Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Оподаткування страховиків податком на прибуток

Оподаткування страховиків податком на прибуток
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Оподаткування страховиків податком на прибуток

Найбільш значним податком серед тих податків і зборів, що сплачує страхова компанія, є податок на прибуток.
Весь період розвитку вітчизняного ринку страхових послуг, починаючи з 1991 р. (коли було прийнято перший законодавчий акт України як самостійної держави у сфері оподаткування — Закон України «Про систему оподаткування в Україні»), характеризувався пошуком оптимального механізму оподаткування страховиків податком на прибуток.
У 1991 р. страховики оподатковувалися на загальних засадах, за тією ж моделлю, що й інші суб'єкти господарювання. Об'єктом оподаткування був балансовий прибуток (він визначався звичайним шляхом з урахуванням особливостей страхової діяльності). Ставка оподаткування становила 35%.
У 1992 р. об'єкт оподаткування і ставка були змінені. Об'єктом оподаткування замість балансового прибутку став валовий дохід (відразу зросла база оподаткування); ставку було підвищено більше ніж у півтори рази — вона була встановлена на рівні 55 %.
У 1993 р. протягом одного фінансового року механізм оподаткування страховиків змінювався двічі. У першому кварталі 1993 р. об'єктом оподаткування виступав балансовий прибуток при ставці оподаткування 30 %. Починаючи з другого кварталу повернулися до системи оподаткування, яка діяла у 1992 р. Об'єкт оподаткування — валовий дохід, ставка оподаткування — 55 %. Така система існувала протягом 1993—1994 рр.
У 1995 р. умови оподаткування змінилися. Страхові компанії знову стали оподатковуватися, як і раніше, на загальних засадах. Об'єктом оподаткування знову став балансовий прибуток; ставка
оподаткування — ЗО %. Але відбулися зміни в законодавчому визначенні об'єкту оподаткування. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який набув чинності з 1 січня 1995 р., визначив новий порядок формування прибутку від страхової діяльності, що мав застосовуватися після набуття чинності Законом України «Про страхування». Але цей порядок не передбачав можливості формування необхідних страхових резервів (за виключенням резервів незароблених премій).
В березні 1996 р. було прийнято Закон України «Про страхування», який радикально змінив економічні основи організації страхової справи в нашій країні. Було введено нові для вітчизняних страховиків поняття: страхові технічні резерви; резерв незароблених премій; резерв збитків; зароблена страхова премія. Було запроваджено новий порядок формування резерву незаробленої премії, а також дано визначення заробленої страхової премії. Відтоді всі надходження страховиків у вигляді страхових премій стали поділятися на дві рухомі частини: зароблені премії, які вважалися головним доходом страховика від страхової діяльності, і незароблені страхові премії, що являли собою основний страховий технічний резерв, який протягом досить тривалого періоду (аж до 2001 року, коли було прийнято нову редакцію Закону України «Про страхування») залишався не тільки основним, але практично єдиним технічним резервом.
Закон України «Про страхування» визначив порядок формування прибутку від страхової діяльності дещо інакше, ніж Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ці розбіжності стосувалися страхових резервів, оскільки у склад витрат страховика на здійснення страхової діяльності, за нормами Закону України «Про страхування», входили «відрахування у технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій...». Виникло протиріччя між двома законодавчими актами стосовно виключення відрахувань у технічні резерви з бази оподаткування.
Законодавчі неузгодженості існували доти, доки у 1997 р. си- ітема оподаткування страховиків податком на прибуток не за- шала докорінних змін.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. (ст. 7.2 «Оподаткування страхової діяльності») запровадив новий механізм оподаткування страхо- микін податком на прибуток. При цьому страхові операції було піднесено до операцій особливого виду, які підпадають під специфічний порядок оподаткування. Порядок оподаткування нестра- ,мжпх операцій залишився незмінним.
Відтоді і по сьогодні страховики оподатковують свою страхову діяльність податком, який лише формально виступає як податок на прибуток. Адже прибуток не є об'єктом оподаткування. Таким об'єктом є валовий дохід страховика у вигляді отриманих (нарахованих) страхових премій за договорами страхування і перестрахування. Ставка оподаткування — 3 %.
Такий механізм оподаткування страховиків податком на прибуток діє майже 10 років (хоча всередині цього механізму постійно відбуваються певні зміни). Він має ту велику перевагу, що виводить страхові резерви поза систему оподаткування. Тепер жодним чином обсяги страхових резервів не впливають на базу оподаткування, а через те знаходяться поза загрозою зменшення, урізання або скасування. Цей достатньо простий порядок оподаткування страховиків зняв дуже велику проблему, пов'язану із конфліктом інтересів між фіскальною та стимулюючою функцією податку на прибуток.
Отже, головною особливістю оподаткування страхових компаній податком на прибуток є окреме оподаткування цим податком страхової діяльності, фінансової діяльності та іншої господарської діяльності страхової компанії. Окреме оподаткування не тільки з огляду на визначення окремої бази оподаткування прибутку від кожного із зазначених видів діяльності, але й з огляду на зовсім різну концепцію оподаткування податком на прибуток страхової і нестрахової діяльності страховика. Особливістю є ще й те, що страхові операції по-різному оподатковуються у страховиків, що здійснюють загальне (ризикове) страхування і у страховиків, що здійснюють страхування життя.
Для страхових компаній, що здійснюють загальне (ризикове) страхування, об'єктом оподаткування законодавством визначено валовий дохід, який оподатковується за ставкою у розмірі 3 %. Для цілей оподаткування під оподатковуваним валовим доходом від страхової діяльності розуміють (за термінологією «Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») суму одержаних (нарахованих) страховиком протягом звітного періоду страхових платежів (внесків, премій) за договорами страхування і перестрахування на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (внесків, премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентами (вітчизняними перестраховиками) в тому ж самому податковому періоді.
Розрахунок здійснюється за формулою:
ПНПЗВІТ. пер,оду = (СП - СПП) х з %,
де ПНПзвіт. періоду — сума податку на прибуток від страхової діяльності за звітний період;
СП — сума одержаних (нарахованих) страхових премій за звітний період;
СПП — сума сплачених (нарахованих) страхових премій за договорами перестрахування з вітчизняними перестраховиками за звітний період.
У разі перестрахування страхових ризиків у нерезидентів порядок оподаткування має певні особливості, які обумовлені прагненням державних органів управління обмежити відплив коштів у вигляді перестрахових премій за кордон і протистояти «схемному» перестрахуванню, пов'язаному з тіньовим оборотом капіталу.
У зв'язку з цим відповідним Рішенням Держфінпослуг був запроваджений диференційований підхід до операцій вітчизняних страховиків з перестрсіховиками-нерезидентами.
Якщо страхова компанія переказує перестрахову премію за договором перестрахування з перестраховиком, що має рейтинг фінансової надійності на рівні не менше, ніж той, що був обумовлений рішенням Держфінпослуг (Розпорядження Держфінпослуг від 03.12.2004 № 2885), то сума коштів, що переказуються на користь такого перестраховика, звільняється від оподаткування (тобто вираховується із оподатковуваного валового доходу — як у випадку із вітчизняними перестраховиками). При цьому на момент укладення договорів перестрахування рейтинг фінансової надійності страховиків та перестраховиків-нерезидентів, відповідно до рішення Держфінпослуг, має відповідати одній із таких вимог:
1) Платоспроможність страховиків та перестраховиків-нерезидентів відповідає рівню, не нижчому від високої надійності, за класифікацією таких міжнародних рейтингових агентств:
а) «A.M. Best» (США) — «В+»;
б) «Moody’s Investors Service» (США) — «Ваа»;
в) «Standart & Poor’s» (США) — «ВВВ»;
г) «Fitch Ratings» (Великобританія) — «ВВВ».
2) Платоспроможність страховиків та перестраховиків-нерези- цгіігіи країп-членів Єдиного економічного простору відповідає рінню рейтингів, не нижчому, ніж за класифікацією таких міжнародних рейтингових агентств:
а) «A.M. Best» (США) — «В»;
б) «Moody’s Investors Service» (США) — «Ва»;
в) «Standart & Poor’s» (США) — «ВВ»;
г) «Fitch Ratings» (Великобританія) — «ВВ», крім випадків негативного прогнозу таких рейтингів.
Рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховиків та пере- страховиків-нерезидентів визнається в Україні у разі, коли він оприлюднений у бюлетенях перелічених міжнародних рейтинго- вих агентств або на офіційному сайті відповідного агентства в мережі Інтернет.
Якщо ж страхова компанія переказує перестрахову премію за договором перестрахування з перестраховиком, що або не має рейтингу фінансової надійності, або його рейтинг є нижчим за встановлений Держфінпослуг мінімальний рівень, то сума коштів, що переказуються на користь такого перестраховика-нерезидента, не вираховується з суми оподатковуваного валового доходу страховиків, тобто не зменшує базу оподаткування, а отже — оподатковується в її складі за ставкою 3 %, незважаючи на те, що в дійсності ці кошти доходом страховика не є, оскільки їх отримує перестраховик.
Для страхових компаній, що здійснюють страхування життя, порядок оподаткування страхових операцій встановлено такий же, як для страховиків, що здійснюють загальне (ризикове) страхування — у випадку, якщо валові доходи за договорами страхування життя не відповідають критеріям, встановленим до них Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
В той же час законодавство передбачає можливість застосування «нульової» ставки податку (за термінологією Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств) при оподаткуванні доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя, які носять накопичувальний характер.
Під договором довгострокового страхування життя, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст. 1.37), розуміють договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових премій протягом не менше як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.
У разі порушення зазначених вимог договору довгострокового страхування, в тому числі у разі його дострокового розірвання протягом визначеного законодавством граничного строку, доходи, одержані страховиком за таким договором, оподатковуються за ставкою 3 відсотки у податковому періоді, в якому відбувся
факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму такого доходу, розрахованої з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком, до дня їх включення до валового доходу такого страховика.
Прибуток від нестрахової (інвестиційної, фінансової, іншої господарської) діяльності оподатковується в усіх страховиків в загальному порядку — за ставкою 25 % від суми валового прибутку. Цей прибуток обчислюється зменшенням валового доходу звітного періоду від нестрахових операцій на суму відповідних валових витрат при їх здійсненні. В якості таких нестрахових операцій можуть виступати операції з цінними паперами; операції з оперативного лізингу, оренди землі та приміщень; операції від торгівлі борговими зобов'язаннями і вимогами; кредитно-депо- читні операції; операції з валютними цінностями, основними фондами і нематеріальними активами тощо. Слід зазначити при цьому, що до складу валових витрат, пов'язаних з отриманням доходів з інших джерел (крім страхової діяльності), не включаються пігграти страхової компанії, понесені нею при здійсненні операцій і основної діяльності (страхування і перестрахування). До валових витрат страховика за таких умов відносяться лише витрати, безпосередньо пов'язані із здійсненням фінансової та іншої господарської діяльності. При цьому слід враховувати ряд обставин, які регламентують визначення валового прибутку від операцій з фінансовими інструментами.
Доходи у вигляді процентів, отриманих від розміщення кошті на банківських депозитах, страховик має право зменшувати по і уму витрат, безпосередньо пов'язаних з розміщенням коштів ції Гіникіиський депозит (як правило, це оплата банківських послуг за відкриття депозитного рахунку).
ІІрм операціях з облігаціями (казначейськими зобов'язаннями, ощадними сертифікатами) страхова компанія може отримувати доходи  у вигляді процентів, отриманих за облігаціями, а також у вигляді суми  дисконту (позитивної різниці між ціною купівлі і погашення облігацій).  Ці доходи можуть бути зменшені на суму витрат, безпосередньо  пов'язаних із операціями з облігаціями (казначейськими    обов’язками, ощадними сертифікатами), зокрема на оплату послуг торгівців цінними паперами або депозитарних установ.
При здійсненні операцій купівлі-продажу цінних паперів валовий  прибуток обчислюється як сума різниці між ціною купівлі цінних паперів та ціною їх продажу, зменшена на суму витрат, безпосередньо пов'язаних з операціями з цінними паперами (оплата послуг торгівця цінними паперами, зберігана цінних паперів, реєстратора тощо). Облік усіх операцій з цінними паперами ведеться окремо за кожним видом цінних паперів, тобто окремо обліковується прибуток по акціях (у тому числі паях у господарських товариствах), облігаціях, ощадних сертифікатах, казначейських зобов'язаннях. Якщо за результатами купівлі-гіродажу цінних паперів страхова компанія зазнала збитків з окремого виду цінних паперів, то ця сума збитків може бути віднесена на зменшення майбутніх фінансових результатів на термін, що не перевищує 18 календарних місяців. Але це стосується лише операцій з подібними фінансовими інструментами. Тобто якщо страхова компанія здійснила невдалу інвестиційну операцію з акціями і за результатами купівлі-продажу акцій зазнала збитків, то ці збитки можуть зменшити виключно майбутній дохід від операцій з акціями, але не можуть бути підставою для зменшення доходу від інших видів цінних паперів — наприклад, від облігацій або ощадних сертифікатів.
Операції з нерухомістю оподатковуються за тими ж принципами, що й операції з купівлі-продажу цінних паперів. Але при цьому слід враховувати, що операції з нерухомістю передбачають сплату ПДВ. При купівлі нерухомості страхова компанія о тримує податковий кредит на суму сплаченого ПДВ, а при продажу зобов'язана сплатити ПДВ, виходячи з нової ціни продажу нерухомості, за вирахуванням суми отриманого податкового кредиту.
Страхова компанія, що здійснює страхування життя, керується особливим порядком оподаткування операцій з фінансовими інструментами. Інвестиційний дохід, отриманий нею від розміщення коштів резервів зі страхування житгя, не в повному обсязі оподатковується податком на прибуток, а лише в тій частині, яка безпосередньо належить страховій компанії.
Частина інвестиційного доходу, одержаного від розміщення коштів резервів зі страхування життя, що належить безпосередньо страховій компанії, визначається як різниця між сумою доходу, одержаного (нарахованого) від розміщення коштів резервів із страхування життя, та сумою витрат страхової компанії на ведення справи, яка не може перевищувати 15 % отриманого інвестиційного доходу.
Якщо страхова компанія здійснює відрахування у математичні резерви із страхування життя, то сума інвестиційного доходу, що належить страховій компанії, зменшується на суму відрахувань у такі математичні резерви і ці відрахування не можуть перевищувати 85 % від суми інвестиційного доходу, який належить страховій компанії.
Це означає, що інвестиційний дохід, який отримує «лайфова» страхова компанія за рахунок розміщення коштів, отриманих від страхувальників (саме за рахунок цих коштів формуються рсзср ви зі страхування життя), фактично звільняється від оподаткування, за винятком частини, яка спрямовується на відшкодування витрат компанії.
Такий підхід не застосовується до компаній, що здійснюють загальне (ризикове) страхування, бо вони, за законодавством, не спрямовують інвестиційні доходи у свої страхові резерви.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить