським судом учасниками справи про банкрутство, про що виноситься визначення. Це, зокрема, стосується органів місцевого самоврядування й центрального органу виконавчої влади (ст. 42 і ст. 43 Закону про банкрутство). У цілому - завдання таких учасників полягає в створенні сприятливих організаційних, економічних, екологічно безпечних, соціальних умов реалізації процедур санації, ліквідації й мирової угоди.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить