Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Порядок визначення прибутку від страхової діяльності

Порядок визначення прибутку від страхової діяльності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Порядок визначення прибутку від страхової діяльності

Прибуток від страхової діяльності визначається як різниця між відповідними доходами та витратами. Поняття «прибуток від страхової діяльності», «доходи від страхової діяльності» і «ви-
грати, пов'язані зі страховою діяльністю» та їх склад, як вже було зазначено (див. підрозділ 2.3), свого часу було визначено першою редакцією Закону України «Про страхування» у ст. 29, а саме: «Прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування, порядок та умови здійснення яких визначено актами чинного законодавства) обчислюється як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг.
До доходів від страхової діяльності належать:
—    зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування і перестраховування;
—    комісійні винагороди за перестраховування;
—    частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;
—    повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів;
—    повернуті суми технічних резервів, інших ніж резерв незароб- лених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства.
До витрат страховика належать:
—    виплати страхових сум та страхових відшкодувань;
—    відрахування у централізовані страхові резервні фонди;
—    відрахування у технічні резерви, інші ніж резерв незароб- лених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;
—    витрати на проведення страхування;
—    інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг» [31, с. 71—72].
Сучасна редакція Закону України «Про страхування» не унормовує порядок формування прибутку від страхової діяльності, перелік доходів та витрат страховика. Єдиний документ, в якому зберігся даний перелік — форма спеціалізованої звітності «Звіт про доходи та витрати страховика». Ця форма звітності, як вже зазначалося, була запроваджена ще за умов чинності першої редакції Закону України «Про страхування» і базувалася на його нормах. У подальшому вона зазнала численних доопрацювань, але головні ідеї у ній щодо прибутку страховика, його доходів і витрат збереглися.
Наразі Звіт про доходи і витрати страховика виступає однією з основних форм спеціалізованої фінансової звітності страхової компанії. Страховики подають його до Держфінпослуг щоквартально наростаючим підсумком з початку року у складі спеціалізованої фінансової звітності відповідно до Порядку складання
звітних даних страховиків, затвердженого Розпорядженням Держ- фінпослуг від 15.09.2005 № 4619. Звіт про доходи і витрати страховика унаочнює специфіку обчислення прибутку страхової організації, в тому числі — прибутку від страхової діяльності. Цей звіт відбиває всі складові специфічних доходів страхової компанії від основної діяльності і всі складові витрат, пов'язані з її виконанням (див. форму Звіту — табл. 5.2). Спеціалізована форма «Звіт про доходи і витрати страховика» корелює зі стандартною формою № 2 «Звіт про фінансові результати», але є структурова- ною дещо інакше.
Спеціалізований Звіт класифікує доходи і витрати страховика відповідно до норм страхового законодавства, а саме — відповідно до визначення предмету безпосередньої діяльності страховиків, яке міститься у ст. 2 Закону України «Про страхування»: «Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика».
Звіт про доходи і витрати страховика, у порівнянні із Звітом про фінансові результати згідно з П(С)БО 3 (форма № 2), є більш розгорнутим і містить 9 розділів, в яких згруповано інформацію про доходи, витрати, фінансові результати, податок па прибуток і чистий прибуток страхової організації, а саме:
—    Визначення доходу від реалізації послуг з видів страхування інших, ніж страхування житгя.
—    Визначення доходу від реалізації послуг із страхування життя.
—    Доходи від надання послуг для інших страховиків та інших послуг (виконання робіт).
—    Інші операційні доходи, інші та надзвичайні доходи.
—    Страхові виплати і страхові відшкодування та викупні суми.
—    Операційні витрати, інші та надзвичайні витрати.
—    Фінансові результати звичайної діяльності та надзвичайних подій (до оподаткування).
—    Податки на прибуток від звичайної діяльності та на прибуток від надзвичайних подій.
—    Чистий прибуток (збиток).
Звіт про доходи і витрати страховика складається за однаковою формою страховими компаніями, що здійснюють страхування життя і страховими компаніями, що здійснюють загальне страхування. Звідси —два взаємовиключних розділи (І і II), які страхові компанії заповнюють відповідно до профілю своєї діяльності. Показники інших розділів є однаковими для «загальних» і для «лайфових» страховиків.
Саме ця форма спеціалізованої страхової звітності дає детальну картину формування прибутку від страхової діяльності як різниці між відповідними доходами та витратами. Розглянемо зміст цих доходів і витрат більш докладно за окремими розділами Звіту про доходи і витрати страховика.
Доходи від реалізації послуг зі страхування за своїм економічним змістом відповідають поняттю «виручка від реалізації». Вони визначаються по-різному для страховиків, що здійснюють загальне страхування, і для страховиків, що здійснюють страхування життя.
Дохід від реалізації послуг з видів страхування, інших, ніж страхування життя (тобто загальних видів страхування) виступає у вигляді заробленої страхової премії.
Зароблені страхові премії— головне джерело доходів страховика від страхової діяльності. Як вже зазначалося, не вся сума отриманих у звітному періоді страхових премій може розглядатися страховиком як його дохід. Отримана премія має перетворитися на зароблену премію (яка буде розглядатися як виручка від реалізації страхових послуг і знайде своє відображення в такому контексті у Звіті про фінансові результати (ф. № 2) й у Звіті про доходи і витрати страховика) і незароблену премію, яка формує резерв незаробленої премії.
Поняття «зароблена страхова премія» і порядок її обчислення був запроваджений свого часу першою редакцією Закону України «Про страхування» і був викладений так: «Зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) визначаються шляхом збільшення суми надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) протягом звітного періоду на суму незароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на початок звітного періоду і зменшення отриманого результату на суму незароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на кінець звітного періоду. До суми надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) не включаються частки страхових платежів (страхових внесків, страхових пре
Звіт про доходи і витрати страховика складається за однаковою формою страховими компаніями, що здійснюють страхування життя і страховими компаніями, що здійснюють загальне страхування. Звідси —два взаємовиключних розділи (І і II), які страхові компанії заповнюють відповідно до профілю своєї діяльності. Показники інших розділів є однаковими для «загальних» і для «лайфових» страховиків.
Саме ця форма спеціалізованої страхової звітності дає детальну картину формування прибутку від страхової діяльності як різниці між відповідними доходами та витратами. Розглянемо зміст цих доходів і витрат більш докладно за окремими розділами Звіту про доходи і витрати страховика.
Доходи від реалізації послуг зі страхування за своїм економічним змістом відповідають поняттю «виручка від реалізації». Вони визначаються по-різному для страховиків, що здійснюють загальне страхування, і для страховиків, що здійснюють страхування життя.
Дохід від реалізації послуг з видів страхування, інших, ніж страхування життя (тобто загальних видів страхування) виступає у вигляді заробленої страхової премії.
Зароблені страхові премії— головне джерело доходів страховика від страхової діяльності. Як вже зазначалося, не вся сума отриманих у звітному періоді страхових премій може розглядатися страховиком як його дохід. Отримана премія має перетворитися на зароблену премію (яка буде розглядатися як виручка від реалізації страхових послуг і знайде своє відображення в такому контексті у Звіті про фінансові результати (ф. № 2) й у Звіті про доходи і витрати страховика) і незароблену премію, яка формує резерв незаробленої премії.
Поняття «зароблена страхова премія» і порядок її обчислення був запроваджений свого часу першою редакцією Закону України «Про страхування» і був викладений так: «Зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) визначаються шляхом збільшення суми надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) протягом звітного періоду на суму незароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на початок звітного періоду і зменшення отриманого результату на суму незароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на кінець звітного періоду. До суми надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) не включаються частки страхових платежів (страхових внесків, страхових пре
вах зі страхування життя. Тому визначення доходу від реалізації послуг зі страхування життя у Звіті про доходи та витрати страховика здійснюється за такою формулою:
ДСЖ на зв.дату = СПзв.пер. - СППзв.пер. -  ВРСЖзв.пер. + ПРСЖзв.пер.,
де ДСЖна зв.дату — доход від реалізації послуг зі страхування життя на звітну дату;
СП зв.пер. — страхові премії, отримані за договорами страхування життя протягом звітного періоду;
СПП зв.пер. — частки страхових премій, належні перестрахо- викам у звітному періоді;
ВРСЖ зв.пер. — відрахування у резерви зі страхування життя протягом звітного періоду;
ПРСЖ зв.пер. — суми, що повертаються з резервів із страхування життя протягом звітного періоду.
Доходи від надання послуг для інших страховиків та інших послуг. Ці доходи можуть виникати у страховиків, що здійснюють страхування життя, і в страховиків, що здійснюють загальні види страхування. Право на надання таких послуг, а отже — на отримання відповідних доходів, закріплене чинним законодавством. До таких доходів може належати, наприклад, сума агентських винагород, які отримує страхова компанія, що не є членом МТСБУ, за реалізацію полісів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту страхової компанії-члена МТСБУ тощо.
Інші операційні доходи, інші та надзвичайні доходи. Крім безпосередніх доходів від реалізації страхових послуг, джерелом яких виступають страхові премії, страховик може отримувати також інші види доходів, які, згідно із чинним законодавством, належать до доходів від страхової діяльності (так звані інші операційні доходи).
Для страховика, що здійснює загальне страхування, інші операційні доходи включають:
—    суми отриманих комісійних винагород за передачу ризиків в перестрахування;
—    частки страхових виплат, що компенсуються перестрахо- виками;
—    суми, що повертаються із страхових технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;
—    суми, що повертаються із централізованих страхових резервних фондів;
—    суми, отримані в результаті реалізації переданого страхувальником або іншою особою права вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Для страховика, що здійснює страхування життя, інші операційні доходи мають такі складові:
•    суми отриманих комісійних винагород за передачу ризиків на перестрахування;
•    частки страхових виплат, що компенсуються перестрахо- виками;
•    частки викупних сум, що компенсуються перестраховиками;
•    суми, що повертаються з резервів із страхування життя (ці суми коригують дохід від реалізації послуг зі страхування життя; вони включають: а) суми, що повертаються з резерву належних виплат страхових сум; б) суми інвестиційного доходу, одержаного страховиком від розміщення коштів резервів зі страхування життя, що належить страховику).
Отже, склад інших операційних доходів, котрі можуть отримувати «загальні» і «лайфові» страховики, є дещо різним, хоча в ньому можна побачити й спільні елементи. Економічний зміст цих доходів було детально розглянуто у розділі 2 при характеристиці грошових надходжень страхових організацій.
Страхова організація як суб'єкт підприємницької діяльності несе певні витрати, більша частка яких носить специфічний характер.
У Звіті про доходи і витрати страховика витрати страхової організації групуються таким чином: страхові виплати і страхові відшкодування та викупні суми (розділ V); операційні витрати, інші та надзвичайні витрати (розділ VI).
Страхові виплати і страхові відшкодування та викупні суми. Ця стаття витрат страховика є, зазвичай, найбільш вагомою.
Страхова виплата, згідно зі статтею 19 Закону України «Про страхування» — це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. У складі страхових виплат чинне законодавство розрізняє:
—    виплату страхового відшкодування за договорами майнового страхування і страхування відповідальності;
—    виплату страхової суми або її частини у особистому страхуванні за договорами страхування життя та за договорами страхування від нещасних випадків;
—    регулярні послідовні виплати — аннуїтети — за договорами страхування життя.
Згідно із Законом України «Про страхування», страхове відшкодування — це грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Що стосується особистого страхування, то виплату за умовами такого страхування у вітчизняному страхуванні називають не «страховим відшкодуванням», а «страховою сумою». Використання неоднакових термінів пов'язане з тим, що коли йдеться про відшкодування, то звичайно під ним розуміють компенсацію матеріальних збитків, які мають грошову оцінку. Що ж до шкоди, заподіяної здоров'ю людини, або втрати нею життя, то такі збитки не можна оцінити у грошовій формі. Тому йдеться тут не про компенсацію страховиком матеріальних збитків, а про виплату при настанні страхової події страхової суми або її частини згідно з умовами договору страхування. Тобто ця виплата має швидше характер фінансової допомоги застрахованому або його родині, аніж відшкодування збитків, як у майновому страхуванні та страхуванні відповідальності. Тому й називається вона не «страховим відшкодуванням», а «страховою сумою». Але слід зазначити, що узагальнюючим поняттям для позначення виплат на користь страхувальника слід вважати термін «страхова виплата».
Страхове відшкодування, згідно з чинним законодавством, не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
У разі, коли у майновому страхуванні маємо «недострахування», тобто страхова сума не дорівнює повній вартості застрахованого об'єкта, а становить лише певну частку його вартості, страхове відшкодування виплачується в такій самій частці від визначених за страховою подією збитків. При цьому використовується пропорційна система страхового забезпечення. Якщо умовами страхування передбачене використання іншої системи (наприклад, системи «першого ризику» або системи граничного забезпечення), то відшкодування відбувається за іншою схемою, згідно з угодою сторін.
Виплати страхових відшкодувань і страхових сум — це ті витрати, які, відповідно до структури тарифної ставки, забезпечуються страховими нетто-преміями.
Виплату страховик здійснює згідно з договором страхування або керуючись законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), що складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, яку визначає сам страховик.
У разі потреби страховик може робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини й обставини страхового випадку. Законодавство зобов'язує підприємства, установи й організації надсилати страховикам відповідь на запит про відомості, пов'язані зі страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому, згідно із Законом України «Про страхування», страховик несе відповідальність за їх розголошення.
Якщо це передбачено договором страхування, то в загальний обсяг виплат включається також відшкодування страхувальникові витрат, які він поніс при настанні страхового випадку, щоб запобігти збиткам або зменшити їх.
Фізичним особам виплати здійснюються як готівкою, так і безготівково: з каси страхової компанії; переказом на банківський рахунок отримувача; переказом за місцем роботи.
Юридичні особи, як правило, отримують страхові виплати в безготівковій формі, переказуванням відповідних сум з банківського рахунка страхової компанії на банківський рахунок страхувальника.
У разі дострокового припинення договору страхування законодавство України забороняє повернення коштів готівкою, якщо страхову премію було внесено в безготівковій формі.
Страхова компанія зі страхування життя, згідно зі ст. 28 Закону України «Про страхування», у разі дострокового припинення дії договору страхування життя сплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя і яка розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя. Викупна сума, за своєю суттю, являє собою величину накопичених страхувальником страхових внесків за договором, зменшену на витрати страховика на ведення справи за певним видом стра- хування життя (ці витрати закладаються в структуру ставки страхової премії при її обчисленні актуарієм). Як правило, в перші два-три роки страхувальник не може розірвати договір страхування життя і отримати викупну суму (такий порядок передбачається правилами страхування життя більшості страховиків).
Операційні витрати, інші та надзвичайні витрати. Крім страхових виплат страховик несе інші операційні витрати. Ці витрати такі.
Відрахування до технічних резервів, інших, ніж резерви неза- роблених премій. Ці відрахування здійснюють «нелайфові» страховики. Вони відраховують кошти до резерву збитків, резерву коливань збитковості і резерву катастроф. Ці відрахування не є витратами у повному смислі слова, але вони відносяться на собівартість страхової послуги і зменшують фінансовий результат страхової компанії. Склад технічних резервів страхова компанія обирає на власний розсуд (крім тих, формування яких є для страховика обов'язковим).
Відрахування до резерву катастроф з обов 'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду. Цей резерв в обов'язковому порядку формують тільки ті страхові компанії, які є членами Ядерного пулу України і мають ліцензію на здійснення цього виду страхування.
Відрахування до резервів зі страхування життя (в тому числі — відрахування до резерву належних виплат страхових сум; відрахування до резервів зі страхування життя частини інвестиційного доходу, одержаного від розміщення коштів резервів зі страхування життя). Такі відрахування здійснюють «лайфові» страхові компанії. Ця стаття витрат, так само, як відрахування до технічних резервів, не є витратами у повному смислі слова, але вона зменшує фінансовий результат страхової компанії.
Відрахування до централізованих страхових резервних фондів. Такі відрахування здійснюють страхові компанії, які мають ліцензії на проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цю діяльність усередині країни та за її межами координує Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), яке забезпечує формування за рахунок внесків страхових компаній-членів МТСБУ двох централізованих страхових резервних фондів: фонду страхових гарантій (для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями
інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності автовласників щодо врегулювання претензій за такими договорами за межами країни) і фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (для здійснення розрахунків з потерпілими і забезпечення відповідних потреб всередині країни).
Усі компанії, що є повними членами МТСБУ, мають сплачувати щомісячні внески до обох цих фондів за нормативами відрахувань, визначеними Координаційною радою МТСБУ (наразі ці нормативи відрахувань встановлені: до фонду страхових гарантій — 5 % з премій, отриманих за міжнародними договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; до фонду захисту потерпілих — 5 % з премій, отриманих за внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності). Асоційовані члени Моторного бюро сплачують внески лише до фонду захисту потерпілих за тими ж самими нормативами.
Витрати, пов 'язані з укладанням та пролонгацією договорів страхування (аквізиційні витрати). Ці витрати пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування, подовженням діючих договорів. Вони можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійну винагороду страховим посередникам (брокерам, агентам) за укладання й обслуговування договорів страхування; відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов'язані з виконанням їхніх обов'язків; оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики; витрати на виготовлення бланків страхової документації тощо.
Витрати, пов 'язані з укладанням та пролонгацією договорів перестрахування. Ці витрати подібні до попередніх, але їх можливий перелік випливає із специфіки договорів перестрахування. Важливою складовою цих витрат є комісійна винагорода брокерам (агенти не мають права здійснювати операції з перестрахування), а також комісійні винагороди перестрахувальникам (це- дентам), які сплачують перестраховики.
Витрати, пов 'язані з врегулюванням страхових випадків (ліквідаційні витрати) у звітному і у попередніх звітних періодах. Ці витрати включають оплату судових витрат', оплату експертних (оцінних) робіт, тобто оплату послуг фахівців (включаючи оплату послуг аварійних комісарів) зі з'ясування причин і визначення розміру збитків, заподіяних об'єктам страхування; витрати на оплату послуг установ асистансу та інші витрати щодо врегулювання страхових випадків.
Інші витрати, що належать до собівартості реалізованих послуг. Це можуть бути витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання страхових премій у готівковій формі; на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій; на оплату банківських послуг, пов'язаних з інкасацією страхових премій тощо.
Інші адміністративні витрати. Це — такі самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який господарюючий суб'єкт. Вони включають заробітну плату персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку; витрати на придбання канцелярських і господарських товарів, рекламу, відрядження, утримання й обслуговування автотранспорту, амортизаційні відрахування та інші витрати, які, згідно з чинним законодавством, відносять до складу операційних витрат страховика.
Інші витрати на збут послуг (у тому числі витрати на рекламу та маркетинг). Ці витрати страховика пов'язані з реалізацією страхових послуг і включають витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом послуг; рекламу; поштові пропозиції страхувальникам; маркетингові дослідження та інновації тощо.
Інші операційні витрати. Перелік цих витрат є подібним до аналогічних витрат інших суб'єктів господарювання: сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності страховика (крім витрат, що включаються до собівартості страхових послуг).
Різниця між доходами від страхової діяльності і витратами, пов'язаними з її здійсненням, становить прибуток страховика від страхової діяльності, який відображається у Звіті про доходи і витрати страховика (рядок 410 «Фінансовий результат основної діяльності»).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить