Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Організація роботи зовнішньоекономічних організацій

Організація роботи зовнішньоекономічних організацій
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Організація роботи зовнішньоекономічних організацій

Спільне підприємство (СП) - підприємство, що базується на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному керуванні і на спільному розподілі результатів і ризиків.
Іноземні капітали у виді капіталовкладень займають 80% експорту капіталу економіки розвинутих країн світу. Практика організації СП одержала розвиток у США, Японії й Англії. Останнім часом в Китаї і країнах ЦСЄ (Центр Східної Європи). У цілому на планеті близько 36 держав практикують створення СП.
Наприклад, до кінця 90-х років XX століття в Китаї за участю іноземного капіталу було створено більш 15 тисяч СП із загальною сумою іноземних капіталовкладень близько 35 млрд. дол. США. У країнах ЦСЄ лідером по створенню СП є Угорщина. В Угорщині до початку 90-х років нараховувалося більш 2003 СП, на Україні - 650. У структурі експорту України продукція СП - близько 6%. СП на Україні створені з фірмами США - близько 15% від загального числа, Німеччина - близько 10%, Польща - близько 7%, Австралія - 6%, Болгарія - 6%, Угорщина - 5%, Італія - 5%, Швейцарія - 4%.
СП в Україні створюються в основному в переробній промисловості, у науково-технічній діяльності, у сфері інформаційних технологій, в АПК (зокрема в АПК створено близько 86 СП). [2]
Іноземні партнери виявляють цікавість до створення СП на Україні в сфері інжинірингових, консалтингових послуг, інформаційного, сервісного, комп'ютерного забезпечення, що не вимагають значних інвестицій при створенні і дають прибуток у більш короткий термін. У цьому зв'язку основна частка в загальному обсязі експорту України СП - це наукомістка продукція:
•    Патенти, ліцензії, ноу-хау - 22%;
•    Сервіс - 22%;
•    Сировина й устаткування - 26%;
•    Будівельні матеріали — 11%;
•    Одяг, сувеніри - 11% і ін.
Основні мотиви, що спонукують до створення СП:
•    Скорочення  обсягів  капітальних  витрат  і   ризику при
створенні нових потужностей;
•    Придбання управлінського досвіду;
•    Придбання виробничої бази або джерел сировини;
•    Розширення діючих продуктивних напрямків;
•    Вивчення потреб нових ринків;
•    Використання переваг, зв'язаних з більш низькою вартістю
факторів виробництва.
Відповідно до закону України "Про підприємства в Україні" СП створюються відповідно до рішення власника майна або уповноваженого їм органа, або засновника відповідно до рішення трудового колективу у випадках і в порядку, передбачених законодавчими актами державної реєстрації.
Організація і планування роботи зовнішньоекономічних об'єднань і фірм.
Підприємство, організація, що працює на зовнішньому ринку - це якісно нове явище для української економіки. Суб'єкт, що господарює, насамперед, повинний сформувати свою економіку відкритого типу і пристосувати її до виходу в систему світового господарства. У частині організації робіт для суб'єктів ЗЕД в Україні з'явилися нові задачі, а саме:
•    Вихід на зовнішній ринок;
•    Експортно-імпортні постачання товарів, послуг і капіталу:
•    Валютно-фінансові і кредитні операції;
•    Створення й участь у діяльності СП;
•    Міжнародний маркетинг;
•    Моніторинг національно-економічної політики й економіки
світових господарських зв'язків.
Для успішної організації робіт у сфері ЗЕД суб'єкту, насамперед, необхідно розробляти ринкову стратегію. Під ринковою стратегією розуміється зіставлення всіх альтернативних варіантів у сфері ЗЕД і обґрунтування ухвалення оптимального рішення.
Процес вироблення ринкової стратегії фірми можна представити у вигляді наступних етапів:
1.     Аналіз усіх сторін (аналіз положення фірми на ринку з товарами і послугами, що вона випускає в даний момент і аналіз діяльності  фірми з позицій споживача, аналіз діяльності фірми з позиції ринку);
2. Аналіз    ринку    майбутнього    (яким    буде   ринок   у найближчому     майбутньому,     у     якому     напрямку розвивається,   і   що   чекають  споживачі   від  фірми в майбутньому);
3. Аналіз  можливостей фірми - аналіз передбачуваного
збільшення обсягу ЗЕД, переходу фірми на інші ринки, діяльність  у  новому  середовищі  і  т.п.,  технологічні, трудові, енергетичні ресурси;
4. Аналіз бюджетно-податкової політики як усередині країни,
так і за рубежем;
5. Вплив тенденцій у світовій економіці (аналіз світового
ринку позичкового капіталу, аналіз зовнішньоторговельної політики різних країн);
6. Розробка довгострокової стратегії ЗЕД:
а)  Формулювання глобальної довгострокової мети ЗЕД;
b) Формулювання варіантів досягнення мети ЗЕД;
с)  Декомпозиція глобальної мети на підйом (зміна місцями
цілей і її складових);
d) Порівняння варіантів досягнення мети ЗЕД;
е)  Вибір оптимального варіанта довгострокової стратегії ЗЕД.
При виборі пріоритетів ринкової стратегії необхідно зіставляти вимоги ринку і свої можливості. При цьому управлінські рішення можна позначити у виді схеми "ЕПРГ":
Етноцентризм — етноцентричне підприємство — це підприємство, що розглядає свій міжнародний розвиток як вторинне стосовно "внутрішньої економічної експансії", а зовнішній ринок як - "поглинач надлишків продукції". (Суть етноцентризму - "спочатку наїстися самому, а надлишки продай").
Поліцентризм - підприємство визнає важливість специфічних факторів, що впливають на його міжнародну діяльність і вплив цієї діяльності на оборот капіталу і рентабельність, тобто формується "центр", яким є діяльність підприємства. При цьому допускається високий ступінь автономії, незалежності для кожної країни на ринку у виробленні своєї політики.
Регіоноцентризм - розглядає світ, як сукупність ринків, що мають деякі загальні характеристики.
Геоцентризм - трактує світ, як єдиний ринок.
Останні два підходи дозволяють здійснювати політику, що з'єднує загальні умови ринку з нюансами його конкретного освоєння.
Міжнародні інститути регулювання експортно-імпортної діяльності
Економічні органи системи ООН:
1.    ЕКОСОР - економічна і соціальна рада, орган ООН, що
займається питаннями координації, зокрема, регулюванням експортно-імпортної діяльності.
Задачі:
а)  Координація міжнародних економічних і соціальних Програм глобального і міжгалузевого характеру; вироблення рішень з експортно-імпортної політики країн;
b)  Контроль і оцінка виконання стратегій і першочергових
задач ВТО/ГАТТ;
с)  Координація   діяльності   організацій   системи   ООН,   у виконанні задач генеральної асамблеї ООН з експорту-імпорту;
2.    Регіональні економічні комісії:
а) ЄЕК - європейська економічна комісія, створена 28 березня 1974 року, її задача - регулювання експортно-імпортних відносин у Європі і європейських державах із третіми країнами;
b) Економічна комісія ООН для Африки (ЕКА) створена 29 квітня 1958 року. Задача та ж;
с)   ЕКЛА — економічна комісія Латинської Америки;
d)  ЕКЗА - економічна комісія Західної Азії;
е) Економічна і соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану - ЕСКАТО (28 березня 1947 року). У задачі ЇЇ входять: надання допомоги країнам-членам у рішенні їхньої соціальної й економічної проблем за допомогою проведення досліджень, розробки управлінських рішень і рекомендацій, а так само сприяння країнам-членам у регіональному і національному економічному розвитку. [5]
Галузеві економічні організації є спеціалізованими установами ООН:
1. ІКАО   -   організація    міжнародної    цивільної   авіації. Займається питаннями співробітництва держав планети в області уніфікації технічних правил експлуатації цивільної авіації, регулювання міжнародних польотів, координації експлуатації повітряних судів, аеродромів і аеронавігаційних засобів. ІКАО розробляє з перерахованих питань технічні
правила, стандарти і рекомендації;
2. ІМО - Міжнародна морська організація - спеціальна установа ООН,     займається питаннями морського судноплавства і безпеки на морі.
Основні цілі IМО:
а) Забезпечення механізму міжурядового регулювання міжнародного судноплавства по безпеці мореплавання, а так само запобігання забруднення морського середовища;
b) Розробляє правила, пропозиції по коректуванню правил класифікаційних суспільств і різні рекомендації з безпечної експлуатації цивільних судів різного призначення (ВМФ під компетенцію не попадає);
3. ЮНЕСКО - організація з питань утворення, науки і
культури, її задачі: сприяння зміцненню світу і безпеки шляхом співробітництва  в  області  утворення,  науки  і культури. У відповідності зі статтею 1 статуту ЮНЕСКО проголошується для всіх народів без розходження раси, мови і релігії законність прав людини й основних свобод (слова, віросповідання, вибору місця проживання на планеті);
4. ВОЗ - всесвітня організація охорони здоров'я. Відповідно до
статуту ВОЗ проголошена основна мета - досягнення всіма народами можливо вищого рівня здоров'я;
5. ВПС - всесвітній  поштовий союз створений з метою розвитку ефективного функціонування поштових служб і сприянню міжнародному   співробітництву в соціально-культурному й економічному плані.
6. МСЕ - міжнародний союз електрозв'язку - створений для
міжнародного співробітництва в області раціонального використання усіх видів електрозв'язку. МСЕ займається питаннями надання технічної   допомоги країнам, що розвиваються, у справі планування й організації електрозв'язку, підготовки національних кадрів у цій області й у будівництві підприємств і засобів зв'язку;
7. ВОІВ - Всесвітня організація інтелектуальної власності -
сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі і забезпечення         адміністративного співробітництва міжнародних союзів інтелектуальної власності.
Координація макрополітики.
1. Група "восьми" (0-8) - нарада восьми ведучих капіталістичних
країн з економічних питань: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Канада, Італія, Японія, Росія. Компетенція групи 8 - розробка концепції на макрорівні у світовій економіці;
2. МВФ - міжнародний валютний фонд;
3. ОЕСР - організація економічного співробітництва і розвитку.  Мета: сприяння економічному і соціальному розвитку країн-учасниць, розробка торгової політики, допомога державам, що розвиваються.
Інвестиції і промисловий розвиток.
1. МБРР — міжнародний банк реконструкції і розвитку;
2. ЄБРР - європейський банк реконструкції і розвитку;
3. ЮНІДО - організація ООН по промисловому розвитку,
установа ООН з 1984 року. Головна мета – прискорення промислового   розвитку й індустріалізації  країн, що розвиваються, а так само координації індустріалізації.
Регіональні економічні союзи (загальні ринки):
1. Європейське економічне співтовариство;
2. Європейська асоціація вільної торгівлі;


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить