Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Аналіз ефективності здійснення експортних операцій ТОВ «Регіональне промислове підприємство «Інтерсталь»

Аналіз ефективності здійснення експортних операцій ТОВ «Регіональне промислове підприємство «Інтерсталь»
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Аналіз ефективності здійснення експортних операцій  ТОВ «Регіональне промислове підприємство «Інтерсталь»

Повне найменування досліджуваного підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональне промислове підприємство «Інтерсталь», скорочено - ТОВ «РПП «Інтерсталь».
Метою діяльності ТОВ «РПП «Інтерсталь» згідно із Статутом є здобуття прибутку за рахунок виробничої і підприємницької діяльності.
Предметом діяльності є: виробництво металопродукції; виробництво будівельних матеріалів, щебеню, граншлака; виробництво і переробка сільгосппродукції; виробництво товарів народного вжитку; будівництво житла і інших об'єктів соціально - культурного побуту; здійснення зовнішньоекономічної діяльності; комерційна, посередницька, торгівельна і інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством; автомобільні перевезення людей і вантажів; телерадіомовлення; надання побутових послуг населенню; задоволення соціальних інтересів працівників міста. Підприємство здійснює і інші види діяльності, які не заборонені законодавством України.
ТОВ «РПП «Інтерсталь» є юридичною особою з дня його державної реєстрації, яка здійснює свою діяльність відповідно чинному законодавству України і Статуту підприємства.
Майно ТОВ «РПП «Інтерсталь» складається з основних засобів і оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі підприємства.
Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний і інші рахунки в банках, фірмову марку і торгівельний знак, які затверджуються правлінням підприємства і реєструються в Торговельно-промисловій палаті.
Також підприємство має право укладати угоди (контракти), зокрема угоди купівлі-продажу, страхування майна, перевезень, зберігання, комісії і інші угоди, які не суперечать чинному законодавству; набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, виступати в арбітражному і третейському суді.
Структура управління ТОВ «РПП «Інтерсталь» є лінійно - функціональною. Лінійно - функціональна структура (штабне управління) є комбінацією лінійної структури з системою виділення певних функцій. При лінійних керівниках створюються спеціальні підрозділи (штаби), які допомагають лінійному керівникові у виконанні окремих функцій управління.
На чолі підприємства знаходиться генеральний директор, якому підпорядковуються виконавчий директор, головний інженер, головний бухгалтер і 5 заступників: заступник генерального директора з економіки та фінансам; заступник генерального директора з комерційних питань; заступник генерального директора з виробництва; заступник генерального директора з управління персоналом; заступник генерального директора по охороні праці і довкілля.
Служба зовнішньоекономічної діяльності «Інтерсталь» підпорядковується помічнику заступника генерального директора з комерційних питань і нараховує 9 працівників, що безпосередньо займаються експортно-імпортними операціями.
Працівники даного підрозділу готують матеріали для укладення контрактів з іноземними фірмами, здійснюють контроль та ведуть облік виконання всіх зовнішньоекономічних контрактів з експорту та імпорту продукції підприємства.
При виконанні умов контракту здійснюється пошук транспортних засобів залежно від базисних умов поставок Інкотермс, що включає укладення договорів на перевезення або надання експедиторських послуг.
В свою чергу митні декларанти забезпечують декларування та своєчасне митне оформлення експортно-імпортних поставок.
Керівник даного підрозділу організовує проведення ділових зустрічей та переговорів із зарубіжними партнерами, а також забезпечує переклад необхідних матеріалів та інформації з іноземних джерел. Працівники даного підрозділу проводять листування з іноземними партнерами та відповідають на запити про можливість задоволення їх потреб у продукції.
Вища ланка керівництва ТОВ „Інтерсталь" розуміє та впевнена, що не вирішивши проблеми випуску якісної та конкурентоспроможної продукції в умовах насиченості ринку та технічного прогресу у підприємства не може бути майбутнього, особливо, якщо прийняти до уваги той факт, що майже вся готова продукція даного виробництва постачається на експорт. Тому впровадження системи менеджменту якості є стратегічним рішенням керівництва підприємства. Розробка та впровадження системи менеджменту якості підприємства знаходиться під впливом зміни потреб, конкретних цілей, використання ресурсів, саме тому система менеджменту якості повинна постійно вдосконалюватися.
Важливою функцією служби зовнішньоекономічної діяльності є участь в організації реклами на продукцію заводу, що виражається у поданні матеріалів до відомих світових видань відповідного профілю.
Стратегічне управління підприємством створює конкурентні переваги, які забезпечують успішне існування та розвиток підприємства. Ці переваги пов'язані як з характеристиками товарів та послуг, так і з характеристиками самого підприємства та його положення на ринку. Аналізуючи сприйняття конкретного підприємства, виявляється відношення зацікавлених груп до підприємства та його товарів.

Проведення аналізу експортно-імпортних операцій підприємства доцільно поділяти на такі основні етапи [30]:
1) оцінка обсягів та структури експорту (імпорту) підприємства;
2) оцінка виконання експортних (імпортних) контрактів за вартістю, за фізичним обсягом та за термінами поставок;
3) розрахунок та оцінка факторів, що позначаються на вартісних та кількісних показниках виконання експортних (імпортних) контрактів;
4) аналіз та оцінка впливу факторів на виручку від реалізації експортної продукції та прибутку від експорту;
5) аналіз та оцінка економічного ефекту від здійснення експортних (імпортних) операцій.                                                            
Для більш детальної характеристики роботи підприємства, яке займається здійсненням експортних (імпортних) операцій, доцільно здійснювати порівняльний аналіз обсягів та структури експорту (імпорту) в розрізі останніх років. У додатку А  наведено таблиці (А1 та А2), які доцільно використовувати при аналізі обсягів та структури експорту (імпорту) підприємства.
Як показують проведені розрахунки об’єми імпортної сировини та матеріалів за два останніх роки значно збільшилися. В першу чергу це пов’язано з тим, що збільшилися об’єми виробництва, а аналогічні замінники на внутрішньому ринку відсутні.
За умов ринкової економіки важливим моментом при проведенні аналізу експортно-імпортних операцій є оцінка виконання договірних зобов’язань за поставками. Наприклад, недовиконання плану за експортними договорами може призвести до зменшення виручки, прибутку від реалізації, а також нарахування штрафних санкцій. Крім того, в умовах жорсткої конкуренції, підприємство може втратити зовнішні та внутрішні ринки збуту продукції.
Виконання договірних зобов’язань за експортно-імпортними операціями і його фінансово-економічна результативність залежить від багатьох факторів [32]:
-    чіткої узгодженості за строками, обсягом, якістю, асортиментом продукції, стану матеріально-технічного забезпечення виробництва, його організації та можливості транспортування продукції (товарів);
-    відсутності корекцій завдань з випуску й реалізації продукції та узгодженої роботи внутрішньовиробничих підрозділів;
-    чіткого обліку, контролю і аналізу експортно-імпортних операцій;
-    налагодженої системи економічного стимулювання та санкціонування.

Підприємства, які займаються прямими експортними поставками, формують пропорційність виробництва і поставок продукції в часі та мають кращі фінансові результати в наслідок прискорення обороту капіталу. Для проведення такого аналізу в додатку Б наведена таблиця (табл. Б1), яка дає змогу оцінити рівномірність розміщення експортних договорів поставки продукції.
Отже, виходячи з проведених розрахунків, можна зазначити, що нерівномірність завантаження підприємства договорами призвела до того , що в третьому кварталі договірні зобов’язання виконані лише на 92,8%. Дані свідчать, що сформований портфель замовлень не був узгоджений з виробничими можливостями (перевищення становить 0,9%), що стало причиною невиконання договорів. При цьому фактичні поставки виконувались за рахунок випущеної продукції для внутрішнього ринку.
Аналіз та оцінку обсягів реалізованої продукції за експортними контрактами доцільно доповнювати факторним аналізом (табл. 2.4; 2.5).

Виходячи з наведених розрахунків можна зазначити, що у підприємства спостерігається загальне збільшення обсягу реалізованої продукції на експорт. Але при цьому збільшення обсягу оформлене меншою кількістю контрактів та збільшенням кількості іноземних контрагентів. В основному збільшення обсягів реалізованої продукції відбулося за рахунок збільшення середньої суми одного укладеного експортного договору.
Економічний ефект експорту характеризує результат діяльності підприємства і розраховується як різниця між обсягом випуску продукції на експорт і витратами на їх виробництво та транспортування.
В табл. 2.6, 2.7 наведено результати аналізу економічного ефекту експортних операцій, а також розрахунок факторів, які на нього впливають.
Таблиця 2.6
Оцінка економічного ефекту експортних операцій
Показники    2009 рік    2010рік    Відхилення (+; –)
1 Виручка від реалізації експортної продукції, тис. дол.    478,0    505,81    + 27,81
2 Середньозважений валютний курс (грн. / 1 дол.)    7,7912    7,9356    + 0,1444
3 Витрати на виробництво експортної продукції, тис. грн.     1757,82    1950,25    + 230,81
4 Витрати пов’язі з транспортуванням експортної продукції, тис. грн.     721,39    798,53    -77,14
5 Економічний ефект від експортної операції, тис. грн. ((р. 1 х р. 2) – р. 3 – р. 4)    1244,99    1264,87    +19,88

На економічний ефект від експортної операції позитивно вплинули: збільшення виручки від реалізації (216,67 тис. грн.), підвищення валютного курсу (269,83 тис. грн.). За рахунок збільшення витрат на транспортування та підвищення витрат на виробництво експортної продукції було втрачено 269,73 тис. грн. прибутку.

Для прийняття обґрунтованого рішення про вибір виробничого спрямування важливо знати величину рентабельності експорту. Чим вищий показник рентабельності, тим більш прибутковим буде експорт продукції (товарів).
При аналізі та оцінці рентабельності експорту, розрахованої як співвідношення прибутку від експорту до обсягів його продажу, методологія факторного аналізу передбачає розкладання вихідної формули показника на якісні характеристики, які формують рівень рентабельності. Числова оцінка впливу окремих факторів на рівень рентабельності експорту визначається методом ланцюгових підстановок або по інтегральному методу оцінки факторних впливів.
Використовуючи дані двох звітних періодів, доцільно оцінити вплив кожного з факторів на загальний рівень рентабельності експорту за певний період, тобто провести факторний аналіз. Подальший аналіз рентабельності експорту необхідно проводити по кожному з факторів, а саме [12]:
-    рентабельності експортного товару;
-    частки собівартості експортної продукції  у вартості експортного товару;
-    витрати на 1-ну грн. експортного товару.
Рентабельність експортної продукції визначається шляхом відношення прибутку від експорту до поточних витрат підприємства на експортовану продукцію. Аналіз цього показника дає можливість зробити висновок про доцільність експортування того чи іншого товару. Рентабельність експортної продукції повинна бути більшою рентабельності аналогічної продукції, яка реалізується на внутрішньому ринку, інакше немає сенсу її експортувати.
Визначення питомої ваги собівартості експортної продукції у вартості експортного товару дозволяє проаналізувати процент витрат на реалізацію експортного товару у відповідності до контракту та базисних умов поставки (правил “Інкотермс – 2000). Вони включають транспортні, посередницько-збутові витрати, а також супутні експорту затрати (мита, ліцензії, збори, податки тощо). У випадку якщо підприємством здійснюється експорт сировини на умовах франко-завод значення показника долі собівартості експортної продукції у вартості експортного товару дорівнюватиме одиниці.
Показник витрат на 1-ну грн. експортованого товару дозволяє оцінити співвідношення вартості експортного товару до його ціни. Зрозумілою що він повинен бути менше або дорівнювати одиниці, оскільки зворотна ситуація свідчить про реалізацію товару зі збитком для себе. Останнє може мати місце у випадку, якщо підприємство отримує державні дотації при реалізації певного виду товарів за кордон або застосовує демпінгові ціни з метою завоювання ринку товарів.
Таким чином, рентабельність експорту відповідає на питання про те, скільки прибутку припадає на одиницю експортованого товару, тобто який економічний ефект має фірма від продажу товарів за кордон

Отже, збільшення рентабельності експортної продукції призвело до зростання рентабельності експорту на 5,92 %; зменшення частки собівартості експортної продукції у вартості експортного товару сприяло зниженню рентабельності експорту на 1,03 %; зростання витрат на 1 грн. експортованого товару призвело до збільшення рентабельності експорту на 4,37 %.

При цьому рентабельність експортної продукції зросла на 13,43 %, що свідчить про збільшення доходності експортного товару, який аналізується. Частка собівартості експортної продукції у вартості експортного товару зменшилась на 1,53 %, оскільки відповідно збільшились витрати на експорт згідно базисних умов поставок. Витрати на 1 грн. експортованого товару знизились на 0,34 %.
Проаналізуємо співвідношення фінансових результатів (прибутку) від проведення експортно-імпортних операцій та витрат, пов’язаних з їх здійсненням.
Для побудови факторної моделі потрібно (на основі вихідних даних про діяльність підприємства) розрахувати проміжні показники, а саме: накладні витрати, витрати на імпорт, виручку від імпорту, витрати на експорт, прибуток від експорту та імпорту, загальну суму експортно-імпортних витрат та прибуток від експортно-імпортних операцій.

Виходячи з проведених попередніх розрахунків, можна зазначити, що ефективність здійснення експортно-імпортних операцій у звітному 2010 році значно знизилася (з 32,08 % до 25,25 %, або на 6,83 пункту). В першу чергу це пов’язано із зменшенням загального прибутку на 12,90 %, а також значним збільшенням експортно-імпортних витрат (10,64 %).
Але для більш повного дослідження ефективності проведених операцій потрібно побудувати факторну модель аналізу, яка в даному випадку матиме чотири рівні (додаток В). Це пояснюється, в першу чергу, чітко окресленою спрямованістю зовнішньоекономічної діяльності підприємства на експортно-імпортні операції, а також багато номенклатурними витратами на їх здійснення.
Виходячи з побудованої факторної моделі та визначених похідних, проміжних та узагальнюючого показників необхідно безпосередньо перейти до оцінки впливу факторів на критерій ефективності.

Для того, щоб охарактеризувати вплив факторів на узагальнюючий критерій ефективності експортно-імпортних операцій, розрахувати резерви та зробити обґрунтовані висновки, потрібно доповнити розроблену факторну модель відносними показниками.
Отже, факторний аналіз динаміки ефективності експортно-імпортних операцій показав, що в періоді, який аналізується ефективність зменшилася на 21,29 %. Прибуток від експортування готової продукції вніс незначний внесок у зміну узагальнюючого показника (6,55 %), значно знизився прибуток від імпорту – на 18,21 %, незважаючи на підвищення цін.
Незважаючи на зростання надходжень виручки від експорту на 9,01 % та імпорту на 9,29 %, витрати, пов’язані з їх здійсненням теж збільшувались, що спричинило негативний вплив на аналізований показник (табл. Г2).
Зниження кількості імпорту на 10,33 % та підвищення цін на нього на 15,56% мали позитивний вплив на критерій ефективності. Збільшення контрактної вартості на 10,15 % та накладних витрат на 13,64 % в кінцевому підсумку сприяло негативним зрушенням в ефективності імпортних угод. Велика номенклатурність накладних витрат у зовнішньоторговельній вартості товару майже не відіграли суттєвої ролі у впливі на критерій ефективності експортно-імпортних операцій, хоча і знизило його на 2,4 %: зростання складських, експедиторських та інших витрат в деякій мірі компенсується зниженням транспортних, вантажно-розвантажувальних та страхових витрат.
Перед тим, як сформулювати проблеми, що потребують негайного вирішення, потрібно розрахувати резерви, які має підприємство в галузі зовнішньоекономічної діяльності. До основних організаційних резервів можна віднести: зниження витрат на експорт (виробнича собівартість) та імпорт, зниження кількості імпорту – 4,95 % + 27,5 % + 30,55 % = 63,0 %.
Отже, підсумовуючи вищевикладений матеріал, можна зазначити, що якщо реструктурувати дії управлінського персоналу при здійсненні експортно-імпортних операцій на 63,0 % за зазначеними напрямками, то теоретично можна досягти рівня ефективності 47,68 %. Запропоновані рекомендації є тому підтвердженням: вони вносять суттєві зміни в поточну ситуацію, про що свідчить перспективний резерв, який корегує організаційний рівень до реально досяжного.
Виходячи з цього, можна запропонувати напрямки, у відповідності до яких потрібно проводити структурні зрушення, які сприятимуть підвищенню ефективності здійснення експортно-імпортних операцій підприємства, а саме:
по-перше, слід переглянути зміст імпортних контрактів в частині щодо умов базисного постачання (складські та експедиторські витрати), а також розглянути можливість часткового бартеру готовою продукцією в рахунок постачання імпортної сировини. Такий підхід на перших етапах діяльності може призвести до зниження критерію ефективності, але значно скоротить складські витрати, позбавить від значної кількості залишків готової продукції, підвищить загальний рівень доходів, прискорить обертання продукції;
по-друге, при здійсненні експортно-імпортних операцій потрібно надавати пріоритетного значення експортуванню, тобто підприємству можна порекомендувати впровадження політики більш орієнтованої на експорт. З цією метою потрібно поступово зменшувати виробничу собівартість, що дасть можливість підвищити інші операційні витрати з експорту: витрати на додаткову рекламу, на упакування, дизайн, тобто спрямувати витрати на досягнення максимальної мобільності обертання оборотних коштів [7].
Така політика в сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства сприятиме значному підвищенню ефективності його експортно-імпортних операцій, а також налагодженню інтеграційних зв’язків із закордонними партнерами, що забезпечить прибуткове функціонування.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить