Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Аналіз тенденцій на ринках металургійної продукції

Аналіз тенденцій на ринках металургійної продукції
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Аналіз тенденцій на ринках металургійної продукції

В умовах світової фінансової кризи, яка поширюється національними ринками, особливої уваги потребує зовнішньоекономічна діяльність кожної окремої країни. Особливо це питання актуальне для країн з невеликою економікою, яка носить відкритий характер. Саме до таких країн, за визначенням І. Фішера [10], належить Україна. Висока залежність від постачання енергоносіїв, кон’юнктури світових ринків робить вітчизняну економіку дуже чутливою до впливу зовнішнього середовища.
Про відкритість економіки свідчить той факт, що обсяг щорічного експорту українських підприємств складає 60% від валового внутрішнього продукту країни, з яких 37% – продукція металургійної галузі. В той же час більшу частину українського імпорту складає постачання енергоносіїв (природного газу), найбільшим споживачем якого є металургійні підприємства.
Коливання попиту на світовому ринку металу та енергоносіїв суттєво впливає на ефективність діяльності українських металургів та вітчизняної економіки взагалі. До того ж негативна динаміка українського торговельного балансу та від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, яке склалося в останні роки свідчать про наявні проблеми в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємств стратегічної галузі.
Україна входить до десятки найбільших світових експортерів сталі. Сьогодні невелика частка металургійного виробництва спрямована на забезпечення потреб внутрішнього ринку. Близько 80% всього металургійного виробництва є експортоорієнтованим, на деяких підприємствах обсяг експорту складає до 95-100% від загального обсягу виробництва. Експорт металургійної галузі складав до 37% всього експорту України. Тому – це стратегічна галузь, яка дозволяла отримувати позитивне сальдо торговельного балансу країни та формувати валютні резерви Національного банку України, що спричинено, по-перше, співвідношенням обсягів споживання металургійної продукції в Україні та  її виробництва, а, по-друге, кон’юнктурою світових ринків, де зростання попиту та цін на металургійну продукцію зумовили значні темпи зростання обсягів виробництва та споживання, а також зростання економічної ефективності металургійного виробництва. Але світова фінансова криза вносила корективи в прогнози подальшої діяльності. Перевиробництво сталі до 2012 року досягне 300 млн. тон. Такий прогноз висловив директор McKinsey and Co Сигурд Мерілз (Sigurd Mareels) на щорічній конференції Latin American Iron and Steel Institute (Ilafa). Причина – не лише у скороченні обсягів споживання, а й у виході на світовий металургійний ринок таких промислових країн як Китай, які в останні роки зі споживання сталевої продукції переорієнтувалися на виробництво та експорт [22].
Тому зовнішньоекономічну діяльність металургійних підприємств України доцільно розглядати за двох часових проміжків часу: до вересня 2008 року (коли металурги офіційно заявили про виникнення проблем у галузі) та після.
Незважаючи на великі обсяги виробництва, на вітчизняному ринку українські металургійні підприємства майже не представлені. Близько 70% українського ринку приходиться на російську і китайську металопродукцію, ціна на неї на 15-20% нижче, ніж на українську.
Скорочення споживання внаслідок світової фінансової кризи призвело до вкрай негативних наслідків для українських металургів. В той час, коли найбільші світові виробники оголосили про скорочення обсягів виробництва і експорту на 10-15%, українські підприємства вимушені були скоротити обсяг виробництва на 90%, деякі зовсім припинили діяльність. З 26 доменних печей на України  зупинено більше половини, чого не траплялося з часів другої світової війни.
Причини такого занепаду стратегічної галузі самі металурги вбачають у внутрішніх чинниках, які полягають у підвищенні податкового тягаря, збільшенні тарифів на залізничні перевезення та проблем з поверненням ПДВ. Але слід провести більш детальний аналіз ситуації.
Перш за все, слід проаналізувати структуру експорту металургійної продукції [47], з якої видно, що 77% всього експорту складає так званий „низький переділ” – продукція з низьким рівнем обробки і доданої вартості. „Високий переділ” складає 23%, але під цією категорією розуміється в основному фасонний прокат та товстолистовий прокат, який на сьогоднішній день майже не користується попитом на світових ринках.

Рулонну сталь, яку використовують в автомобілебудуванні та машинобудуванні, українські підприємства майже не виробляють, що зумовлено низьким технологічним рівнем виробництва.
Існує нагальна потреба модернізації металургійних підприємств, впровадження енергозберігаючих технологій, переведення виробничого циклу з мартенівських печей на конвертерний спосіб виробництва сталі. Але така реконструкція потребу часу і значних капіталовкладень. До того ж інтереси власників металургійного бізнесу та самих підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, на жаль, не співпадають. Власники, в першу чергу, зацікавлені у отриманні високих прибутків та оптимізації їх оподаткування через офшорні схеми, і лише потім – в стратегічному розвитку підприємств цієї експортоорієнтованої галузі країни. Вирішення такого протиріччя потребує побудови нової системи управління підприємствами та зовнішньоекономічною діяльністю.
Скорочення споживання металопродукції промислово розвиненими країнами призводить до необхідності пошуку нових ринків збуту. Очікувати значного зростання внутрішнього споживання не доводиться, хоча проведення чемпіонату з футболу в 2012 році мало змогу дати поштовх до розвитку внутрішнього ринку будівництва, а, відповідно, і металургійного ринку. Але цього, на жаль, не сталося. Вочевидь незайнятою нішею для українців залишається ринок країн Африки. Але для цього потрібно провести широкомасштабну реконструкцію галузі. Проте в сьогоднішніх умовах боротьби між корпораціями (СКМ, ІСД, Інтерпайп, Міттал Стіл) цього досягнути буде вкрай важко. ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", що входить у групу "Метінвест" (яка володіє і донецькою шахтою ім. Засядька – єдиного виробника коксового вугілля), з листопада 2008 року призупинив виробництво залізорудного концентрату. Єдиний виробник в країні залишив вітчизняне виробництво без сировини. Українські підприємства, які розташовані в країні, що володіє одними з найбільших в світі запасів залізної руди та коксового вугілля, змушені купувати сировину в Бразилії, Австралії, Росії. Очікувати при цьому значного економічного ефекту не доводиться.
Власники бізнесу правильно розрахували момент, коли співпали стагнація на світовому ринку та політична криза всередині країни і примусили уряд піти на ряд поступок щодо оподаткування, тарифів на перевезення та інших. Звісно, такі заходи не в змозі протистояти скороченню попиту через світову кризу та відсталості української металургійної галузі, але вони дозволять підвищити рівень прибутковості тим підприємствам, які і до того працювали з 60% рентабельністю. Рис. 2.6 [60] демонструє фінансові результати діяльності українських металургійних підприємств, звідки видно, що більше 37% підприємств є збитковими, але обсяг збитків є мінімальним. Іншими словами, власники примусово призводять підприємства до штучного фінансового результату, близького до нульового, для уникнення оподаткування. В такому випадку важко знайти гроші на фінансування модернізації підприємств.

Державне регулювання й внутріфірмові управлінські процеси, спрямовані на стабілізацію розвитку і функціонування підприємств ГМК, вимагають комплексного підходу до управління підприємствами, що включає ефективні маркетингові механізми.
Маркетингова діяльність підприємств металургійної галузі залежить від специфіки регіональних ринків металу, яка визначається наступними факторами:
- географічна віддаленість ринку від виробника металу;
- чисельність і платоспроможність населення регіону;
- кількість зареєстрованих юридичних осіб, їх фінансово-економічні показники;
- кількість металомістких виробництв у регіоні;
- наявність у регіоні металоторговців, що володіють не тільки значними фінансовими ресурсами, а й торговими та виробничими потужностями, необхідними для якісного обслуговування покупців;
- частка регіону в загальному ВВП країни.
Прогнозування розвитку зовнішніх ринків металопродукції слід здійснювати на основі даних, одержуваних у процесі моніторингу загальної політико-економічної обстановки. Металотрейдерам часто слід спиратися на короткострокові прогнози і бути готовими до різкої зміни ринкової ситуації.
Ефективність зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, експортних операцій, металургійного підприємства залежить від ефективності маркетингової стратегії просування продукції на зовнішні ринки. У таблиці 2.1 наведений рейтинг українських експортерів металопродукції по групі чорні метали у січні-червні 2009 р. [53].

Яскраво виражені ніші українського металу на світовому ринку - це металодефіцітні регіони з точки зору географічної ніші і з точки зору товарної ніші - поставки продукції з низьким ступенем обробки
Перед вітчизняними підприємствами чорної металургії гостро стоїть проблема вибору: або нарощувати виробництво металопродукції з незначною часткою доданої вартості (чавун, сляби, підкат, зливки, чушки і т.п.), або зробити зусилля по значному збільшенню обсягу виробництва високоякісної продукції. Світовий ринок слідкує тенденції зростання частки високоякісного прокату в загальному обсязі споживання металопродукції.
Для підприємств металургійної промисловості актуальною є задача адаптації до змін умов зовнішніх ринків. Принципи адаптації, покладені в основу управління маркетинговими функціями підприємства, дозволяють підвищити не тільки традиційні для маркетингу показники ефективності (абсолютний приріст кількості споживачів, збільшення обсягу попиту і кількості замовлень і т.п.), але й вирішувати специфічні проблеми такі, як - зменшення кількості антидемпінгових розслідувань, розподіл квот на постачання продукції в країни-імпортери між вітчизняними підприємствами та інші [49].

30% обсягу реалізації металопрокату на внутрішньому ринку припадає на дрібні та середні підприємства. У їх структурі більшу питому вагу займають будівельні фірми, машинобудівні та металообробні підприємства, різні міські служби, приватні підприємці. Специфіка роботи з такими клієнтами вимагає наявність постійно функціонуючих складських точок з широким асортиментом металопродукції (75% асортиментних позицій припадає на частку саме цього сегмента споживачів) і можливістю первинної обробки [49].
Слід зазначити, що на ринку, практично відсутні фірми, які торгують металопродукцією, які змогли б у повному обсязі задовольнити потреби цього сегмента. Багато металоторговців мають суттєві недоліки як у забезпеченості матеріально-технічною базою, так і в наданні необхідного сервісу. Високий рівень сервісного обслуговування вимагає:
- постійного широкого асортименту продукції на складі;
- досить великої кількості обслуговуючого персоналу з високою кваліфікацією;
- якісної сучасної техніки та складського обладнання для швидкої відпустки продукції клієнтам;
- цивілізованих офісних приміщень з сучасною оргтехнікою, якісним телефонним і електронним зв'язком;
- постійного спілкування з клієнтом засобами високоякісної рекламної комунікації;
- конкурентоспроможного рівня цін.
З метою розширення кола споживачів шляхом використання різних маркетингових інструментів фірми організовують оптові, дрібнооптові і роздрібні фірми продажів, забезпечують якісний сервіс обслуговування (оплата в будь-якій зручній формі, широкий спектр передпродажних послуг, виготовлення металовиробів під індивідуальне замовлення споживача, упаковка будь-якої кількості товару, швидка доставка «до дверей»).
Таким чином, оптимізація продажів металургійної продукції з метою отримання максимального прибутку у довгостроковому періоді вимагає розробки маркетингової стратегії виробника, адекватної ситуації на ринку, узгодження з нею маркетингової політики дочірніх підприємств і дистриб'юторів, інтеграції з основними функціями управління підприємством: фінансами, логістикою, ціноутворенням, плануванням виробництва та ін.
Товарна структура українського експорту чорних металів в 2010р. виглядала таким чином:
-    напівфабрикати (квадратна і трубна заготівка, сляби) – в натуральному вираженні – 36,7% (11,8 млн. т, скорочення експорту на 5,5%), у вартісному вираженні – 30,6% (5126,8 млн. USD, зростання на 17,9%);
-    плоский прокат (гаряче- і холоднокатаний, з покриттям) – в натуральному вираженні – 28,0% (9,02 млн. т, зростання експорту на 2,5%), у вартісному вираженні – 31,5% (5274,5 млн. USD, зростання на 28,2%);
-    довгомірний прокат (арматура, катанка, сортовий) – в натуральному вираженні – 22,9% (7,38 млн. т, зростання експорту на 3,7%), у вартісному вираженні – 25,8% (4326,2 млн. USD, зростання на 34,6%);
-    сировинні матеріали (чавун, металобрухт, феросплави) – в натуральному вираженні – 10,2% (4,00 млн. т, зростання експорту на 23,8%), у вартісному вираженні – 12% (2013,8 млн. USD, зростання на 46,4%) [61].
У середньостроковій перспективі така тенденція, найшвидше, збережеться, і доля напівфабрикатів значно не зменшуватиметься. Цьому сприятимуть декілька чинників:
-    стабільний попит на вітчизняні напівфабрикати в європейських країнах;
-    наявність у складі українських металургійних холдингів прокатних виробництв в Євросоюзі, куди з українських заводів поставляється заготівка;
-    заплановані програми модернізації українських підприємств. Вона направлена на розвиток 1 і 2 - го переділів металургійного виробництва, про крупні проекти модернізації прокатного виробництва заявили лише МК Азовсталь і Алчевський.
За підсумками 2010р., географія експорту української металопродукції розподілилися за регіонами світу таким чином:
-    країни Близького Сходу (35,3%, або 9,882 млн т, зростання поставок на 12,8%);
-    країни Європи (21,3%, або 5,951 млн т, зниження поставок на 14,7%);
-    країни СНД (14,9%, або 4,176 млн т, зростання поставок на 22,1%);
-    країни Азії (12,9%, або 3,612 млн т, зростання поставок на 6,5%);
-    країни Африки (9,7%, або 2,708 млн т, зниження поставок на 2,0%);
-    країни Америки (5,8%, або 1,609 млн т, зниження поставок на 43,8%) [60].
Саме зовнішньоекономічна діяльність дає змогу металургам отримувати економічний, науково-технічний та соціальний ефекти. І скорочення обсягів виробництва, штучне зменшення фінансових результатів, сировинна незабезпеченість виробництва зумовлені, перш за все, не світовою кон’юнктурою або впливом чинників внутрішнього ринку, а проблемами управління металургійними підприємствами.

Вже сьогодні ряд українських металургійних підприємств опинився в руках іноземних власників (Криворізький металургійний комбінат, Єнакіївський металургійний завод), інші (Індустріальний Союз Донбасу) зіткнулися з проблемою повернення іноземних кредитів, які залучені під високі проценти. Все це може призвести до втрати Україною стратегічної галузі. Майбутні іноземні власники ще менше зацікавлені у соціальному розвитку або у підвищенні добробуту населення країни.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить