Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Періоди розвитку теорії координації

Періоди розвитку теорії координації
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Періоди розвитку теорії координації

Передумовами виникнення терміна «координація», як окремого напрямку економічної думки, з'явилися її окремі теоретичні аспекти.  Починаючи із класичної школи й до наших днів сформувалося чотири періоди розвитку теорії координації:
1) класичний (із середини XVIII століття до третьої чверті XIX століття);
2) маржинально-революционный і неокласичний (з 1870-х по 1930 р.);
3) кейнсианский і неокласичного синтезу (з 1930-х по 1970 р.);
4) сучасний або післявоєнний період (з 1970-х рр.).
У класичний період виникли перші посилання про координацію економічних процесів, які формувалися  в умовах нерегульованих ринкових процесів і були пов'язані з такими поняттями, як ринок, конкуренція, суб'єкт (підприємець) і держава. У працях економістів класичної економічної школи відбиті механізми ринкової координації на основі вільної торгівлі (free trade) і деякі можливості скоординованих дій  держави й підприємців  в умовах laissez faire. Застосування механізмів координації у виробничих процесах дозволило оптимизировать і ряд економічних процесів, а також сформувати базові положення оптимизационной  координації.
Другий період, пов'язаний з теорією загальної й часткової рівноваги, сформувався в умовах обмеженості ресурсів, інформації й очікувань. Неосяжна кількість інформації, накопичена людством у процесі життєдіяльності і посилення невизначеності в ринкових процесах підштовхувало вчених до вивчення спонтанних, відкритих і необоротних економічних процесів.
На основі  рівноважного аналізу економісти пропонували координувати взаємозв'язок й взаємозалежність економічних процесів за допомогою математичного аналізу для зниження невизначеності. При цьому передбачалося, що й у ході монополістичного розвитку економіки децентралізовані процеси приводяться  в рівновагу координацієї дій суб'єктів.
Третій період містить у собі одночасно дві економічні теорії – кейнсианську й монетарну, у яких  розглядалися взаємодія й взаємозалежність економічних процесів  під впливом держави й кредитно-грошової політики, а держава й грошові влади вважалися головними координаторами економічних процесів. Посилення інфляції при рості безробіття послужило приводом для пошуку оптимальних співвідношень (координації) між грошовою масою, обсягом виробництва, цінами, процентними ставками й т.д., а також детального вивчення послідовного впливу зміни грошової маси на економіку. Монетаризм зіграв більшу роль у становленні процесів координації по соціальних питаннях.
Наприкінці третього етапу проблеми координації виявилися в центрі наукових інтересів Ф. фон Хайека, представника австрійської економічної школи. У його розумінні економічна теорія в цілому виступає як загальна проблема координації. Він узагальнив і звів воєдино всі економічні теорії, висунуті до нього. Зосередженість на проблемі координації означає підвищений інтерес до дослідження механізмів, що забезпечують погодженість дій економічних суб'єктів. Представивши проблему координації як предмет економічної науки, Хайек тим самим визначив основні теоретичні блоки й тематичні вузли економічної теорії. Ринковий процес, як процес поширення знання, невіддільний від процесу конкуренції. У якомусь змісті конкуренція – суть механізму координації, поширення й освоєння знання. Однак необхідно відзначити двоїстий ефект конкуренції: інноваційний, пов'язаний з ризиком, і координаційний, оптимізуючий ризик.
На останньому, четвертому етапі, поява новітніх економічних теорій (теорія ігор, теорія контрактних відносин, еволюційна теорія) підтвердило необхідність розвитку теорії механізму координації. Еволюційна теорія вказує на необхідність координації діяльності суб'єктів, виходячи із проблем конкуренції, неповноти інформації, невизначеності й часу, тому що суб'єкти ізольовані й перебувають у нерівновагому стані. Рішення цих питань дає можливість виявити реакцію суб'єкта на вплив зовнішнього середовища, а також виміряти трансакційні витрати в умовах недосконалості інформації й невизначеності.
Стандартний погляд на організацію  координації взаємодій між економічними суб'єктами ґрунтується на припущенні, що індивіди ізольовані, а їхні дії й економічні результати координуються системою цін. У більшості макроекономічних досліджень комунікації й взаємодії, не пов'язані із системою цін, взагалі ігноруються.
На основі вище вказаного, на нашу думку можна зробити слідуючий висновок,  координація - призначена для вивчення причин непогодженості й розрізненості економічних процесів, виявлення при цьому слабкі місця в управлінні. Координувати - означає погоджувати, вносити ясність, установлювати прозорість, наводити порядок між чим-небудь у процесі взаємодії.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить