Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Зовнішні механізми фінансової стабілізації

Зовнішні механізми фінансової стабілізації
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Зовнішні механізми фінансової стабілізації

Якщо використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло своєї цілей чи якщо за результатами діагностики був зроблений висновок про безперспективність спроби виходу з кризового стану за рахунок мобілізації тільки внутрішніх резервів, підприємство має можливість удатися до зовнішньої допомоги, що приймає форму його санації.
Санація являє собою систему заходів щодо запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.
Санація підприємства проводиться в трьох основних випадках:
1) до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу з кризового стану вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи;
2) якщо саме підприємство, звернувшись в арбітражний суд із заявою про своє банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (такі випадки санації найбільш характерні для державних підприємств);
3) якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд по пропозиціях, що надійшли, від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом.
У двох останніх випадках санація здійснюється в процесі виробництва справи про банкрутство за умови згоди збори кредиторів з термінами виконання їхніх вимог і на переведення боргу.
У залежності від глибини кризового стану підприємства й умов надання йому зовнішньої допомоги, розрізняють два основних види санації:
1) без зміни статусу юридичної особи сануємого підприємства (така санація здійснюється звичайно для допомоги підприємству в усуненні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан розглядається як тимчасове явище);
2) зі зміною статусу юридичної особи санируемого підприємства (ця форма санації зветься реорганізації підприємства і вимагає здійснення ряду реорганізаційних процедур, зв'язаних зі зміною його форми власності, організаційно-правової форми діяльності і т.п. Вона здійснюється при більш глибокому кризовому стані підприємства).                                        [1]
Кожний з цих видів санації підприємства має ряд форм (малюнок 1.4.).
1. Санація підприємства, спрямована на реорганізацію боргу (без зміни статусу юридичної особи сануємого підприємства) носить наступні основні форми:
а) погашення боргу підприємства за рахунок засобів бюджету. У такій формі сануються тільки державні підприємства. Вона зв'язана з наступними основними умовами: забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; галузевою чи міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства; здійсненням антимонопольних заходів; з іншими цілями з ініціативи органів, уповноважених керувати державним майном;
б) погашення боргу підприємства за рахунок цільового банківського кредиту. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, після ретельного аудита діяльності останнього. Тому що надання такого цільового кредиту має дуже високий рівень ризику, ставка відсотка по ньому звичайно досягає максимального значення. У якості одного з варіантів цієї форми санації, може виступати переоформлення короткострокових кредитів підприємства в довгострокові (з відповідним підвищенням ставок відсотка). Для здійснення контролю і допомоги підприємству, комерційний банк у переліку умов санації може зажадати введення до складу його керівництва свого представника (чи уповноваженої особи);
в) переведення боргу на іншу юридичну особу. Такою юридичною особою може бути будь-як підприємство, що здійснює підприємницьку діяльність, що побажало взяти участь у санації підприємства-боржника. Умови такого переведення боргу обмовляються спеціальним договором. Однак для такого переведення боргу потрібно обов'язкова згода кредитора (якщо кредитор не дає згоди на переведення боргу іншому обличчю, то підприємство-боржник не має на це права, тому що це означало б однобічну зміну умов кредитного договору). У випадку згоди кредитора на переведення боргу іншому обличчю, новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на договірних відносинах між кредитором і першим боржником;
г) випуск облігацій (і інших боргових цінних паперів) під гарантію санатора. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, якщо по яким або причинах надання йому прямого банківського кредиту (чи переоформлення короткострокових кредитів у довгострокові) неможливо. У ролі такого гарантуючого санатора може виступити і страхова компанія.
2. Санація підприємства, спрямована на його реорганізацію (зі зміною, як правило, статусу юридичної особи сануємого підприємства) носить наступні основні форми:
а) злиття. Така форма санації здійснюється шляхом об'єднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством. У результаті такого об'єднання підприємство-боржник утрачає свій юридичний статус. У процесі злиття підприємства поєднують (консолідують) свої бухгалтерські баланси. Для санатора спонукальним мотивом злиття з підприємством-боржником може бути ефект синергизма, зв'язаний з новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікованості чи продукції ринків збуту і т.п. Для сануємого підприємства при злитті забезпечується збереження робочих місць і спрямованості виробничої діяльності;
б) поглинання. Ця форма санації здійснюється шляхом придбання підприємства-боржника підприємством-санатором (для останнього це є однієї з форм інвестицій - придбання цілісного майнового чи комплексу основної частини його активів). Для санатора ефект поглинання також зв'язаний із синергізмом. Сануєме підприємство при поглинанні звичайно утрачає свій самостійний статус, хоча як юридична особа може зберегтися у виді дочірнього підприємства;
в) поділ. Така форма санації може бути використана для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську (виробничу) діяльність. Ефект такої форми санації полягає в тому, що за рахунок істотного скорочення надбудовного управлінського апарата, невиробничих і допоміжних служб значно скорочується сума постійних витрат і зростає ефект операційного леверіджа нових розділених підприємств. Проте така форма санації вимагає визначеної кредитної підтримки для виходу з кризового стану, що надає звичайно комерційний банк, що обслуговує підприємство. Виділені в процесі поділу підприємства одержують статус нової юридичної особи, а майнові права й обов'язки переходять до кожного з них на основі розділового балансу;
г) перетворення у відкрите акціонерне товариство. Така форма санації, здійснювана з ініціативи групи засновників, дозволяє істотно розширити фінансові можливості підприємства, забезпечити шляху його виходу з кризи і дати новий імпульс його економічному розвитку. Умовою такої санації виступає необхідність забезпечення засновниками мінімального розміру статутного фонду, установленого законодавством;
д) передача в оренду. Ця форма характерна в даний час для санірування державних підприємств, при якій вони передаються в оренду членам трудового колективу. Умовою здійснення такої форми санації є прийняття на себе колективом орендарів боргів сануємого підприємства. Принципово така форма санації може бути використана і для підприємств недержавних форм власності;
е) приватизація. У цій формі сануються державні підприємства. В даний час ця форма санації одержує усе більший розвиток. Умови і форми приватизації державних підприємств регулюються великою системою законодавчих актів.                                                                                         [15]

Процес реорганізації сануємых підприємств вимагає попередньої розробки проекту санації. Розробка такого проекту санації здійснюється, як правило, представниками санатора, підприємства-боржника і незалежних аудиторів. У цьому проекті відбиваються:
•  економічний і фінансовий стан підприємства-боржника до початку санації;
• основні причини, що обумовили критичний фінансовий стан підприємства-боржника;
• мета і форми санірування;
• план санірування з виділенням першочергових заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства;
• розрахунок ефективності запропонованої форми санірування;
• формулювання критеріїв (умов), що забезпечують успіх проведення санації в запропонованій формі.
Основою вибору тієї чи іншої форми санації є розрахунок її ефективності. Ця ефективність визначається шляхом співвіднесення результатів (ефекту) і витрат на здійснення санації в запропонованій формі.
Результати санації (хоча і спрямовані на усунення неплатоспроможності і відновлення фінансової стійкості підприємства) в остаточному підсумку можуть бути оцінені розміром додаткового прибутку (різницею між її сумою після і до здійснення санації). Додатковий прибуток у цьому випадку виходить за рахунок нормалізації господарської діяльності підприємства при відповідній фінансовій підтримці (у порівнянні із сумою прибутку, одержуваної в умовах кризового його розвитку). У процесі розрахунку ефективності санації сума додаткового прибутку підприємства приводиться до дійсної вартості.
Витрати на здійснення санації визначаються шляхом розробки спеціального бюджету. Принципово ці витрати можуть розглядатися як інвестиції санатора в сануєме підприємство з метою одержання прибутку (у чи прямій непрямій формі) у майбутньому періоді.
Такий підхід дозволяє застосовувати для оцінки ефективності санації ті ж методи, що використовуються при оцінці ефективності реальних інвестицій.
Порівняння ефективності різних форм санації дозволяє вибрати найбільш оптимальний варіант її здійснення.
Ціль санації вважається досягнутої, якщо удалося за рахунок зовнішньої фінансової чи допомоги реорганізації нормалізувати виробничу діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкрутом з наступним припиненням його діяльності і продажем майна.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить