Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Продукція виноробно-садівницьких підприємств на українському ринку

Продукція виноробно-садівницьких підприємств на українському ринку
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Продукція виноробно-садівницьких підприємств на українському ринку

В світі під виноградниками зайнято близько 8 млн. га світового суходолу. Плодово-ягідна продукція та виноград є високо цінними продуктами харчування та сировиною для переробної промисловості. При правильному підході названа продукція є економічно вигідною для виробництва і приносить сталі прибутки. Тому розвиток садівництва, виноградарства та виноробства має важливе народногосподарське значення.
В Україні підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні плодів і винограду та виробництві вина і виноматеріалів поділяються на 7 основних типів.
Плодові підприємства виробляють переважно зерняткові плоди для реалізації в осінньо-зимовий період в міста і промислові центри. В структурі насаджень переважають пізні осінні та зимові сорти яблук і груші. Кісточкові культури займають до10 –20 % і представлені сортами. Котрі дають транспортабельну продукцію.
Плодово-ягідні підприємства – відрізняються підвищеною питомою вагою виробництва ранньої мало транспортабельної продукції, яка  швидко псується і призначена для забезпечення у літньо-осінній та частково зимовий періоди населення міст і промислових центрів.
Плодоконсервні підприємства – виробляють плодову продукцію для консервації. 40- 70 % в структурі насаджень цих підприємств займають зерняткові культури.
Плодові розплідники – підприємства, що поряд із виробництвом плодів та які займаються розведенням саджанців.
Виноградно-садівницькі та садівницькі підприємства – мають структуру насаджень та товарної продукції , в яких переважає відповідно або садівництво, або виноградарство.
Виноградарські підприємства – виробляють продукцію переважно для переробки у свіжому вигляді та технічної переробки.
Виноградно-виноробні підприємства – спеціалізуються на виробництві продукції в основному для технічних цілей і мають власні виноробні заводи.
Виноградно-плодово-виноробні підприємства – це спеціалізовані підприємства, які вирощують для переробки виноград і плоди. Продукція, яку вони реалізують на ринку досить розмаїта: від свіжих фруктів до соків, вина    та ін [16,20].
З огляду на тематику курсової роботи нас більше цікавить останній тип підприємства і виробництво винограду й вина в цілому. Перш, ніж перейти до їх аналізу, слід з’ясувати сутність деяких специфічних термінів та класифікації вин.
Виноматеріал  - виноградне сусло для виготовлення вина.
 Вино – алкогольний напій на основі виноградного соку, що пройшов стадію бродіння, під час якої цукор з ягід винограду перетворився у спирт.
За способом приготування вина поділяються на тихі та ігристі (шампанські).
За складом тихі вина поділяють на:
• Сортові – вина, вироблені з одного сорту винограду.
• Купажні – вина, котрі готують з суміші сортів винограду.
За терміном витримки вина класифікують  наступним чином:
• Ординарні – випускають через 3 місяці – 1 рік після обробки винограду.
• Марочні – витримують в дубових бочках не менше півтора року.
• Колекційні – після витримки в дубових бочках не менше трьох року в витримують в пляшках.
За кольором вина бувають:
• Білі – виробляють з білих сортів винограду (Рислінг, Мускат білий, Шардоне).
• Червоні – виробляють з темних (червоних) сортів винограду (Піно нуар, Мерло, Каберне Совінйон).
• Рожеві – готують шляхом бродіння червоних та білих сортів винограду, а також купажування білих та червоних виноматеріалів.
За вмістом цукру та спирту тихі вина поділяють на :
• Міцні вина  - отримують шляхом додання спирту в сусло для підвищення його міцності. Вміст спирту – 16 % й вище. Найвідоміші вина цього типу – портвейн, херес і мадера.
• Столові вина – група вин, міцність яких не перевищує 16%.
• Сухі – вина міцністю 9 – 13 % і з  вмістом залишкового цукру (тобто, залишку у вині цукру,  який не перебродив) 2 і менше 2 г ЗЦ на 1 л. 
• Напівсухі –  міцність 9 –12% і вміст цукру 1- 2,5 г на 1 л.
• Напівсолодкі – вміст спирту – 9-12%, вміст цукру – 3- 4 г на 1л.
• Десертні – міцність 16 %,  цукор – 14 –16 г на 1 л. [3].
Одиниці виміру розмірів виробництва та реалізації вина та виноматеріалів: літр, см3,   дал (10 л).
За радянських часів Україна була другою за значенням виноробною республікою (після Молдови). І хоча українському виноградарству й виноробству помітної шкоди було завдано програмою “боротьби з пияцтвом” 1989 – 1990 рр., поступово зазначені галузі відроджуються.
Спочатку охарактеризуємо розвиток виноградарства, оцінивши такі показники, як площі насаджень, валовий збір а урожайність.

За даними КМУ, станом на 01. 01. 03 р. площа виноградників в Україні складала 93 тис. га, з них 83 тис. га – в плодоносному віці. Але  хоч виноградників стає менше (доки їх більше розкорчовують, аніж закладають), фахівці галузі стверджують, що у порівнянні з минулими роками темпи скорочення площ знижуються.
В середньому на закладку 1 га винограднику і догляд за ним, доки він плодоноситиме (4 роки), господарство витрачає 50 тис.  рн.. Так як більшість вітчизняних потребують реконструкції та заміни сортового складу, багатьом господарствам щорічно необхідно закладати сотні гектарів виноградників. Залучити з обороту кошти на реконструкцію таких площ без фінансової підтримки ззовні не може жодне підприємство.
Частина коштів, які надходять від 1 %-го збору від обороту алкогольних напоїв та пива, відраховується виноградарям. За офіційними даними, цей збір щорічно приносить близько 100 млн. грн.. Але цього не досить: спеціалісти “Укрвинпрому”  вважають, що для розвитку виноградарства щорічно потрібно в 6-7 разів більше коштів. Проте, й існуюча система інвестування  допомогла за декілька останніх років засадити виноградниками 11 тис. га, чи 12% площі, зайнятих лозою. Всього ж з 1999 р. було закладено 15770 га [9].

Промисловим виноградарством в Україні займаються майже 600 сільськогосподарських різних форм власності. Середня врожайність виноградників залишається низькою: в 1996 – 2001 рр. вона складала лише 26,1 ц/га. В 2002 р. валовий збір винограду сільськогосподарськими підприємствами становив 223,3 тис. т. при  врожайності 28,3 ц/га. Але вчені стверджують, що мінімально допустимою можна вважати врожайність 45 - 50 ц/га [9]. Офіційна оцінка врожайності винограду в Україні наступна:

Одна з причин низької врожайності – використання застарілих технологій вирощування винограду. В Україні лише незначна частина виноградників обладнана системами крапельного зрошення. Багато господарств сьогодні не мають можливості заплатити $ 1400 – 2200 за обладнання цією системою 1 га винограднику. Ті підприємства, які все ж таки спромоглися віднайти необхідні кошти, отримали для себе помітну користь. Наприклад, ЗАО “Завод марочних вин та коньяків  “Коктебель” обладнало системою крапельного зрошення 300 га, після чого було отримано врожайність195 ц/га на “крапельній” ділянці [9].
Тепер перейдемо до промислової переробки винограду – виробництва вина. Для того, щоб всебічно проаналізувати стан справ, визначимо позицію виробництва вина у загальному обсязі алкогольних напоїв:

Згідно даних “Укрсадвинпрому”,   в 2001 р. в Україні було вироблено 123,4 млн. л. тихих вин, з яких на внутрішньому ринку реалізовано 11,7 млн. л. Вартісний обсяг ринку вин – 150 млн. грн. (в роздрібних цінах); кількість операторів – майже 3 тис. оптовиків і більше 130 тис. роздрібних точок [8].
В 2002 р. виноробні підприємства України виробили рекордну за останні 10 років кількість продукції – 18,179 млн. дал тихих вин, що приблизно на 40% більше,  ніж в попередньому році. Таке значне зростання обсягу виробництва тихих вин експерти пов’язують:
• із закінченням первинного перерозподілу ринку міцного алкоголю та збільшенням інвестицій у виноробну галузь;
• зі створенням перших вітчизняних “горілчано-винних конгломератів”, які вийшли на ринок зі значними товарними обсягами та солідними рекламними бюджетами;
• з частковою легалізацією тіньового сектору виноробства і торгівлі вином;
• зі зміною структури споживання алкоголю.
За 2001-2002 рр. алкогольний ринок, в тому числі і винний, структурувався, що призвело до появи великої кількості нових виробників. Представники концерну “Укрсадвинпром” та корпорації “Укрвинпром” відмічають. Що на сьогодні в Україні діє майже 600 ліцензій на право розливу тихих вин [9].
За  даними Міністерства аграрної політики в 2003 р. в Україні було вироблено 15,4 млн. дал. вина [6].
У 2003 р. діяло близько 500 суб’єктів підприємницької діяльності,  що мали  ліценцію на випуск виноробної продукції; діяло більше 1000 на оптову та близько 100 тис. ліцензій на роздрібну торгівлю винами.
За підрахунками експертів 2003 р. в Україні було продано близько 360 млн. пляшок вина на $ 400 – 450 млн. – на 10% більше, ніж в 2002 р. Проте ці цифри скоріше відображають збільшення середньої ціни товару, чим ємності ринку. Останні дослідження доводять, що кількість споживачів вина скорочується. Незважаючи на це, на українському ринку 2003-2004 рр. продовжували з’являтись нові виробники і торгові марки вин. Тобто, структурування винного ринку триває.
Відповідно даних “Укрсадвинпром” за 8 місяців 2004 р. в Україні вироблено близько 9,37 млн. дал тихих вин, що на 360 тис. дал. більше, ніж за аналогічний період 2003 р. [6]. 

Як бачимо, провідні позиції займають десертні вина. Цей факт підтверджують й дослідження А. Світличної, яка зазначає, що в 2003 р. 70% ринку займали міцні та десертні вина [19]. Лідерство зазначених категорій вин у вподобаннях українських  споживачів відмічаємо і при досліджені вибору покупців в одному з супермаркетів міста Херсон [21].
Стосовно кольору купованого вина, то перевага  віддається червоним винам. Зокрема, слід відмітити вино виду “Кагор”, що пояснюється символічністю вказаного товару і використанням його в православних релігійних обрядах [21].
А от розподіл продажу столових вин за кольором відповідно до результатів досліджень компанії “Алеф-Віналь” відображає однаковий обсяг реалізації як білих, так і червоних вин:
70-80 % загального обсягу продаж вина припадає на продукцію вартістю до 10 грн. Поступово більш популярними стають якісні, а відтак – й більш дорогі вина. На думку дистриб’юторів і робітників роздрібної торгівлі, сегмент дешевого вина (до 6 грн.) швидкими темпами скорочується,  а основна маса споживачів переходить на сегмент 6-8 та 8-12 грн. Цю тенденцію вони пояснюють ростом культури споживання. Покупці починають усвідомлювати, що якісні напої не можуть коштувати дешево. За прогнозами виробників, основні конкурентні війни проходитимуть в сегменті столового вина по середній ціні, оскільки ніша продукції по ціні від 3 до 20 грн. за 1 пляшку  досить тісно заповнена пропозиціями операторів. Найбільш ємним, заповненим і важким в роботі внаслідок збільшення витрат на просування продукції являється ціновий сегмент 9-12 грн. Найбільш перспективний на погляд маркетологів сегмент 12-15 грн. Як і раніше, не користуватиметься попитом на ринку продукція, дорожче 25 грн., вочевидь купівля елітарних напоїв дотепер залишається розкішшю [5,6,19].

Звернемось до питання розвитку асортименту вин: В 2001 - 2002 рр. асортимент тихих вин розширився майже на 200 найменувань і змінився якісно (по меншій мірі зовнішнім виглядом). Порівняно з 2000 р. з’явилося 84 найменування міцних вин, що опосередковано свідчить про приблизний паритет цих напоїв.
З огляду на напрями змін, вітчизняні винороби   сформували асортимент згідно переваг вітчизняних споживачів, розробивши найбільшу кількість новинок в групі самих популярних напівсолодких сортових столових вин, а також ординарних десертних та міцних вин [8].

На початку ми розглядали класифікацію підприємств, що займаються вирощуванням винограду та виробництвом вина. Але для нас більш важливим є позиціонування подібних підприємств.
Українських виробників вина умовно можна розділити на  три типи.
До першого відносяться виноробні підприємства, продукція яких носить назви регіонів, які вже закріпилися в свідомості споживача, як традиційно виноробні, наприклад “Массандра”. “Інкерман”.
Другий тип виробники, які для просування своєї продукції використовують високо бюджетні маркетингові технології. Слід зазначити, що за останні 2-3 роки цим операторам вдалося закріпити в свідомості українського споживача декілька нових товарних марок вин: “Коблево”, “Французький Бульвар”, “Золота Амфора.”.
Третій тип – виробники, що обрали головних засобом просування продукції її ціну. Нині це найактивніший розряд  виноробів, хоча ще нещодавно найбільш успішно розвивався бізнес виробників другого типу. Ті, хто працювали “в ціну”, намагалися для просування продукції позначити свій товар брендом  та застосувати інші маркетингові технології [6].
 Відповідно до класифікації торгових марок, можемо розподілити вітчизняні ТМ вина на наступні групи:
• національні ТМ – реалізовуються на всій території України      (“Золота Амфора”)
• регіональні ТМ – не виходять за межі певного регіону (“Магарач”, “Вина Олешшя”) [19, 25].
І нарешті, для наочності покажемо частку окремих  підприємств в загальноукраїнському виробництві вин за підсумками 9 місяців 2004 р.:

Отже, на українському ринку представлена продукція багатьох виробників вина і виноматеріалів, що різняться за певними критеріями. Фаворитами  серед них є такі торгові марки, як “Золота Амфора”, “Коблево”, “Коктебель” та “Массандра”.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить