Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Сутність фінансів страхових організацій та необхідність їх державного регулювання

Сутність фінансів страхових організацій та необхідність їх державного регулювання
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Сутність фінансів страхових організацій та необхідність їх державного регулювання

Страхування в Україні є специфічним і доволі новим видом підприємницької діяльності, поява якого пов'язана із скасуванням державної монополії у сфері страхування. Свого часу фінанси Держстраху СРСР (єдиної в країні страхової організації за умов державної монополії) розглядалися як ланка централізованих фінансів фінансової системи СРСР Демонополізація страхової справи і виникнення страхових компаній як повноцінних суб'єктів господарювання вимагає переосмислення місця та ролі їхніх фінансів у складі фінансової системи країни вже як ланки децентралізованих фінансів. Отже, сутність фінансів страховиків, особливості
Саме майнові інтереси страхувальників виступають о’єктами страхування. Так, згідно із Законом України «Про страхування», «Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:
з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності)» (сі . 4). їхньої організації та управління ними слід розглядати, беручи до уваги сутність децентралізованих фінансів взагалі та враховуючи зокрема специфіку с тракової діяльності.
Децентралізовані фінанси (тобто фінанси суб'єктів господарювання, в тому числі страхових компаній) складають вихідну ланку, основу усієї фінансової системи держави. Під децентралізованими фінансами з погляду теорії фінансів українські га російські вчені-фінансисти традиційно розуміють певні економічні відносини. Гак, професор О. Р. Романенко зазначає, що фінанси підприємств — це «економічні відносини, що опосередковують кругообіг грошових коштів підприємств» [27, с. 8] і «пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів на мікроекономічному рівні...» [27, с. 67]. Професор І . І Нам визначає фінанси підприємств як «економічні відносини, пов'язані з рухом грошей, формуванням грошових потоків, розподілом та використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі від творення [36, с. 7]. Російський вчений В. В. Ковальов дає таке визначення: «...фінанси підприємств являють собою сукупність грошових відносин, що виникають у суб'єктів господарювання з приводу формування фактичних і (або) потенційних фондів грошових коштів, їх розподілу і використання на потреби виробництва і споживання» 133, с 2441. Існують інші формулювання українських та російських вчених, але за змістом вони схожі.
Західні вчені підходять до визначення фінансів більш прагматично. Так, Е. Нікбахт і А. Гропеллі, автори відомого американського підручника «Фінанси», визначають фінанси суб'єктів господарювання як сукупність «різноманітних економічних прийомів та методів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу» [22, с. 5].
Па нашу думку, погляди вітчизняних фахівців на фінанси як па відносини і погляди західних як па прийоми та методи не є взаємовиключними, оскільки будь-які економічні відносини втілюються у певні категорії, поняття, набувають певних форм суспільного існування, або фінансових інструментів, які використовує у своїй діяльності менеджмент компаній для досягнення означених цілей. Ми вважаємо, що наведене формулювання Е. Нікбахта і А. Гропеллі стосується не стільки фінансів, скільки фінансового менеджменту. Адже саме фінансовий менеджмент означає використання тих самих прийомів та методів, про які пишуть ці автори. При Цьому ми схильні поділяти точку зору В. В. Ковальова, який зазначає, що фінанси підприємств як об'єкт фінансового менеджменту слід розглядати як сукупність трьох взаємопов'язаних елементів: фінансові відносини; фінансові ресурси; джерела фінансових ресурсів. Саме цими трьома елементами й намагаються управляти менеджери [35, с. 255, 257].
Спираючись на визначення українських вчених щодо децентралізованих фінансів, можна визначити фінанси страхових організацій як економічні відносини у грошовій) формі, які опосередковують кругообіг грошових коштів страховиків з метою забезпечення статутної діяльності і пов'язані з рухом грошових потоків, капіталу, розподілом та використанням доходів і грошових фондів страхових організацій.
Фінанси страхових організацій с сенс розглядати на мікроекономічному рівні як складову децентралізованих фінансів (фінансів суб'єктів господарювання) через призму специфіки страхової діяльності. Страхові компанії є незвичайними суб'єктами господарювання. Вони забезпечують мобілізацію коштів страхувальників і створення відповідних фінансових ресурсів (у тому числі страхових резервів) з мстою надання страхувальникам страхового захисту. Даний факт є визначальним для розуміння специфіки економічних відносин, що складають зміст поняття «фінанси страхових організацій». Як усі фінансові відносини, фінанси страхових організацій носять імперативний (державно-владний) характер, більша їх частка безпосередньо або опосередковано регламентується законодавчими та нормативними актами. Страхуванню як виду підприємницької діяльності притаманна підвищена ризикованість, і це безпосередньо позначається на характері фінансових відносин у цій сфері.
Усю сукупність фінансових відносин, які опосередковують кругообіг грошових коштів страхової організації, за своїм економічним змістом можна поділити па кілька груп. Це грошові відносини між:
1) засновниками страхової компанії у процесі формування статутного фонду (капіталу) страховика. Статутний капітал є першоджерелом створення умов для початку діяльності страховика. Враховуючи специфіку страхової діяльності, пов'язану з виконанням зобов'язань за договорами страхування на початковій стадії функціонування страхової організації, коли ще немає інших коштів, окрім статутного капіталу (надходження страхових премій є ще недостатніми у порівнянні з обсягами страхової відповідальності), держава імперативними нормами права закріплює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу (фонду) страховика. Тобто розмір статутного капіталу відповідає першій умові, що висувається до платоспроможності страховика і що відкриває допуск суб'єкту господарювання до страхової діяльності;
13)    страховою організацією та її засновниками (акціонерами) з приводу випуску та розміщення акцій страховика, формування резервного фонду акціонерного товариства, розподілу прибутку, виплати дивідендів за акціями. Ця група відносин є вкрай важливою з огляду на те, що у складі усієї сукупності страхових організацій переважаючою є форма створення їх у вигляді акціонерних товариств закритого і відкритого типів;
14)    страховиками і страхувальниками з приводу надання страхового захисту. Страхувальники сплачують страхову премію (яка є джерелом формування страхових резервів). У процесі зазначених відносин страхувальники набувають страхового захисту, а страховик отримує джерела формування фінансових ресурсів для гарантованого виконання своїх страхових зобов'язань і, крім того, джерела дешевого і якісного інвестиційного капіталу. Страхувальники (особливо в секторі страхування життя) можуть брати участь у прибутках страховиків, отримувати проценти на сплачені страхові премії, отримувати позики в обсягах викупної суми за договором, визначати інструменти для інвестиційних вкладень;
15)    страховиками і страховими посередниками. На певних етапах розвитку страхового ринку ці відносини є доволі простими страховий посередник виступає як «транзитна ланка» між страхувальником і страховиком. Але подальший розвиток і ускладнення цих відносин характеризуються виникненням нових форм взаємодії учнем, посередника у прибутку страховика; право страхового брокера депонувати певну частку страхових премій тощо;
5)    страховиками і перестраховиками (страховиками і перестрах хувальниками). Договори перестрахування є достатньо складними інструментами оптимізації ризику і досягнення фінансової стійкості. І (і договори забезпечують рух  різноспрямованих грошових потоків у зв'язку із взаємною участю сторін договору перестрахування у компенсації збитків; взаємній участі у прибутках; формуванні страховиком-цедентом «частки перестраховиків» у своїх страхових резервах, а отже набуття ними прав вимоги до перестраховиків тощо;
6) страховиками і об'єднаннями страховиків. Ці об'єднання (за виня тком громадських об'єднань) можуть існувати у вигляді пупів або у він ляді страхових бюро. Зазвичай члени об'єднань формую и. спільні фонди (резерви), які допомагають їм у вирішенні проблем страхування тих ризиків, для яких утворюються такі об'єднання. У процесі формування та використання таких фондів, спільної участі у відшкодування збитків виникають фінансові відносини;
7) страховиками та їхніми відокремленими підрозділами (філіями та представництвами) з приводу фінансування витрат, розподілу та використання прибутку, співстрахування та перестрахування в межах однієї компанії деяких ризиків; формування страхових резервів та їх розміщення тощо;
8)страховою компанією та її персоналом з приводу розподілу та використання прибутку, випуску і розміщення цінних паперів, що емітуються страховою компанією, виплати дивідендів за акціями і процентів за облігаціями тощо;
9)страховиками та іншими суб'єктами господарювання з приводу участі страховиків у їхньому капіталі, надання фінансової допомоги, задоволення регресних вимог, розрахунків за штрафними санкціями тощо;
10)страховими організаціями і операторами фінансового ринку (банками, інвестиційними компаніями тощо) в процесі інвестиційної та фінансової діяльності страховиків та з приводу інвестування та розміщення тимчасово вільних власних і залучених коштів страхових організацій. Вибір фінансових інструментів для інвестування та розміщення є достатньо широким. Ці відносини здебільшого регулюються державою, яка забезпечує відповідний контроль;
11)страховими організаціями і афілійованими структурами, а також між страховиками та іншими учасниками фінансово-промислових груп, холдингів, концернів, корпорацій. Ця група фінансових відносин пов'язана із внутрішньо корпоративним перерозподілом грошових коштів з метою розвитку бізнесу, фінансування спільних проектів, оптимізації оподаткування, захисту від недобросовісних поглинань та захоплень тощо;
12)страховиком і державою з приводу сплати податків до бюджету, цільових внесків на соціальне страхування до відповідних фондів загальнодержавного обов'язкового соціального страхування, застосування штрафних санкцій тощо.
Розглянуті основні групи фінансових відносин можна вважати такими, що визначають сутність і зміст фінансів страхових організацій. Кожна з перелічених груп фінансових відносин характеризується власними особливостями, а спільним є те, що матеріальною основою усіх цих відносин є рух грошових коштів страховика. Саме рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу страховиків, починається і закінчується виробничий цикл страхової компанії, створюються страхові та вільні резерви, здійснюється розміщення та інвестування тимчасово вільних коштів, відбуваються страхові виплати, формується та використовується фінансовий результат.
В момент створення страхової організації першою і головною складовою її фінансових ресурсів є власний капітал у формі статутного фонду, сформований за рахунок грошових внесків засновників.
Подальша діяльність веде до появи інших форм власного капіталу (формується капітал резервний і додатковий, утворюється нерозподілений прибуток як результат страхової, фінансової та інвестиційної діяльності страховика), а також до появи залученого капіталу (переважно у вигляді страхових резервів, створюваних за рахунок страхових премій).
Кругообіг коштів не обмежується проведенням страхових операцій, він ускладнюється через здійснення страховою компанією інвестиційної та фінансової діяльності на фінансовому ринку, яка приноси ть страховій організації значні доходи.
Ця схема є дещо спрощеною, оскільки в ній не відображені грошові потоки між страховою організацією та страховими посередниками, перестраховиками, перестрахувальниками, об'єднаннями страховиків. Але й у спрощеному вигляді вона дає змогу уявити джерела формування капіталу страховиків. Грошові кошти надходять до компанії у вигляді: страхових премій за укладеними договорами страхування; доходів від інвестицій; доходів від продажу цінних паперів та інших активів; доходів від емісії акцій. Рух грошових коштів дає можливість страховику фінансувати операційні витрати, створювати страхові та вільні резерви, сплачувати страхове відшкодування, формувати прибуток, забезпечувати виплату дивідендів засновникам та акціонерам.
Характер кругообігу грошових коштів і ступінь розмаїття і складності фінансових відносин страхової організації обумовлюється кількома чинниками:
1)організаційною формою, в якій створена страхова компанія. Організаційна форма впливає на розмір та структуру статутного фонду (капіталу), на порядок формування резервного фонду господарського товариства, на порядок розподілу прибутку і сплату дивідендів, на розподіл відповідальності за зобов'язаннями страхової організації між її учасниками;
2)внутрішньою структурою страхової організації. З огляду на внутрішню структуру існують прості й складні страховики. Прості організації не мають відокремлених підрозділів філій та представництв. Складні організації мають однорівневу або дворівневу систему відокремлених підрозділів. Грошові кошти філій включені у кругообіг коштів головної фірми, і це ускладнює його, бо дає змогу маневрувати коштами для подолання внутрішніх дисбалансів, проведення політики диверсифікації щодо формування страхового та інвестиційного портфелів, здійснювати внутрішнє співстрахування та перестрахування;
3) обсягом і структурою страхового портфеля страховика. Обсяг і структура страхового портфеля впливає на відносини із суб'єктами страхового ринку страховими посередниками; перестраховиками; об'єднаннями страховиків. Ця взаємодія ускладнює кругообіг коштів страховика, створюючи нові канали їх надходження, розміщення, а також змінює структуру витрат страхової компанії, впливає на її фінансовий результат. Вплив цього фактора все більше відчувається з розвитком страхового ринку, його інституційної структури, з ускладненням відносин між страховими інститутами. Наприклад, певний рівень стосунків між страховиком і перестраховиком передбачає заохочення страховика не тільки шляхом сплати йому перестраховочної комісії, а й шляхом участі у прибутках перестраховика, шляхом депонування у цедента страхових премій, які мали б бути сплачені на користь перестраховочної компанії, тощо;
4) обсягом і структурою інвестиційного портфеля страховика. Обсяг і структура портфеля визначає склад суб'єктів фінансових взаємовідносин, впливає на структуру грошових надходжень, обсяги         і структуру фінансового результату страхової організації.
Отже кругообіг грошових коштів страхової організації є більш складним, аніж у інших суб'єктів господарювання. З огляду на це  складнішими є завдання, пов'язані із організацією фінансів страховика.
Економічний зміст фінансів страхових організацій випливає з економічного змісту страхування і обумовлений особливостями цієї сфери підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність Господарським кодексом України визначається як діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів з метою одержання прибутку» (1, сі'. 3]. З іншого боку Закон України «Про страхування» визначає страхування як "Вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) (курсив наш О. Г.), визначених договором і страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів [2, ст. 11.│
Тобто страхові компанії як специфічні підприємства створюються для отримання прибутку, але разом з тим предметом їх безпосередньої діяльності є страхування, інакше кажучи надання страхового захисту, і вони мають бути фінансово спроможними його забезпечити. Досягнення такого двоєдиного завдання можливе за умови відповідної організації фінансів страховика.
А це означає, що метою організації фінансів страховика і управління ними є не тільки досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу, як зазначають Е. Нікбахт і А. Гропеллі, а ще й забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності страхової компанії (як об'єктивної умови виконання страхових зобов'язань).
Таким чином, під організацією фінансів страховика слід розуміти організацію управління грошовими  перерозподільчими відносинами між страховою компанією та її контрагентами; організацію та управління рухом грошових коштів страховика та його капіталу в чинному правовому середовищі з метою забезпечення фінансової стійкості страховика і максимізації його прибутку або збільшення вартості компанії.
Забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості та платоспроможності не завжди відповідає цілям власників, основини економічний інтерес яких полягає у зростанні прибутку і збільшенні ринкової вартості страхової компанії. Звідси зрозуміла необхідність відчутної присутності держави на страховому ринку в особі органу нагляду за страховою діяльністю. Держава виступає у ролі соціального гаранта, що пильнує забезпечення інтересів страхувальників, які є найбільш вразливими суб'єктами фінансових відносин у цій сфері і тому потребують відповідного захисту з боку держави, адже при неплатоспроможності страхової організації потерпає саме страхувальник: він втрачає страховий захист і внесені суми премій.
Характер кругообігу коштів страховика визначає додаткове коло завдань фінансового менеджменту страхової компанії. Він є суттєвим чинником впливу на прийняття управлінських рішень ще й з огляду на те, що практично всі перелічені групи фінансових відносин є об'єктом спеціального державного нагляду та регулювання. Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників [2, ст. 35]. І, оскільки страхові організації мають статус фінансових установ, практично всі питання, пов'язані з регулюванням їхньої діяльності, є питаннями регулювання фінансових відносин у цій сфері.
Ефективне функціонування фінансів страхових організацій у складі фінансової системи країни залежить, таким чином, не тільки від діяльності тих державних органів, які здійснюють управління фінансовою системою країни в цілому (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів  України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство. Державна податкова адміністрація, Рахункова палата Верховної Ради України, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку). Воно можливе лише за умов додаткового управління фінансовими потоками у цій сфері через регулятивну діяльність спеціального Уповноваженого органу .
Функції Уповноваженого органу виконує Комісія •і регулювання ринків фінансових послуг України Держфінпослуг. До сфери її компетенції належать, згідно із Законом України «Про страхування», ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державною реєстру страхових та персе фахових брокерів; видача ліцензій страховикам па здійснення страхової діяльності та проведення перевірок її відповідності виданій ліцензії; видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки додержанні    ми законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їхньої звітності; проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їхньої звітності; розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності; узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні; прийняття у межах своєї компетенції нормативно правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні; проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників; здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками; забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю; встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності, участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні; вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду; організація виконання міжнародних договорів України з цих питань; здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.
Держфінпослуг може здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Для здійснення регулятивних функцій Держфінпослуг наділена широкими правами. Вона має право: одержувати від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їхнє фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій, і громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на Держфінпослуг завдань; проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їхньої звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора; видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій них страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків); проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів рахування та перестрахування та у разі надходження     інформації про їхню діяльність  та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних; видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерів; одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на Держфінпослуг завчань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду, створити  комісію та робочі групи для проведення повірок діяльності страховиків та страхових посередників; здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації що надається  учасниками страхового ринку; одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на Держфінпослуг завдань; звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.
Перелічені функції і права Держфінпослуг сприяють такій організації фінансів страховиків, яка б забезпечувала виконання ними своєї статутної діяльності і гарантувала права на страховий захист для широкого кола страхувальників.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить