Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Організації рекламної діяльності

Організації рекламної діяльності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Організації рекламної діяльності

Одним з важливих елементів системи маркетингу агропромислової продукції є рекламна діяльність, що полягає в зборі, обробці і наданні споживачу точної інформації про тім, у кого, де, скільки і за якою ціною можна купити необхідну продукцію відповідного якості.
Добре розроблена інформаційно-рекламна діяльність може прискорити процес реалізації продукції, скоротити тривалість транспортування і збереження, збільшити оборотність засобів, виявити нові форми закупівель і реалізації продукції в сільгосппідприємствах, ЛПХ і селянських господарствах. З іншого боку, інформаційно-рекламна діяльність сприяє одержанню виробниками відповідної інформації про характер співробітництва і наявність виробничо-економічних послуг.
Необхідність забезпечення достатньої й оперативний інформацією споживачів агропромислової продукції обумовлюється поруч причин, таких як просторова розсереджених агропромислових підприємств як виробляючих, так і ті, що закупають сільськогосподарську продукцію, велике розмаїття товарного асортименту, розгалужена торговельно-збутова мережа, швидкопсувний характер більшості сільськогосподарських продуктів і продовольства.
Рекламна діяльність стає необхідною для розвитку ринкових відносин і появою конкуренції, не можна зневажати її правильною організацією навіть на перших етап становлення ринку агропромислової продукції.
Розрізняють наступні види реклами: реклама на виготовлену продукцію і її використання; реклама самого підприємства реклама, спрямована на розширення збуту товарів і т.п. Буває відкрита (пряма) реклама, так і схована (непряма), наприклад, коли у відкритій печатці публікують позитивну статтю про діяльність підприємства і про якість його продукції.
Необхідно відрізняти рекламу на основні засоби виробництва від реклами продуктів харчування. Якщо перша звернена до інших підприємств-виробників, то друга спрямована прямо на споживача.
Рекламу необхідно розглядати в трьох аспектах: внутріфірмову, рекламу для створення престижу підприємства в суспільстві і рекламу з метою розширення збуту.
У ринкових умовах активно йде процес створення різних ринкових структур: спільних підприємств, агробірж, кооперативів, агропромислових об'єднань, фірмових магазинів і ін. Їм необхідно створювати систему реклами для того, щоб завойовувати своїх покупців.
Зазначені аспекти реклами мають важливе значення. Внутріфірмова реклама ставить своєю задачею вселяння співробітникам віру у власне підприємство, показати, що існує тісний взаємозв'язок їхньої роботи з результатами його діяльності. Це сприяє  підвищенню відповідальності співробітників, вихованню в них самостійності в прийнятті рішень, що важливо в умовах ринкової економіки. Засобами внутріфірмової реклами є відповідний рівень організаційної структури підприємства і гарних взаємин між керівництвом і співробітниками, соціальні пільги для співробітників. До внутріфірмової реклами можна віднести і видання фірмової газети і навіть зразкове поводження керівників підприємства в суспільстві.
Реклама з метою створення престижу підприємства знаходиться в тісному зв'язку з внутріфірмовою рекламою і використовує  контакти з представниками преси в наданні інформаційних матеріалів, висвітленні в пресі позитивної діяльності підприємства, участі керівників підприємства в суспільному житті. Реклама з метою розширення збуту продукції є основний. Вона тісно зв'язана з вивченням ринку і всіх заходів маркетингу.
Рекламно-інформаційне забезпечення реалізації агропромислової продукції повинне бути засноване на розробці і впровадженні підрозділами маркетингу програми ФОССТИС (формування попиту і стимулювання збуту), що спрямована
на збільшення попиту на вироблену продукцію, а також на поліпшення організаційно-економічних умов її реалізації.
Програма по формуванню попиту (ФОС) припускає інформування споживачів про наявність продукції, доведення до споживачів інформації про якісні показники продукції а також інформування про потреби, що цією продукцією задовольняються.
Основна задача програми по формуванню попиту полягає у виведенні на ринок "продукції ринкової новизни", забезпеченні початкових продажів і завоюванні деякої частки ринку. Для продукції переробки це досягається шляхом зміни упакування дозування і розфасовки і тому подібних характеристик. Стосовно сільськогосподарських продуктів, що є сировиною для переробних підприємств, потрібно серйозні поліпшення споживчих чи властивостей різке зменшення цін на них.
Програма по стимулюванню збуту (СТИС) спрямоване н залучення споживачів до наступних покупок продукції придбанню великих партій, регулярним комерційним зв'язкам підприємством-продавцем.
Програма по стимулюванню збуту особливо важлива в умовах, коли на ринку мається багато однотипної продукції конкуруючих підприємств, а її реалізація йде через розгалужену роздрібну мережу, що характерно для продуктів харчування.
Частина роздягнула програми по стимулюванню збуту спрямована на покупців, інша частина на продавців (посередників, агентів, дилерів).
СТИС стосовно покупців полягає в наданні комерційної вигоди тим, хто здобуває товар на обговорених у контракті умовах. Це можуть бути знижки за визначений обсяг партії, що здобувається, товару, "бонусні" знижки за регулярність закупівель товару, кредит у його різних формах (розстрочка, відсутність передоплати) чи безкоштовне поширення зразків продукції.
Рекламі продукції сприяє організація виставок, ярмарків, екскурсій на агропромислові підприємства представників потенційних покупців, показ товару й оперативний розгляд претензій на нього, але найдійовішим засобом реклами є різке зниження ціни на товар з початком випуску нової продукції, проведення сезонних розпродажів, а також знижки ціні до традиційних свят, звичайно супровідним широким оповіщенням через засоби масової інформації (печатка, радіо, телебачення).
Програма СТИС стосовно посередників спрямована на стимулювання розвитку швидких форм реалізації агропромислової продукції. Ці заходи полягають у наданні посередникам знижок із продажної ціни, постачанню їм на пільгових умовах спеціального устаткування, наприклад, вагового, для контролю якості і т.д.
Міри СТИС стосовно продавців   (персоналу фірмових магазинів і наметів великих переробних підприємств, агропромислових комбінатів, об'єднань) повинні бути спрямовані на досягнення цими людьми високих показників реалізації. Заохочення продавців може виражатися як у грошовій винагороді, так і в додаткових днях відпустки, коштовних подарунках, оплаті туристичних поїздок і ін., а також у моральному заохоченні.
Способи поширення реклами різноманітні. Стосовно до агропромислової продукції можна виділити    пряму рекламу (поштою), рекламу в періодичній пресі, а також випуск різного типу проспектів, каталогів, буклетів, календарів, плакатів і ін., екранну рекламу (кіно, телебачення), зовнішню рекламу (установка  великогабаритних   щитів-плакатів, електрифікованих панно з нерухомими чи рядками, що біжать, а також що вільно коштують вітрини з товарами біля входу в магазин і ринки).
Також з метою реклами агропромислової продукції можна широко і відносно дешево використовувати контейнеровози, молоковози і т.д., шляхом нанесення зовнішніх написів на поверхнях транспортних засобів, тим більше, що продукти харчування безупинно транспортуються в різні населені пункти.
Для успішного проведення реклами також необхідно, щоб продукція мала високу якість і обґрунтовану ціну і її можна було купити в потрібному місці й у достатній кількості. За Допомогою реклами можна продати і погану продукцію, але тільки один раз, і ніколи двічі тому самому покупцю.
Найважливішим носієм реклами є упакування. Вона важлива і для покупця, і для виробника, і для продавця, полегшуючи процес транспортування і складування, що особливо важливо для продуктів харчування і сільськогосподарської продукції.
Велику роль у правильній організації реклами продовольства грає маркірування товарів. Споживач повинний легко знаходити всі цікавлячі його показники по маркіруванню, нанесеної на упакуванні товарів.
З метою широкої реклами того чи іншого продукту і пожвавлення попиту на нього велике значення можуть грати державні програми проведення тижня (чи днів) споживання яєць, молочних продуктів, риби, птаха і т.д. У міру росту конкуренції підприємствам доцільно поєднувати свої зусилля для організації реклами своєї продукції, створюючи кооперативи, різні союзи.
Метою реклами є підвищення попиту на чи товар груп продуктів. У випадку, якщо реклама виявилася вдалої і сприяла підвищенню попиту, те можливе встановлення більш високих цін рекламованої продукції при незмінному рівні її виробництва. Додатковий прибуток від підвищення цін у різних типах пре; прийнятті може використовуватися по різному.
Якщо рекламувала свою продукцію приватна фірма, то ефект від збільшення чи виробництва одержання прибутку від установлення більш високих цін буде знаходитися під контролем самої фірми. Якщо це кооператив, то зростання виробництва не завжди буде підконтрольний йому, тому що підприємства можуть піти на ризик продажу своє продукції, минаючи кооператив.
Найчастіше успішна рекламна діяльність допомагає швидко впроваджувати нові продукти на ринок і розширювати їхнє виробництво, що у свою чергу приводить до падіння цін на продукцію. Великим підприємствам, що мають свою торгову марку, легше здійснювати успішну рекламу, у них їсти можливість виділяти великі засоби для проведення інтенсивних загальнонаціональних рекламних програм.
Неодмінною умовою успішного функціонування товарного ринку агропромислової продукції є створення системи інформаційного забезпечення.
Періодичність надходження інформації залежить від типу ринку і виду продукції, наприклад, інформація, використовувана па біржах необхідна щохвилини протягом торгового дня. Ринки худоба; мають потребу в інформації щодня; для ринків фруктів і овочів необхідна детальна інформація тільки протягом сезону виробництва, в інший же час року необхідні дані по них незначні. Інформацію з цін роздрібної торгівлі доцільно надавати і збирати чи щотижня рідше, тому що роздрібні ціни змінюються повільно.
Збором і поширенням ринкової інформації можуть займатися як приватні агентства й агенти, так і державні служби, що повинні відігравати головну роль у зборі інформації з агроринкам. Для АПК України можна рекомендувати створення спеціальної служби ринкової інформації (схема 11).
Інформаційними джерелами такої служби повинні стати показники міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі сільського господарства і продовольства, праці і зайнятості, Держкомстату. Необхідні дані можуть бути отримані службою від різних організацій, агентств, утворених у регіонах при великих оптових ринках, в агропромислових об'єднаннях комбінатах, а також на переробних підприємствах.
Способи одержання і поширення ринкової інформації різноманітні, але головною її вимогою є швидкість одержання, тому використання пошти можливо тільки для прогнозних розробок і договорів, що також є важливим для успішного розвитку ринкових відносин. У різних західних країнах широко використовуються телеграфно-телетайпні агентства, з якими служби ринкової інформації укладають договори про передачу інформації.
Необхідно широко використовувати радіо і телебачення для оповіщення про діючі цінах. Служба ринкової інформації могла б випускати щоденне друковане видання, де можна одержати HI формацію про попит та пропозицію на агропромислову продукцію.
Виробникам сільськогосподарської продукції складніше всього включитися в інформаційну систему ринку, тому лише великі агрокомбінати чи об'єднання здатні створити в себе спеціальну службу. Дрібним господарствам доцільніше поєднуватися в кооперативи, або користатися послугами спеціальних рекламних агентств, як самостійних, так і створених при оптових торгових підприємствах і ринках.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить