Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Оцінка ефективності аграрного ринку України, як об’єкту досліджень (загальні аспекти)

Оцінка ефективності аграрного ринку України, як об’єкту досліджень (загальні аспекти)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Оцінка  ефективності аграрного ринку України, як об’єкту досліджень (загальні аспекти)

Оцінку зроблено з метою визначення потенційної привабливості аграрного ринку України для інвестиційного кредитування аграрної галузі.

Зауважимо, що у науково-практичному сенсі оцінку економічної ефективності,  конкурентоспроможності і привабливості аграрного сектору  доцільно робити, якщо покласти в основу  найбільш характерну,  функціональну і специфічну складову галузі – систему продовольчого ринку.
Визначення економічної ефективності агровиробників з позицій агроменеджменту, це перш за все оцінка ефективності процесів в таких напрямках [3]:
- формування, оцінка і вибір оптимальних виробничих і маркетингових стратегій галузі (фірми);
- обгрунтуваня вибору організаційних форм реалізації маркетингових управлінь процесами;
- розробка рекомендацій щодо раціональних управляючих дій у відношенні позицюювання, формування задач конкурентної стійкості, функцій контролінгу;
- створення системи вимірів і оцінки рівней невизначеності і ступенів допустимого ризику на ринку продовольства;
- оптимізація співвідношеня рівня імовірності реалізації товарів, заходів, міри витрат на різних етапах управління процесами;
- розробка рекомендацій щодо вибору методів проектування, сбуту продукту, логістики.
Підкреслимо, що кількісне вимірювання, оцінка економічного ефекту і рівня конкурентної стійкості по кожному напрямку утруднено. Це пов’язано перш за все з високим рівнем невизначеностей як самого процесу фірми так і поведінки конкурентів, суб’єктивністю оцінок  [4,5].
Тобто у формальному вигляді – ОП= Еам+Еф+Еп. Комплексність, взаємопов’язанність і невизначеність багатьох показників ефективності управляючих виробничо-маркетингових дій щодо підвищення інвестиційної привабливрсті на аграрному продовольчому ринку спонукає до більш детального обговорення цієї теми на підставі системного підходу [6].

Економічна ситуація в країні вимірюється характером економічних процесів.  В останні роки ці процеси характеризуються відносною стабілізацією економічної ситуації, що підтверджується тим, що за даними Держкомстату, було частково призупинено падіння виробництва і уже з 1998 році було зафіксовано зростання виробництва – на 1,4%, в 2000 році – на 4,1% [7,8], в 2005р – на 14%. У 2006р процес з причин несприятливих природних умов дещо загальмовано.
При цьому, в процесах, що відбуваються в економіці можна відмітити різке посилення конкуренції в традиційних для України галузях: сільському господарстві, харчовій, легкій та хімічній промисловості.
За оцінками фахівців, у галузях промисловості, що виробляють споживчі товари, зокрема аграрних, найгострішими проблемами, що затримують розвиток, є: значні обсяги імпорту, велика кількість малих підприємств, більша кількість яких   належить до “тіньового сектора” та неефективний менеджмент, у тому числі майже повна відсутність маркетингової орієнтації аграрних фірм [1].
Особливістю є те, що все це відбувається на фоні досить жорсткої конкуренції за “довгі кредити”. Саме високий рівень конкуренції між українськими виробниками, призводить, з одного боку, до впровадження нових технологій виробництва і виходу на ринки збуту товарів і сервісного обслуговування, з іншого – скорочення виробництва деякими підприємствами, які не в змозі знайти своє місце на ринку[9,10].
Оскільки основним критерієм наших досліджень аграрного ринку є управління в тій чи іншій формі звернемо увагу ще на одну особливість. Докорінно змінюється і підхід до процесів управління. Сьогодні керівник підприємства має бути, перш за все, стратегом, менеджером, що вміє сформувати команду за фаховим принципоп та адекватно використати довгострокові кредити і потенціал підприємства в умовах жорсткої конкуренції[1,9].
Все це ставить у пряму залежність функціонування української економіки від конкурентоспроможності підприємств. До цього додамо, що в умовах ринкової економіки, особливо в умовах перехідного періоду, коли стабільність ще не стала визначальною, саме окреме підприємство володіє механізмом управління конкуренто-спроможністю, на відміну від держави, або навіть галузі, призначених лише створювати сприятливі умови для вирішення проблем привабливості вітчизняних виробників, їх конкурентоспроможності та функціонування аграрногого ринку як такого [9,1].
Між тим зауважимо, що з кожним роком конкурентна ситуація на ринку товарів і кредитів загострюється через розширення меж ринку та залученням до нього західних фірм, що мають значний досвід роботи в умовах жорсткої конкуренції. В таких ситуаціях проблеми подальшого підвищення конкурентоспроможності характерні не лише для фірм-новачків, але і підприємств, що вже мають власні конкурентні переваги.
Наведені сентенції підтверджують необхідність проведення дослідження з проблем формування українськими підприємствами своїх позицій на конкурентних ринках.
Досить поширеною є думка про те, що в умовах розвалу економіки потрібно спочатку навести порядок, досягти сприятливих результатів, а вже потім розгортати дослідження сучасних систем управління, аналітичних методів підтримки маркетингових рішень і впроваджувати їх і сподіватись на зовнішні і внутрішні інвестиції. Хибність цього твердження полягає в тому, що “лише гарні рішення утворюють потенціал і умови для гарних результатів” [12,9].
З великого набору  напрямків оценки потенціалу інвестиційної привабливості ми зупинимось на зернової галузі, оскільки банк “Приватбанк” вже має досвід проведені сумісної програми “довгих кредитів” із  компанією ЗАТ ЛК “Хліб України”.

Аналіз динаміки функціонування ринку зерна показує, що левова частка зерна, реалізується  сільськогосподарськими підприємствами
протягом липня-грудня. У 2001 р. цей обсяг становив 15,8 млн. т проти 9,9 млн. т за аналогічний період попереднього року, що становить 93 % до річного обсягу. У структурі ринкових ресурсів переважають пшениця – 10,5 млн. т (61,8 %) і ячмінь – 3,8 млн. т (22,7 %). Жита реалізовано 0,8 млн. т (4,6 %). Розподіл зерна між каналами збуту в кінці року показано на  рис.3.2
Прогнозне дослідження ситуації на підставі моделювання [5,13] показало, що зростання тенденції має тенденцію продовжуватись і далі (рис.3.3, 3,4). При цьому продовольча група зернових зростатиме більш прискорено.
Якщо прогнозі тенденції збережуться слід очікувати, що збільшаться перехідні запаси зерна, перевищуючи двомісячний обсяг загального витрачання його на внутрішні потреби. Експортний обсяг зерна зросте до 5,8-6,0 млн. т, наблизившись до рекордного показника (6,3 млн. т).
Відносно стабільним залишається споживання зерна на продовольчі цілі та насіння.
Підсумовуючи аналіз зернового ринку зазначимо прогнозні тенденції:
Зерновий ринок у 2001/02, 2002/2003 і 2004/2005 маркетингових років формувався під впливом значно більшого, ніж у  попередні роки, валового збору зерна. За попередніми розрахунками, з валового збору 39,7 - 42 млн. т товарна частина зерна сипучих культур та кукурудзи досягне близько 15-17 млн. т. Збільшення пропозиції приведе до зниження ринкових цін на зернові культури, які в попередньому році (2006р) і особливо в тікущому(2007р) помітно підвищилися, досягши рівня світових фермерських цін.
Оператори зернового ринку скористаються ситуацією і тимчасово стримуватимуть купівлю зерна, відбуватиметься “гра на пониження цін”. Наприклад, якщо середня ціна пшениці у квітні-травні 2005 р. коливалася в межах 593-607 грн./т, то в серпні вона знизилась до 490 грн./т, а у вересні – до 404 грн./т., у 2006 – 2007 рр підскочила до 800-1300 грн/т.
Задоволення ринкового попиту може бути достатнім, хоча перехідні запаси зерна у 2006 р були найменшими за останні роки. В наступному прогнозується зниження використання для потреб тваринництва до 11-13 млн. т зерна, або майже на третину меньше ніж у попередньому році.
Порівняно з попередніми роками помітно зростає експорт зерна, обсяги якого в установленому порядку реєструються на біржах .
Цінова ситуація на ринку зерна змінюватиметься залежно від сезону – зниження цін в останні місяці на зерно пшениці – до 72-75 дол. США за 1 т, жита – до 67-70 дол.; середня ціна ячменю у зв’язку з достатньою його пропозицією може знизитись до 60-62 дол. США. А з початком календарного 2008 р. (друга половина МР) ціни мають тенденцію поступового підвищення, що є характерним для світового зернового ринку, тому що в цей сезон, як правило, на зернових ринках відмічається скорочення обсягів реалізації. 
Зберігається зональна розбіжність цін на однакове зерно, обумовлена зональними особливостями структури зерновиробництва, співвідношенням середньодушових показників виробленого зерна та спожитих хлібопродуктів, рівнем забезпечення власними ресурсами внутрішніх потреб регіонів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить