Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Сутність прибутку страхової організації та його складові

Сутність прибутку страхової організації та його складові
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Сутність прибутку страхової організації та його складові

Страхування є одним з видів підприємницької діяльності у фінансовому секторі. Воно належить до невиробничої сфери, де не створюється національний дохід і валовий внутрішній продукт, а лише відбувається їх перерозподіл. Оскільки за своєю економічною природою страхування призначене для забезпечення захисту майнових інтересів членів суспільства і має здійснюватися на засадах еквівалентності, то страхова діяльність у своєму класичному розумінні не передбачає отримання надвисоких прибутків.
Але здійснення страхування на комерційних засадах в умовах ринку спонукає страховиків прагнути до забезпечення прибутковості. Прибуток є одним з найважливіших показників успішності фінансово-господарської діяльності страховика. Він — джерело розвитку страховиків, зміцнення їхньої фінансової стійкості (а отже — конкурентоспроможності). Отримання за рахунок прибутку дивідендів — необхідна умова зацікавленості власників страхових компаній у збереженні цього бізнесу. В цьому контексті страхування як вид підприємницької діяльності цілком відповідає нормам Господарського Кодексу України, в якому підприємництво визначається як «господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та і метою одержання прибутку» (курсив наш — О. Г ). Отже, отримання прибутку є безумовною метою діяльності будь-якої страхової організації як суб'єкта підприємництва.
Загальні ринкові підходи до формування прибутку господарюючих суб'єктів поширюються й на страхові компанії. Разом з тим процес формування прибутку страховика має певні особливості через специфіку економічної сутності страхування і особливості кругообігу коштів страхової організації, який поєднує вхідні і вихідні грошові потоки від усіх видів діяльності, котрі здійснює страхова організація (страхової, перестрахової, інвестиційної, фінансової, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій).
Отже, прибуток, який формується як результат перелічених видів  діяльності, являє собою досить складне економічне утворення, має свою внутрішню структуру і логіку.
Серед досліджень минулих часів, присвячених, у тому числі, розкриттю специфіки формування фінансових результатів діяльності страхових орнганізацій, слід, перш за все, назвати праці видатних вчених-фінансистів К. Г. Воблого та В. К. Райхера, надбання яких потім були розвинені та поглиблені в нових умовах економічного розвитку країни трудами сучасних вчених Л. О. Орланюк-Малицькою, Є. В. Коломіним, В. А. Суховим, К. Є Турбіною, Т. А. Федоровою та ін.
Так, К. Г. Воблий у своїй праці «Основьі зкономии страхова- ния» (1915 р.) розподіляв прибуток страхового товариства за принципом можливості реального управління його величиною на дві частини: такий, що піддається управлінню (так званий «банковий прибуток» (що, за його думкою, включав дві складові: а) економію у витратах з управління товариством; б) доходи від капіталів) і такий, що управлінню не піддається (так званий «страховий прибуток», який складається із залишків, «...котрі виникають від того, що дійсне число страхових випадків протягом операційного року склалося меншим за передбачуване»).
Перша частина прибутку отримується «від керівництва справою»; друга — надходить у товариство поза усякого впливу його керівників. К. Г. Воблий зазначав також, що «...банкова діяльність має живитися і підтримуватися страховою діяльністю, ні в якому разі не розростатися і подавляти її» [13, с. 77]. Ця теза на гой час, за умови нерозвинутості фондового ринку, була справедливою. Наразі вона є справедливою у тому сенсі, що інвестиційна діяльність страховиків носить підпорядкований характер стосовно страхової діяльності. «Інвестиції мають здійснюватися в обсягах, термінах і просторі, узгоджених із взятими страховими зобов'язаннями» [35, с. 371].
Ще один видатний вчений у сфері страхування В. К. Райхер, у праці «Общественно-исторические тигіьі страхования» (1947 р.) прибуток страховика так само розподіляв на дві частини, але розглядав його з позицій «джерела походження»: «...у вигляді доходу від страхових операцій і у вигляді процентів на капітал», тобто, за сучасною термінологією, фактично виокремлював а) прибуток від страхової діяльності; б) прибуток від інвестиційної діяльності.
Ці два підходи — К. Г. Воблого і В. К. Райхера, не втратили своєї актуальності й дотепер.
За радянських часів у період «соціалістичної» економіки поняття «інвестиційна діяльність страхової організації» не існувало. Державна страхова організація (Держстрах СРСР) не одержувала доходів від розміщення своїх коштів. Отримуваний нею прибуток мав своїм джерелом виключно страхову діяльність. Радянські вчені розглядали прибуток установ Держстраху виключно як прибуток від страхових операцій. Ситуація змінилася із розвитком ринкових відносин у сфері страхування.
Наразі сучасні вчені характеризують прибуток страхової організації як інтегрований результат усіх видів її діяльності — страхової, інвестиційної, фінансової. Так, Л. А. Орланюк-Малицька у відомій праці «Платежеспособность страховой организации» характеризує прибуток страховика як сукупний підсумок усіх процесів, що відбуваються в результаті діяльності страхової організації і який є складною величиною, кожний елемент котрої мас власну динаміку. «В реаліях вітчизняного ринку це означає необхідність визначення фінансового результату страхових операцій, інвестиційної діяльності і фінансових операцій» [23, с. 16].
Прибуток від страхових операцій єфізницею між ціною наданих страхових послуг та їх собівартістю (собівартість складається із страхових виплат плюс витрати на ведення справи). При цьому, зазначає автор, основним джерелом «формування прибутку від страхових операцій є «прибуток в тарифах», який при калькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни на страхову послугу». Частка прибутку в тарифі встановлюється у відсотках або в абсолютному розмірі. Як елемент тарифу прибуток відіграє важливу роль у регулюванні попиту та пропозиції з окремих видів страхування, оскільки всі інші елементи тарифу мають суто об'єктивну основу.
Зауважимо при цьому, що джерелами фактичного прибутку страховика від страхових операцій можуть бути усі три складові тарифної ставки: «прибуток у тарифах», економія витрат на ведення справи і «економія» у виплатах, яка проявляється як зниження показника рівня виплат, коли фактичний обсяг страхових виплат складається нижчим за той, який був закладений у тарифну ставку на стадії її планування (див. рис. 2.1).
Фінансовий результат (прибуток або збиток) страховика від страхової діяльності іноді називають «технічним результатом», оскільки він у значній мірі формується не під впливом фінансових чинників, а під впливом чинників, які пов'язані із ризиковою ситуацією конкретного звітного періоду. Через економічну природу страхування ризик є основним чинником, що найбільш
відчутно та безпосередньо впливає на вхідні та вихідні грошові потоки страховика та його фінансові результати; саме він «визначає» обсяги страхових виплат і необхідність формування технічних резервів.
У цілому ж, як зазначають фахівці, прибуток (у тому числі прибуток страхової організації) можна характеризувати, керуючись «економічним» і «бухгалтерським» підходами.
Сутність «економічного підходу» полягає в тому, що прибуток (збиток) розглядається як фінансовий результат змін (приросту або зменшення) капіталу власників за звітний період. Взаємозв'язок між капіталом і прибутком свого часу підкреслював ще Адам Сміт, характеризуючи прибуток як суму, яку може бути витрачено без посягань на капітал. Такий підхід демонструють сучасні західні економісти (наприклад, Нобелівський лауреат Дж. Хінкс, Е. С. Хендриксен, М. Ф. Ван Бреда), визначаючи прибу ток як суму, яку людина може витратити протягом якогось проміжку часу і в кінці цього періоду мати той же достаток, що й на початку» [37, с. 187].
Згідно з «бухгалтерським» підходом, прибуток (збиток) є позитивна (від'ємна) різниця між доходами комерційної організації та її витратами [35, с. 330].
Таке визначення прибутку, доходів та витрат вітчизняних суб'єктів господарювання (в тому числі страховиків) дають Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема — П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» (форма № 2). Ці визначення, в цілому, відповідають визначенням, що містяться у Міжнародних стандартах бухгалтерської звітності.
Звіт про фінансові результати (ф. № 2) є стандартною формою фінансової звітності, яку складають всі підприємства, в тому числі страхові організації. Він унормовує «алгоритм» визначення прибутків та збитків вітчизняних підприємств незалежно від профілю їхньої діяльності. Отже, цей звіт дає можливість користувачам оцінити результати господарювання страховика в цілому, без виокремлення страхової, інвестиційної та фінансової діяльності.
Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», прибуток, доходи і витрати вітчизняних суб'єктів господарювання мають таке офіційне тлумачення:
Прибуток — «сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати».
Доходи — «збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до
зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників)» [24, с. 61—62].
Витрати — «зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками» [24, с. 62].
Відповідно до П(С)БО 3, фінансовий результат (прибуток) суб'єктів господарювання, в тому числі страхових організацій, складається з таких елементів:
—    Фінансові результати від звичайної діяльності;
—    Фінансові результати від надзвичайних подій.
Звичайна діяльність, згідно з П(С)БО 3, це — будь-яка основна діяльність підприємства (в тому числі страхової організації), а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Звичайна діяльність страхової організації включає страхування, перестрахування, інвестиційну та фінансову діяльність.
Надзвичайна подія, згідно з П(С)БО 3, це — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності страховика та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.
Різниця між доходами і витратами страховика, які є наслідками звичайної діяльності та надзвичайних подій, за вирахуванням податків, являє собою чистий прибуток, отриманий ним у звітному періоді. Чистий прибуток — це прибуток, який залишається у розпорядженні страховика і може розподілятися на власний розсуд.
Алгоритм визначення чистого прибутку страховиків, що здійснюють загальне (ризикове) страхування, унаочнює рис. 5.1, а страховиків, що здійснюють страхування життя, — рис. 5.2.
Чистий прибуток (збиток), відповідно до П(С)БО 3, — це алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку, ^надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку. Його можна визначити за формулою:
ЧП = Пр.ЗД + Пр.НП - Зб.НП - ГІод.НПр.,
де ЧП — чистий прибуток страховика;
Пр.ЗД — прибуток від звичайної діяльності страховика;
Пр.НП — прибуток від надзвичайних подій;
Зб.НП — збиток від надзвичайних подій;
Под.НПр. — податок на прибуток з надзвичайної діяльності.
У складі прибутку (збитку) від звичайної діяльності розрізняють прибуток (збиток) від звичайної діяльності до і після оподаткування.
Прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності, використовуваний у наведеній формулі, є прибутком (збитком) після оподаткування. Він, відповідно до П(С)БО 3, визначається як різниця між прибутком (збитком) від звичайної діяльності до оподаткування і сумою податку на прибуток від звичайної діяльності страховика.
В свою чергу, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, відповідно до П(С)БО 3, визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).
Надзвичайні прибутки та збитки — це, відповідно до ГІ(С)БО З, невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; прибутки або збитки від інших подій та операцій, які відповідають законодавчому визначенню надзвичайних подій.
Визначення прибутків від участі в капіталі, іншої фінансової діяльності й іншої операційної звичайної діяльності та надзвичайних подій відбувається однаково для всіх суб'єктів господарювання, незалежно від специфіки їхнього бізнесу. Ці прибутки страхової організації за своїм економічним змістом такі самі, як аналогічні прибутки інших суб'єктів підприємництва. Іншими прибутками страховика є, наприклад, прибутки від здавання майна в оренду (оперативний або фінансовий лізинг); прибуток у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду; прибуток у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (послуг); доходи від індексації та відчуження основних фондів і нематеріальних активів; прибуток від врегулювання безнадійної заборгованості; прибуток від надання консультаційних послуг; штрафи, пені, тощо.
Специфікою характеризується лише визначення прибутків від основної, тобто страхової діяльності.
Як видно з табл. 5.1, Форма № 2 «Звіт про фінансові результати» специфіку страхової діяльності не відображає, бо ця форма є стандартною і однаковою для всіх без винятку суб'єктів господарювання. Особливості формування прибутку від страхової діяльності знаходять своє відображення-лише у спеціалізованій страховій звітності.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить