Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы СИСТЕМА ПРОДОВОЛЬЧОГО МАРКЕТИНГУ

СИСТЕМА ПРОДОВОЛЬЧОГО МАРКЕТИНГУ
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

СИСТЕМА ПРОДОВОЛЬЧОГО МАРКЕТИНГУ

Американські автори Річард Л. Кольз та Джозеф Н. Уль відзначають багатоманітність продовольчого маркетингу. До його системи входять: фермер, який обмірковує у сім'ї, коли і де про¬дати свій урожай; тваринник, який слідкує за цінами на худобу да допомогою свого комп'ютера; група фермерів, яка здійснює Закордонну поїздку для того, щоб краще з'ясувати попит за¬рубіжних ринків збуту; брокери на товарній біржі чи у торговій Палаті, які здійснюють операцію купівлі або продажу; судно з вантажем зерна на експорт; бригада швидкого обслуговування у закусочній; покупець з візком у залі супермаркету, який виби¬рає товар серед великої різноманітності продуктів харчування; студент, який купує пізно ввечері їжу у торговому автоматі.
Таким чином, продовольчий маркетинг можна назвати сполуч¬ною ланкою між спеціалізованими виробниками продовольства та споживачами. Це — і фізичний розподіл, і відповідні економічні відносини, призначення яких — полегшити рух і обмін товарів від ферми до столу.
Система продовольчого маркетингу складається з альтернатив¬них фірм-посередників та численних видів підприємницької діяльності, які представляють різні функції маркетингу.
Система продовольчого маркетингу складається з двох голов¬них типів діяльності. Один із них стосується фізичного мані¬пулювання (збір, навантажування, розвантажування, транспортування), зберігання, переробки та передачі сировини і готової про¬дукції під час руху їх від виробників до споживачів. Другий тип діяльності стосується процесів обміну та ціноутворення у ринковій системі.
Процес продовольчого маркетингу відзначається певною вар¬тісною характеристикою. Із загальних грошових витрат спо¬живачів на харчування 75% поглинають витрати на маркетингову діяльність за межами ферм і лише 25% дістаються фермер¬ським господарствам. Внесок нефермерських секторів у зайня¬тість населення та випуск продукції майже у 9 разів більший, НІЖ частка фермерського виробництва.
Маркетинг сприймається різними людьми по-різному. Для споживача він може означати щотижневе відвідування супермар¬кету, універсаму. Це найбільш помітна частина айсберга. Фер¬мер має справу переважно з місцевими покупцями сільськогоспо¬дарської продукції і може асоціювати маркетинг з вантаженням відгодованих свиней в автомобіль для відправки на ринок або із запитами до місцевих елеваторів для того, щоб довідатися, який з них пропонує найвищу ціну за зерно.
Навпаки, посередники у сфері продовольства, такі як роздрібні та оптові торгівці, переробники, можуть уявити собі маркетинг як процес здобуття переваг над конкурентами на ринку, покращен¬ня збуту, підвищення прибутків та задоволення вимог споживачів. Тобто кожна група має лише часткове уявлення про єдиний про¬цес маркетингу продовольства.
З позиції системного, комплексного підходу продовольчий маркетинг — це здійснення всіх видів діяльності, задіяних у за¬гальному потоці харчових продуктів та послуг від місця первин¬ного сільськогосподарського виробництва до моменту, доки вони не опиняться у руках споживача. Однак це визначення не зво¬дить маркетинг лише до всіх видів несільськогосподарської діяль¬ності у сфері харчової промисловості або до всього того, що відбу¬вається з продовольством після його виходу з воріт ферми. Зва¬жаючи на те, що жоден продукт ніколи не повинен вироблятися, якщо для нього немає ринку збуту, маркетинг починається з ви¬робництва продукції на фермі. (Особливості організації вироб¬ництва у фермерських господарствах розглядаються далі в окре¬мій темі).
Разом з тим спостерігається, що фермери все більше самі ви¬конують багато традиційних функцій продовольчого маркетин¬гу на своїй фермі. Через кооперативи та інші форми об'єднань і механізмів фермери поширюють свою роботу на галузі несільсько¬господарської маркетингової діяльності. З іншого боку, деякі фірми продовольчого маркетингу самі залучаються до сільсько¬господарського виробництва. А тому не слід жорстко відмежо¬вувати фермерське господарство від маркетингу продовольства. Таке визначення маркетингу передбачає також взаємозалежність між фермами та посередниками, які займаються продовольчим маркетингом. Споживачі покладаються на систему продовольчого маркетингу для завершення процесу виробництва продуктів хар¬чування, розпочатого на фермі.
Взаємовідносини між фермерами і фірмами, які спеціалізу¬ються на продовольчому маркетингу, одночасно і конкурентні, і взаємодоповнюючі.
Маркетинг харчових продуктів — не механічна або автоматич¬на дія. Сутність маркетингу полягає у розробці та прийнятті управлінських господарських рішень. Усі види підприємництва передбачають міжособові стосунки і рішення. При цьому необ¬хідно вирішувати такі, наприклад, питання: яка правильна ціна купівлі чи продажу? Чи слід продавати товар зараз, чи зберігати для продажу пізніше? Скільки коштів треба витратити на рекла¬му або розробку і створення нового продукту? Правильні відповіді на ці запитання впливають на економічні показники діяльності. Якість управлінських рішень у значній мірі впливає на вартість та ефективність системи продовольчого маркетингу.
Ведуться дискусії про те, чи слід включати постачальників засобів матеріально-технічного забезпечення фермерських госпо¬дарств у систему маркетингу продовольства як її складову час¬тину. Ці ринки можна вважати життєво важливим компонен¬том, ресурсною основою продовольчої галузі економіки.
У системі продовольчого маркетингу наявні певні економічні протиріччя. Споживачі зацікавлені в забезпеченні найвищої якості їжі за найнижчими цінами. Фермери прагнуть отримати найбільший зиск від продажу своєї продукції. Посередник з маркетингу продовольства намагається досягти максимального прибутку. А тому одне з першочергових завдань маркетингу полягає у примиренні цих часом конфліктних, суперечливих вимог. Це відбувається на ринку, який являє собою арену для організації та полегшення підприємницької діяльності, де можна з'ясувати головні економічні питання: що виробляти і як збувати, розподіляти продукцію. Ринок можна характеризувати:
1. Місцезнаходженням (наприклад, ринок певного міста).
2. Продуктом (наприклад, зерновий ринок).
3. Періодом часу (наприклад, травневий ринок сої).
4. Рівнем (наприклад, роздрібний ринок продовольства). Найбільш помітними особливостями ринку є процеси ціно¬утворення та обміну. Ринок об'єднує в собі різні компоненти продовольчої галузі: сектор матеріально-технічного постачання фермерських господарств, сектор сільськогосподарського виробниц¬тва, систему маркетингу продовольства і національну економіку. Єдність процесів постачання ферм, фермерського виробництва і маркетингу продовольства іноді називають агробізнесом.
Дехто вважає, що ті, хто займаються різноманітними питан¬нями маркетингу (сортуванням, транспортуванням, зберіганням, маркіруванням, авансуванням та кредитуванням), паразитують на тих, хто справді виробляє товари. Але необхідно усвідомити, що фермери виробляють тільки сировину, з якої в кінцевому підсумку виробляються споживчі продовольчі товари. Багато чого ще треба зробити для того, щоб вирощена на фермі худоба, на¬приклад свині, перетворилася на готовий для споживання про¬дукт. Працівники сфери маркетингу теж є виробниками у тому розумінні, що вони додають цінності або корисності. Суперечка про те, яка з двох груп — виробники сировини чи маркетингові установи — важливіша, позбавлена сенсу. Обидві групи необхідні для створення кінцевих продуктів споживання. Обидві групи створюють щось корисне, за що суспільство сплатить певну ціну. А тому обидві групи продуктивні у реальному значенні слова.
Ось приклад з американської дійсності. У 1985 році фермери придбали товарів та послуг із сфери матеріально-технічного за¬безпечення сільського господарства на суму 112 млрд. дол. До цих закуплених засобів у процесі своєї виробничої діяльності вони додали цінності на суму 30 млрд. дол. і продали продукції на 142 млрд. дол. Далі фірми продовольчого маркетингу додали ще 465 млрд. дол.
Між двома силами — виробником сільськогосподарської про¬дукції та споживачем — розташовується комплексна система маркетингу, яка частково складається з підприємницьких фірм, зайнятих фізичними й технологічними видами діяльності і ке¬рованих менеджерами, які приймають необхідні рішення і керу¬ють людьми. Друга частина системи представлена фірмами, які змінюють механізм цін на різні інгредієнти, а також здатні вста¬новлювати всілякі контакти, ставити умови, укладати угоди та створювати організації, які забезпечують упорядкований і ціле¬спрямований потік товарів та послуг.
Велика спеціалізована система сучасного маркетингу немож¬лива без добре налагодженої мережі транспорту і зв'язку, розвину¬тої культури і традицій договірних відносин, здійснення підпри¬ємництва і управління валютно-грошовою системою освіченими Людьми. Функціонування механізму маркетингу регламентується державним законодавством, правилами, нормами і заборонами, від¬працьованими протягом багатьох десятиліть і які діють у суспіль¬стві під наглядом урядових, громадських та судових органів (АПК: зкономика, управление. — 1992. — №1. — С. 44—48).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить