Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Поняття резервів зі страхування життя та їх склад

Поняття резервів зі страхування життя та їх склад
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Поняття резервів зі страхування життя та їх склад

Страховики, діяльність яких пов'язана із страхуванням житія, формують страхові резерви, які у вітчизняному законодавстві (відповідно до Закону України «Про страхування») називаються «резерви із страхування життя», на відміну від технічних резервів, котрі створюються страховиками, діяльність яких пов'язана із загальним страхуванням. Але слід зазначити, що у страховому законодавстві країн Євросоюзу резерви із страхування життя розглядаються теж як технічні резерви, оскільки їх формування так само обумовлене технологією проведення страхування (хоч і у сфері страхування житія).
До складу резервів із страхування життя за українським законодавством належать:
- резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
- резерви належних виплат страхових сум.
У свою чергу, резерви довгострокових зобов'язань включають: резерви нетто-премій; резерви витрат на ведення справи; резерв бонусів. А резерви належних виплат страхових сум включають: резерв заявлених, але не врегульованих збитків; резерв збитків, що виникли, але не заявлені.
Резерви зі страхування життя відображають обсяги страхових зобов'язань «лайфових» страховиків за укладеними договорами, але за своїм економічним змістом є зовсім різними. Резерви довгострокових зобов'язань за аналогією з технічними резервами
можна вважати резервами премій, а резерви належних виплат страхових сум — резервами збитків.
Найважливіша роль у складі резервів зі страхування життя'належить резервам премій. Правильне обчислення їх величини із використанням відповідних методик є дуже важливим як для страховика, так і для страхувальника.
Джерелом утворення резервів зі страхування життя, на відміну від технічних резервів, є не тільки страхові премії, але й доходи від інвестування коштів цих резервів.
Розробку і затвердження методики формування резервів із страхування життя чинне законодавство України покладає на Уповноважений (наглядовий) орган у сфері страхування. Перша така Методика, яка стосувалася формування резерву довгострокових зобов'язань, була розроблена у 1997 р. і затверджена Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнаглядом) наказом від 26 травня 1997 № 41. Цей документ був чинним до 2004 р., доки діючий наразі наглядовий орган — Комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) — не затвердив своїм розпорядженням від 27.01.2004 № 24 новий документ під назвою «Методика формування резервів зі страхування життя». Саме ця Методика регламентує порядок формування резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) та резервів належних виплат страхових сум у страховиків, що здійснюють страхування життя.
Відповідно до Розпорядження Держфінпослуг, «лайфові» страховики повинні розробляти та подавати на затвердження Держфінпослуг власні Положення про формування резервів зі страхування життя, підписані сертифікованим актуарієм, відповідальною особою та скріплені печаткою страховика.
Методика, затверджена Держфінпослуг, не запроваджує конкретного порядку обчислення резервів зі страхування життя. Вона лише встановлює основні принципи оцінки вартості грошових зобов'язань страховика за договорами страхування життя. Обсяги вартості таких зобов'язань та майбутніх витрат для забезпечення виконання цих зобов'язань, як зазначено в Методиці, уособлюють у собі страхові резерви із страхування життя.
Резерви зі страхування життя є специфічними страховими резервами, і ця специфіка випливає із специфіки страхування життя. Страхування життя, відповідно до Закону України «Про страхування» (ст. 6) т— це сукупність довготермінових видів страхування, які передбачають обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі:
- смерті застрахованої особи;
- дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування;
- дожиття застрахованої особи до визначеного договором віку.
Крім того, умови договору можуть передбачати виплати у разі
настання нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та хвороби застрахованої особи.
Договори можуть містити комбінацію перелічених ризиків, але законодавство вимагає обов'язково передбачати у договорі страхування життя ризик смерті застрахованої особи (протягом всього терміну дії договору).
Порядок утворення математичного резерву за кожним договором страхування залежить від характеру застрахованого ризику і зобов'язань з виплати страхових сум, передбачених різними видами страхування. Отже, кошти резервів зі страхування життя в жодному випадку не можуть перетворитися на власність страховика, бо виплати мають відбутися або за фактом дожиття, або за фактом смерті.
Стосовно договорів страхування життя існують певні законодавчі вимоги, які прямо позначаються на формуванні страхових резервів. Це стосується:
- по-перше, порядку обліку договорів страхування життя. Страховики мають вести персоніфікований, індивідуальний облік договорів страхування життя в порядку і на умовах, які визначені наглядовим органом. Окремо за кожним договором страхування страхова компанія обчислює актуарно, згідно із встановленою методикою, з урахуванням відповідної інформації, суму резервів довгострокових зобов'язань. Сума таких індивідуальних резервів у сукупності своїй складає загальну величину резерву довгострокових зобов'язань страхової компанії. Оскільки резерви зі страхування життя не є власністю страховика, вони мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний забезпечити окремий облік таких резервів. Кошти резервів зі страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника або застрахованої особи, або передачі застрахованій особі;
- по-друге, терміну дії договорів. Мінімальний термін дії договорів страхування життя в Україні дорівнює 3 роки. Це означає, що кошти власників полісів зі страхування життя перебуватимуть у розпорядженні страховика у вигляді страхових резервів протягом щонайменше 3-х років. Це певним чином визначає пріоритети інвестиційної політики страхової компанії, формування її інвестиційного портфеля;
- по-третє, порядку встановлення страхових сум та страхових виплат за договорами страхування життя. Законодавством передбачено, що страхова сума може встановлюватися за окремим страховим випадком, за групою страхових випадків, за договором страхування в цілому; у разі, якщо при настанні страхового випадку передбачені страхові виплати у вигляді ануїтетів, у договорі страхування визначаються розміри таких виплат, а страхова сума не встановлюється; у випадку страхування ануїтетів договори обов'язково мають передбачати страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору та першою страховою виплатою. В інших випадках передбачення ризику смерті є обов'язковим протягом всього терміну дії договору. Все це означає різні підходи до формування структури резерву довгострокових зобов'язань і до обсягів резерву належних виплат страхових сум;
- по-четверте, врахування інвестиційних інтересів страхувальників. Договором страхування життя має бути обов'язково передбачене збільшення розміру сплачуваної страхувальнику при настанні страхової події страхової суми та розмірів часткових страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів зі страхування життя (за вирахуванням витрат на ведення справи (15 % отриманого інвестиційного доходу) і відрахувань від інвестиційного доходу у математичні резерви). При цьому величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати 4 % річних. Договір страхування може передбачати бонуси, які визначаються раз на рік також за іншими фінансовими результатами страховика (участь у прибутку). Це означає, що страховик певним чином має організувати механізм формування страхових резервів та управління коштами резервів;
- по-п'яте, оцінки грошових зобов'язань сторін за договорами страхування життя. Ці зобов'язання можуть бути встановлені як у валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або у розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань. Договір може передбачати індексацію страхової суми і страхових виплат протягом дії договору страхування за умови відповідної індексації страхової премії. Індексація здійснюється за офіційним індексом інфляції. Нагадаємо, що саме страхові резерви уособлюють загальну суму страхових зобов'язань; необхідність адекватної оцінки цих зобов'язань та їх періодичної переоцінки обумовлюється потребою забезпечення фінансової стійкості страховика;
- по-шосте, взаємодії сторін у разі розірвання договору страхування. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик сплачує страхувальникові так звану «викупну суму», яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Викупна сума розраховується актуарієм математично на день припинення дії договору, залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя. Методика розрахунку викупної суми є невід'ємною складовою правил страхування і проходить експертизу у Держфінпослуг.
Страховики, що здійснюють страхування життя, щоквартально подають до Держфінпослуг у складі спеціалізованої страхової звітності інформацію щодо формування резервів із страхування життя. Вона міститься у Розділі 2 «Показники діяльності із страхування життя».


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить