Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Банкрутство і податки

Банкрутство і податки
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Банкрутство і податки

Для того щоб змусити недбалих платників податків розплатитися з боргами перед бюджетом, податкові органи мають досить могутню зброю — Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. за № 2181-ІП (далі — Закон № 2181). За допомогою штрафних санкцій, податкової застави та адміністративного арешту нескладно розорити неплатника, граючи на «своєму полі». Але в преамбулі самого Закону № 2181 зазначено, що він не регулює питань погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. за № 2343-ХІІ (далі — Закон № 2343). До судових процедур банкрутства належать:
— розпорядження майном боржника;
— мирова угода;
— санація боржника;
— ліквідація банкрута.
Закон № 2343 явно надає пріоритету відновленню платоспроможності, а не безповоротному банкрутству підприємства. І податковий орган тут є тільки одним із цілого ряду кредиторів, що вишикувалися в чергу. І так само, як і будь-який інший кредитор, він має право звертатися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у випадку, якщо його безперечні вимоги до боржника становлять не менше ніж 300 мінімальних розмірів зарплати (на сьогодні — 61500 грн), що не погашені протягом трьох місяців після встановленого терміну. Порядок порушення справ про банкрутство за заявами органів податкової служби викладений у роз'ясненні ВГСУ від 21 серпня 2001 р. за № 02-5/926. Відповідно до його положень, безперечними вимогами органів стягнення слід вважати погоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у встановлені Законом № 2181 терміни. Днем узгодження може бути день або представлення податкової декларації, або одержання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли він оскаржить це рішення в адміністративному або судовому порядку.
У заяві мають бути викладені обставини, що підтверджують неплатоспроможність платника податків, зокрема: сума податкового боргу, а також термін його сплати, розмір пені і штрафних санкцій, реквізити податкових декларацій або податкових повідомлень і (якщо є) рішення вищого органу за скаргою платника податків або судове рішення.
До заяви додаються копії податкової декларації або податкового повідомлення, докази їхнього вручення або відсилання; для державних і комунальних підприємств — документи про продаж активів, що не входять до складу цілісного майнового комплексу. Також мають бути надані докази застосування заходів для одержання податкової заборгованості у встановленому порядку.
Відмовити в прийнятті заяви через повне забезпечення вимоги кредитора податковою заставою суд не може, оскільки в даному випадку йдеться про застави, що забезпечують грошові зобов'язання, а не про податкову заставу. Для того щоб звільнити активи платника податків з-під податкової застави, суд приймає окреме рішення в рамках процедур, пов'язаних з банкрутством (ст. 7 Закону № 2181). Будьте уважні: якщо цього не зроблено, податкові органи вважають, що дія податкової застави не припиняється, і цілком можуть оштрафувати платника податків за неузгодженість із ними операцій з майном боржника.
Одночасно з порушенням справи про банкрутство запроваджується процедура розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна. Також вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що вказується в ухвалі господарського суду. З цього моменту забороняється стягнення на підставі виконавчих документів і не нараховується недоутримка (штрафи, пеня), в тому числі й за несплату податків і зборів. Коли йдеться про зобов'язання і штрафні санкції, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, питань не виникає. А от про те, нараховувати чи ні штрафи й пеню при порушенні податкового законодавства в період дії мораторію, ДПАУ довелося давати спеціальні роз'яснення, погодивши їх із думкою Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності. У своєму листі від 21 квітня 2003 р. за № 6467/7/24-1117 ДПАУ робить висновок, що податкові штрафи й пеня на поточні податкові платежі не нараховуються під час дії мораторію не тому, що це передбачено Законом про банкрутство, а через те, що під час проведення судових процедур не мають сили положення Закону № 2181. Але для нас важливо те, що податкові органи не наполягають на застосуванні штрафних санкцій ні по тих податкових зобов'язаннях, що виникли до порушення справи про банкрутство, ні по тих, що виникають у період дії мораторію.
Дія мораторію закінчується з дня припинення справи про банкрутство. Він не поширюється на виплату зарплати, аліментів, відшкодування збитку, заподіяного здоров'ю і життю громадян, авторської винагороди. Тобто всі інші кредитори, у тому числі податкові органи, зможуть задовольнити свої вимоги за зобов'язаннями, термін виконання яких настав до подачі заяви про порушення справи про банкрутство, тільки після ухвалення рішення або про санацію підприємства — відповідно до плану санації, або про банкрутство — відповідно до черговості.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить