Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Діяльність Чорноморського біосферного заповідника

Діяльність Чорноморського біосферного заповідника
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Діяльність Чорноморського біосферного заповідника


Території Чорноморського біосферного заповідника розташовані на півдні Херсонської та Миколаївської областей і знаходяться в межах Нижньодніпровських піщаних арен, надморського вологого солончакового степу та Дніпровсько-Каркінітської берегової області Чорного моря, у дуже складних природних умовах. Сучасна територія заповідника має площу 89129 га, у т.ч. 14 148 суходолу і складається з 5 материкових ділянок, морських акваторій, понад 20 островів (у т.ч. 7 крупних). Територія заповідника складається з заповідної зони (70509 га) і буферної зони (частина Ягорлицької затоки, 18620 га). Навколо ділянок заповідника утворена охоронна зона, яка не входить до складу заповідника, але знаходиться під його охороною; її сучасна площа становить 9 278 га. В складі заповідника дві великі морські затоки (загальна площа 66928 га), смуга відкритого моря протяжністю 51 км і площею 5600 га вздовж прибійного берега Тендрівської коси, а також смуга моря навколо о-вів Довгий та Круглий. Берегові лінії Чорноморського біосферного заповідника мають загальну протяжність 489 км. Вони сильно розчленовані інгресійними затоками (загальна довжина берегових ліній 72 км), озерами (загальна довжина озерних берегових ліній понад 50 км), сильно підтоплені та вкриті масивами очерету. (мал. 2.2.)
Всього колектив заповідника зараз забезпечує збереження природних комплексів та проведення наукових досліджень на площі понад 100 тис. га. Зона безпосереднього впливу заповідника має загальну площу понад 2.5 тис. км.кв.
Центральну садибу Чорноморського біосферного заповідника розташовано у м. Гола Пристань (Херсонська обл.). Для забезпечення охорони і вивчення заповідних територій на ділянках заповідника розміщено 11 польових баз (кордонів) із постійним проживанням охоронного та господарського персоналу.
Згідно з Законом України "Про природно-заповідний фонд України" та Положенням про Чорноморський біосферний заповідник (затверджене Мінекобезпекою України 15.07.2001 року, заповідник створений з метою збереження типових та унікальних природних комплексів розташованих на його території а також, вивчення основних природних і антропогенних процесів та явищ. Основними завданнями заповідника є:
- впровадження заходів спрямованих на збереження природних комплексів, що входять до його складу; стримання процесів їх антропогенної трансформації, підтримання встановленого заповідного режиму;
- розробка стратегії і тактики охорони природних комплексів а також
вдосконалення заповідного режиму на основі наукових даних;
- природоохоронна пропаганда з метою привернення уваги громадськості до проблем заповідника та охорони природи у регіоні;
- екологічна освіта, в першу чергу, участь у підготовці кваліфікованих кадрів природоохоронного профілю.
Науково-дослідницька діяльність Чорноморського біосферного заповідника спрямована на вивчення унікальних природних комплексів заповідника і має на меті наукове забезпечення їх збереження. Для проведення наукових досліджень в заповіднику існує науковий відділ, який є спеціалізованим науково-дослідним підрозділом. До його складу входить науковий та науково-технічний персонал.
Головними задачами наукового відділу є:
- постійне стеження за станом природних комплексів заповідника (моніторинг стану природних комплексів);
- вивчення природних комплексів заповідника та основ їх функціонування;
- розробка наукових основ збереження природних комплексів заповідника;
-    розробка і постійне вдосконалення практичних заходів збереження природних комплексів заповідника, а також контроль їх ефективності.
Моніторинг стану природних комплексів здійснюється за програмою "Літопис природи", яка є головною для наукового відділу заповідника. Всі основні результати досліджень і спостережень за станом природних комплексів щорічно узагальнюються у черговому томі документу, який має назву "Літопис природи Чорноморського біосферного заповідника" і є основним науковим звітом заповідника. Кожного року науковий відділ випускає черговий том "Літопису", який містить детальну інформацію про стан природних комплексів, його зміни за минулий рік, аналіз причин цих змін, а також прогноз на майбутнє.
Зараз науковцями заповідника ведуться ботанічні, гідрологічні, геоморфологічні, гідробіологічні, підводно-ландшафтні, іхтіологічні, орнітологічні, териологічні дослідження, а також науково-практичні дослідження з проблем заповідної справи. Протягом останніх 20 років в заповіднику наполегливо відпрацьовуються методи моніторингу стану природних комплексів заповідника, а також заходи збереження цих комплексів в умовах антропогенного пресингу, що зростає. Ці наукові та науково-практичні заходи склали єдину систему, окремі елементи якої пройшли апробацію на наукових форумах різного рівня, а також у складі 6 кандидатських дисертацій, що захищені працівниками заповідника протягом останніх 15 років. За останні два роки (2004-2005) працівниками наукового відділу підготовлено та здано до друку 31 наукову публікацію. Вийшло з друку за той же період 20 наукових робіт і 13 науково-популярних публікацій.
Характерною рисою наукових досліджень у заповідниках є те, що вони виконуються невеликими науковими колективами. Так, сучасний склад наукового відділу заповідника - 8 працівників, у т. ч. 6 наукових (5-старші, 1-молодший) і З науково-технічні. 5 науковців мають науковий ступінь кандидата наук. За встановленим розподілом обов'язків самостійну наукову роботу ведуть 7 працівників (вони є відповідальними виконавцями розділів наукових програм, перш за все - "Літопису природи". Таким чином, на кожного науковця припадає в середньому 12.7 тис. га заповідної території. При тому, що задачі наукового відділу не обмежуються власне заповідною територією, а охоплюють увесь регіон розташування заповідника, фактично на кожного науковця припадають значно більші території (як найменше - по 300 тис.га).
Мінімальна чисельність наукового штату заповідника, значний територіальний масштаб робіт, а також широкий спектр спеціальних досліджень, що виконуються в заповіднику щорічно, вимагають якісного матеріально-технічного забезпечення: використання сучасного обладнання, наявності достатньої лабораторної бази, застосування ефективних шляхів накопичення, обробки та аналізу інформації. Сучасні вимоги до технічного рівня досліджень і спостережень, що проводяться біосферними заповідниками, є дуже високими. Особливо високі вимоги містять документи, що приймаються по лінії програми МАВ і Світової Мережі біосферних заповідників. В той же час, матеріально-технічна база науково-дослідних, у т.ч. і моніторингових робіт в заповіднику не може вважатися, навіть, мінімально-достатньою. Це є нездоланною перешкодою на шляху підвищення рівня наукових досліджень. Швидко збільшується технічне (тобто і методичне) відставання від світових стандартів.
Крім того, наявний арсенал традиційного обладнання не поновлювався понад 15 років і, фактично, витрачений. Бракує, навіть, елементарних приладів (біноклі/терези, мікроскопи, лабораторний посуд, реактиви, експедиційне спорядження, тощо). Це вже починає відбиватися на ході наукових досліджень. Внаслідок подій останніх десятиріч науковий відділ, фактично, позбувся доступу до наукової літератури. Враховуючи значну віддаленість заповідника від центральних наукових бібліотек, інформаційна проблема завжди вирішувалася за рахунок міжбібліотечного абонементу та наукової періодики. Зараз науковці позбавлені можливості користуватися фондами наукових бібліотек; на передплату наукових видань (перш за все - реферативних журналів) немає коштів. Немає коштів і на наукові відрядження, вкрай обмежене професійне спілкування з колегами. У подальшому це є шляхом до поступової деградації науки в заповіднику. Першочерговими напрямами вдосконалення технічного забезпечення наукових досліджень є:
- Створення парку апаратури оперативного контролю стану навколишнього
середовища (перш за все - водного середовища). Вкрай необхідними є, перш за все, портативні польові прилади, що дозволяють здійснювати вимірювання in situ.
- Створення лабораторної бази на центральній садибі заповідника (спорудження і обладнання сучасної лабораторії).
- Широке застосування в наукових дослідженнях даних дистанційного зондування природного середовища, сучасне картографічне, топо-геодезичне і навігаційне забезпечення дослідницьких робіт.
- Суттєве розширення парку інформаційно-обчислювальної техніки.
- Значне розширення комунікаційних можливостей за рахунок електронних засобів комунікації.
Еколого-освітня діяльність заповідника ведеться за такими основними напрямами:
- участь в підготовці кваліфікованих кадрів біологічного та природоохоронного профілю;
- лекційна робота в школах, дитячих садках та на підприємствах району;
- екскурсійна та лекційна робота, в т.ч. в музеї заповідника;
- виступи в засобах масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення).
Головним для заповідника напрямком еколого-просвітньої діяльності завжди була участь у підготовці кваліфікованих кадрів. Протягом 2004-2005 років на території заповідника проходили практики (навчальні, виробничі) 34 студента Київського національного, Донецького, Запорізького державних університетів, Херсонського і Кіровоградського державних педагогічних університетів. Протягом двох років студентами відпрацьовано на території заповідника людино-днів, в т.ч. в 2001 році; в 2002. Науковці заповідника були керівниками (співкерівниками) дипломних робіт, надавали консультативну допомогу студентам і аспірантам.
Ще одним важливим напрямом освітньої діяльності заповідника є робота із шкільною молоддю. Чорноморський біосферний заповідник виступив співзасновником Екологічної дитячої організації (ЕДО),яка об'єднує учнів середніх шкіл м. Гола Пристань. Працівники заповідника входять до координаційної ради ЕДО, є її науковими консультантами. Заповідник бере участь у роботі місцевого відділення Малої Академії Наук. Протягом 2003-2005 років здійснено керівництво    науковими роботам, надавалася консультативна допомога.
Для підвищення ефективності екологічної освіти молоді протягом двох останніх років проводяться також спеціальні заняття в дитячих садках м. Гола Пристань; організована екологічна студія "Паросток" для дітей дошкільного віку на базі дитячого садка №3 м. Гола Пристань. Протягом 2003-2005 років працівниками заповідника прочитано лекції в школах і дитячих садках, проведено екскурсії в природу (вихованці підготовчих груп дитячих садків, школярі голопристанських та одеських шкіл, учні ліцею при Херсонському педагогічному університеті, студенти Херсонського педагогічного університету). За 2003-2005 роки надруковано 19 науково-популярних статей, в т.ч. 8 - в журналах, 11 -    в газетах. Працівники заповідника    виступали на радіо (на обласному, на районному), на телебаченні (республіканське, обласне). У виступах висвітлювались основні проблеми збереження природних комплексів заповідника. Музей природи заповідника протягом 2003-2005 років відвідало     1234 чол. у складі груп. Облік індивідуальних відвідувачів не ведеться. Екскурсанти – переважно школярі, а також громадяни, що відпочивають у оздоровчих закладах району.
Одним з наслідків специфічних особливостей території Чорноморського біосферного заповідника є його дуже складна господарча структура. Заповідник має 11 польових баз (кордонів) на заповідних ділянках, будівлі і споруди на островах та центральну садибу у м. Гола Пристань.
Кожна з польових баз (кордонів) є садибою, де знаходиться житло для сім'ї єгеря, житлові приміщення для прийому експедицій, польова лабораторія, господарські та спеціальні споруди.
Будівлі на кордонах і центральній садибі одноповерхові, переважно старі. Більшість з    них довоєнні. Старі будинки майже всі глинобитні, початкове збудовані без фундаменту. Пізніше вони неодноразово перебудовувалися і переплановувалися; зараз знаходяться у важкому технічному стані. Протягом останнього року ситуація значно погіршилася внаслідок інтенсивного підтоплення, яке призводить до швидкого руйнування старих будинків. Щорічно чималі кошти необхідно витрачати на поточні ремонти будівель і споруд.
На кордонах постійно проживають працівники заповідника. На кожному кордоні мешкає сім'я; чоловік займає посаду єгеря, жінка - робочої кордону. Значна частина єгерських сімей має дітей дошкільного або шкільного віку. Це зумовлює досить високі вимоги до життєзабезпечення. Відстань від кордонів до найближчих населених пунктів складає 10-30 км, як правило - важкого бездоріжжя. Це примушує забезпечити кожен кордон транспортними засобами належної прохідності (підвіз хліба та інших продуктів, транспортування дітей до школи і назад, на деяких кордонах - підвіз питної води, доставка хворих до пунктів медичної допомоги, надзвичайні ситуації, тощо), а також запчастинами і паливно-мастильними матеріалами.
Водопостачання кордонів і центральної садиби здійснюється водою із свердловин (глибина яких на окремих ділянках сягає 130 м). На балансі заповідника знаходиться свердловин, переважна більшість яких потребує використання потужних глибинних насосів. Частина свердловин потребує капітального ремонту.
Енергопостачання здійснюється лініями електропередач (10 кВ), а де це неможливо - від дизель-генераторів. Електрогосподарство заповідника складне і розгалужене: 12 трансформаторних підстанцій 10/0.4 кВ (25-45 КВт), понад 60 км ліній електропередач в 2 областях.
Цільообразно на відділених кордонах враховувати дороговизну традиційних енергоносіїв встановити геліові системи для швидкого нагріву води та отримання електроенергії для освітлення та роботи різних електроприладів. Один геліові колектор розміром 1165х1970х75 мм. дає 275,4 л/ гарячої води на добу. Ціна батареї приблизно 200 у.о., при цьому на протязі 20-25 років можна отримувати теплову електроенергію. Ці геліові системи виготовляються на Україні в м.Севастополі. В Афінах, Анталії, Барселоні стоїть багато гелеві систем на дахах пансіонатів, готельних комплексів. Окупність систем в межах норми.
Для утримання плавзасобів в заповіднику функціонує центральний причал, а також 13 пунктів базування на узбережжі водойм.
На центральній садибі заповідника (в м. Гола Пристань) знаходиться адміністративний корпус, приміщення наукового відділу, музей природи заповідника, центральні склади, приміщення для прийому експедицій, столярна та механічна майстерні, гараж. Верстати та інше основне обладнання майстерень переважно старе, давно виробило свій ресурс. Частина будівель центральної садиби збудована на початку сторіччя і поступово занепадає. Опалення центральної садиби і кордонів пічне (кам'яним вугіллям). Існує можливість переводу центральної садиби на опалення природним газом, але це потребує чималих матеріальних витрат.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить