Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Мовна норма
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Мовна норма

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова характеризується наявністю сталих норм. Унормованість – основна ознака літературної мови.
Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.

Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, опанування якими сприяє підвищенню культурної мови.
Ці правили оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалективізму і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру.
Українська національна мова існує:
а) у вищій формі загальнонародної мови - сучасній українській літературній мові;
б) у нижчих формах загальнонародної мови - її територіальних діалектах.
Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.
Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю (стандартністю), високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів, наддіалектністю, поліфункціональністю.
Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє со-бою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.
Усна форма літературної мови обслуговує потреби спілку-вання у суспільстві людей, безпосередньо зв’язаних між собою. Кількість учасників усного спілкування обмежена. Інтонація, жести, міміка, умови, в яких відбувається розмова, сприяють ро-зумінню усної мови. Співрозмовники можуть уточнити й додат-ково з’ясувати те, що виявилося незрозумілим у ході розмови.
Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на па-пері. Воно є вторинною формою існування мови і розрахо-ване на зорове сприймання.
Писемна форма літературної мови обслуговує різноманіт-ні потреби народу в галузі науки, художньої літератури, полі-тики, державної і господарської діяльності тощо. Вона розра-хована на спілкування з необмеженою кількістю людей. Автор і той, кому призначається написане, не спілкуються безпосе-редньо між собою. Тому в писемному мовленні не можна за-стосувати додаткові засоби типу інтонація, жести тощо. Проте писемна форма мови передає інформацію в часі і просторі, що сприяє прогресу суспільства. Всі ці фактори й зумовлюють зна-чно вищі вимоги до організації писемної мови, ніж до усної.
Саме тому в писемному мовленні використовуються повні речення, а в усному, що звичайно являє собою діалог, дуже по-ширені неповні речення. В усному мовленні висловлена думка часто стає зрозумілою з півслова, з одного натяку, і розгорну-того оформлення не потребує. А писемному властиві поряд з простими реченнями і складні, що допомагають оформити складну думку і передати тому, хто відсутній.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить