Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Форми заощадження домашніх господарств

Форми заощадження домашніх господарств
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Форми заощадження домашніх господарств

За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані заощадження - це такі заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких проводить банківська система, або небанківські фінансово-кредитні установи, які згідно із законодавством мають право здійснювати операції щодо залучення коштів населення та їх розміщення. Від розміщення заощаджень у фінансово-кредитних установах населення отримує прибуток у вигляді процентів і дивідендів.
Організовані заощадження домогосподарств поділяють на:
1)   вклади у банківських установах;
2)   вклади у небанківських депозитних установах;
3)   придбання цінних паперів;
4)   вкладення у страхові поліси.
Неорганізовані грошові заощадження населення - це ті, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. Частина неорганізованих заощаджень населення може набувати натуральної форми через вкладання їх у товари тривалого користування.
Стан заощаджень домогосподарств в Україні у динаміці та структурні зміни характеризуються такими даними. (стаття)
Поширеним видом організованих заощаджень населення в Україні є вклади у банках. Вони становлять 90-95% суми заощаджень населення у банківській системі. Водночас після грошової реформи у зв'язку із зниженням темпів інфляції окреслилася тенденція до реального зростання вкладів населення у банках.
Знизилася роль вкладів населення у формуванні депозитних зобов'язань комерційних банків. Однак слід мати на увазі, що значне зростання в цей період бартерних операцій штучно завищило цей показник.
Інтенсивність залучення заощаджень населення значною мірою залежить від застосування нових видів вкладів. У вітчизняних комерційних банках є потреба запровадити строкові вклади із плаваючою ставкою депозитного відсотка, яка змінюється залежно від співвідношення попиту і пропозиції на фінансовому ринку за прикладом депозитних рахунків грошового ринку в США.
Із створенням 1992 року нових комерційних банків з'явився новий вид строкового вкладу - депозитний сертифікат.
Ощадні вклади - це різновид строкових вкладів, особливістю яких є тривалий термін накопичення коштів на конкретні цілі. Операції за ощадними вкладами відображені в ощадній книжці вкладника. Види цільових вкладів різноманітні: накопичувальний ощадний, вклади на дітей, шкільний, туристичний, новорічний, різдвяний, відпускний тощо. Механізми їх використовування недостатньо гнучкі, не завжди враховують доконечні потреби населення.
Привертає увагу той факт, що кошти на депозитних рахунках менші ніж пайові внески. Це може бути пов'язано з такими чинниками:
1)   недостатнім рівнем доходів громадян, яких об'єднують кредитні спілки;
2)   недостатньою зацікавленістю населення зберігати свої заощадження   в   кредитних   спілках   через   низький   рівень процентних ставок за депозитами;
3)   недостатньою  довірою  і  впевненістю  у  стабільному фінансовому стані кредитних спілок;
4)   недосконалістю    чинного    законодавства   і    слабкою організаційною основою.
Частка заощаджень населення, вкладених у цінні папери банків та трастові операції, на 1 січня 2001 року становили 8,7% від загального обсягу заощаджень в банківській системі. Придбання населенням цінних паперів банків збільшилося за 1999-2000 роки у 2,9 раза і на 1 січня 2001 року становило 631 млн. грн, до того ж у національній валюті - 383 млн. грн, в іноземній валюті - 248 млн. грн.
За 1996-1999 роки обсяги цінних паперів у фізичних осіб акцій, ощадних сертифікатів зросли. Привертає увагу відсутність на ринкові державних цінних паперів і пропозиції їх населенню. Випуск державних цінних паперів - важливий крок до підвищення довіри населення і його бажання вкладати свої неорганізовані заощадження в цінні папери. Це є також великим резервом залучати кошти населення в банківську систему.
Страхування як форма заощадження не користується широкою популярністю у населення в Україні. Знецінення заощаджень в період гіперінфляції мало прямий стосунок і до страхових полісів та завдало відчутного удару системі страхування. Лише після зниження темпів інфляції, досягнення позитивних зрушень в економіці та фінансовій системі почався поступовий процес відновлення і становлення страхування населення у нових економічних умовах. Надходження до страхових організацій від добровільного майнового страхування 1999 року становили 563 млн. грн, і зросли проти 1998 року в 1,4 раза, особистого страхування - майже 89 млн. грн (зростання у 1,5 раза). Водночас надходження від добровільного особистого страхування життя населення не велике. Це свідчить про те, що страхування життя населення не стало поширеним, і що цей вид страхування не розвивається.
Варто також зазначити, що кількість видів страхування і пропозиція їх населенню дуже обмежена. Статистика не виокремлює страхування юридичних і фізичних осіб, щоб можна було їх порівнювати. Втім аналіз за видами страхування дає підстави твердити, що страхові організації у своїй діяльності більше орієнтуються на юридичних осіб, аніж на населення, яке вкладає значно менші суми.
Потрібно запроваджувати і розвивати нові прогресивні форми і види страхування населення - страхування транспорту, житла, медичне і пенсійне страхування.
Отже, інфляційні процеси, які відбулися в Україні у 1992-1995 роках, зруйнували матеріальну основу формування заощаджень, знецінили всі види заощаджень населення за попередні десятиріччя і суттєво знизили їхню роль у формуванні ресурсної бази комерційних банків.
Позитивні тенденції в економіці у 2000-2001 роках впливають на реальне зростання заощаджень населення. Основою цього процесу є реальне економічне зростання і нарощування грошових доходів населення. Тому завдання полягає у тому, щоб залучати вільні кошти населення у фінансово-банківську систему. Водночас у населення залишаються значні суми заощаджень у неорганізованій формі - готівка у національній та іноземній валютах. Це істотний резерв для нарощування організованих форм заощаджень у банківській системі, небанківських фінансових установах, цінних паперах, страхових полісах тощо.
Можливість залучати вільні кошти населення залежить від сприятливих й економічно вигідних умов, а також довіри до відповідних установ, які залучають заощадження населення. З уваги на це потрібно виробити головні напрями політики зростання заощаджень.
Передусім потрібно:
- виробити відповідну соціальну політику щодо підвищення доходів  населення  із  забезпеченням  економічного  зростання. Важливо також зменшити диференціацію доходів населення,  створити  і  нарощувати  середній  клас  (підтримувати підприємництво, розвивати малий і середнього бізнесу), що дасть змогу розширити базу для заощаджень;
- забезпечити стабільність національної валюти, стимулювати  заощадженя у національній  валюті,    створюючи вигідніші і привабливіші умови вкладів;
- запроваджувати сучасні методи управління заощадженнями фізичних осіб, розширювати види вкладів, створювати гнучкі і привабливі умови їх залучення, диференціювати процентні ставки за вкладами залежно від виду, строку та інших умов, запроваджувати гнучкіші форми вкладів, які поєднують процеси заощадження з кредитуванням населення на пільгових умовах;
- розвивати ринок цінних паперів і запроваджувати державні цінні папери, що дасть змогу підвищити довіру до ринку цінних паперів;
- удосконалити систему страхування депозитів, забезпечити зниження ризиків страхування, контроль за банківськими і небанківськими депозитними установами;
- сприяти становленню системи страхування у нових економічних умовах, запроваджувати нові прогресивні форми і види страхування населення.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить