Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Формування територіально-виробничого кластеру в АПК регіону

Формування територіально-виробничого кластеру в АПК регіону
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Формування територіально-виробничого кластеру в АПК регіону

А.С. Мохненко – д.е.н., професор
завідувач кафедри економіки підприємства
Херсонського державного університету

Постановка проблеми. Формування високоефективної аграрної системи, покликаної забезпечити продовольчу безпеку і створити нормальні умови для розвитку сільських територій, є не простою проблемою для будь-якої країни та її регіонів, але стає особливо складною в період радикальних реформ. Масштабна трансформація сільського господарства, що почалася в 90-х роках XX століття й визначила введення нових форм і видів економічних відносин, формування нових структурних одиниць і моделей управління, була пов'язана з переходом до ринкової системи господарювання. Однак спрощене розуміння сутності ринкових реформ і економічної лібералізації не забезпечило реального переходу до стійкої аграрної системи. Трансформаційні процеси здійснювалися у відсутності чіткого бачення нового структурного вигляду сільського господарства. В результаті на вже наявні базові проблеми неефективності колишньої системи господарювання наложилися нові дисбаланси і диспропорції. У реальній економіці це проявилося в нерівномірності трансформаційних змін у різних сферах агроекономічної діяльності, нераціональності внутрішньогалузевих пропорцій і обмеженні можливостей структурного маневру з внутрішньогалузевого перерозподілу ресурсів, руйнуванні виробничого потенціалу і відтоку товаровиробників з галузі, погіршенні експортно-імпортного співвідношення в продовольчій забезпеченості.
Наявність численних структурних вад обмежувало поступальний розвиток аграрної системи й обумовило об'єктивну необхідність керованих трансформаційних процесів. В даний час формування ефективно функціонуючого сільського господарства є одним з фундаментальних положень державної аграрної політики. Рішення такої важливої народногосподарської задачі неможливе без структурної перебудови аграрної системи.
Стан вивчення проблеми. Проблемам сталого розвитку економіки на основі формування кластерної стратегії в різний час були присвячені роботи вчених, таких О.Богми, М.Войнаренка, В.Дубицького, С.Мочерного, А.Мельник, С.Соколенко  та інших фахівців у площині кластеризації. Значний внесок в дослідження кластерної міжфірмової взаємодії, зокрема питань, що стосуються їх організаційного та фінансового забезпечення зробили зарубіжні вчені: М.Портер, Є.Дахмен, Д.Сольє, М.Тодаро, І.Толенадо, П.Фішер. Доцільність створення агропромислових кластерів в своїх працях доводили такі вчені як  М.Дем’яненко,  Ю.Лупенко, Р.Саблук, М.Кропивко, І.Гришова, А.Присяжнюк,  та інші.
Завдання і методика досліджень; Необхідність більш ґрунтовного дослідження теоретичних і практичних питань щодо агропромислових кластерів, зростаючі потреби пошуку нових вертикально-інтегрованих організаційних форм для активізації діяльності сільськогосподарських підприємств стали визначальними при формуванні цілей та структури статті. Мета дослідження полягає  в обґрунтуванні теоретичних  аспектів щодо формування агропромислових кластерів в Україні, визначенні проблем їх функціонування та критичному осмисленні векторів подальшого розвитку.
Результати досліджень. Херсонська область відноситься до регіонів з невисокою якістю економічного простору, що пов'язано з просторістю території і нерівномірним економічним розвитком сільськогосподарських зон. Багатомірний статистичний аналіз дозволяє встановити глибину територіальної асиметрії і ступінь диференціації економічного розвитку районів Херсонської області. Дослідження проводилося по 19 показниках, що відбивають ефективність сільськогосподарського виробництва, з виділенням можливих чотирьох кластерів (процедура кластеризації здійснювалася на основі методу k-середніх), у яких максимізовані міжгрупові розходження.
Формування територіально-виробничих кластерів дозволить реалізувати конкурентний потенціал територій. Українські вчені поки розходяться в думках, вживаючи поняття "кластер". Кластер відноситься до різновиду мережних структур і відрізняється наявністю інноваційної складової, що дозволяє пристосовуватися до змін у конкурентній сфері. В економіці кластер – група, агломерація підприємств, об'єднаних географічно, а разом з тим, економічними інтересами, загальною метою яких є підвищення конкурентоспроможності вироблених товарів і послуг спільними зусиллями, а також їх активний розвиток і розширення ринків. У нашому понятті кластером є географічно окреслена концентрація постачальників, виробників, споживачів, інфраструктури з активними каналами для підприємницьких угод, діалогу і взаємодії, заснована на урахуванні позитивних синергетичних ефектів регіональної агломерації. Основними відмінностями кластерного підходу від галузевого стосовно до агропромислових формувань виступають: інноваційний розвиток, орієнтація на зміну продуктивних сил, об'єднання капіталів, що обумовлює збільшення активів на території регіону і можливості розвитку сільських територій.
Кластер відрізняється від інших різновидів інтегрованих об'єднань бізнесу різних розмірів:
- доступністю великого лідируючого підприємства, що формує господарську, інноваційну й іншу стратегію системи в довгостроковій перспективі;
- локалізацією більшості підприємств, що виступають учасниками кластерної структури на визначеній території;
- значною стійкістю економічних зв'язків підприємств – учасників кластерної структури, переважаючим значенням даних зв'язків в основній масі її учасників;
- координацією співробітництва учасників кластера в рамках його економічного розвитку, інноваційними рішеннями; контролем якості, переважаючими схемами управління та ін. у короткостроковій і довгостроковій перспективі;
- фактором інноваційної орієнтованості;
- фактором лідируючого (інтегруючого) продукту або послуги. Часто лідируючий інвестор створює кластерну структуру на основі нових, діючих і реструктурованих підприємств.
Вхідні в кластерну структуру підприємства агропромислового комплексу можуть взаємодіяти, керуючись ступенем міжгалузевого переміщення знань. Сюди можна віднести:
1) переміщення технологій, пов'язаних з виробництвом проміжної і кінцевої продукції, взаємодією виробників і користувачів;
2) переміщення персоналу всередині кластера для поширення нових методів управління;
3) технічна взаємодія (патентування, освоєння патентів, використання технічних новинок у суміжних галузях і виконання науково-дослідних проектів).
Кластер нами розглядається в категоріях інституціональної економіки, як форма організації з відповідною специфікою, кластер як об'єкт управління, середовище, процес, проект. Ознаки інтегрованих об'єднань дозволяють відокремити кластери від традиційних вертикально інтегрованих структур (індустріальні мережі, холдинги, ФПГ, ТНК), об'єднаних за технологічною ознакою. У рамках територіально-адміністративних одиниць відмітною рисою кластера служить те, що він вкрай рідко підходить під галузеву класифікацію, кластер мобільний і виділяється тіснотою економічних зв'язків і галузевою взаємодоповнюваністю, ступенем застосовуваних технологій, маркетинговою політикою, інформаційним простором.
Кластер звичайно сконцентрований на території одного регіону. При цьому можливо, з появою конкурентних переваг на сусідній території, вийти за межі своєї границі. В інших інтегрованих структурах відмітною ознакою виступає місцезнаходження підприємств-учасників.
Виробнича структура кластера вигідніше галузевої через більш повні внутрішньогосподарські зв'язки. Кластерна структура заснована на ефекті масштабу виробництва, основа якого – інноваційна складова лідируючої фірми кластеру у виробництві основного виду продукції (послуги).
До числа позитивних якостей кластера відноситься ефект охоплення, що виявляється в наявності фактору виробництва, використання якого можливо направити одночасно на вироблення декількох видів кінцевої продукції. Дана властивість має багатофункціональну складову. Об'єднання підприємств у рамках кластерної структури багаторазово збільшує ефект охоплення, застосування багатофункціональної складової в господарствах кластеру зводить до мінімуму трансакційні витрати, що виникають у процесі виробництва і реалізації продукції.
У рамках кластера спостерігається стандартизація продукції, що випускається, що приводить до появи синергетичного ефекту. Механізм його виникнення наступний. Спеціалізація підприємств кластера сприяє зменшенню собівартості кінцевої продукції і збільшує продуктивність праці. Це приводить до збільшення рентабельності виробництва, що важливо для низькорентабельних господарств. Ефекти охоплення і масштабу сприяють появі конкурентних переваг для підприємств кластерної структури.
Кластер в агропромисловому комплексі нами представляється як територіально відособлена, інноваційно спрямована квазіінтегрована структура, утворена на основі принципу технологічного ланцюга і реалізуюча загальні економічні інтереси учасників, пов'язаних у даній структурі визначеною культурою взаємодії. Ми наділяємо агропромисловий кластер функціями основного інструменту програмно-цільового планування і управління в рамках агропромислової політики з метою комплексного використання економічної і соціальної складової агросектору.
У світлі світового досвіду в сфері створення кластерних структур в агропромисловому комплексі, прагнення підприємств до роботи в кластері викликано необхідністю і реальною можливістю вирішити проблеми трансакційних витрат, "подвійної маржиналізації", одержати синергетичний ефект і реалізувати ефект масштабу.
Виділимо наступні ознаки, що формують кластери в агропромисловому комплексі:
- технологічна ознака: формування і підтримка висококваліфікованих робочих кадрів;
- вертикальна, горизонтальна і латеральна ознаки: для висхідного потоку (співробітництво з постачальниками товарів і послуг, включаючи продукти інтелектуальної праці науково-дослідних установ) і для спадного потоку (співробітництво в сфері обігу);
- географічна, фокусна і вертикальна ознаки: виражаються в застосуванні технологічних і технічних новинок у середовищі малого і середнього бізнесу. Дані ознаки передбачають стратегічне внутрішньомережне планування, що стимулює організацію інноваційної діяльності в кластері.
В економіці можна розглянути три форми агропромислових кластерів, що відбивають їх розвиток.
1. Внутрірегіональні економічно активні структури всередині секторів АПК, що формуються навколо науково-дослідних і освітніх установ.
2. Виробничі ланцюжки, побудовані по вертикальній ознаці, де виробничий процес формує кластерне ядро (ланцюжок "постачальник – переробник – збутовик – покупець").
3. Галузі на високому рівні агрегації ("харчовий кластер") чи співтовариство секторів ("агропромисловий кластер").
Головними елементами агропромислового кластера на рівні регіону виступають супідрядні між собою центри (ядра). Економічне ядро в регіонах представляє сукупність "полюсів росту".
Ядро в структурі агропромислового кластера звичайно представлено великим промисловим підприємством, що у процесі своєї виробничої діяльності довело перспективність подальшого розвитку виробництва. Біля ядра сконцентровані забезпечуючі технологічний ланцюжок середні і дрібні підприємства, постачальники й інфраструктурні підприємства.
Території регіонального економічного простору, де знаходяться підприємства агропромислового комплексу, виступають як полюси концентрації факторів виробництва і фінансових ресурсів, що забезпечують ефективну віддачу інвестицій у границях даного регіону. Інтеграція підприємств (кластерів) АПК формує полюси економічного росту. Сюди варто інвестувати капітал замість розподілу його по підприємствах агропромислового комплексу.
Перетворення в життя концепції розвитку регіонального АПК на базі ядер розвитку передбачає проведення комплексу економічних заходів:
1) перегляд концепції управління агропромисловим комплексом регіону, що передбачає чітку класифікацію галузей і підприємств по потенційній здатності до економічного росту;
2) поєднання напрямків і методів впливу адміністрації на регіональному рівні, що включають як директивні форми управління, так і індикативні і консультативні;
3) проведення необхідних процедур націоналізації, банкрутства підприємств або розширення ступеня участі регіонального бюджету в капіталах інтегрованих корпорацій;
4) підвищення статусу регіональної агропромислової політики з розробкою необхідних законодавчих актів;
5) виявлення всього комплексу інструментів і ресурсного потенціалу при розробці концепції розвитку регіонального АПК;
6) формування структури управління агропромисловим комплексом, адекватної цілям інноваційно-кластерного розвитку.
Задачу продовольчої безпеки країни необхідно вирішувати саме на цих територіях, де віддача від інвестицій в ефективність сільського господарства, створення відповідних виробничих потужностей і соціальних умов для проживання населення буде найбільшою.
Для Херсонської області стратегія інноваційно-кластерного розвитку АПК застосовна по наступним причинах:
- відносної віддаленості агропромислових підприємств від постачальників сировини і споживачів кінцевої продукції;
- великої сумарної частки структурно-депресивних галузей в АПК;
- високої питомої ваги в галузевій структурі регіону сільськогосподарського виробництва екстенсивного напрямку.
На основі проведених досліджень нами виділені чотири аспекти, що додають привабливість ідеї кластерів в економічній політиці:
1. Кластери дають сприятливу можливість програмно-цільового управління економікою, проведення галузевої і регіональної політики в  ринковому середовищі, що сформувалося.
2. Кластери гармоніюють до непрямих напрямків підтримки, властивих відносинам між партнерськими формуваннями, і сприяють розвитку попиту.
3. Кластери сприяють економічному розвитку на регіональному рівні на основі ендогенного й екзогенного підходу, інвестиційно привабливі.
4. Кластери відповідають цілям регіональної економічної політики при її розробці як "зверху" так і "знизу".
Економічна доцільність розвитку агропромислових кластерів пов'язана для сільськогосподарських виробників (фермерів) з більшою технічною відсталістю сільськогосподарського виробництва в порівнянні з промисловістю, специфікою сільськогосподарського виробництва, його соціальною значимістю, необхідністю підвищення конкурентоспроможності продукції й інших факторів. На відміну від сформованих раніше інтеграційних форм організації агропромислового виробництва кластери відрізняються більшою демократичністю в управлінні, прийнятті управлінських рішень.
До переваг кластера також відносяться:
1) організаційно-правова форма у вигляді асоціації (некомерційного партнерства) - добровільне об'єднання фізичних та/або) юридичних осіб з метою взаємного співробітництва при збереженні їх самостійності і незалежності;
2) наявність більш високих стандартів якості, ніж у регіоні (країні) базування;
3) орієнтація продукції на експорт;
4) економія на закупівлях за рахунок спільної роботи з постачальниками;
5) зниження трансакційних витрат;
6) колективний бренд;
7) перерозподіл виробництва;
8) спільна дистриб’юторна мережа;
9) взаємодія кластера з органами влади.
Таким чином, рішенням задачі комплексного розвитку АПК у сучасних умовах служить формування і розвиток системи управління інноваційною діяльністю, що включає створення регіональних агропромислових кластерів з визначенням інвестиційних пріоритетів. Даний підхід буде сприяти збільшенню зайнятості на селі, формуванню сільської інфраструктури; ефективному розвитку міжгалузевих зв'язків, поширенню технологій, досвіду, інформації; реалізації інноваційного потенціалу підприємств у кластерній структурі; збільшенню податкового потенціалу в зв'язку з концентрацією підприємств кластеру на одній території, зокрема в овочівництві.
На території Херсонської області присутні всі складові, що забезпечують створення повноцінних кластерів, що спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської продукції і продовольства, що надають послуги в АПК.
Метою створення кластеру в овочівництві Херсонщини з'явилося дослідження логістики розвитку "кластерной ланцюжка цінностей" по асортименті виробленої продукції, включаючи прилягаючі території і регіони.
Економічні взаємини в кластері повинні бути побудовані на принципах некомерційного партнерства – асоціації, визначені в Статуті некомерційної Асоціації і пакеті документів, що регулюють спільну виробничо-фінансову діяльність і економічні взаємини в кластері. Для ведення справ у кластері варто передбачити координаційну раду.
Для кластеру овочівництва ми рекомендуємо схему взаємодії координаційної ради з виробничими об'єктами по типі стратегічного планування.
Аналіз діяльності господарств дозволив сформувати комплекс заходів для розвитку переробної галузі в рамках  кластеру овочівництва.
1. Забезпечення виробництва необхідною кількістю сировини шляхом інвестування власних засобів, впровадження інтенсивних методів баштанництва.
2. Розширення комерційної діяльності по закупівлі баштанних культур у населення, створення заготівельних пунктів у сільських районах краю.
3. Для розширення ринку збуту – участь у ярмарках, виставках, участь у проведенні торгів на постачання консервованої продукції для державних і муніципальних потреб.
Після розгляду структури кластера овочівництва ми пропонуємо оцінити його профільність з погляду  кластерної моделі. З метою оцінки привабливості і стійкості кластеру овочівництва у Херсонській області нами розроблені критерії оцінки факторів і вагові коефіцієнти. Для оцінки привабливості кластера ми пропонуємо наступні показники:
1) підтримка загального рівня зайнятості;
2) підтримка рівня зайнятості цільових груп;
3) підтримка підвищення рівня життя;
4) підтримка підвищення доходів і скорочення витрат бюджету;
5) підтримка диверсифікованості виробництв;
6) підтримка росту стійкості і структурної диверсифікованості регіональної економіки;
7) екологічна безпека;
8) підтримка іміджевої галузі і перспективної спеціалізації;
9) підтримка економічного росту в регіоні.
Стійкість (здатність ефективно функціонувати) кластеру в регіоні нами пропонується оцінювати по наступним факторах:
1) близькість споживачів;
2) близькість постачальників (плодово-ягідна сировина, матеріальні ресурси);
3) доступність і вартість основних ресурсів (електроенергія, водопостачання);
4) трудовий потенціал (наявність, рівень кваліфікації);
5) виробничі потужності (наявність, вартість);
6) доступність фінансових ресурсів;
7) регіональний господарський клімат;
8) рівень життя (ціна споживчого кошика, доступність житла).
Узагальнені результати оцінки профільності кластеру овочівництва дозволяють віднести його до високопрофільних. Кластерна структура відповідає необхідному господарському профілю Херсонської області, погоджується з економічною стратегією розвитку регіону, ефективно використовує ресурсний потенціал регіону і має тенденцію до ефективного розвитку.
На регіональному рівні ми пропонуємо модель регіональної інноваційної системи. Дана система включає адміністрацію Херсонської області, координаційну раду. Структура включає сукупність регіональних НДІ, наукові підрозділи ВНЗ, інноваційні підприємства. Розвиток інноваційної системи буде сприяти спільному співробітництву академічної і вузівської науки, виробництва і соціальної складовий області, вписуватися в рамки соціально-економічного розвитку регіону.
Формована модель науково-інноваційної системи Херсонської області має на меті підтримку необхідних економічних і фінансових умов у розвитку інноваційної складової сільгосппідприємств усіх форм власності, а особливо фермерських господарств, з урахуванням особливостей регіону.
Для реалізації програмно-цільових заходів інноваційного кластеру нами пропонується:
- формування заходів відповідно до  профільності кластеру;
- механізм формування кластеру: заходи, що передбачають допомогу у формуванні кластерних структур (для потенційних і латентних кластерів або спрямованих на формування нових кластерів), заходи щодо підтримки існуючих кластерів і заходи щодо моніторингу (оцінка впливу і коректування).
Висновки та пропозиції. Кластеризація АПК здатна надати вагомі інноваційні імпульси в  загальну економічну політику держави. Таким чином, на сьогоднішній день застосування кластерного підходу в Україні є необхідною детермінантою для виходу з економічної кризи, відродження вітчизняного виробничого потенціалу, підвищення ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку АПК, досягнення високого рівня економічного зростання та конкурентоспроможності. Визначені в статті проблемні аспекти формування агропромислових кластерів і запропоновані шляхи їх подолання є досить глибокими у пізнанні і перспективними у подальших наукових дослідженнях.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить