Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Умови виникнення та роль конкуренції в ринковій економіці

Умови виникнення та роль конкуренції в ринковій економіці
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Умови виникнення та роль конкуренції в ринковій економіці

Головними напрямками підвищення ефективності господарювання є широке впровадження та використання ринкових механізмів. Як показує досвід економічно розвинутих країн, ринковий механізм господарювання сприяє досягненню високих темпів економічного і соціального розвитку, ефективному використанню продуктивних сил, усіх видів ресурсів, прискоренню науково-технічного прогресу, раціоналізації територіальної та галузевої структур виробництва, підвищенню рівня життя населення. Рівнем конкурентоспроможності, насамперед, визначаються й світові позиції країн.
Як відомо, важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, “суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети” . [22].
Термін “конкуренція” походить від латинського слова concurrere, що означає “зіштовхуюсь” .
Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу й купівлі товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб’єкти, їхня залежність пов’язана тільки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об’єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва та систем зарплати тощо.
У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно-необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху. [22].
Особливий імпульс конкуренція дістала з переходом у розвинуте товарне господарство. Для ринкового господарства XVIII століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо “невидимої руки”. Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:
на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);
визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них, мобільність використовуваних ресурсів;
вперше показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;
розробив елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб.
Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.
Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує:
по-перше, як переконує світовий досвід, конкуренція охоплює всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення
збалансованості між попитом і пропозицією та в кінцевому підсумку суспільними потребами й виробництвом;
по-друге, конкуренція виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам;
по-третє, конкуренція примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;
по-четверте, конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживчі якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й зміну смаків споживача. Конкуренція спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;
по-п'яте, історично важливою функцією конкуренції є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами та суспільним виробництвом.
Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.
Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без неї. Ось чому треба з'ясувати як виникає конкуренція.
Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція - це антиподи.
Друга умова виникнення конкуренції - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.
Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця не має свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.
Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.
Проблема національної конкурентоспроможності розглядалась фахівцями в різні періоди з різних позицій, із застосуванням різних підходів. Так, узагальнення теоретичних аспектів розвитку конкурентоспроможності демонструє історичну зміну таких підходів.

Отже, конкурентоспроможність національної економіки – це складне багатопланове поняття, яке досі не знайшло загальновизнаного універсального визначення. Найбільш поширеним в економічному світі є визначення, дане Комісією з промислової конкурентоспроможності при Президентові США: “Конкурентоспроможність країни – міра можливості країни за умов вільного й справедливого ринку виробляти товари та послуги, що відповідають вимогам світових ринків при одночасному збереженні або підвищенні реальних доходів своїх громадян” [22].
В економічній літературі відомі визначення конкурентоспроможності в такому взаємозв’язку. Так, у розробках Лозаннського міжнародного інституту менеджменту і розвитку (IІМD), Європейського форуму з проблем управління (Женева) поняття конкурентоспроможності визначається в цілому як реальна й потенціальна можливість фірм в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари їхніх конкурентів [12, с.114].
У зарубіжній практиці широко використовується концепція конкурентоспроможності  Дж. Сакса, який модернізував концепцію в світлі критики, наданої відомим економістом П. Кругманом, що проголосив ідею конкуренції між країнами “небезпечною пристрастю”. По Дж. Саксу, нова концепція конкурентоспроможності являє собою метод, який передбачає, що конкурентоспроможність нації враховує відповідність економічних структур та інститутів країни економічному зростанню в рамках структури світової економіки в цілому [15].
Сьогодні, в економічній літературі дуже поширене тлумачення конкурентоспроможності національних компаній. Вважається, що конкуренто-спроможність багато в чому залежить від здатності держави створити економіко-правове середовище, яке сприяє усталеному процесу створення доданої вартості.    Значна увага приділена дослідженням суті, комплексності, протилежності сучасних процесів конкуренції в наукових працях М. Вебера. За його думкою, конкурентоспроможність економіки нації нового тисячоліття не грунтується на дешевій робочій силі, митних або податкових пільгах, або постійних валютних інтервенціях. Її фундаментом у сучасних умовах глобальних ринків є стале генерування доданої вартості за рахунок постійного росту продуктивності, поліпшеної якості, диверсифікації послуг та стабільної інноваційності [13, с.95].
Справжню ефективність мають ті стимули для розвитку підприємства, які зароджені в гущі економічного життя, у процесі взаємодії інтересів підприємств, в умовах, які потребують від них самостійності, ініціативи, реальної відповідальності за свої дії. Тобто найбільш повно вплив стимулів виявляється в конкурентному середовищі. При цьому конкуренцію не слід розглядати тільки як стимул для зменшення витрат окремих підприємств, підвищення якості продукції, її оновлення тощо. Однією з найголовніших функцій конкуренції є стимулювання прогресивних структурних зрушень у народному господарстві через механізм переливу капіталу від менш прибуткових до більш прибуткових галузей, підприємств, попит на продукцію який відповідає суспільним потребам. Це принциповий момент дії конкуренції і розуміння рушійних сил, здатних здійснити прогресивні структури зрушення в економіці [9].
До речі, невідповідність випуску продукції кінцевого попиту потребам споживачів обумовлена насамперед значним рівнем монополізації економіки України. У цих умовах яких би заходів не вживали державні органи влади (укази, програми тощо) щодо переорієнтації промисловості на випуск товарів народного споживання, вони будуть виконуватись повільно, про що і свідчать факти. Монополії не можуть ефективно звернутись до ринку, бо не відчувають конкуренції, їх до цього не змушує життя. Безумовно, що тут діють й інші чинники, але вони не є визначальними.
Конкуренція, перш за все, повинна “пронизувати” все виробництво, а на споживчому ринку реалізується його результати діяльності. Конкуренція, що замикається тільки на свою сферу і не зачіпати інших сфер і, в першу чергу, сфери матеріального виробництва, може виконувати тільки допоміжну функцію в загальному механізмі конкуренції і не більше [10].
Існує досить багато визначень конкуренції. Конкуренція - це суперництво між суб'єктами комерційної діяльності в досягненні однакової цілі у визначений час на ринковому просторі. Під конкуренцією розуміють також свободу вибору, яка реалізується у формі намагання отримати для себе певний грошовий прибуток. Конкуренція означає, що:
1) на ринку функціонує велика кількість незалежних покупців і продавців будь-якої продукції чи конкретного ресурсу;
2) покупці та продавці вільно вступають та залишають будь який ринок.
Отже, не потрібно доводити, що конкуренція - не наслідок ринкової економіки, а її суть, причина. Конкуренція зумовлює механізм поступального розвитку історії людства не тільки в економічному аспекті, але й в гуманітарному, тому що породжуючи нові потреби та механізми їх задоволення, вона змушує людство глибше усвідомлювати своє призначення. Конкуренція не існує без приватної власності, оскільки право приватної власності - єдине право, що робить людину вільною.
Більш того, як писав Ф. Хайєк, для запобігання порушень прав власності необхідне повсюдне розповсюдження конкуренції, тобто конкуренція є гарантом права власності. Він пише, що конкуренція являє собою процедуру відкриття, пізнавання нового - процедуру, що властива еволюції у всіх її формах, яка змушує людину вписуватися в нові ситуації і саме за рахунок конкуренції, що зростає, підвищується ефективність людської діяльності [5].
Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це однозначно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг та його продукція користується постійним попитом.
Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві групи: внутрішні та зовнішні.
Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо неземне. До них відносяться наступні:
1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розмір податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.
2. Господарська кон'юнктура, що складається. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.
3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова де про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії, їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.
4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.
До внутрішніх факторів відносяться наступні:
1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів).
2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.
3. Збут продукції, його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна досягти непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювати збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту.
До форм та методів максимізації внутрішніх можливостей проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.
Як відомо, розрізняють чотири типи конкуренції: чиста конкуренція; чиста монополія; монополістична конкуренція; олігополія.
Незважаючи на те, що кожний ринок має свої унікальні особливості, все ж таки є щось загальне в тому, як здійснюється конкуренція на різних ринках і цього загалом досить, щоб сутність конкуренції була відображена єдиною аналітичною концепцією, яку можна використати для вияву природи та оцінки інтенсивності конкуренції.
До основних сил, що формують конкурентне середовище та визначають рівень його розвитку, слід віднести:
1. Споживачів, які визначають попит на товари споживання, певною мірою, ціни на них через інтенсивність попиту та конкуренції між собою за придбання товарів.
2. Виробники товарів, які визначають конкурентні сили, що виникають внаслідок їх економічних можливостей з виробництва товарів відповідно до попиту населення (ураховуються також постачання по імпорту).
3. Інтенсивність конкуренції серед існуючих виробничих підприємств, яка визначає, з якою силою вони змагаються за найвигіднішу позицію на ринку. Боротьба за кращу позицію виявляється в кінцевому результаті, у намаганні кожного підприємства завоювати свою клієнтуру.
4. Потенціальних конкурентів, які визначають конкурентні сили, що виникають через появу нових конкурентів.
Тиск товарів-замінників - специфічний чинник, який впливає на конкуренцію за декількома напрямками. По-перше, підприємствами, які “вловили” переваги нових товарів і відповідно перебудувати свою товарно-асортиментну політику, виходять у лідери і зумовлюють загострення конкуренції. По-друге, між товарами, які задовольняють певну потребу, завжди існує конкуренція і чим більше таких товарів, тим сильніша конкуренція між підприємствами. З'являються більш широкі можливості в здійсненні товарно-асортиментної та цінової політики. По-третє, завжди існує можливість появи певної альтернативи існуючим методам та формам
1.    реалізації товарів, тобто виникає тиск технологій-замінників і маркетингових “ноу-хау” [10].
Слід звернути увагу особливу увагу на роль держави у становленні конкуренції. До речі, М. Портер розглядає у своїй моделі державу, як складову силу конкуренції, але в контексті впливу постачальників. Це зрозуміло, бо державі відведено роль не визначальної сили у формуванні конкуренції, а роль певного регулятора в сталій економіці, який може посилювати чи послаблювати ту чи іншу силу конкуренції.
Але у нашому випадку держава - це основна сила, що формує конкурентне середовище, бо саме вона створює суб'єктів конкуренції через трансформацію власності та економічних відносин у суспільстві. А тому у перехідній економіці до п'яти “класичних сил”, що формують конкуренцію слід додати шосту - державу.
Для сучасного ринку характерне здебільшого переважання пропозиції над попитом. Як правило, певний товар пропонують одночасно багато постачальників на умовах, які мало чим відрізняються одна від одної. У цій ситуації споживач надає перевагу більш конкурентоспроможному товару, тобто товару, який на одиницю своєї вартості задовольняє більше потреб і виготовлений на вищому рівні, ніж товари конкурентів.
Таким чином, конкурентоспроможність товару – це сукупність якісних і вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби споживача. При збуті традиційних товарів успіх у конкуренції може бути у вигляді розширення збуту продукції підприємства за рахунок зменшення продаж інших підприємств. При збуті принципово нових виробів успіх підприємства в конкуренції виявляється в скороченні потенційних можливостей збуту інших товаровиробників. В обох випадках фактор успіху підприємств у конкуренції визначається рівнем його конкурентоспроможності [10, с.18].
Ринкові відносини ставлять перед кожним підприємством стратегічну задачу – підтримка умов, які забезпечують успіх в конкурентній боротьбі, вихід на нові ринки збуту. У зв’язку з цим для підприємств важливе значення має формування сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів, які визначають їх конкурентоспроможність, та постійно вдосконалювати злагоджений механізм управління конкурентоспроможністю.
Слід зазначити, що система менеджменту забезпечення  конкурентних переваг підприємства, являє собою багатофункціональну і багатокомпонентну систему. І кожен блок у ній розглядається також як система, що включає різноманітні системоутворюючі компоненти. Для цієї системи характерний пошук шляхів поєднання усіх компонентів організаційно-економічного забезпечення менеджменту з метою концентрації зусиль і керуючого впливу на фактори, які визначають потенціал підприємства, здатний забезпечити підвищення його конкурентних можливостей.


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить