Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Арбітражний керуючий

Арбітражний керуючий
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Арбітражний керуючий

Інститут арбітражних управляючих уперше був уведений Законом про банкрутство від ЗО червня 1999 р. для забезпечення проведення процедури відновлення платоспроможності боржника.
Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - це фізична особа, суб'єкт підприємницької діяльності, що має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями й не є зацікавленою особою щодо боржника й кредиторів, а також має ліцензію (ст. 31 Закону про банкрутство).
Одна й та сама особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, що управляє санацією, ліквідатора) на всіх стадіях у справі про банкрутство відповідно до вимог Закону. При цьому така особа іменується, відповідно до судової процедури, що застосовується до боржника: на стадії розпорядження майном боржника повноваження по нагляду й контролю за управлінням і розпорядженням майном покладені на розпорядника майна; організацію санації боржника здійснює керуючий санацією, на стадії ліквідації організація здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, а також забезпечення задоволення визнаних судом вимог кредиторів покладена на ліквідатора.
Однією з основних вимог до діяльності арбітражного керуючого є наявність ліцензії. Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. за № 1698, органом ліцензування в цьому випадку є Міністерство економіки.
Арбітражний керуючий має такі права й обов'язки.
Арбітражний керуючий має право:
— скликати збори й комітет кредиторів, брати участь у них із правом дорадчого голосу;
— звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом;
— одержувати винагороду в розмірі й порядку, передбачених Законом, залучати для забезпечення здійснення своїх повноважень   на   договірних   засадах   інших   осіб   і спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено Законом або угодою із кредиторами;
— запитувати й одержувати документи або їхні копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань і від громадян — з їхньої згоди;
— одержувати з державного реєстру застав інформацію про майно боржника, що є предметом застави, й ін.
Арбітражний керуючий зобов'язаний:
— здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;
— аналізувати фінансову,  господарську й інвестиційну діяльність боржника, його стан на ринку;
— надавати в порядку, установленому законодавством, державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, по відношенню до яких порушена справа про банкрутство, тощо.
При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно й розумно з урахуванням інтересів боржника і його кредиторів. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого відповідно до Закону про банкрутство, що заподіяло значну шкоду боржникові або кредиторам може бути підставою для анулювання його ліцензії.
Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, господарський суд може винести визначення, яке направляється держоргану з питань банкрутства й тим самим відсторонити арбітражного керуючого від виконання своїх обов'язків.
Анулювання ліцензії арбітражного керуючого при здійсненні ним своїх повноважень є підставою для відсторонення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого при процесі в справі про банкрутство, про що господарський суд виносить визначення.
Слабкість інституту арбітражних керуючих пояснюється в ряді випадків низьким рівнем їхньої професійної підготовки. Курси арбітражних керуючих не завжди забезпечують належну підготовку кадрів, особливо осіб, що не мають економічної освіти й досвіду виробничої діяльності. Тому найчастіше підприємствами, що потрапили під процедуру банкрутства, керують особи, що не мають досвіду керівництва навіть виробничою бригадою або цехом. Крім того, Закон не містить обмежень по поєднанню посад розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів. Не виключаються випадки, коли одна й та сама особа одночасно може бути керуючим санацією на декількох підприємствах. Більше того, багато керуючих можуть бути керівниками власних фірм або Ж входити до складу засновників комерційних структур. У цих випадках істотно знижується ефективність керівництва підприємством-боржником для відновлення його платоспроможності з боку арбітражного керуючого, тому було б доцільно законодавче ввести обмеження по сумісництву посад керуючими.
Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюється в порядку, установленому Законом, за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника або за рахунок коштів кредиторів, або коштів, отриманих від виробничої діяльності боржника.
Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат і виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому. Формування фонду й порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів і затверджуються визначенням господарського суду.
Оплата послуг за щомісячне здійснення повноважень арбітражним керуючим установлюється й виплачується в розмірі, установленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, але не менше від двох мінімальних заробітних плат і не більше від середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням процесу в справі про банкрутство.
Разом з тим питання про винагороду арбітражному керуючому вимагає допрацювання. Це пояснюється тим, що в Законі про банкрутство відсутня норма, яка зобов'язує затверджувати на зборах кредиторів кошторис витрат, пов'язаних зі здійсненням процедур санації й ліквідації. Користуючись цим, арбітражні керуючі набирають невиправдано більші команди, що займаються ліквідацією підприємства, витрачають значні кошти на транспортне обслуговування, погашають явно завищені витрати, пов'язані з використанням особистого транспорту, і т. д. Безумовно, для виконання своїх функцій (особливо по великих боржниках) арбітражний керуючий повинен мати право наймати фахівців, однак питання про витрати на проведення всіх процедур необхідно законодавче доопрацювати.
На практиці є й інші порушення при здійсненні арбітражними керуючими своїх повноважень. Частими порушеннями законодавства є затягування арбітражним керуючим на тривалий строк подання плану зовнішнього управління, що «розкручує» механізм масового звільнення працівників і затримок виплати заробітної плати, призводить до різкого загострення обстановки в колективах.
Арбітражні й конкурсні керуючі в ряді випадків перевищують свої повноваження заради досягнення своїх корисливих цілей. Були випадки, коли арбітражний керуючий наступного дня після призначення видавав накази про звільнення працівників, відстороняв від посади колишнього керівника підприємства-боржника, робив інші розпорядницькі дії. Але тому що зовнішнє управління введене за клопотанням кредиторів, відсторонене керівництво підприємства-боржника втрачало можливості подати апеляційну скаргу на визначення суду першої інстанції про припинення процесу в справі про неплатоспроможність (банкрутство) боржника.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить