Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Аналіз фінансового стану позичальника

Аналіз фінансового стану позичальника
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Аналіз фінансового стану позичальника

Для аналізу фінансового стану Позичальника використовуються наступні фінансові документи:
1.Баланс (Форма 1),
2.Звіт про прибутки і збитки (Форма 2),
3.Довідка про рухи по рахунках.
Для поглибленого аналізу і встановлення реального фінансового становища Позичальника можуть бути використані додаткові фінансові документи:  первинні документи бухгалтерської звітності,  довідки про товарну продукцію, розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості, довідка про рух товарів по бартеру, плановані показники діяльності підприємства й інші.
Первинним при аналізі фінансового стану Позичальника є розрахунок ліміту кредитування. Будь-яка кредитна операція з клієнтом може бути реалізована  тільки за умови наявності затвердженого ліміту. Ліміти встановлюються на три місяці. Визначення ліміту кредитування ґрунтується на комплексному аналізі фінансових потоків підприємства в сукупності з його фінансовим станом відповідно до документів бухгалтерської звітності. Ліміти кредитування розраховуються відповідно до затвердженої методики розрахунку лімітів кредитування корпоративних  підприємств. Ліміт  не визначає  суму кредиту до видачі в окремому випадку, а показує загальну величину  можливого надання позикових засобів. Розрахунок ліміту не повинен проводитися формально, кредитний інспектор повинен також проаналізувати додатково наступні елементи фінансових документів:
1. Розмір і структура активів і пасивів, що визначається за допомогою вертикального аналізу балансового звіту, тобто порівнюючи різні розділи активів і пасивів із сумарними активами і пасивами.
2. Джерела фінансових активів шляхом проведення горизонтального аналізу балансу.
3. Аналіз прибутковості: прибутковість (відношення прибутку до виробничих витрат) показує розмір прибутку на одиницю витрат; прибуток на інвестицію (ROI) - вимірювана відношенням прибутку до сумарної інвестиції; прибуток на власний капітал (ROE) - вимірювана величиною прибутку, діленої на власний капітал підприємства.
4. Аналіз ліквідності, платоспроможність (індекс ліквідності) вимірюється як відношення оборотних коштів до поточних зобов’язань, коефіцієнт покриття.
5. Співвідношення “Борг/Власний капітал” до моменту фінансування, показник фінансової незалежності (величина власного капіталу, ділена на існуючі короткострокові і довгострокові боргові зобов’язання).
6. Власний капітал у порівнянні з боргом після пропонованого фінансування (показник фінансової незалежності), тобто величина власного капіталу, ділена на існуючу короткострокову і довгострокову заборгованість + запитуваний займ або кредитна лінія.
7. Розмір власних оборотних коштів (власний капітал мінус основні  засоби і нематеріальні активи).
8. Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу (власний оборотний капітал, віднесений до об’єму власного капіталу).
9. Коефіцієнт обслуговування боргу (DSC), який дорівнює: чистий прибуток + амортизація + відсоток, поділений на виплачену суму позики і відсотків.
10. Прибутковість продажів (прибуток, віднесений до об’єму продаж).
До використання фінансових коефіцієнтів потрібно підходити з особливою обережністю, тому що вони не завжди об’єктивно відбивають реальну ситуацію  в зв’язку з інфляційною ситуацією й іншими особливостями перехідного періоду української економіки. У деяких випадках доцільне проведення фінансових розрахунків у ВКВ ($), що забезпечить “порівнянність” даних за різні періоди. Незважаючи на наявність одного або декількох несприятливих показників (коефіцієнтів), кредитний інспектор, може рекомендувати надати фінансування, але йому необхідно підготувати переконливі пояснення бізнес - факторів, що лежать в основі несприятливих фінансових коефіцієнтів.
Експертним висновком Рівня-2 по оцінці фінансового становища Позичальника є розрахунок ліміту кредитування даного Позичальника.
Середньостроковий / довгостроковий проект або угода, пропоновані Позичальником, повинні бути ним  проаналізовані. При цьому визначені елементи повинні бути проаналізовані в тісному зв’язку з оцінкою кредитоспроможності Позичальника. До них відносяться наступні пункти:
1. Співвідношення між розміром пропонованого до фінансування нового проекту і власним капіталом Позичальника, а саме: співвідношення “власний капітал/борг”  після передбачуваного фінансування.
2. Коефіцієнт обслуговування боргу проекту, включаючи непогашену заборгованість діючого підприємства і його передбачуваний (екстраполіруємий) прибуток.
3. Взаємозв’язок нового пропонованого проекту з поточною діяльністю Позичальника: чи вносить цей проект синергію (велику ефективність) у діюче підприємство; чи підсилює його конкурентні переваги; розширює або зміцнює поточну діяльність підприємства; чи буде проект продовжувати або змінить наявну основну стратегію підприємства; чи представляє він диверсифікованість у порівнянні з існуючими видами діяльності.
Оцінка середньострокового / довгострокового проекту повинна здійснюватися на основі наданої Позичальником документації, тобто бізнес-плану, обґрунтування здійснення проекту, кредитної пропозиції, опису угоди, із усіма стосовними до справи документами. У процесі оцінки проекту кредитний інспектор може запросити додаткову інформацію або особисто перевірити вірогідність необхідної інформації.
Аналіз середньострокових і довгострокових проектів здійснюється Рівнем-2  кредитування. У випадку складних угод і інвестиційних проектів, Банк залучає спеціалізованого консультанта для оцінки деяких елементів проектної пропозиції. Перед тим як найняти таких консультантів, кредитний інспектор повинен одержати згоду Позичальника на фінансування такої послуги. При аналізі проектів кредитний інспектор керується і враховує всі елементи, що відносяться до кредитних ризиків. Оцінка проекту включає наступні елементи:
Аналіз цілей проекту. Відповідь на питання, чому Позичальник не може профінансувати проект із власного прибутку, резервів або шляхом випуску і продажу нових акцій.
Оцінка загальної концепції і стратегії проекту за допомогою підготовки SWOT аналізу (англ. абревіатура: Сильні сторони - Слабкі сторони - Можливості - Погрози) нового проекту на основі наданої інформації.
Аналіз “4P” маркетинги: продукція-ціна-збут-просування на ринок [product-price-place (distribution)- promotion].
Аналіз продукту: унікальність продукту; виробничого призначення продукт, або споживчий (ТНП); порівняльні характеристики з конкуруючою продукцією; чи новий це вид продукції, або чи має він свій ринок; з яким продуктом буде конкурувати; торговельна марка і патентний захист.
Аналіз цінової стратегії: передбачувані ціни в зіставленні з цінами конкурентів; “зняття вершків” (тобто встановлення максимально високої ціни на новий продукт, перши.); стратегія проникнення (низькі ціни).
Аналіз поставки і реалізації: де буде реалізуватися продукт; як буде організована система збуту (торговельна агентура).
Аналіз методики просування продукту на ринок. Як його зробити помітним на ринку.
Наявність цільових ринків.
1. Частка на специфічних ринках і обсяг продажів.
2.  Конкурентні фактори (рушійні сили): можливості покупців; можливості постачальників, замінники; труднощі з виходом на ринок; інтенсивність конкуренції між діючими учасниками ринку; як виглядає підприємство в зіставленні з головними конкурентами (SWOT аналіз).
3. Виробнича або інша діяльність (торгівля, будівництво, транспорт).
4. Розташування: легкість доступу; близькість постачальників і клієнтів.
5. Оснащення, устаткування, технологічний процес:
- наскільки сучасними вони є; чи порівнянні вони з оснащенням, устаткуванням, технологічним процесом конкурентів.
6. Постачальники, сировина, комплектуючи:
- чи є вони в наявності;
- чи є оснащення в одержанні електроенергії і т.ін.
7. Робоча сила:
- потреба;
- труднощі по залученню висококваліфікованих фахівців на місці реалізації проекту.
     8.  Менеджмент: хто буде відповідальний за виконання проекту.
     9. Витрати по проекту: як вони були оцінені; наскільки вони реалістичні; графік понесених витрат; метод оцінки внеску у виді товарів; розмір уже понесених витрат; чи включені непередбачені витрати.
     10. Джерела фінансування: оцінка джерел фінансування; хто надає власний капітал; хто ще надає кредити.
     11.Надане забезпечення: вартість, які методи оцінки.
     12. Фінансові прогнози: прибутків і збитків, звіти про грошові потоки, таблиці погашення боргу і виплати відсотків, вимоги до оборотних коштів. 
     13. Ключові операційні висновки. Аналіз чутливості проекту при різних допущеннях (перемінних).
     14. Відповідність українському природоохоронному законодавству.
Будь-які інші нормативні вимоги по проекту.
        15. Специфічні ризики проекту:
- технологічний ризик;
- виробничий ризик;
- ризик, зв’язаний з постачаннями сировини;
- прийнятність продукції для споживача.
         16. Методики бюджетувания капіталу (фінансового планування) засновані на приведеній вартості (грошовому потоці) використовуються Банком при проектній оцінці.
          17. Чистий приведений доход (NPV) і Внутрішня норма прибутковості (IRR) є найбільш популярними методами оцінки інвестиційних проектів. Чистий приведений доход (NPV) представляє собою різницю між приведеним значенням доходів і приведеним значенням витрат.
Для обчислення NPV використовують наступне співвідношення:
                  (2.6)
C ft - чистий грошовий потік  за період t;
k - вартість капіталу.
Наприклад, якщо потік готівки по роках дорівнює: - 1000,500,400,300,100, то рівняння реалізується як:
 
У випадках коли NPV має позитивне значення (приведене значення доходів - більше, ніж приведене значення інвестиційних витрат) інвестиційний проект буде прийнятий (за умови, що ризик інших конкуруючих проектів такий же). Якщо NPV негативний - проект буде відхилений.
Для приведених нижче двох гіпотетичних прикладів при вартості капіталу 10 %, розмірі первісної інвестиції 1000 і при такому недисконтованому потоці готівки значення будуть наступними:
1.Внутрішня норма прибутковості (IRR) - це таке значення ставки дисконтирования, при якій різниця передбачуваного приведеного значення очікуваних грошових потоків проекту і передбачуваного значення очікуваних відтоків (витрат) по проекті (NPV) дорівнює нулю. Формула для IRR має такий вигляд:
 =0                                                            (2.7)
де:
Cft - чистий грошовий потік за період t;
r - шукана ставка IRR.
У кількісному визначенні наведеного приклада маємо вирішити рівняння з одним невідомим:
 
У цьому випадку r=14,5%, отже, проект буде прийнято (значення IRR вище, ніж вартість капіталу: 10%). NPV і IRR можуть бути розраховані за допомогою відповідних формул. Важливо не зробити помилки при виборі грошового потоку для розрахунку NPV і IRR. У випадку кредитної лінії для середніх і малих підприємств, це чистий прибуток після оподатковування плюс амортизація, плюс залишкова вартість придбаного устаткування, плюс повернення оборотного капіталу після закінчення проекту.
Використання NPV у сучасних умовах господарювання обов’язково при оцінці проектів, що передбачаються для фінансування. NPV ще не використовується в оцінці кредитів, що фінансуються з інших джерел. Але Банк прагне до того, щоб NPV і IRR в обов’язковому порядку астосовувалися в оцінках усіх кредитів тривалістю більш 1 року і на суму більш $100000.
Оцінка проекту  при фінансуванні короткострокових комерційних справ повинна включати наступні складові експертизи:
- аналіз обґрунтування планованого виторгу від реалізації продукції;
аналіз обґрунтування повернення кредиту;
- об’єкт кредитування (ціль кредиту);
- термін кредиту;
- суб’єкт кредитування (де Позичальник має рахунки?);
- розмір кредиту (співвідношення розміру власних засобів і суми кредиту);
- порядок погашення кредиту;
- строк окупності кредитуемого проекту;
- місце розташування контрагента і позичальника;
- аналіз можливості контролю з боку Банку.
Банк здійснює контроль, за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому Банк протягом усього терміну дії кредитного договору підтримує ділові контакти з Позичальником, проводить перевірки стану схоронності заставного майна, що повиннео бути передбачено кредитним договором. Моніторинг діючого кредиту здійснює Рівень-3 (Кредитна адміністрація). Моніторинг фінансового стану Позичальника і закладеного майна проводиться Рівнем-2 і викладається у відповідних главах “Керівництва по кредитуванню Банку”. Моніторинг проблемних кредитів здійснює підрозділ по роботі з проблемними активами.
На підставі фінансових звітів, інспекцій і власних матеріалів  Кредитний інспектор Рівня-3 (Кредитної адміністрації) робить моніторинг:
- стану погашення кредиту;
- належного використання сум кредиту відповідно до умов кредитного договору;
- відповідність умовам надання кредиту;
- точності і своєчасності відображення інформації в кредитній базі даних;
- об’єктивних і суб’єктивних змін  стану Позичальника.
Об’єктами моніторингу належного використання кредиту є:
- запаси і дебіторська заборгованість;
- виконання комплексу ділових задач;
- виконання інвестиційних проектів, що включають будівництво будинків, модернізацію, придбання й установку машин і устаткування і т.і.
Позичальник зобов’язаний надавати Банкові в період використання кредиту інформацію і документи, необхідні для проведення оцінки його фінансової і ділової ситуації, оцінки використання наданого фінансування й оцінки виконання умов кредиту. Позичальник зобов’язаний надати Банкові можливість проведення контролю цільового використання кредиту. Банк може доручити проведення вищезгаданого контролю від свого імені іншій організації.
Позичальник зобов’язаний інформувати Банк, без нагадування з його боку, про всі події, що можуть перешкоджати своєчасному погашенню кредиту, значно змінити фінансовий і юридичний стан, скоротити вартість забезпечення кредиту, або перешкодити виконанню зобов’язань, визначених кредитним договором. Якщо кредит використовується на цілі, відмінні від тих, котрі раніше визначені кредитним договором, Банк розглядає, у залежності від ступеня розвитку проблеми, призупинення подальшого фінансування, тобто припинення наступних траншів кредиту, часткове або повне відмовлення в наданні кредиту і його повернення в найкоротший термін.
Крім того, до моніторингу використання кредиту Банк здійснює моніторинг фінансового і ділового стану Позичальника за допомогою:
1. постійного аналізу одержуваних фінансових звітів (Рівень-2);
постійного аналізу операцій на рахунку Позичальника (Рівень-2);
2. аналізу балансу і звіту про прибутки і збитки (Рівень-2);
3. періодичних відвідувань Позичальника (Рівень-3).
Позичальник зобов’язаний інформувати Банк про свої наміри одержати або дати кредит. Банк має право не погодитися на це, якщо вважає, що додаткові зобов’язання можуть загрожувати погашенню виданого кредиту, що повиннео бути обговорене в кредитному договорі. Вищезгадана вимога не включає кредити постачальника від нефінансових організацій, отримані в рамках здійснюваної діяльності.
У випадку не надходження поворотних платежів по кредиту (відсотків і/або основної суми боргу) у встановлені кредитним договором терміни або у випадку інших негативних змін у стані Позичальника, Кредитна адміністрація інформує керівництво і переводить кредит у розряд “Спеціальний контроль”.
Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредитову статусу “Спеціальний контроль”:
- овердрафт, що перевищує обговорений ліміт;
- більш низькі, чим передбачалося, надходження на овердрафт-рахунок;
- несплата відсотків і/або не повернення основної суми боргу або її частини;
- несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту;
- фінансові показники, що відбивають несприятливе положення.
На додаток до вищезгаданих подій, Кредитний інспектор повинен стежити за наступними “сигналами”, що можуть несприятливо відбитися на положенні позичальника:
- втрата важливого ринку;
- негативний робочий капітал;
- непоновлення митного, дистриб’юторського/представницької угоди з іншим підприємством;
 - втрата ліцензії (наприклад, торговельну марку, що захищає);
- тривале неповне використання виробничих потужностей;
- збої в постачаннях сировини;
- надмірні запаси, що можуть служити причиною можливих збитків;
часті страйки;
- втручання екологічної інспекції для часткового або повного закриття виробництва;
- застаріваюче устаткування;
- спекулятивні операції;
- залежність від іншого підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому становищі;
- поглинання або придбання підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому становищі;
 - втрата значного клієнта або ринку збуту.
Якщо кредитний інспектор вважає, що ділове і фінансове становище Позичальника погіршилося до ступеня, що загрожує можливості погашення кредиту, Банк може зажадати від Позичальника представити програму, що виправляє ситуацію й ужити заходів, що знижують ризик Банку.
Якщо програма, розроблена для виправлення ситуації, негативно оцінюється Банком, Банк має право зажадати надання додаткового забезпечення кредиту або зробити розірвання кредитного договору.
Процедура моніторингу кредитів по лінії ЄБРР для середніх і малих підприємств, а також аналітичні фінансові аркуші з ключовими фінансовими індикаторами, Банк готує щомісяця, для кожного позичальника по лінії ЄБРР.
Відповідно до “Положення про видачу резидентам України індивідуальних  ліцензій і свідчень про реєстрації на одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів”, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.95р. № 329 уповноважений банк несе відповідальність за:  обґрунтованість виданого висновку по кредитному проекті, контроль за погашенням кредиту, звітність перед НБУ у визначений термін, за  порушення якої передбачене застосування штрафних санкцій.
Заслуговують на увагу процедури оптимізації кредитного портфелю Банку з можливостями перерасподілу ризиків на підставі моделювання.
У відповідності з портфельною теорією (), щоб оптимізувати перерасподіл ризиків і оцінку прибутковості, як вже визначалось, Банком розглядаються чотири складові:
- аналіз фінансових активів;
- інвестиційні рішення;
- оптимізація портфелю;
- оцінка отриманих результатів.
Для аналізу фінансових активів доцільно використовувати модель доходності:  ,
де: Р-очікувана доходність кредитів, %;
Кn- доходність без ризикових кредитів (до одного року);
Кm-очікувана доходність на фондовому ринку;
 - коефіцієнт банку.
Для виміру фінансового активу зручно використовувати
дисперсію, яка характеризує розмір відхилень можливих доходів
кредиту:   ,
де: σ2 – дисперсія;
Кі – імовірність доходності фінансового інструменту (кредита і);
  - очікувана доходність фінансового інструменту;
Рі –імовірність отримання і-го доходу.
У практичному використанні найбільш придатним вважається значення середнього квадратичного відхилення:
 . Звідси ризик на одиницю доходності у вигляді коефіцієнту варіації буде:   . Очікувана доходність портфелю кредитів буде середня виважена величина очікуваної доходності окремих кредитів:  , де Хj – частка j-го кредиту в портфелю; n – кількість кредитів в портфелю.     
У разі необхідності виявлення взаємозв’язків доходності кредитів можна розрахувати значення ковариації і кореляції. Так ковариація між кредитами А і В буде: Cov =  , де:   - відхилення доходності кредиту А від її очікуваного значення;    - відхилення доходності кредиту В; Рі -  імовірність того, що ситуація буде знаходитись у і-му    стані; n – загальна кількість станів.
Відносно коефіцієнта кореляції, то використання його на практиці зручніше, оскілки він дозволяє стандартизувати варіацію через відношення її до середніх квадратичних відхилен і надати величинам співставленість:   .
Якщо за міру ризику узяти середнє квадратичне відхилення, то його значення для портфелю, який містить n кредитів буде:  

Процес управління ризиками охоплює всі види діяльності банку і передбачає прийняття рішень та вжиття заходів, спрямованих на уникнення, мінімінізацію, пом’якшення ризикі. Одним із найважливіших аспектів управліня ризиками в банку є системний аналіз, який охоплює всі продукти, послуги та процесу в цілому, враховує постійні зміни внутрішніх та зовнішніх умов, відповідає вимогам ринку щодо нових продуктів та послуг.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить