Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Механізм утворення заощадження домашніх господарств

Механізм утворення заощадження домашніх господарств
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Механізм утворення заощадження домашніх господарств

У процесі розширеного відтворення частина вартості суспільного продукту постійно вивільняється з поточного обороту і певний час нагромаджується у грошовій формі, поки не досягне розмірів, достатніх для використання на потреби розширеного відтворення особистого споживання. Таке нагромадження вартості здійснюється у грошовій формі. Грошові нагромадження відбуваються на різних стадіях суспільного відтворення. У сфері особистого споживання грошові нагромадження виникають внаслідок перевищення грошових доходів громадян над поточними видатками і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.
Основою заощаджень населення є добровільне відкладення грошей на деякий час після задоволення своїх потреб. Під поняттям „заощадження" слід розуміти частину грошових доходів населення, яка формується внаслідок скорочення поточного особистого споживання і призначена для того щоб забезпечити потреби у майбутньому. Рівень доходів населення обмежує величину можливого задоволення потреб громадян і зумовлює потребу нагромаджувати гроші, щоб придбати потрібний товар або сплатити послугу.
Потреба заощаджувати гроші випливає із системи мотивів їх утворення. Цими мотивами можуть бути: придбання товарів і послуг, оплата яких потребує значної суми грошей, що перевищує кошти, які залишилися після задоволення поточних потреб - придбання автомобілів та інших товарів, що дорого коштують; утворення заощаджень на непередбачені випадки тощо. Утворення об'єктивно неодмінних заощаджень може бути пов'язане й із змінами у соціально-економічному та політичному становищі в країні. Ці заощадження пов'язані з тимчасовим не працевлаштуванням, потребою змінити місце проживання, іншими мотивами.
З реформуванням відносин власності у населення з'являється нова можливість використовувати заощадження на придбання цінних паперів, засобів виробництва, організацію самостійної виробничої діяльності.
У часовому вимірі заощадження поділяють на коротко-середньо- та довгострокові.
Короткострокові заощадження утворюються здебільшого готівкою. Середньострокові набувають форми вкладів у високоліквідні товарно-матеріальні цінності, або у валюту. Довгострокові заощадження розміщують зазвичай у власність, капітал, пільгово-податкові інвестиції та облігації.
Держава, проводячи монетарну політику через Національний банк, впливає на рівень процентних ставок, а через них - на економічну активність кредитно-фінансових установ, підприємств і населення. Підвищення процентних ставок спонукає населення вкладати вільні грошові кошти на рахунки у банках, а їх зниження веде до зростання попиту на банківські кредити. Населення зацікавлене вкладати вільні гроші в банки доти, поки процентні ставки вищі від темпів інфляції. Якщо ж процентні ставки опускаються нижче, ніж темпи інфляції, люди користуються позиками, або більше грошей витрачають на споживання.
Податки з доходів населення є формою примусових заощаджень, які використовують на формування доходів державного бюджету. Вигоди від цих заощаджень населення не відчуває, тому для того, щоб зацікавити населення до заощаджень, у країнах із розвиненою ринковою економікою не знижуються єдині податкові ставки, а стимулювання проводять пільговим оподаткуванням ощадних послуг.
Стан заощаджень населення відображає процеси загальноекономічного розвитку України, включаючи соціальні аспекти, а також становлення фінансової і банківської системи. У процесі формування заощаджень населення України за останні 10 років можна визначити три етапи.
Перший етап (1992-1995) - глобальне знецінення заощаджень населення у зв'язку з гіперінфляційними процесами в Україні. Масштабне знецінення національної валюти на внутрішньому і зовнішньому ринках, дестабілізація і руйнація економіки на макро- і мікрорівнях вплинули на суттєве зниження рівня заощаджень. На зниження рівня заощаджень населення вплинуло також зниження рівня доходів населення, що після критичної межі припинило процес заощадження у значної частини сімей. Це стало об'єктивним наслідком довготривалого і глибокого спаду виробництва, який тривав 7 років (від 1992 до 1998). До того ж різко зросла диференціація доходів населення. Понад третина населення мала рівень доходів нижчий від офіційного рівня бідності, який давав підстави одержувати субсидії.
У цей період переважна частина заощаджень формувалась у готівці в національній та іноземній валюті на руках у населення.
Другий етап (1996-1999) - нестабільність формування заощаджень населення в умовах обмеженої інфляції (10-20%), але продовження економічного спаду і нестабільності курсу національної валюти до іноземних валют. У період і після грошової реформи вперше з'являється реальне зростання заощаджень населення у банківській системі. Проте у 1998-1999 роках заощадження населення у національній валюті у банках реально зменшилися внаслідок валютно-фінансової кризи і втрати довіри до стабільності національної валюти, а заощадження в іноземній валюті зросли, до того ж завдяки перерахуванню вкладів у зв'язку із зниженням курсу гривні відносно долара США.
Відповідно до розвитку цих подій після грошової реформи спочатку намітилося деяке підвищення рівня заощаджень, але 1998 року він знову знизився.
Третій етап (2000-і досі) - позитивні тенденції зростання заощаджень населення на тлі макроекономічної, фінансової і валютної стабілізації. Динаміка реального зростання у 2000 і 2001 роках валового внутрішнього продукту відповідно на 5,9 та 9,1% та промислового виробництва - на 12,4 та 14,2% вплинули на зростання грошових доходів населення у 2000 році в номінальному вираженні на 40,4% і реальних (з урахуванням інфляції) - на 34,9%, а 2001 року відповідно на 25,2 і 39,8%. До того ж норма організованих заощаджень населення, розміщених на вкладах у банківській системі, (співвідношення приросту вкладів до суми чистих грошових доходів населення) підвищилася від 2,2 1999 року до 4,7% 2001 року. Заощадження домогосподарств у банківській системі зросли за 2000-2001 роки від 4,6 до 11,6 млрд. грн, або в 2,5 раза, а у реальному вираженні майже удвічі. Підвищилася також частка організованих заощаджень населення, відповідно від 9,5 до 17,7% та заощаджень у національній валюті - від 41,3 до 53,6%.
Сприятлива економічна ситуація у державі стимулює розвиток ощадного процесу, а інфляція, безробіття є причиною знецінення і скорочення заощаджень.
Основою для утворення грошових заощаджень є чисті грошові доходи населення. Вони обраховуються як різниця між грошовими доходами та обов'язковими платежами і добровільними внесками. Різницею між чистими грошовими доходами і споживчими видатками є грошові заощадження населення, тобто основними чинниками грошових заощаджень громадян є грошові доходи, обов'язкові платежі та добровільні внески, споживчі й інші видатки.
Грошові заощадження зростають, якщо зростають грошові доходи населення і зменшуються обов'язкові платежі та добровільні внески, споживчі й інших видатки. Грошові заощадження населення зменшуються, якщо знижуються доходи і збільшуються видатки. Тобто доходи і видатки протилежно впливають на заощадження.
Помітним етапом інтенсивнішого розвитку вкладів у національній валюті і гальмування темпів розвитку вкладів в інвалюті був 2000 рік. Це позитивне явище, яке засвідчило, що довіра людей до національної валюти зросла.
Кошти населення формують майже 25% залучених і позичених ресурсів комерційних банків України. Це, звичайно, не високий показник. У банківській системі СРСР вклади населення формували майже 90% залучених ресурсів.
У банках країн з розвиненою ринковою економікою кошти домашніх господарств є активним ресурсом для здійснення активних операцій.
Поки що у наших комерційних банках кошти населення є другорядним джерелом ресурсів після коштів юридичних осіб.
Однак за останні п'ять років частка депозитів населення в ресурсах комерційних банків суттєво збільшилася.
Незважаючи на підвищення ролі депозитів населення в ресурсній базі комерційних банків, що відбувається в останні роки, ще діють чинники, які стримують заощадження і приплив грошей у банківську систему. Серед них:
- незначний рівень реальних доходів населення, які залишаються після споживчих видатків і є джерелом для банківських депозитів.
- споживчі видатки збільшуються як із зростанням цін, так і з тим, що багаті люди вкладають гроші у купівлю дорогих речей (автомобілів, квартир), а також у платне навчання, інші дорогі послуги;
-  низький  рівень  заробітку   основної  маси   населення, внаслідок чого строкові депозити мають лише багаті люди та люди із середнім достатком;
-  високий рівень оподаткування доходів громадян;
-  завищені касові запаси грошей, однією з причин яких є доходи від тіньового сектору, що утруднює їх легалізацію через банківський сектор;
- недостатня довіра людей до банківської системи, що спричинена банкрутством багатьох банків і низьким рівнем компенсації заощаджень, розміщених у збанкрутілих банках;
-  недостатній рівень банківських  технологій обслуговування населення у багатьох банках;
- неналежна довіра до національних грошей, яка спонукає зберігати заощадження в іноземній валюті;
-  невиважена депозитна і процентна політика окремих банків, і передусім тих, які погано керують ризиками;
-  вищі вимоги до банків, які активно залучають депозити населення.
Найсприятливішою для формування заощаджень є грошова форма доходів. Тільки вона дає змогу домогосподарствам якнайдоцільніше розподілити доходи між поточним та майбутнім споживанням, раціонально задовольнити свої поточні потреби і вигідно розмістити відкладені кошти. За цими ознаками натуральна форма доходів значно поступається грошовій і здебільшого вона просто не придатна для формування заощаджень.
Крім прямого впливу, натуральна форма оплати праці опосередковано гальмує формування заощаджень:
-    при   натуральних   виплатах   заробітку   послаблюється його стимулювальний ефект, знижується продуктивність праці та   ефективність   виробництва,   що   звужує   межі   зростання реальних доходів населення, а отже, і заощаджень;
-    примусове нав'язування певних товарів в оплату праці та   в   соціальні   виплати   сприяє   зниженню   їх   якості   та підвищенню ціни, що, з одного боку, негативно впливає на роботу відповідних підприємств, а з іншого - зменшує реальні доходи відповідних груп населення, а також послаблює їхню довіру до влади, до її спроможності впорядкувати оплату праці;
-    бартеризація     сфери     доходів     населення     гальмує формування ринкових відносин у країні, оскільки негативно впливає  на  сукупний  платоспроможний  попит,   на ринкове формування ціни робочої  сили  і реальної ціни  виробленої продукції,   що   стримує   зростання   виробництва,   а   отже,   і грошових доходів населення.
Ці негативи натуралізації доходів населення реально виявляються у сучасній українській економіці. Натуральні виплати доходів в останні роки широко застосовують у всіх сферах відносин з населенням, вони перетворилися у найдієвіший засіб погашення боргів перед населенням державних та недержавних структур.
Не менш відчутний негативний вплив на формування заощаджень в Україні має порушення усталеного порядку виплати грошових доходів, зокрема їх систематичні та масові затримання. Це явище рівнозначне прямому скороченню не тільки реальних, а й номінальних грошових доходів, і безпосередньо обмежує можливості формування заощаджень. Негативним є й опосередкований вплив цього чинника на заощадження населення:
- через скорочення платоспроможного попиту населення, яке гальмує розвиток виробництва і реалізації товарів та послуг, стримує зростання доходів до бюджету та доходів населення;
-    через послаблення стимулювальної ролі оплати праці;
-   через посилення соціальної напруги в суспільстві, незадоволення населення діяльністю уряду тощо.
У розвинених країнах серед доходних чинників впливу на заощадження важливими є доходи від продажу майна, передусім на ринках нерухомості (землі, будівель тощо). В Україні ці ринки розвинені мало і вплив таких операцій на заощадження майже відсутні.
Відчутний вплив на динаміку заощаджень здійснюють також чинники, пов'язані з формуванням видатків населення. Вони менше піддаються зовнішньому впливу порівняно з доходними чинниками. У межах одержаних чистих грошових доходів населення самостійно вирішує, яку їх частину і на які поточні потреби витратити, а яку - заощадити. Такі рішення приймають, зазвичай, у межах окремого домогосподарства, виходячи з його конкретної ситуації (наявність майна, кількість членів сім'ї, які працюють і які споживають, рівень середньодушового доходу, стан здоров'я, динаміка очікуваних видатків тощо).
Проте свобода вибору у прийнятті рішень цілковито залежить від середньодушового доходу в конкретному домогосподарстві. Якщо середньодушовий дохід наближається чи навіть менший від прожиткового мінімуму, а таких домогосподарств у нас більшість, то поточних доходів навіть не вистачає на харчування. І питання вибору між поточним і майбутнім споживанням, між видатками і заощадженнями автоматично знімається на користь перших. Адже видатки на харчування мають певну об'єктивну межу (межу голоду), нижче від якої сім'я фізично опускатися не може. Тому такі домогосподарства відмовляються від поточних заощаджень і змушені використовувати попередні заощадження, а то й реалізовувати накопичене майно (автомобілі, коштовності, книжки тощо). Відбувається проїдання заощаджень.
У сучасних умовах, коли середня зарплата нижча від прожиткового мінімуму, а більшість населення проживає на межі бідності, чинник „межі голоду" перетворився в непереборну перепону для заощаджень у більшості населення України.
У сім'ях, де середньодушовий дохід перевищує прожитковий мінімум, вплив видаткових чинників на заощадження має зовсім інший характер. Чинник „межі голоду" тут перестає діяти, свобода вибору між витрачанням і заощадженням коштів може бути реалізована повністю. Проте з уваги на деякі обставини, пов'язані з економічними, соціальними та морально-психологічними особливостями перехідного періоду, видаткові настрої у цих домогосподарствах теж нерідко переважали над заощаджувальними.
По-перше, більшість сімей, які швидко розбагатіли, ще недавно не мала тих матеріальних ознак багатства, які виокремлюють їх з маси бідних та середніх сімей. Тому вони негайно почали заповнювати цю нішу, будуючи великі міські будинки, скуповуючи великі міські квартири, земельні ділянки, автомобілі, яхти, сучасні меблі, відвідуючи дорогі ресторани, магазини тощо.
По-друге, не маючи достатньої підприємницької культури, відчуття міри та відповідальності перед суспільством, починали купувати найдорожчі, найпрестижніші, наймодніші речі та послуги.
По-третє, у сім'ях із високим та середнім достатком швидко зростають видатки, пов'язані з ринковою трансформацією суспільства: на навчання, оздоровлення і лікування, підвищення кваліфікації, туристичні та ознайомлювальні поїздки, культурні заходи, розваги тощо. Платне навчання стало популярним не тільки у вищій, а й у загальноосвітній школі, багато дітей із заможних сімей виїхало на платне навчання у закордонні заклади освіти.
Ці обставини на початку могли спричиняти випереджувальне зростання видатків порівняно із зростанням загальних доходів і стримувати формування заощаджень і в багатих сім'ях. Не дивно, що навіть у цій групі сімей України на харчування припадає майже 65,8% усіх споживчих видатків, а загалом питома вага видатків на харчування у 1990-1999 роках зросла майже удвічі і становить майже 70%. У розвинених країнах вона не перевищує 50%. У деяких європейських країнах сім'ям, у яких видатки на харчування перевищують 50%, передбачена адресна допомога держави.
Отже, інфляційні процеси, які відбулися в Україні у 1992-1995 роках, зруйнували матеріальну основу формування заощаджень, у глобальному масштабі знецінили всі види заощаджень населення, які були накопичені протягом попередніх десятиріч і суттєво знизили їхню роль у формуванні ресурсної бази комерційних банків.
Позитивні тенденції, що окреслилися в економіці останнім часом, особливо 2000 року, впливають на реальне зростання заощаджень населення. Основою цього процесу є реальне економічне зростання і нарощування грошових доходів населення. Тому завдання полягає у тому, щоб залучати вільні кошти населення у банківську систему. Водночас у населення залишаються значні суми заощаджень у неорганізованій формі - готівка у національній та іноземній валютах. Це суттєвий резерв, щоб нарощувати організовані форми заощаджень у банківській системі, небанківських фінансових установах, цінних паперах, страхових полісах тощо.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить