Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Законодавство про процедуру неплатоспроможності (банкрутства) України й інших країн

Законодавство про процедуру неплатоспроможності (банкрутства) України й інших країн
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Законодавство про процедуру неплатоспроможності (банкрутства) України й інших країн

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» установлює правові способи відновлення платоспроможності боржника шляхом застосування спеціальних процедур. Він регламентує процедуру банкрутства, установлюючи її на засадах справедливості, гуманності, яка не впливала б на ділову репутацію суб'єктів господарювання.
Особливість Закону полягає в тому, що він має пріоритет перед іншими законами, зокрема, Цивільним, Господарським та Цивільним процесуальним кодексами.
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом» регулюються питання, відносно заходів виявлення й попередження банкрутства на досудовій стадії, процес процедури банкрутства після порушення справи про банкрутство, порядку погашення заборгованості, задоволення вимог кредиторів, примирювальних процедур, розпорядження майном боржника і його ліквідації тощо, детальний аналіз яких буде запропонований далі.
Закон України про банкрутство є прогресивним і корисним для економіки країни. Практика розгляду справ про банкрутство безпосередньо господарськими судами вказує на те, що якщо підприємство працює, то завдяки процедурі санації має реальні шанси відновити свою платоспроможність і запрацювати по-новому. Закон про банкрутство допомагає цивілізовано ліквідувати вже «мертве» підприємство, що каменем лежить на плечах платників податків.
Крім того, держава одержала можливість упорядкувати реєстри суб'єктів підприємницької діяльності за рахунок спрощеної процедури ліквідації, через банкрутство невеликих підприємств, які давно вже припинили свою підприємницьку діяльність, але за ними залишилися борги.
Разом з тим аналіз практики розгляду справ про банкрутство в господарських судах і в господарських судах Донецької області зокрема свідчить про наявність безлічі питань, що потребуєють додаткового вирішення в Законі про банкрутство. Частина з них була вирішена прийняттям Закону України від 7 березня 2002 р. «Про внесення змін у Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але деякі питання так і залишилися неврегульовані.
Питання банкрутства відображені і в новому Кримінальному кодексі України від 5 квітня 2001 р., у який введено розділ VII «Злочини в сфері господарської діяльності», де 4 статті —зі складом злочинів, що зазіхають на суспільні відносини в сфері виконання суб'єктами підприємницької діяльності своїх фінансових зобов'язань. Це ст. 218 «Фіктивне банкрутство», ст. 219 «Доведення до банкрутства», ст. 220 «Приховання стійкої фінансової неплатоспроможності» і ст. 221 «Незаконні дії у випадку банкрутства».
Відносини, які виникають у процедурі банкрутства, регулюються й нормами інших нормативно-правових актів, серед яких:
— Господарський процесуальний кодекс України;
— Господарський кодекс України;
— Цивільний кодекс України;
— Цивільно-процесуальний кодекс України;
— Кодекс законів про працю;
— Земельний кодекс України;
— Закон України «Про банки й банківську діяльність»;
— Закон України «Про приватизацію державного майна»;
— Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств малої приватизації»;
— Закон України «Про зайнятість населення» та ін.;
— постанови Кабінету Міністрів України з реалізації Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
— інструкції Міністерства фінансів України;.
— накази Міністерства економіки України.
Крім цього, для розгляду справ про банкрутство мають значення такі документи:
— методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства економіки України;
— листи Державної податкової адміністрації України щодо застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Важлива роль при розгляді справ про банкрутство належить листам Вищого господарського суду України з деяких питань практики застосування у вирішенні спорів щодо окремих норм чинного законодавства про банкрутство.
Аналіз законодавства про банкрутство й інших документів, що впливають на розгляд справ про банкрутство, вказує на наявність безлічі питань, що потребують доробки й змін (більш детально про це буде далі).
Законодавство про банкрутство є фактично в усіх країнах, у тому числі й у країнах СНД. Певний інтерес має таке законодавство Російської Федерації.
Джерелом правового регулювання в Росії є Федеральний Закон «Про неплатоспроможність (банкрутство)» від 26.10.2002 р. Відповідно до цього Закону, за рішенням суду може бути визнана банкрутом будь-яка комерційна організація (крім казенних підприємств), а також некомерційна у формі споживчого кооперативу, благодійного або іншого фонду. Процедура банкрутства може бути застосована до громадянина, що займається підприємницькою діяльністю.
Ініціюється відкриття справи про банкрутство кредитором, боржником, уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування, податковим або іншим уповноваженим органом, прокурором. Підставою для порушення справи про банкрутство юридичної особи є нездатність такої особи задовольнити вимоги кредиторів по грошових зобов'язаннях і виконати зобов'язання по сплаті обов'язкових платежів у сумі не менше 500 мінімальних розмірів оплати праці протягом 3-х місяців з моменту настання дати їхнього виконання. Для громадянина встановлено такі підстави: якщо сума вимог кредиторів становить не менше ніж 100 мінімальних розмірів оплати праці, й сума зобов'язань перевищує вартість приналежній особі майна.
Для фінансового оздоровлення боржника в рамках процедури банкрутства Закон передбачає і зовнішнє управління й мирову угоду. Зовнішнє управління допускає призначення зовнішнього керуючого й звільнення з посади керівника боржника, припинення повноважень органа, керуючого боржником. Процедура зовнішнього управління дуже схожа з процедурою санації за українським Законом. Відмінність полягає в тому, що при введенні зовнішнього управління вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. За підсумками зовнішнього управління, переходять до розрахунків кредиторів або мирової угоди, або до конкурсного процесу. Процедура мирової угоди дуже схожа з українським варіантом, розходження полягає в участі третіх осіб у підписанні тексту мирової угоди (припинення зобов'язань із наданням відступного, новацією зобов'язань, знижках по боргах).
Наслідки визнання боржника банкрутом такі самі, що й за ст. 23 українського Закону. Зокрема, строк виконання грошових зобов'язань вважається таким, що настав, знімаються раніше накладені арешти на майно боржника, всі вимоги до боржника пред'являються в рамках конкурсного процесу; виконання зобов'язань боржника допускається у випадках і в порядку, установленому федеральним Законом; органи управління боржника відстороняються від управління й розпорядження майном боржника, а також припиняються повноваження власника майна боржника, повноваження по керуванню справами боржника переходять до конкурсного керуючого, призначеного судом. За клопотанням конкурсного керуючого, схваленим зборами кредиторів або комітетом кредиторів, суд може призначити трьох керуючих. Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного процесу підлягають офіційному опублікуванню.
Відповідно до Закону органами конкурсного керування в Росії є конкурсний керуючий (один або три), збори кредиторів або комітет кредиторів. Конкурсний керуючий призначається судом одночасно із введенням конкурсного процесу. Свої повноваження конкурсний керуючий реалізує під контролем комітету кредиторів, якому він звітує не рідше одного разу на місяць. Одноосібно конкурсний керуючий продавати майно не може. Після реалізації майна боржника конкурсний керуючий розраховується із кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів. Позачергово покриваються судові витрати, винагорода арбітражного керуючого, поточні витрати. Перша й друга черги призначені для виплати громадянам за зобов'язаннями з відшкодування шкоди життю й здоров'ю, заробітної плати. У третю чергу сплачуються вимоги закладних кредиторів, у четверту — за обов'язковими платежами. Всім іншим кредиторам сплачуються вимоги в п'яту чергу. Причому п'ята черга складається з двох частин: перша частина включає вимоги за цивільно-правових зобов'язань, а друга — з вимог по відшкодуванню збитків, недоутримки й фінансових санкцій. Вимоги кредиторів, не заявлені або не визнані судом, конкурсним керуючим, або незадоволені через недостатність майна боржника вважаються погашеними.
Після завершення розрахунків із кредиторами конкурсний керуючий представляє до суду звіт. За підсумками розгляду такого звіту суд виносить визначення про завершення конкурсного процесу. Якщо в ході конкурсного процесу була укладена мирова угода, то суд виносить визначення про затвердження мирової угоди, а рішення суду про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного процесу не підлягає виконанню.
Цікаве законодавство про банкрутство Німеччини. В основі правового регулювання неплатоспроможності лежить Конкурсний устав від 10 лютого 1877 р. у редакції від 20 травня 1898 р. і Закон «Про мирові угоди» від 26 лютого 1935 р.
Відповідно до німецького законодавства про банкрутство, суб'єктами неплатоспроможності можуть бути будь-які особи — фізичні або юридичні, незалежно від предмета їхньої діяльності й комерційного статусу, які виявилися не в змозі платити борги.
Ініціювати конкурсний процес може як боржник, так і кредитори (один кредитор не може). Підставою для відкриття конкурсного процесу є припинення внесення боржником платежів незалежно від розміру. Факт припинення платежів з боку боржника доводять кредитори. Завдання суду полягає у встановленні факту перевищення пасиву над активом і обмеження від тимчасової неплатоспроможності. Відомості про початок конкурсного процесу публікуються в офіційному друкованому виданні.
Засобами запобігання ліквідаційному процесу є укладення мирових угод з боржником.
Перед початком конкурсного процесу боржник може подати заяву про мирову угоду. У цій заяві повинна бути сама пропозиція про мирове врегулювання, про спосіб і вид забезпечення. До заяви додається список кредиторів, звіт про фінансовий стан, опис майна й т. д.
Якщо суд прийме рішення про початок мирового врегулювання, то він призначає адміністратора, дату проведення загальних зборів кредиторів. Відомості про початок мирового врегулювання публікуються у встановленому порядку.
Рішення про прийняття або відхилення мирової угоди приймають збори кредиторів. Варто мати на увазі, що умови мирової угоди повинні відповідати мінімальним вимогам по оплаті боргу. Так, кредитори повинні одержати по угоді не менше 35% суми боргу. Якщо борг відстрочується боргу на рік, то він повинен бути погашений не менше ніж на 40%, а відстрочка більше ніж на 18 місяців тягне погашення більше ніж 40% боргу.
Затвердження судом мирової угоди тягне обов'язковість для всіх кредиторів. У випадку відхилення мирової угоди суд визнає боржника неплатоспроможним і відкриває конкурсний процес (ліквідаційну процедуру). Після затвердження мирової угоди й вступу рішення в законну силу суд припиняє конкурсний процес. Якщо боржник ухиляється від виконання умов мирової угоди, то воно підлягає примусовому виконанню.
Вимоги кредитори можуть пред'являти до боржника тільки в рамках конкурсного процесу (за винятком станових кредитів). Якщо кредитори не змогли задовольнити свої вимоги в конкурсному процесі, то вони можуть реалізувати по закінченні процедури банкрутства свої майнові вимоги через позов. Після того, як боржника визначають неплатоспроможним, він зобов'язаний передати все майно, документацію конкурсному керуючому.
Органами конкурсного управління є конкурсний керуючий, комісія кредиторів і загальні збори кредиторів. Якщо в боржника є кілька підприємств, то для кожного з них призначається окремий конкурсний керуючий. Дані про конкурсного керуючого підлягають публікації. По завершенні всіх підготовчих заходів конкурсний керуючий подає на затвердження зборам кредиторів проект плану задоволення вимог кредиторів.
Підставою припинення конкурсного процесу є: а) розподіл майнового активу між кредиторами; б) задоволення вимог кредиторів відповідно до плану врегулювання; в) укладення мирової угоди; г) недостатність або відсутність у боржника майнових активів.
Конкурсний процес припиняється на підставі рішення суду. По закінченні конкурсного процесу боржник відновлюється в правах відносно нереалізованого майна. Органи конкурсного процесу перестають існувати. За незадоволеними в порядку конкурсного процесу майновими вимогами кредитори можуть їх заявити в позовному порядку. Іншими словами, закінчення справи про неплатоспроможність не звільняє боржника від боргів у вигляді недостатності майнових активів.
Заслуговує на увагу й аналіз законодавства про банкрутство США. Питання регулювання неплатоспроможності й банкрутства в основному зосереджені у Федеральному законі № 95-598 «Про банкрутство й неплатоспроможність» від 6 листопада 1978 р. Законодавством штатів регулюються тільки питання, що виникають у ході оголошення боржника банкрутом. Неплатоспроможність окремих видів корпорацій й об'єднань регулюється спеціальними федеральними законами.
Визнані неплатоспроможними можуть бути фізичні особи, корпорації й товариства. Справа про неплатоспроможність починається з клопотання кредиторів (без забезпечення) і боржника. Мінімальний розмір вимог установлений в 5 тисяч доларів.
Запобігання неплатоспроможності здійснюється шляхом укладання мирової угоди. Мирова угода буває двох видів: а) між дольником і кредиторами; б) мирова угода з умовою передачі в довірче управління спеціальній особі (довірчому власника), що діє в інтересах кредиторів і погашає їхні вимоги у встановлений угодою термін.
Законом заборонена ліквідація таких господарюючих суб'єктів: муніципальні, страхові, залізничні корпорації. Рішення про визнання боржника неплатоспроможним і відкриття конкурсного процесу приймає суд; таке рішення підлягає обов'язковій публікації в друкованому органі, визначеному судом.
Правовими наслідками неплатоспроможності є: а) перехід усіх прав управління й розпорядження майном від боржника до конкурсного керуючого (довірчий власника); б) зобов'язання боржника вважаються такими, що настали (простроченими), у тому числі по тими, строк виконання по яких ще не настав; в) можливість бути визнаними недійсними угоди, зроблені боржником за рік до визнання його неплатоспроможним і, зокрема, з близькими родичами; г) установлення конкурсного імунітету над майном боржника (якщо не був раніше виданий охоронний наказ). Якщо кредитори не одержали задоволення в конкурсному процесі, то вони не мають змоги реалізувати свої майнові права в порядку позовного процесу по закінченні процедури банкрутства.
Органами конкурсного процесу є конкурсний керуючий, комітет кредиторів і збори кредиторів. Якщо в боржника декілька підприємств, то обирається кілька конкурсних керуючих. Відомості про конкурсного керуючого підлягають публікації. До вступу на посаду конкурсний керуючий вносить до суду заставу у визначеній судом сумі на користь США. Якщо він належним чином здійснював свої повноваження, то застава йому повертається.
Повноваження керуючого за характером практично не відрізняються від повноважень арбітражних керуючих України, а от подальша процедура конкурсного процесу має значні відмінності. Так, погашення вимог кредиторів здійснюється на підставі пасиву боржника відповідно до встановленої черговості. У першу чергу задовольняються забезпечені вимоги, потім витрати зі здійснення конкурсної процедури й т.д. Після того, як керуючий зробить останню виплату, робиться відповідна публікація. Потім конкурсний керуючий звітує зборам кредиторів або комітету кредиторів.
Підставою припинення конкурсного процесу є: а) погашення вимог кредиторів; б) укладення мирової угоди; в) недостатність або відсутність майна боржника для погашення всіх вимог кредиторів; г) урегулювання погашення вимог кредиторів на підставі затвердженого плану. Про припинення виноситься рішення суду.
Таким чином, законодавство, що регулює процедуру банкрутства в різних країнах, має деякі подібності й відмінності, але в цілому спрямоване на відновлення платоспроможності, фінансового оздоровлення неплатоспроможних боржників.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить