Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Банкрутство як останній аргумент

Банкрутство як останній аргумент
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Банкрутство як останній аргумент

Банкрутство є постійним супутнім елементом ринкової економіки (І.В.Архипов // Конкурсний процесе в системе торгового права России XIX века // Правоведение. — 1999. —№ 1. — С. 114). Сучасне українське законодавство спрямоване передусім на відновлення платоспроможності боржника, а в разі неможливості здійснити це — на визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Однак практика показує, що інститут банкрутства використовується і в інших, прямо протилежних цілях, зокрема:
1) ініціювання банкрутства з метою перерозподілу власності боржника, зміни корпоративних прав та відчуження державної власності;
2) ініціювання банкрутства боржником самостійно або через сателітів з метою введення мораторію як захисту підприємства від судових стягнень, нарахування недоутримки, сплати податків та зборів. У цьому випадку  банкрутство виступає останнім аргументом у відносинах  з кредиторами, коли всі судові процеси програні або ймовірність задоволення вимог боржника поза процедурою банкрутства є мізерною.
Саме другий випадок є об'єктом розгляду в цій статті. Отже, як працює цей механізм? Боржник, який не бажає виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, Ініціює через «близькі» чи підконтрольні структури процедуру банкрутства та введення мораторію. Як правило, дія такого мораторію триває роками. Врешті-решт боржник правомірними й неправомірними шляхами збільшує розмір кредиторських вимог підконтрольних структур та, навпаки, оспорює вимоги інших кредиторів. Наслідком такої діяльності має бути формування більшості в комітеті кредиторів, а також прийняття потрібних боржникові рішень щодо реструктуризації, списання чи прощення боргів.
Основною проблемою боржника в цьому випадку є строки, які досить чітко виписані в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. за № 2343-ХІІ (далі — Закон). Однак проблемою цього Закону є непередбачення відповідальності за недодержання строків, а також відсутність чітких вказівок на наслідки недодержання строків у процедурі банкрутства.
Так, справа про банкрутство СВАТ «Птахокомбінат» була порушена 23 березня 2002 р.; у справі введено мораторій. Дія мораторію триває вже третій рік, причому за весь цей час не було публікації, яка є обов'язковою умовою для висунення вимог Кредиторів. Таким чином, кредитори підприємства третій рік знаходяться в ситуації, коли задовольнити їхні вимоги до боржника неможливо. З одного боку, мораторій унеможливлює примусове стягнення за виконавчими документами, з іншого — кредитори не можуть задовольнити свої вимоги в процедурі банкрутства, адже висунення грошових вимог до боржника
пов'язано  з  наявністю  публікації  в  передбачених  Законом періодичних виданнях.
Більше того, протягом тривалого часу суди відмовлялися розглядати справи щодо боржників, які знаходяться в стані процедури   банкрутства.   Ситуація   дещо   змінилася   після прийняття Верховним Судом України постанови від 18 березня 2002   р.,   в   якій   передбачено,   що   порушення   справи   про банкрутство не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви. Така відмова порушує конституційне право особи на судовий захист, а також норми процесуального права. Зокрема," суд встановив, що, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30 травня 1997 р. за № 7, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суди не мають права з моменту  набуття  чинності  Основним   Законом  відмовляти фізичним  чи  юридичним особам  у  прийнятті  до  судового розгляду заяв і звернень з підстав, не передбачених законом. Щодо    порушення    справи    про    банкрутство,    то    чинне законодавство не відносить його до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви (Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з господарських справ: Вип. 2 / За заг. ред. В.Т. Маляренка. - К: Ін Юре, 2003. - С. 200).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить