Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Методологічні і методичні аспекти створення і функціонування системи проектування технологій

Методологічні і методичні аспекти створення і функціонування системи проектування технологій
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Методологічні і методичні аспекти створення і функціонування системи проектування технологій.

 В цілому СТЗ з позицій методології слід розглядати як складну багатопараметричну економіко-виробничу систему землекористування, функціонуючу на заставах використання методів організації інформаційних потоків і спрямовану на виробництво продукції рослинництва [19,21].
В основу СТЗ покладено технологічний процес, що охоплює різнобічні етапи виробничої діяльності по вирощуванню культур. Передумовою системного розгляду технології вирощування культур є наявність тісного зв’язку і взаємної залежності різних складових виробничої діяльності на середньому рівні (виробнича дільниця, поле з культурою, що вирощується) ієрархії виробництва продукції, єдність джерел, принципів обробки і масивів даних, що використовуються при цьому.
Таким чином, під технологією в СТЗ будемо розуміти таку автоматизовану систему, яка безпосередньо управляє процесом отримання врожаю на відповідному рівні ієрархії. Передбачається, що така система функціонуватиме у реальному часі, тобто час реакції її на повідомлення обмежується вимогами виробничого процесу і зручності спілкування користувача з системою. Також зауважимо, що специфіка сільськогосподарського виробництва накладає жорсткі вимоги до рівня розрахунків, форм вхідної і вихідної інформації [5].
Відповідно до вимог системного підходу, створенню автоматизованої системи передує визначення мети управління, в нашому випадку,  вирішенню низки завдань першої і послідуючих черг [5].
В сенсі створення автоматизованої системи планування придатних технологічних схем (СППР) в межах загальної системи підтримки прийняття рішень (СППР) можливі два методи (підходи).
Перший метод передбачає розділення всієї сукупності процедур управління (прийняття рішень) на завдання які теоретично можна вивчати і реалізовувати в умовах виробництва відокремлено від інших.
Другий метод передбачає функціонування системи в цілому, де комплекс складових завдань інформаційно і програмно поєднано.
Розробникам СППР в СППРСТЗ потрібно уявляти переваги і недоліки кожного із двох визначених підходів.
У практичному сенсі перший метод передбачає розробку окремих завдань ізольовано одне від одного, що надає можливості не зіставляти завдання між собою і відносно просто модернізувати їх математичне, інформаційне і програмне забезпечення. Тобто, при реалізації завдання можна вибрати найбільш підходяще для неї рішення не зіставляючи з рішеннями, які вибрано для вирішення інших завдань СППР СТЗ. Зауважимо, що такий метод, завбачуючи простоті, є найбільш поширеним в практиці створення СППР СТЗ.
Основним недоліком цього методу слід вважати послідуючі труднощі стикування окремо вирішених завдань.
Для другого підходу характерним є проектування системи, яка охоплює всі підсистеми і завдання всієї СППР СТЗ. При цьому підході описується інформаційна система господарства в цілому. Проводиться розпорошення на відносно незалежні підсистеми, відбувається проектування відповідних інформаційних підсистем з урахуванням зв’язків із іншими функціонально поєднаними підсистемами. Все це означає використання загальних масивів для обміну даними між системами.
З теоретичної точки зору такий підхід кращий, оскільки забезпечує інтегроване управління, дозволяє визначити зв’язки між окремими завданнями і підсистемами, забезпечує не збитковість інформації. Однак, він трудомісткий: складно вносити зміни в систему; затрудняється практична реалізація.
Наш досвід показує, що існує і проміжний, достатньо ефективний прозорий підхід, що допускає наявність зв’язків і наявність функціонування окремих підсистем і комплексів несумісних задач [9,10].
Для практичної реалізації цього методу ми пропонуємо двох етапну процедуру створення СППР СТЗ.
На першому етапі визначаються основні вимоги до системи, робиться перелік найважливіших завдань і встановлюється черговість їх вирішення, відшукуються зв’язки між завданнями [8,9]. Таким чином, етап охоплює систему в цілому. При цьому визначається функціональна структура СППР СТЗ, конкретне місце окремих завдань в системі (рис. 1). Такі дії можуть бути передумовою до того, щоб в подальшому обминути кореневу переробку алгоритмів завдань.
На другому етапі створюються окремі підсистеми СППР СТЗ і відбувається послідовне вбудовування їх в межах цілісної системи. Кожна підсистема складається з набору функціональних завдань, пов’язаних між собою і утворюючих відносно автономну частину системи [21].
Зауважимо, що програмний комплекс СППР працює не з безпосереднім матеріальним об’єктом, а з його інформаційною моделлю, яка у пам’яті ПЕОМ представлена у вигляді інформаційної бази. Ця модель підтримується у належному, потрібному стані відповідно до умов виробництва, що склалися.
Таким чином, створення реально діючої СППР в СТЗ можливе при наявності моделей технологічних процесів (ТП) і моделей технологічних операцій (ТО).
Під моделлю  технології вирощування культур будемо розуміти  описану послідовності ТО, строків і засобів їх проведення, параметрів, які при існуючих обмеженнях (ресурсні, кліматичні, біологічні, екологічні) забезпечують одержання економічно доцільного рівня врожаю.
Елементарною компонентою моделі технології є модель ТО. Визначимо, що моделі в їх класичному уявленні розроблені не для всіх операцій ТП, що значно ускладнює повну формалізацію всієї технології. Тому технології, як правило, описуються природною професійною мовою фахівців (ППМФ) і мають переважно якісні характеристики [8, 10].
 
Визначимо окремо, що на початкових етапах опису можливе визначення критерію (економічні, соціальні та ін.) для кожного завдання в складі СППР СТЗ.
В цьому випадку до процесу визначення критерію існують три підходи: оптимізаційний, евристичний і прагматичний.
1. Оптимізаційний  підхід найбільш зручно застосовувати для вирішення деяких приватних задач управління окремими агрозаходами. В цілому пошуки оптимальних, в строгому розумінні, рішень в с.-г. виробництві вважаються недоцільними і більш притаманними є раціональні, або кращі за попередні.
2. Евристичний підхід дозволяє отримати раціональні управляючі рішення відносно ТО і ТП обминаючи побудову точної кількісної моделі. Такий підхід має в основі використання формалізованих зональних рекомендацій і передового досвіду. При цьому метод дозволяє формалізувати поведінку експерта в реальній ситуації і створити алгоритм максимально наближений до виробництва.
3. Прагматичний підхід включає елементи оптимізаційного і евристичного методів. Для вироблення управляючого рішення в такому випадку сумісно з формальними засобами використовується досвід, знання та інтуїція експертів для корекції моделі.
Підсумовуючи вище висловлене зауважимо, що рівень конкретних сучасних знань про сільськогосподарську виробничу систему ще не дозволяє одержати надійну кількісну модель технології в цілому. Тому нашу увагу до опису технології привернув засіб формального представлення специфічних сільськогосподарських знань у вигляді моделюючого алгоритму [5, 12, 16, 17].
Зважуючи на те, що методологічною основою для створення СППР СТЗ є дослідження засобів представлення знань, віддамо належне основному з цих засобів опису технології як системи у вигляді моделюючого алгоритму [8, 22].


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить