Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Фінансові ресурси страховика. Специфіка формування капіталу страхової компанії

Фінансові ресурси страховика. Специфіка формування капіталу страхової компанії
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Фінансові ресурси страховика. Специфіка формування капіталу страхової компанії

Матеріальним втіленням фінансових відносин па рівні суб'єктів господарювання (в тому числі страхових організацій) є фінансові ресурси. Під фінансовими ресурсами ряд економістів розуміють «грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств» [35, с. 9], «акумульовані підприємством грошові кошти з різних джерел, які надходять у господарський обіг і призначені для покриття його потреб», зазначаючи при цьому, що загальна сума фінансових ресурсів кожного підприємства... це кошти, відображені в пасиві {курсив наш О. Г.) бухгалтерського балансу підприємства» [27, с. 80|. Існує протилежна точка зору, згідно з якою, «по суті фінансові ресурси представлені в активі (курсив наш О. Г.) балансу», і що при цьому йдеться «не про матеріально-речове їх представлення, а про доцільність вкладень грошових коштів у ті чи інші активи та їх співвідношення» [34, с. 257].
На нашу думку, обидва твердження, незважаючи па їхню діаметральну протилежність, є справедливими. Бо в обох випадках, використовуючи термін «фінансові ресурси» і посилаючись при цьому на баланс підприємства, автори свідомо або підсвідомо розуміють під ним не що інше, як капітал у грошовій формі А він, як відомо, уособлює активи підприємства (вони відображаються в активі балансу) та джерела їхнього формування (вони відображаються в пасиві балансу). Тобто можна говори ти про те, що фінансові ресурси підприємства — це пасиви, втілені у фінансових активах. У подальшому ми вважаємо за доцільне використовувати замість терміну «фінансові ресурси» термін «капі тал».
Капітал забезпечує функціонування страховика і підрозділяється за джерелам формування на власний і залучений (деякі вчені виокремлюють власні, залучені і позикові кошти). Специфіка страхової діяльності визначає склад і структуру капіталу страхової компанії: він, в основному, виступає в грошовій формі.
Джерела формування капіталу, що перебуває у розпорядженні страхової компанії, унаочнює рис. 1.2. На ньому у спрощеній схемі балансу структуровано власний, залучений та позиковий капітали страховика.

Пасив
Власний
(Розділ 1 пасиву балансу «Власний капітал») Статутний фонд (капітал) Додатковий капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток

Залучений
(Розділ II пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів») Страхові резерви
Забезпечення наступних витрат і платежів Цільове фінансування

Позиковий
(Розділи: НІ «Довгострокові зобов'язання», IV «Поточні зобов'язання», V «Доходи майбутніх періодів» пасиву балансу)
Довгострокові і короткострокові кредити байку Кредиторська заборгованість
Доходи майбутніх періодів

На перший погляд, схема балансу страховика нічим не відрізняється від схеми балансу інших господарюючих суб'єктів. Але більш детальний розгляд виявляє особливості. Ці особливості гіпсуються співвідношення між власним та залученим капіталом, кількісних та якісних характеристик декотрих елементів власного та залуученого капіталу, складу і структури залученого капіталу, і складу і структури активів страховика.
Власний капітал страхової організації відображається у па- і пні балансу у Розділі І «Власний капітал». Він утворює фінансову основу розвитку страхової компанії і включає такі елементи: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.
Статутній капітал (у вітчизняному страховому законодавстві він називається «статутний фонд») займає базове місце в структурі власного капіталу. Він відіграє дуже важливу роль у діяльності страховика, особливо па її початку: у той період, коли інші джерела капіталу ще не набули своєї ваги, єдину можливість розпочати бізнес у цій сфері дає статутний капітал. Чим більшим є розмір статутного капіталу, тим впевненішою почувається страхова компанія на ринку. Вона відразу може брати на себе великі обсяги відповідальності а отже, отримувати великі обсяги страхових премій (найважливіше джерело формування залученого капіталу) і швидко нарощувати свою фінансову міць. Крім того, на початку діяльності, коли страхові резерви ще не сформовані, іншого джерела для покриття можливих збитків страховик просто не має. Ллє слід зазначити, що роль статутного капіталу не зменшується і тоді, коли страховик вже діє на ринку протягом тривалого часу. Ця роль полягає в забезпеченні фінансової стійкості страхових операцій і є не менш важливою, аніж роль страхових резервів.
Через те, що статутний капітал від самого початку заснування страхової організації формує основу її фінансової стійкості, його розміру і структурі приділяється велика увага.
В Україні законодавчі вимоги до статутного капіталу страховиків підвищувалися поступово. На початку розвитку страхового ринку таких спеціальних вимог не існувало зовсім. Уперше вони були сформульовані в ст. 28 Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування» (1992 р.). Згідно з вимогами Декрету, мінімальний розмір статутного фонду (капі талу) страховика встановлювався в сумі, еквівалентній 5 тис. доларів США за курсом Національного банку України.
Законом України «Про страхування» в його першій редакції (1996 р.) мінімальний розмір статутного фонду страховиків був різко збільшений і встановлений в сумі, еквівалентній 100 тис. екю (за валютним обмінним курсом валюти України), а для страховиків, створених за участю нерезидентів, в сумі, еквівалентній 500 тис. екю (в подальшому, із запровадженням Євросоюзом нової спільної грошової одиниці, екю були змінені на євро).
Такі вимоги існували до прийняття у 2001 р. другої редакції Закону України «І Іро страхування», за яким мінімальний розмір статутного фонду страховиків знову різко збільшувався. І Іри ньому вперше було встановлено різні вимоги щодо статутних фондів «ризикових» і «лайфових» страховиків. У той же час неоднакові вимоги до величини статутних фондів страховиків, створених за участю або без участі нерезидентів, було скасовано.
Починаючи з 2001 р. і по теперішній час страхова організація може отримати ліцензію і розпочати свою статутну діяльність лише за умови, що вона спромоглася сформувати свій статутний фонд у відповідності до вимог Закону України «Про страхування». Законодавство вимагає, щоб мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається загальними видами страхування (видами страхування іншими, ніж страхування життя), був еквівалентний 1 мли євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 мли євро за валютним обмінним курсом валюти України.
Окрім «кількісних» вимог до статутного фонду законодавством встановлені також «якісні» вимоги. Гак, новостворепі страховики або діючі страховики у випадку збільшення зареєстрованого статутного фонду повинні забезпечити його формування виключно у грошовій формі. Як виняток із зазначеного правила дозволяється формувати статутний фонд страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. Прямою законодавчою нормою страховикам забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу; забороняється також використовувати в якості внесків нематеріальні активи.
Існують спеціальні законодавчі вимоги, пов'язані з участю страховиків у статутних фондах інших страховиків. За законодавством, загальна частка страховика у статутних фондах інших страховиків не може перевищувати відсотків його власного статутного фонду в тому числі   статутному фонді окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Такі вимоги пов'язані ті дотриманням принципу обережності при здійсненні страхової страхової діяльності, бо в основі цієї діяльності лежить категорія страмним о ризику властивість, притаманна лише страхуванню. Наявність страхового ризику обумовлює імовірнісний характер зобов’язань страховика, а це, в свою чергу, потребує більш надійних гарантій  щодо їх виконання. Отже, потрібна диверсифікації вкладених з метою запобігання кумуляції ризиків і зобов'язань.
Але слід зазначити, що законодавчі вимоги щодо обмеження частки страховиків у статутних фондах інших страховиків не поширюються на випадки, коли страховик, що працює в секторі загального страхування, здійснює внески до статутного фонду страховика який займається страхуванням життя. У таких випадках законодавство дозволяє діяти на власний розсуд.
Виконання страховиками законодавчих та нормативних вимог до розміру статутного фонду є одним з головних параметрів нагляду з боку держави за платоспроможністю страховика і жорстко контролюється Держфинпослуг
Статутний капі гал страховиків формується у порядку та розмірах, що визначаються законодавством та засновницькими документами. Залежно від форми, в якій створена страхова організація як господарське товариство, статутний капітал формується або шляхом внесення своїх часток засновниками, або шляхом відкритої підписки на акції. Далі він поповнюється за рахунок власних джерел (прибутку) і шляхом додаткових емісій акцій або облігацій.
Через статутний капітал реалізуються найважливіші права власників страхової компанії: право на дивіденди і право на управління страховою компанією. У балансі страховика у статті «Статутний капітал» наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу страховика.
Наступний елемент у складі власного капіталу страховика додатковий капітал. Він формується в результаті статутної діяльності страхової організації. У балансі страховика він підрозділяється на додатковий вкладений капі тал і інший додатковий капі тал.
Додатковий вкладений капітал може утворюватися тільки у страховиків, які є акціонерними товариствами. Він являє собою емісійний дохід від розміщення акцій суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.
Інший додатковий капітал включає: суму дооцінки необоротних активів; вартість активів, безкоштовно отриманих страховиком від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
Додатковий капітал, як правило, не займає значної частки у складі власного капіталу страхових організацій.
Резервний капітал страхової компанії, як і додатковий капітал, формується в результаті її статутної діяльності. Методика формування резервного капіталу страхової компанії не має галузевої специфіки, а відповідає загальним принципам організації господарської діяльності підприємств. Формування і використання його базується па законодавстві про акціонерні товариства. Резервний капітал не протистоїть ніяким фінансовим зобов'язанням і слугує доповненням до статутного капіталу. Він може бути спрямований на покриття невиробничих витрат, збитків страховика по страхових операціях, виплати дивідендів (особливо за привілейованими акціями), коли для цього недостатньо прибутку, а також для погашення облігацій і викупу акцій страховика у випадках відсутності інших коштів. Така ситуація може статись у збиткові для страховика роки. Резервний капітал додатково забезпечує фінансову стійкість страхової компанії, зміцнює її мате реальну і фінансову безпеку. В свою чергу, це сприяє підвищенню гарантій виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальниками, зменшує можливість банкрутства страховика. Резервний капітал утворюється в порядку, що передбачений зборами акціонерів (засновників), а його величина встановлюється у відсотках до статутного капіталу. Джерелом утворення резервного капіталу є відрахування від чистого прибутку. Розмір цих відрахувань визначається вищим органом управління страховою компанією, але не менше законодавчо визначеної величини. Відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про господарські товариства» резервний капі тал (фонд) формується в розмірі, не меншому, ніж 25 % розміру статутного капіталу (фонду). Розмір щорічних відрахувань передбачається установчими документами, але не менше 5 % суми чистого прибутку. Якщо в процесі чи після утворення резервного капіталу провадяться виплати для покриття збитків і фінансування непередбачених видатків, то відрахуваннями з прибутку він поновлюється до досягнення встановленого розміру.
Нерозподілений прибуток— найважливіший після статутного капіталу елемент у складі власного капіталу страхової організації. Він є джерелом формування власного капіталу, яке має внутрішнє походження і яке виникає за наслідками фінансового року. Нерозподілений прибуток уособлює величину прибутку, реінвестованого у страхову компанію. Він утворюється як залишок прибутку після виконання всіх зобов'язань страхової організації перед бюджетом, після виплати дивідендів, відрахувань до резервного та інших фондів. Оскільки розміри всіх відрахувань, крім дивідендів і внесків у вільні резерви, вже визначені, то залишок нерозподіленого прибутку залежить, в основному, від величини дивідендів, що встановлюється загальними зборами акціонерів або іншим органом управління страховою компанією (залежно від
форми п організації) і внесків у вільні резерви страховика.
Особливістю управління власним капіталом страховика є те, що закон України «Про страхування» передбачає для страховиків право створити вільні резерви. Рішення про с творення таких резервів та порядок їхнього створення приймає сама страхова організація. Вільні резерви страховика законодавство визначає як частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення його платоспроможності відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності. Джерелом формування вільних резервів виступає нерозподілений прибуток. Вільні резерви спід розглядати не просто як автономну частку нерозподіленого прибутку. Ї    х формування має самостійне значення для забезпечення платоспроможності страховика і для дотримання вимог Закону України «Про страхування» (ст. 29) стосовно обов'язкового укладення договорів перестрахування за окремими об'єктами: якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів (курсив наш О.Г.) та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування. Це означає, що наявність вільних резервів дозволяє страховику страхувати і залишати на власному утриманні об'єкти більшої вартості.
І Це однією особливістю щодо власного капі талу страховиків є вимога Закону України «Про страхування», відповідно до якої страховики з метою забезпечення платоспроможності крім сплаченого статутного фонду повинні мати гарантійний фонд. Гарантійний фонд не виступає як певний самостійний фонд. До гарантійного фонду страховика законодавство відносить додатковий та резервний капітал, а також суму нерозподіленого прибутку. Тобто поняття «гарантійний фонд» є узагальнюючим, воно об'єднує ті власні кошти страховика, які не є статутним капіталом. Законодавство передбачає, що структура гарантійного фонду страховика може змінюватися за рішенням Кабінету Міністрів України [2, ст. 29]. Конкретних вимог щодо обсягів такого гарантійного фонду вітчизняним законодавством не передбачено.
Слід зазначити, що для західноєвропейських страхових компаній розміри гарантійного фонду визначені законодавчо, і вони залежать від спеціалізації страховиків: для страховиків, що здійснюють страхування життя, мінімальний розмір гарантійного фонду становить 800 тис. євро; для страховиків, що працюють у секторі загального страхування, розмір гарантійного фонду коливається залежно від здійснюваних видів страхування: страхування кредитів 1400 тис. євро; страхування різних видів відповідальності - 400 тис. євро; страхування від вогню, нещасних випадків, хвороб — 300 тис. євро; страхування урожаю від заморозків і градобою — 200 тис. євро. Якщо страхова компанія здійснює всі ці види страхування, її гарантійний фонд має дорівнювати більшій з перелічених величин.
Такі вимоги щодо формування страховиками гарантійного фонду були сформульовані Першими Директивами ради ЄС у галузі страхування.
Залучений капітал страховика відображається в пасиві балансу у Розділі 11 «Забезпечення наступних витрат і платежів». До складу залученого капіталу страховика належать: страхові резерви, забезпечення наступних витрат і платежів, цільове фінансування.
Головною особливістю балансу страхової організації с структура Розділу II пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів». У складі забезпечень наступних витрат і платежів усі інші підприємства відображають типові показники в основному, нараховані у звітному періоді витрати на оплату майбутніх відпусток персоналу, гарантійні зобов'язання тощо, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок. Страховики у цьому розділі відображають ще свої страхові резерви, бо вони за своїм економічним змістом підпадають під визначення «забезпечення наступних витрат і платежів». Ця стаття балансу страховиків поряд із статтею «Статутний капітал» є найбільш вагомою статтею у пасиві балансу. У порівнянні з обсягами страхових резервів показники усіх інших статей, де знаходять своє відображення залучені і позикові кошти, є досить скромними.
Співвідношення між статутним капіталом та страховими резервами є достатньо рухомим, але протягом останніх років складається на користь страхових резервів. Особливо переважаючим  був цей показ ник 2000 році. Після прийняття у 2001 р. пової редакції Закону України «Про страхування», який вимагав збільшення мінімальних розмірі» ста туї них фонді» страховиків, це співвідношення де що змінилося \ бік статутних фондів. Але при цьому обсяги страхових резерві» залишалися все ж таки домінуючими.
Страхові резерви — основний елемент залученого капі талу страховиків. Поряд із статутним капіталом страхові резерви основа фінансової стійкості страховика та його платоспроможності. Через це їх склад та порядок формування визначені законодавством і є обов'язковими для всіх страховиків. Страхові резерви, сформовані за рахунок залучених коштів (страхових премій), мають виключно цільове призначення: вони протистоять зобов'язанням з відшкодування збитків і уособлюють ту частку ресурсів с трахової компанії, яка за звичайних умов діяльності достатня для сплати страхового відшкодування за усіма укладеними договорами страхування.
На відміну від статутного капіталу, роль якого с особливо значимого на початку діяльності страховика, роль страхових резервів посилюється поступово, з розвитком бізнесу і розширенням страхового портфеля. Страхові резерви мають абсолютний взаємозв'язок з технологією, з особливостями проведення тих чи інших видів страхування. Страхові резерви існують, доки страхова компанія здійснює страхову діяльність і несе певний обсяг страхової відповідальності. Вони дозволяють страховикові бачити загальний обсяг своїх зобов'язані, за чинними договорами, і розмір цих резервів мас бути достатнім для відшкодування всіх збитків за укладеними договорами навіть у випадку, якщо нові страхові премії не надходитимуть
Якщо страхова діяльність зупиняється і премії не надходять, страхові резерви будуть зберігатися як стаття пасиву балансу до моменту виконання Страховиком останнього страхового зобов'язання, бо вони є джерелом страхових виплат Не буде страхових зобов'язань — не буде й страхових резервів. У цьому основна відмінність страхових резервів від усіх інших джерел формування власного і залученого капіталу страховика: безпосередній зв'язок і залежність від операційної (страхової) діяльності страхової організації як суб'єкта господарювання.
В Україні законодавчі вимоги щодо переліку та порядку формування страхових резервів складалися поступово. На початку розвитку страхового ринку таких спеціальних вимог не існувало зовсім. Новостворені страховики користувалися методологією формування страхових резервів, яку застосовував у своїй діяльності Держстрах України. Вперше загальні вимоги щодо страхових резервів (знову ж таки на основі досвіду Держстраху) були сформульовані в ст. 29 Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування» (1992 р.). У цій статті зазначалося, що страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх страхових виплат залежно від видів страхування шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових премій, отриманих з цих видів страхування, та доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів; резерви зі страхування життя було відокремлено від резервів з ризикових видів страхування. В цей період ще не сформувався загальноприйнятий у світі погляд на страхові резерви як на такі, що безпосередньо пов'язані з технологією здійснення страхової діяльності як процесу і обумовлені логікою цього процесу.
Такий погляд знайшов своє перше втілення в нормах Закону України «Про страхування» ще в його першій редакції (1996 р.) і зберігається досі, відповідаючи загальноприйнятому у світі: «Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестраховування)» (ст. 30). Таким чином страхові резерви набули статусу залученого капіталу і посіли своє місце у розділі II пасиву балансу страховика.
Наявність страхових резервів вважається необхідною умовою забезпечення платоспроможності страхової компанії, у зв'язку з чим їх формування є обов'язковим для страховиків в усіх розвинених країнах світу. Але потрібно розуміти, що джерелом формування страхових резервів є залучені кошти (страхові премії). Через це оцінка обсягів і динаміки зростання страхових резервів носить суперечливий характер. їх зростання, з одного боку, свідчить про розвиток страхової компанії і про зростання її фінансових можливостей, дає страховику змогу:
— залишати на власному утриманні об'єкти страхування більшої вартості;
економити на витратах із залучення капі талу; отримувати більші інвестиційні доходи; підвищувати гарантії виплати страхових відшкодувань.
З іншого ж боку, зростання обсягів страхових резервів свідчи ть про відповідне зростання грошових зобов'язань страхової компанії перед страхувальниками за укладеними договорами.
Склад і структура страхових резервів визначаються галузевою спрямованістю страхової діяльності (страхування життя чи загальне страхування) і залежать від того, які види страхування здійснює страховик. Згідно з чинним законодавством, страхові резерви поділяються па технічні резерви і резерви із страхування життя.
Технічні резерви формують страховики, що здійснюють загальне страхування.
Резерви зі страхування життя формують «лайфові» страховики.
Крім ніш, окремо від інших видів страхових резервів страховики повинні формувати резерви з медичного страхування і з обов'язкових видів страхування. Згідно з Законом України «Про страхування», окремий перелік резервів з медичного страхування, а також порядок їх формування та обліку може визначатися актами чинного законодавства.
На практиці величина страхових резервів показує обсяг зобов'язань страхової компанії на звітну дату.. Оскільки в основу розрахунку страхових резервів покладено оцінку невиконаних зобов'язань страховика, розмір страхових резервів змішається адекватно збільшенню чи зменшенню страхової відповідальності страховика укладеними договорами. Високі темпи зростання обсягів страхових премій віддзеркалюються показниками зростання обсягів страхових резервів.
Отже, головною особливістю формування залученого капіталу страховиків є наявність у його складі страхових резервів, що мають виключно цільове призначення. Дуже важливо підкреслити, що залучений у вигляді страхових премій і зосереджений у страхових резервах капі тал вважається одним з найдешевших видів залученого капіталу. Страхові компанії, що здійснюють загальне страхування, взагалі не сплачують власникам капіталу (страхувальникам) за його використання ( тут своєрідною «платою» з боку страховика є надання страхового захисту), а «лайфові» страховики сплачують страхувальникам за користування капіталом дуже невисокий відсоток: його максимальна величина, регламентована законодавством, складає 4%. їх отримує страхувальник у вигляді відсотків, нарахованих па залишок страхових внесків за довготерміновими договорами страхування життя або у вигляді бонусів, на величину яких зменшуються страхові премії за цими договорами.
Цільове фінансування (як і інші статті розділу II пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів») для страхової організації не відіграє відчутної ролі. До цільового фінансування належать за чинним законодавством кошти, які отримані з бюджету і з інших джерел. Наприклад, такими коштами можуть бутті кошти, що виділяються з бюджету для компенсації громадянам втрачених коштів за договорами довгострокового страхування, укладеними за радянських часів з установами Держстраху СРСР. Вони будуть відображатися в балансі тих страхових організацій, через які здійснюватимуться такі компенсації. До недавнього часу в ролі такої організації виступала 11АСК «Оранта» як правонаступниця Держстраху.
Позиковий капітал страхової компанії відображається у пасиві балансу: у Розділі ПІ «Довгострокові зобов'язання». Розділі IV «Поточні зобов'язання», Розділі V «Доходи майбутніх періодів». До складу позикового капіталу входять такі елементи: довго- і короткострокові кредити банку, кредиторська заборгованість, доходи майбутніх періодів.
Довгострокові зобов'язання включають усі форми функціонуючого у компанії позикового капіталу з терміном його використання більше одного року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти (відстрочені податкові зобов'язання, тобто заборгованість за податковим кредитом; заборгованість за емітованими облігаціями; заборгованість за фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі тощо), термін погашення яких ще не настав чи не погашені в передбачений термін.
Поточні зобов'язання включають усі форми позикового капіталу з терміном його використання до одного року. Основною формою цих зобов'язань с короткострокові кредити банків. Як правило, короткострокові кредити надаються комерційними банками, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування страхової компанії. Формально вони носять незабезпечений характер, але фактично забезпечується розміром дебіторської заборгованості компанії і її коштів на поточному та інших рахунках у цьому ж банку. Крім того, кредит є «самоліквідовним», тому що здійснена за його посередництвом операція генерує при її завершенні грошовий потік, достатній для його повного погашення. Наприклад, такий кредит використовується в ситуаціях, коли потрібно надати страхувальнику перестраховий захист, а страхова премія від нього ще не надійшла, а вільних власних коштів, необхідних для сплати премії пересграховику, у прямого страховика не вистачає. У цій ситуації страховик має бути упевнений, що страхувальник у повному обсязі розрахується за договором страхування. У даному випадку страхувальником, наприклад, може виступати VІР-клієнт компанії, з яким у страховика склалися міцні партнерські відносини.
Довгострокові і короткострокові кредити байку це такий елемент позикового капі талу, який не є основоположним для страхової організації, оскільки вона є фінансовою установою. Але, хоча основу страхового бізнесу складає залучений капітал у вигляді страхових резервів, страховик часом використовує кредити банків (позиковий капі тал). Використання позикового капіталу дає страховику додаткові можливості щодо розширення обсягів господарської діяльності, забезпечення більш ефективного використання власного капіталу, прискорення формування цільових фондів, а в кінцевому рахунку — сприяє підвищенню ринкової вартості страхової компанії.
До позикового капіталу належать також кредиторська заборгованість і доходи майбутніх періодів. Ці елементи капіталу не характеризуються специфікою. Вони такі ж самі, як у інших суб'єктів господарювання.
Нарахування кредиторської заборгованості відбувається практично щоденно, а погашення зобов'язань по цій внутрішній заборгованості — у певні терміни (як правило, протягом місяця). До складу кредиторської заборгованості належить: заборгованість з оплати праці; заборгованість перед позабюджетними фондами — фондом соціального страхування, пенсійним фондом; заборгованість зі сплати премій за договорами страхування майна компанії; заборгованість перед бюджетами різних рівнів; заборгованість зі сплати премій з особистого страхування персоналу компанії; заборгованість за розрахунками з філіями та представництвами; інші види внутрішньої кредиторської заборгованості.
Доходи майбутніх періодів як елемент позикового капіталу включають доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить