Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Кредитна політика комерційних банків

Кредитна політика комерційних банків
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Кредитна політика комерційних банків

Головними ланками інвестаційно - кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Процес кредитування здійснюється відповідно до діючого законодавства України, а також відповідно до Положення “Про кредитування” і інших діючих на часі нормативних документів Національного Банку України. Кредити у якості інвестиційних позик надаються суб’єктам кредитування усіх форм власності на комерційній, договірній основі, за умови дотримання принципів забезпеченості, зворотності, терміновості, платності, цільовій спрямованості. Форми і види кредитів визначені в Положенні НБУ “Про кредитування”.
Кредитно-інвестаційні взаємини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між Банком і Позичальником. Рішення щодо надання кредитни-інвестицій Позичальникам приймається відповідно до процедури делегування повноважень. У рамках кредитної політики комерційного банку, Кредитним Комітетом Головного Банку встановлюються і при необхідності переглядаються порядок проведення кредитних операцій, об’єкти кредитування, рівень процентних ставок і комісійних винагород, розміри і терміни користування кредитом, прийнятні форми забезпечення.
Банк здійснює кредитн-інвестаційні операції в межах наявних кредитних ресурсів, підтримуючи при цьму нормативи ліквідності. Банк може надавати інвестиційні кредити або самостійно, або при участі інших банків, тобто кредит надається Позичальникові банківським консорціумом. Консорціумні інвестиційні кредити видаються у випадках, коли Банк не має достатніх ресурсів або коли видача кредиту може привести до перевищення лімітів кредитної концентрації.
Розмір інвестиції у вигляді кредиту, наданого Позичальникові, визначається виходячи з його фінансового стану, запитуваної суми кредиту, вартості наявного забезпечення, економічних нормативів діяльності Банку. Термін інвестиційного кредиту  встановлюється в залежності від мети (або об’єкта кредитування), розміру кредиту і платоспроможності Позичальника. Термін погашення кредиту повинний відповідати наступним принципам:
- у випадку короткострокових кредитів (до 1 року): по досягненню (до циклу) конверсії готівки;
- у випадку середньострокових (1 - 3 роки) і довгострокових кредитів (більш 3 років): по досягненню кількості років, необхідних для забезпечення потоку готівки, достатнього для погашення кредиту і відсотків.
Відповідно до Положення НБУ “Про кредитування”, забороняється надання інвестиційних кредитів на  наступні цілі:
- покриття збитків господарської діяльності Позичальника;
- формування і збільшення статутного фонду комерційних банків і інших господарчих товариств.
Банк видає кредити і надає гарантії (поручительства, інші боргові інструменти) юридичним особам при  умовах:
- платоспроможності Позичальника;
- дотримання ліміту кредитування, тобто запитуваний кредит або гарантія разом з діючими платіжними зобов’язаннями Позичальника не перевищують ліміту кредитування, що встановлюється Банком;
- прийнятного забезпечення зобов’язань по поверненню кредиту і відсотків, пропоноване Позичальником;
- надання відповідних документів і інформації, необхідної для оцінки кредитоспроможності Позичальника.
Банк жадає від Позичальника забезпечення кредиту відповідно до українського законодавства й у прийнятній для Банку формі. Як забезпечення кредиту Банк приймає заставу, доручительство, гарантію й інші форми зобов’язань, прийняті банківською практикою. Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. Для більшої надійності вищевказаних видів забезпечення може полягати тристоронню угоду: Банк - Гарант (поручитель, страхова організація) - Позичальник.  Основною гарантією погашення кредиту є поточна і майбутня фінансова стабільність Позичальника, а також позитивні грошові потоки від проекту, що Позичальник розраховує інвестувати (фінансувати). 
Якщо у співробітника кредитного підрозділу або членів Кредитного Комітету виникає сумнів відносно якості інвестаційного проекту, то вони можуть відмовити у фінансуванні цього проекту, крім випадків коли Позичальник запропонує вигідну заставу. Такими випадками можуть бути проекти для ломбардних кредитів, де застава є високо ліквідною і її вартістю значно перевищує суму кредиту.
В цілому банківський інвестиційний кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова спрямованість, участь у прибутках.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника [1]. На практиці цей принцип виражається у вигляді одержання банком відповідних засобів забезпечення виданого кредиту (застава, гарантія, поручительство).
Принцип зворотності, терміновості і платності означає, що кредит повиннен бути повернутий позичальником банкові у визначений у кредитному договорі термін з відповідною сплатою за його використання [1].
Принципові терміновості надається особливе значення. Порушення цього принципу для кредитора є приводом для застосування до позичальника економічних санкцій у вигляді збільшення відсотка за кредит, а при подальшій несплаті - пред’явлення в судовому порядку фінансових вимог. Порушення цього принципу означає перетворення термінової заборгованості за позикою в прострочену. Дотримання принципу терміновості необхідно також для забезпечення ліквідності безпосередньо комерційних банків, можливості банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел кредитування є повернуті позички.
Платність кредиту - за користування позиковими засобами позичальник, як правило, сплачує кредиторові позичковий відсоток.
Позичковий відсоток, як доход із кредиту, є фінансовим результатом кредитної операції. У руках кредитора відсоток є інструментом витягу доходу, інструментом реалізації особливої споживчої вартості грошей - їхньої здатності до самозростання. У руках позичальника відсоток за кредит виконує принципово іншу функцію. Для позичальника відсоток виступає засобом покупки грошей у тимчасове користування. Платність кредиту здійснює стимулюючий вплив на комерційний розрахунок підприємств, зобов’язуючи їх збільшувати власні засоби й ефективно використовувати позикові.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Цим договором регулюються і відносини між Позичальником і Банком стосовно можливої участі останнього в проекті, у прибутках організації, майнові і функціональні забов’язання.
При наданні споживчих кредитів ( в тому числі шляхом відкриття кредитних ліній)  для фізичних осіб цільовий характер використання може бути передбачений у кредитному договорі за згодою сторін.  Цільовий характер використання передбачає вкладення позикових засобів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором [1]. Його дотримання дозволяє комерційному банкові приймати більш об’єктивне рішення про можливість і доцільність видачі позичок, інвестицій і є визначеною гарантією забезпечення їхнього повернення.
До загальноекономічних принципів кредитування відноситься принцип диференційованності, що виражає неоднаковий підхід банку до кредитного інестування в залежності від суб’єкта, об’єкта, кредитного ризику й інших обставин.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів. Кредити в іноземній валюті надаються резидентам України та юридичним особам - нерезидентам – банківським установам.
Як економічна категорія інвестиційний кредит - це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором і позичальником із приводу зворотного руху вартості.
Суб’єктами кредитного договору можуть виступати будь-які юридичні особи - самостійні господарські одиниці, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі.
Об’єкт кредитного договору – це  позичкова вартість, виділення якої зв’язане з характером руху від кредитора до позичальника і від позичальника до кредитора. Необхідність повернення позичкової вартості позичальником обумовлюється збереженням права власності на неї кредитора, а забезпечення повернення досягається в процесі використання позичкової вартості в господарській діяльності позичальника. При цьому основними стимулюючими мотивами інвестиційно-кредитних договорів з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позичкового відсотка, співоасницьких девідентів, а з боку позичальника - покриття недоліку власних ресурсів і одержання доходу в результаті використання позичкової вартості [2].
Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення інвестаційно-кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами.
Банки приймають рішення щодо надання інвестицій чи кредитів позичальникам відповідно до своїх статутів та внутрішніх положень, які регулюють кредитну діяльність.
При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу («великі кредити»), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.
З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.
Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.
Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Для отримання кредиту або інвестиційного договора позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. У разі інвестиційних угод до документів додається проект інвестиювання і його економічні характеристики.
Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом,о блікової ставки та інших факторів. У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника.
Для кредитів, що надаються в іноземній валюті необхідно враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.
Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту.
Позичальник, що звертається в банк за отриманням інвестиційних кредитів на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання і таке інше, надає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обгрунтування, графіки виконання робіт), які необхідні для кредитування.
Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.
Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:
- забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;
- репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);
- оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);
економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо.
Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка отримана банком при оформленні кредиту, систематизується у кредитній справі позичальника. Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:
• матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи тощо);
• фінансово-економічна інформація ( бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани тощо);
• матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм тощо).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить