Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Резерви збитків та методи їх формування

Резерви збитків та методи їх формування
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Резерви збитків та методи їх формування

Надзвичайно важливу групу технічних резервів являють собою резерви збитків. Необхідність формування резервів збитків обумовлена тим, що для відшкодування збитків за застрахованими ризиками страховикові потрібен певний час. Специфіка окремих видів страхування є такою, що точну суму збитків неможливо визначити відразу після страхової події. Так, за висновками досліджень німецьких учених, для розгляду і сплати значного числа збитків з декотрих видів страхування потрібно 5 років. Наприклад, із загального числа заявлених збитків зі страхування каско- суден у першому році сплачується лише 52 % збитків, а в наступні роки — відповідно З0, 5, 3, 10 %. В країнах Євросоюзу наві ть існує загальноприйнятий поділ видів страхування на 2 групи залежно від терміну врегулювання питань щодо виплати:
І група — види страхування, за якими вимоги страхувальників щодо виплати задовольняються, як правило, протягом терміну дії договору страхування або невдовзі після нього (страхування майна громадян, страхування від нещасних випадків тощо);
II група — види страхування, яким притаманний тривалий період врегулювання вимог страхувальників щодо виплати (переважна більшість договорів страхування відповідальності; договори морського та авіаційного страхування; деякі види майнового страхування).
Якщо обсяги резервів збитків визначені правильно, то для покриття так званих «незавершених збитків» після закінчення дії договору страхування і після закінчення фінансового року страховик буде мати адекватне джерело фінансування, і ці виплати не позначаться на фінансовій стійкості страховика. При цьому резерви збитків і резерви незаробленої премії є взаємодоповнюючими: резерви збитків покривають уже заявлені збитки, а резерви незаробленої премії покривають ті збитки, які ще мають статися до закінчення строку дії договору страхування.
Взаємодоповнюваність унаочнює практика страхового бізнесу Великої Британії, де, наприклад, окрему групу технічних резервів складають резерви, створювані за такими класами страхування, як морське, авіаційне, інші види транспортного страхування. Технічні резерви у цих класах страхування являють собою єдиний фонд. Він називається «морським» і складається з резерву незаробленої премії, резерву збитків, резерву майбутніх адміністративних витрат. У зв'язку з цим бухгалтерський облік за договорами у цих класах страхування ведеться окремо.
Склад технічних резервів, що об'єднуються поняттям «резерви збитків», обумовлюється процесом розвитку страхової події. Його унаочнює рис. 3.2.
Ми бачимо, що логіка розвитку страхової події та врегулювання збитків висуває необхідність формування резервів збитків у такому складі:
1)резерв збитків, що сталися, але ще не відомі (не відомі не тільки страховикові, але й страхувальникові);
2)резерв збитків відомих (страхувальнику), але ще не заявлених (страховикові) (західні страховики формують цей резерв за нормативом до 5 % від страхових премій);
3)резерв збитків заявлених (страховикові), але ще не врегульованих (страховиком) (не врегульованих — означає, що за заявленими збитками ще триває процес з'ясування обставин страхової події та визначення суми відшкодувань);
4)резерв збитків врегульованих, але не сплачених (доки сума страхової виплати ще не дістала реального списання на користь страхувальника).
Уся сукупність перелічених резервів збитків об'єднується у два резерви за їх цільовим призначенням: перший призначений для відшкодування збитків, про які страховик повідомлений, другий для відшкодування збитків, про які страховику ще не відомо.
Перший із зазначених резервів у чинному законодавстві України визначений як «резерв збитків, що включають зарезервовані не- сплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування», або скорочено — «резерв заявлених, але не виплачених збитків». Можливість формування такого резерву виникла у вітчизняних страховиків з моменту набуття чинності Законом України «Про страхування» в його першій редакції, тобто з 1996 р. У практиці західних страховиків цей резерв має назву «герогіесі Ьиі поі 8еПІсс1 сіаітз гсзсгує — ££N8» (резерв заявлених, але не виплачених збитків). Цей резерв складається з двох частин: резерв збитків заявлених, але не врегульованих; резерв збитків врегульованих, але не сплачених. Перша частина — резерв збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, зазвичай є переважаючою; друга частина - резерв збитків, що врегульовані, але не сплачені — є в певному сенсі похідною від резерву заявлених, але не врегульованих збитків, він формується у разі, якщо збитки були врегульовані в одному звітному періоді, а за якихось обставин виплата відбувається у наступному звітному періоді. Формування резерву врегульованих, але не сплачених збитків в даному випадку запобігає перекрученню фінансового результату від страхової діяльності у тому звітному періоді, в якому відбулося врегулювання збитків.
Резерв заявлених, але не виплачених збитків (КВІТІВ) утворюється на підставі обліку кожної заяви страхувальників щодо страхової виплати (окремо за видами страхування) і за суттю своєю відображає потенційний обсяг відповідальності страховика за отриманими заявами на виплату. У зв'язку з цим для страховика дуже важливим є сформувати цей резерв з достатнім ступенем точності. Порядок формування резерву заявлених, але не виплачених збитків визначено Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг від 17.12.2004 № 3104 (Додаток А).
Згідно з цими Правилами, величина резерву заявлених, але не виплачених збитків (КВТЧЗ) визначається страховиком за кожним видом страхування з урахуванням умов відповідних договорів. Підставою для формування цього резерву є заяви страхувальників (гак звані «відомі вимоги страхувальників»), отримані страховиком у будь-якій формі (письмова заява, факсимільне повідомлення тощо). Резерв формується залежно від сум збитків (шкоди), яких фактично зазнав страхувальник або яких він очікує зазнати у результаті настання страхового випадку. Якщо про страховий випадок заявлено (повідомлено), але розмір збитку не визначений, для розрахунку резерву використовують максимально можливу величину збитку . Максимально можливий збиток за договором є своєрідним орієнтиром для страхової компанії при визначенні суми, яка має бути зарезервована. При ньому він не може перевищувати страхову суму, на яку був укладений договір.
Загальна величина КВИ8, яка відображається у звітності страховика, являє собою суму відповідних резервів, утворених окремо за всіма видами страхування, які здійснює страхова компанія. Станом на кожну звітну дату величина цього резерву коригується і розраховується за алгоритмом:
RBNS на звітну дату = RBNS на попередню звітну дату +  Сума заявлених збитків у звітному періоді - Сума виплачених зби тків у звітному періоді + Витрати на врегулювання збитків (у розмірі 3 % від суми невиплачених збитків на кінець звітного періоду).
Витрати на врегулювання збитків — це експертні, консультаційні та інші витрати, пов'язані з оцінкою розміру збитку, які не оплачені або оплачені не в повному обсязі на звітну дату та які виникли в зв'язку зі страховими подіями, що мали місце в звітному або попередніх періодах, та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та/або умов договору.
Певними особливостями характеризується порядок формування КВК8 страховиками—повними членами Моторного (транспортного) страхового бюро України. При визначенні величини цього резерву враховуються вимоги (повідомлення) іноземних страхових бюро з відшкодування шкоди на території країн-членів міжнародної системи авто страхування «Зелена Картка», спричиненої власниками (користувачами) зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним іноземним органам страховий сертифікат «Зелена Картка».
Формуючи RBNS, страхові компанії зобов'язані визначати частку перестраховиків у цьому резерві. Частка перестраховиків, як і
сам резерв, визначається на підставі отриманих від страхувальників заяв, залежно від сум збитків, які зазнав страхувальник або очікує зазнати внаслідок настання страхової події і виходячи з умов конкретного договору перестрахування щодо даного застрахованого ризику.
Сума збільшення величини резервів збитків у звітному періоді збільшує витрати страховика, а сума зменшення — збільшує доходи від страхової діяльності. Вимоги прямих страховиків до перестраховиків стосовно їхньої частки у відшкодуванні збитків при настанні страхових випадків у звітному періоді формують «права вимоги до перестраховиків» і обліковуються як частка перестраховиків у резервах збитків. Збільшення (зменшення) суми таких вимог до перестраховиків у звітному періоді відповідно збільшує (зменшує) дохід від страхової діяльності. Очевидно, що зміни резерву збитків на звітну дату (в тому числі прав вимог до перестраховиків у резерві збитків) у порівнянні з попередньою звітною датою прямо впливають на фінансовий результат страховика за підсумками звітного періоду. Тому дуже важливим (особливо наприкінці звітного періоду) є своєчасне та якомога більш точне визначення величини резерву збитків (КБШ).
Другий із зазначених резервів у чинному законодавстві України визначений як «резерв збитків, які виникли, але не заявлені». Вітчизняні страховики отримали змогу формувати такий резерв порівняно недавно: формально — з прийняттям у 2001 р. другої редакції Закону України «Про страхування», фактично - лише з 1 січня 2005 р., після опрацювання Держфінпослуг відповідних методик. У практиці західних страховиків цей резерв має назву «іпсштей Ьиї поі герогіесі сіаітпз гезетуе» — ІВМІ (резерв збитків, які виникли, але не заявлені).
Згідно з Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг від 17.12.2004 № 3104, ІВNR уособлює обсяг зобов'язань страховика щодо страхових виплат (включаючи витрати на врегулювання збитків), які виникли у зв'язку зі страховими випадками у звітному та попередніх періодах, але про факт настання яких страховик на звітну дату ще не був повідомлений.
Цей резерв розраховується окремо за кожним видом страхування із застосуванням одного з трьох запропонованих Держфінпослуг методів (такі методи широко застосовуються західноєвропейськими страховиками для ретроспективного аналізу розвитку збитків за окремими видами страхування; вони дають змогу достатньо точно визначити необхідні обсяги ІВМІ:
а)    модифікація ланцюгового методу (СЬаіп Ьасісіег);
б)    метод Борнхуеттера-Фергюсона (ВогпІшеЦег-Регцийоп).
в)    метод фіксованого відсотка.
Перші два методи є складнішими. Порядок їх застосування для обчислення ІВNR. наведений у Додатку до Правил. Ці методи можуть бути застосовані лише за умови, що страхова компанія має відповідні дані щодо розвитку збитків за кожним конкретним видом страхування за проміжок часу, не менший як 12 періодів (кварталів), що передують звітній даті, на яку обчислюється величина ІВМК.
Третій метод є достатньо простим. За його допомогою величина ІВNR на звітну дату визначається у розмірі 10 відсотків від заробленої страхової премії (докладніше про зароблену премію — у підрозділі 5.2) протягом чотирьох кварталів, які передують цій звітній даті.
Після обчислення величини резерву збитків, що виникли, але не заявлені, страхові компанії мають тим же самим методом обчислити частку перестраховиків у цьому резерві за видами страхування.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить