Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Художній стиль

Художній стиль
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Художній стиль

Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати
як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно
вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої
переконливості та достовірності в зображенні подій.
Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних
видах мистецтва, у культурі й освіті.
Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві
– художній літературі) це стиль покликаний крім інформаційної функції
найсуттєвішу – естетичну: впливати засобами художнього слова через
систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні
переконання, моральні якості й естетичні смаки.
Основні ознаки:
•    найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності – образність
(образ – персонаж, образ колектив, образ – символ, словесний образ,
зоровий образ);
•    поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів;
•    естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття
прекрасного;
•    експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе,
пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне,
зневажливе, грубе та ін.);
•    зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії,
гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури);
конкретно-чуттєве живописання дійсності;
•    відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься
далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи;
•    визначальним є суб’єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне
світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора
спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).
Основні мовні засоби:
•    наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно
конкретно-чуттєвої (назви осіб, рече, дій, явищ, ознак);

•    використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів,
анонімів, фразеологізмів);
•    запровадження авторських новаторів (слів, значень, виразів,
формування індивідуального стилю митця);
•    уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів,
істичною метою, історизмів, архаїзмів,
діалектизмів, просторічних елементів., навіть жаргонізмів;
•    поширене вживання дієслівних форм: родових (у минулому часі й
умовному способі): Якби ми знали, то б вас не питали (Н. тв.); особових
(у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу): Все на вітрах
дзвенітиме, як дзбан (Л.Костенко); у наказовому способі: В квітах всі
вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина);
•    широке використання різноманітних типів речень, синтаксичних
зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики;
•    повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість та ін.).
За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:
1.    епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання,
новела, художні мемуари, нарис);
2.    ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. епіграма);
3.    драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
4.    комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика,
драма-феєрія, усмішка).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить