Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ ХЕРСОНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ ХЕРСОНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ ХЕРСОНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

В.О.УШКАРЕНКО – академік УААН, доктор

с.-г. наук, професор, ректор Херсонського державного аграрного університету

В 1999 році виповнюється 125 років заснування Херсонського сільськогосподарського навчального закладу. І з упевненістю можна стверджувати, що підсумки такого довгого шляху його становлення й розвитку досить вагомі й відчутні. Вони ві-дображають грандіозні зрушення в сільськогосподарському виробництві не лише південного регіону України, а й країни в ці-лому. Вони значно відчутні сьогодні в розвитку агрономічної, зоотехнічної, економічної та інших галузях сільського господарства, науки й техніки завдяки спеціалістам, котрих підготував наш навчальний заклад.
Від невеличкого навчального закладу, що виконував замов-лення правлячої земельної аристократії, до державного аграрного університету – такий історичний шлях розвитку нашого вузу.
У 1874 році було створено земське сільськогосподарське училище спочатку з трирічним, а потім із чотирирічним строком навчання, котре підпорядковувалося відомству народної освіти. Першого січня 1883 року воно перетворюється на середній навча-льний заклад із шестирічним строком навчання й сьомим роком для практичної роботи, а з серпня 1881 року переходить до відом-ства Міністерства землеробства й державного майна. І ось майже 120 років належить до Міністерства сільського господарства.
У 1919 році училище було реорганізовано в Херсонський сільськогосподарський інститут. Але йшла громадянська війна, і через чотири місяці, коли місто Херсон захопили білогвардійські війська, інститут припинив своє існування. Навчальний заклад фу-нкціонував як середнє сільськогосподарське училище старого ти-пу.
У 1920 році училище було об’єднано з колишнім політехніч-ним інститутом і перетворено на Херсонський сільськогосподарсь-кий технікум з чотирма факультетами: агрономічним, машинобуді-вним (сільськогосподарське машинобудування), хімічним і рибоп-ромисловим. Технікуму було надано статус вищого навчального закладу.
У 20-і роки технікум зазнав багато змін: створювалися й знову скасовувалися факультети, до нього безуспішно приєднували коо-перативний технікум, організовувалася при ньому профшкола, тощо. Декілька років він існував лише з одним агрономічним фа-культетом. У 1925 році в технікумі відкривається зоотехнічний фа-культет.
Постановою Українського уряду 14 серпня 1928 року Херсон-ський сільськогосподарський технікум було реорганізовано у ви-щий сільськогосподарський навчальний заклад. Інституту присво-єно ім’я Олександра Дмитровича Цюрупи. У тому ж році відкрива-ється третій факультет – виноградарства й садівництва. Інститут розширюється – створюються нові кабінети, лабораторії, необхідні приміщення.
Високий рівень організації навчально-виховної роботи, пот-реба південного регіону України в кадрах високої кваліфікації, що відповідають вимогам сьогодення, посилена діяльність створеного на базі вузу навчально-наукового виробничого комплексу сприяли прийняттю постанови Кабінету Міністрів України від 2 червня 1998 року №767: про створення Херсонського державного аграрного університету.
Етапи пройденого навчальним закладом стодвадця-тип’ятирічного шляху свідчать, що його історія – це історія сільсь-когосподарської науки Півдня країни, це історія розвитку сільсько-господарської освіти в регіоні, і перш за все – це історія нашої аг-рономічної науки.
Херсонський державний аграрний університет виник на базі неодноразово перетворюваного Херсонського земського нижчого сільськогосподарського училища, заснованого відразу ж після від-міни кріпосного права. Поміщики, що позбавилися дармових робо-чих рук, починають звертатися до науки, бачити в ній майже чарі-вний засіб швидкого збільшення прибутковості своїх маєтків.
Перед заснованим у 1874 році Херсонському земському сіль-ськогосподарському училищу становилося завдання готувати управителів поміщицьких маєтків, хоча не виключалося й викорис-тання випускників у державному апараті, у першу чергу в земських установах.



Наступні вісімдесяті, дев’яності й подальші роки на перше мі-сце висували завдання обслуговування й селянського господарст-ва. Ці завдання визначали характер підготовки агрономічних кад-рів. Збільшувався й кількісний склад учнів. У зв’язку з цим виникла потреба збільшити земельні ділянки для практичних занять. Кері-вництву училища доводилося орендувати нові ділянки землі.
На жаль, земля ферми, розташована на схилах балки й "пе-рерізана" залізницею від вокзалу до порту, не була зручною й придатною для польового господарства. Незважаючи на ці переш-коди, з перших років існування навчального закладу дослідні поля були базою наукових випробувань, а вже з кінця сімдесятих років на полях ферми проводилися різноманітні польові досліди, при-чому конкретного місця для них не відводилося, а ставилися вони в різних місцях сівозміни. У таких умовах 1877 року починав свої наукові дослідження грунту посушливого степу України викладач землеробства й завідувач фермою Херсонського земського сіль-ськогосподарського училища Олександр Олексійович Ізмаїльсь-кий.
З іменем О.О.Ізмаїльського пов’язане зародження в нашому регіоні експериментальної роботи в галузі землеробства. Саме цей період можна вважати початком наукових традицій у Херсон-ському сільськогосподарському навчальному закладі, котрі пере-росли в наукові школи, що успішно діють і посьогодні.
Дослідження, розпочаті О.О.Ізмаїльським, продовжував ви-кладач рослинництва й керівник ферми училища К.І.Тархов. а з 1907 року над ціми ж проблемами працював О.К.Шиман, викладач агрономічних дисциплін та керівник дослідного поля училища, з 1924 року – викладачі дослідної справи П.І.Подгорний, С.Д.Лисогоров. У подальшому дослідженнями займалися відомі діячі сільськогосподарської науки посушливого півдня України, до-ктори сільськогосподарських наук, професори, засновники науко-вих шкіл землеробства.
Сьогодні наукову школу зрошуваного землеробства продов-жує й розвиває учень С.Д.Лисогорова доктор сільськогосподарсь-ких наук, професор, Заслужений працівник Вищої Школи України, академік УААН, Лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки, ректор Херсонського аграрного університету Віктор Олек-сандрович Ушкаренко.
Разом з ним і під його керівництвом працюють його послідов-ники: В.П.Кириченко, В.С.Сніговий, А.О.Лимар – доктори сільсько-господарських наук, професори, та учні-кандидати сільськогоспо-дарських наук, серед яких К.В.Петрова, А.Я.Логвиновський Т.П.Ушкаренко, А.А.Бабич, Н.В.Минкін, А.А.Домарацький, Р.А.Мелуа, В.В.Артюшенко.
У 1895 році зі складу полів ферми училища було виділено 20 десятин під постійне дослідне поле ферми, котре згодом виділи-лося в самостійну установу – Херсонське дослідне поле, яке реор-ганізовано потім у сільськогосподарську дослідну станцію, на базі якої виріс Український науково-дослідний інститут зрошуваного землеробства (Укр НДІЗЗ).
Протягом усієї історії навчального закладу на дослідній стан-ції успішно розвивалася наукова робота, котра пов’язана з імена-ми вищезазначених діячів у галузі землеробства, а також іменами викладачів, співробітників та студентів вузу – майбутніх спеціаліс-тів сільського господарства.
Двадцяті роки – це період пролетаризації вищої школи, реор-ганізації її управління, перегляд змісту й методів викладання згід-но з новими вимогами часу.
У 30-і роки інститут перебудовує свою роботу й орієнтується на обслуговування великого соціалістичного господарства. Це пе-ріод боротьби за удосконалення викладання відповідно до цілей об’ємного землеробства, за посилення зв’язків інституту з вироб-ництвом, за якість науково-технічної підготовки агрономічних кад-рів, за ідейно-політичне виховання студентів – майбутніх спеціалі-стів сільського господарства. У цей період глобально змінюється зміст і методи роботи агронома. Не проста пропаганда сільського-сподарських знань, а боротьба за високу продуктивність колгосп-ної праці на основі наукового землеробства стала лозунгом агро-нома. Це вже не пасивний консультант роздрібнених уособлених селянських господарств, а активний організатор великого соціалі-стичного виробництва. Агроном стає командиром, організатором сільськогосподарського виробництва.
З перших днів свого існування і протягом усієї історії педаго-гічному колективу вдавалося раціонально поєднувати навчання студентів з практичними роботами на виробництві, полях і фер-мах, і саме це давало можливість готувати кваліфікованих спеціа-лістів з високою відповідальністю за доручену справу, з любов’ю до землі й до людей, що на ній працюють.
Так, ще більше ста років тому зі стін училища після семиріч-ного навчання виходили повноцінні спеціалісти-агрономи, причому не вузької спеціалізації, бо знали й зоотехнію, й садівництво, і бджолярство, тощо.
Високий авторитет училища сприяв тому, що агрономів-херсонців залюбки приймали не лише на роботу та до вищих на-вчальних закладів для продовження освіти, а й до військових учи-лищ, особливо артилерійських, як прекрасних математиків.
Без перебільшення можна стверджувати, що відмінною ри-сою багатолітньої історії Херсонського сільськогосподарського на-вчального закладу є високий рівень підготовки спеціалістів.


Головний навчальний корпус
Херсонського державного аграрного університету.

За 125 років діяльності навчальний заклад підготував більше 42-х тисяч спеціалістів сільського господарства. Серед випускників 23 Герої Соціалістичної парці, більше 80-и Заслужених працівників сільського господарства, багато Заслужених діячів науки й техніки, Заслужених працівників Вищої школи, академіків різних галузей промисловості й сільського господарства.
За успіхи та досягнення в підготовці спеціалістів сільського господарства й на честь 100-річчя з дня заснування Херсонський сільськогосподарський інститут у 1974 році було нагороджено ор-деном Трудового Червоного Прапора.
Херсонський сільськогосподарський інститут приклав значні зусилля для розвитку й зоотехнічної науки. Тут створювалася школа зоотехніків, закладалися засади зоотехнічної науки про по-роди та розведення тварин, розроблялася теорія племінної робо-ти, вчення про типи складів і конституції тварин, удосконалювали-ся методи їх годівлі.
Цьому сприяло гідно поставлене на фермах училища тва-ринництво, котре й стало базою для одержання знань із зоотехнії, прищеплювало любов до цієї роботи й стимулювало наукову дія-льність.
Навчальний заклад випустив таких видатних учених, як Є.Ф.Лискун – академік Академії Наук СРСР, І.Ф.Гаркуша – прези-дент Академії Наук Белоруської РСР, професори Ф.Д.Рубін, Г.П.Чучко, А.Ф.Цимборович, О.С.Попович, І.С.Журавко (видатний спеціаліст у галузі створення високопродуктивного стада молочної худоби з надоєм 3000-3500 кг молока і вмістом жиру 3,7-3,8%), доцент О.І.Недохлібов.
На базі Херсонського сільськогосподарського інституту в 50-60-ті роки сформувалася широко відома еколого-меліоративна на-укова школа. Її засновником по праву можна вважати доктора тех-нічних наук, професора, кавалера ордена Леніна Доната Григоро-вича Шапошникова. Він був учнем основоположника меліоратив-ної науки, всесвітньо відомого російського вченого, академіка Кос-тякова Олексія Миколайовича. Д.Г.Шапошников у 1962 році засну-вав проблемну науково-дослідну лабораторію рисівництва, яка зробила великий внесок у розвиток рисосіяння на півдні України. Великий внесок у подальшому розвитку еколого-меліоративної наукової школи зробив доктор сільськогосподарських наук Борис Андрійович Тупіцин. Він протягом 13 років (1979-1992р.р.) завіду-вав кафедрою сільськогосподарських меліорацій, був завідувачем проблемної лабораторії. З 1992 року лабораторію очолює канди-дат сільськогосподарських наук, доцент В.В.Морозов, який продо-вжує та розвиває далі справу своїх вчителів Д.Г.Шапошникова та Б.А.Тупіцина.
Наказом Міністра сільського господарства та продовольства України №184 від 5 липня 1993 року лабораторія рисівництва отримала новий, більш вищий статут. Вона перебудована у про-блемну науково-дослідну лабораторію еколого-меліоративного моніторингу агроекосистем сухостепової зони. На сьогоднішній день проблемна лабораторія відома розробками нового напрямку меліоративної науки – ландшафтних меліорацій, принципів та ме-тодів адаптивного меліоративного режиму, технічного удоскона-лення гідромеліоративних систем, у тому числі рисових зрошува-них систем та підвищення їх еколого-меліоративної ефективності. Великий внесок у вдосконалення рисових зрошувальних систем, підвищення ефективності їх роботи належить науковим співробіт-никам проблемної лабораторії рисівництва, а потім еколого-меліоративного моніторингу: Д.П.Хіміч, В.Й.Маковському, С.С.Рибалко, О.В.Харченко, В.П.Савчуку, Б.В.Душину, В.В.Морозову, А.В.Буриму, Л.Б.Колесніковій, І.М.Донченко, Л.М.Грановській, Л.А.Маленко, Р.В.Домініковській, В.О.Малєєву та іншим.
Вченими вузу зроблено внесок і в науку про сільськогоспо-дарські машини. Перший директор училища Є.Г.Котельников був видатним ученим в області землеробної механіки. В побудованих ним механічних майстернях під його ж керівництвом учні набували навички роботи з металом, вивчали сільськогосподарську техніку, яка була на той час, виготовляли найпростіші борони, граблі, плу-ги, колеса для воза, ремонтували весь сільськогосподарський ін-вентар. У подальшому ця робота удосконалювалася, з’явилися самохідні знаряддя праці, трактори, комбайни. Науково-технічний прогрес стає невід’ємною частиною учбового процесу навчального закладу, а студенти та випускники – його активними учасниками. Чимало з них очолювало машинотракторні станції (МТС), робили свій внесок в удосконалення землеробної техніки та її раціональне використання.
З історією Херсонського сільськогосподарського інституту, з іменами видатних його діячів тісно пов’язаний і розвиток жіночої освіти в нашому краї. Вперше прийом жінок у наш учбовий заклад було здійснено в 1919 році.
На той час сільськогосподарське училище було реорганізова-но в інститут. І сьогодні ми з гордістю називаємо імена жінок, які отримали сільськогосподарську освіту і стали в подальшому вида-тними вченими, заслуженими робітниками сільського господарст-ва, керівниками районних , обласних підприємств, різних галузей сільськогосподарського виробництва. Серед них Г.С.Попович – доктор сільськогосподарських наук, професор, В.І.Гапченко, О.І.Недохлібова – заслужені робітники сільського господарства, Д.І.Проценко – колишній голова Херсонського облвиконкому та ба-гато інших.
Учбовий заклад може пишатися своїми хіміками. Першим де-каном хімічного факультету був професор Лукашук. Цей факуль-тет утворився в 1919 році. В історію хімічної науки ввійшли такі імена: професор Л.І.Христєва; доктор хімічних наук, професор, Лауреат Сталінської премії В.З.Рудий; професор О.В.Данилевський, який очолює кафедру хімії університету; доцент Є.Х.Бурзі, більше 40 років очолював кафедру хімії; доценти П.К.Клягін, Н.Ф.Ступак, З.Ф.Гарус та багато інших.
Історія лісової справи та лісознавство нерозривно пов’язані з іменами професора Я.В.Чугуніна та кандидата сільськогосподар-ських наук О.М.Юганової.
Не можна забувати й імена вчених, які працюють сьогодні і університеті та створюють його наукове ім’я. Серед них залужений діяч науки та техніки України, професор І.М.Шерман. Він визнач-ний спеціаліст у розробці ресурсозберігаючих технологій виробни-цтва риби у малих водоймищах різноманітного цільового призна-чення. А як не пригадати ім’я доктора ветеринарних наук, профе-сора М.М.Хренова. Він перший і єдиний в Україні доктор наук в області аероіонізації, одного із найважливіших екологічних факто-рів зовнішнього середовища. Ним та його учнями (П.С.Прокопенко, А.Ф.Чуніхін) розроблені наукові обгрунтування аероіонізації в різних галузях тваринництва. М.М.Хренов є авто-ром монографії "Аероіонізація в тваринництві". Великий внесок у розвиток науки зробив і В.П.Коваленко – доктор сільськогосподар-ських наук, професор заслужений діяч науки та техніки України, керівник наукової школи генетики та розведення сільськогоспо-дарських тварин. Разом із вченими Б.О.Вовченком, В.І.Яременком здійснені технологічні розробки щодо удосконалення методів ви-робництва молока, м’яса, яєць.

Засідання вченої ради університету. Йде обговорення наукової роботи заступника декана економічного факультету доцента Дєброва В.В.

Зміст роботи інституту багато в чому зумовлювався аграрною політикою, яка проводилася в країні. Відбудова зруйнованого в ро-ки Великої Вітчизняної війни народного господарства вимагала додаткової підготовки спеціалістів сільського господарства. І вже в 1994 році на правах факультету в інституті відкриваються курси з підвищення кваліфікації керівних колгоспних кадрів. Щорічно тут навчалося близько 700 чоловік. У подальшому курси переросли в міжреспубліканську школу, що діяла аж до 90-х років.
Після повної відбудови зруйнованого інституту потрібно було практично наново починати його діяльність. І вже наприкінці пер-шого післявоєнного десятиліття інститут не тільки вийшов на до-воєнний рівень, але й зробив значний крок вперед. Новим на той час науковим та лабораторним обладнанням поповнилася матері-ально-технічна база навчального закладу, зріс кількісний та нау-ковий потенціал професорсько-викладацького складу. Вже у 50-70-ті роки у викладацькому колективі працювало близько 40 док-торів наук та професорів, більше 100 кандидатів наук, доцентів.
У 50-60-ті роки Південно-Український регіон із його посушли-вим кліматом став об’єктом створення зони зрошуваного земле-робства. Це вимагало нового підходу у проектуванні та будівницт-ві великих зрошувальних систем, каналів та дрібних розгалужених мереж. В цей період починається будівництво Каховської зрошу-вальної системи та Північно-Кримського каналу. Інтенсивно роз-вивається зрошуване землеробство, з’являється відповідна техні-ка. Але виникає разом з тим і потреба у спеціалістах, котрі обслу-говуватимуть гідротехнічні споруди.
Розміщення інституту в центрі основної зрошувальної зони, відповідні науково-технічні та педагогічні кадри, сусідство з Украї-нським науково-дослідним інститутом зрошуваного землеробства, наявність двох навчально-дослідних господарств, оточення пере-довими колгоспами та радгоспами, які використовують зрошува-льні системи, техніку, остаточно визначили профіль та спеціаліза-цію інституту.
У 1964 році на базі кафедри сільськогосподарських меліора-цій було створено гідромеліоративний факультет. Його призна-чення – підготувати інженерів-гідротехніків (спеціальність "Гідро-меліорація"). Організатором та основоположником факультету був доктор технічних наук України Донат Григорович Шапошников. Він і став першим деканом новоутвореного факультету. З 1974 року починає діяти факультет сільськогосподарського будівництва.
Зміни в суспільних відносинах та перехід від командно-адміністративної системи управління до демократичного держав-ного устрою значно підвищили потребу в спеціалістах економіки та управління народного господарства. У 1984 році на базі кафед-ри економіки та організації сільськогосподарського виробництва (створена в 1928 році, входила в склад агрономічного факультету) засновується економічний факультет. Першим деканом факульте-ту до 1996 року був доцент, кандидат економічних наук Ігор Мико-лайович Ігнатюк. На сьогоднішній день тут навчається більше 1700 студентів та 12 аспірантів.
В аграрному університеті втілюються нова, відмінна від попе-редньої, ступенева система підготовки спеціалістів для агропро-мислового комплексу, спеціалістів різних рівнів:
І рівень – молодший спеціаліст;
ІІ рівень – бакалавр;
ІІІ рівень – спеціаліст;
ІV рівень – магістр.
Випускнику ІV рівня присвоюється кваліфікація магістра і ви-дається диплом, у якому вказано спеціальність підготовки (напри-клад, магістр із агрономії).
З 1998 року здійснюється підготовка спеціалістів на освітньо-кваліфікаційному рівні: бакалавр, спеціаліст, магістр. Використо-вуються денна та заочна форми навчання, а також екстернатура з таких спеціальностей та спеціалізацій:
–    спеціальність 7.050106 – "Облік та аудит";
–    спеціалізація 7.050106 – "Правове забезпечення в галу-зях АПК";
–    спеціальність 7.050201 – "Менеджмент організацій";
–    спеціалізація 7.050201.1 – "Правове забезпечення в галу-зях АПК";
–    спеціальність 7.050107 – "Економіка підприємства".
За такою системою здійснюється підготовка спеціалістів і на інших факультетах.
Враховуючи потреби сільськогосподарського виробництва, в університеті була створена кафедра технології переробки та збе-рігання сільськогосподарської продукції (березень 1998 рік) для підготовки спеціалістів:
на агрономічному факультеті – спеціалізація "Технологія пе-реробки та зберігання продуктів рослинництва";
на зооінженерному факультеті – спеціалізація "Технологія переробки продуктів тваринництва".
З Міністерством агропромислового комплексу України пого-джено відкриття ще однієї спеціалізації "Зберігання та переробка гідробіонтів". Завідувачем кафедри технології переробки та збері-гання сільськогосподарської продукції призначено доцента, кан-дидата с.-х. наук Віктора Григоровича Пелиха.
Враховуючи звернення Херсонської обласної держадмініст-рації та потреби господарств, утворена кафедра ветеринарної медицини. До складу кафедри ввійшли досвідчені спеціалісти, ве-теринарні лікарі, професор М.М.Хренов, доцент М.І.Йорж. Завіду-вачем кафедри ветеринарної медицини обрано доцента, кандида-та ветеринарних наук Павла Силовича Прокопенка.
З метою підготовки педагогічних та наукових кадрів в універ-ситеті більше 60 років працює стаціонарна та заочна аспірантура. У ній щорічно навчається до 50 чоловік.
З 1974 року функціонує спеціалізована рада по захисту кан-дидатських дисертацій, а з 1992 р. – докторських дисертацій зі спеціальностей меліорація та зрошуване землеробство, рослин-ництво.
За 1998 рік співробітниками університету опубліковано 267 наукових статей, видано 5 підручників, 26 монографій та довідни-ків, 8 рекомендацій.
Для виконання тематичного плану науково-дослідної роботи залучаються студенти.
В 22 наукових студентських гуртках при кафедрах універси-тету щорічно проводять дослідження близько 500 студентів.
Сьогодні в складі університету нараховується 7 факультетів:
1) агрономічний;
2) зооінженерний;
3) будівельно-гідромеліоративний;
4) економічний;
5) факультет підвищення кваліфікації;
6) спеціальний факультет з перепідготовки незайнятого на-селення;
7) факультет довузівської підготовки.
Форми навчання на факультетах – денна, заочна та екстер-нат.
Сьогодні в університеті навчається 4,5 тис.студентів, із них на стаціонарі – 2,6 тис.чоловік, заочно – 1,9 тис.чоловік.
Підготовка кадрів для сільського господарства ведеться з 8 спеціальностей та 10 спеціалізацій.
З метою розвитку народної творчості в університеті працює факультет культури та мистецтва (декан В.І.Голубенко).
В університеті за штатом працюють 269 викладачів, із них 24 доктори наук, професори, 135 кандидатів наук та доценти.
Викладачі, які мають вчені ступені та звання, складають 69,7% від загальної кількості співробітників.


Визначна подія в історії університету і в житті відомого в дер-жаві та поза її межами вченого-аграрника, доктора сільськогоспо-дарських наук, професора, академіка Української академії аграр-них наук, ректора Херсонського державного аграрного університе-ту Віктора Олександровича Ушкаренка. Президент Леонід Дани-лович Кучма у Маріїнському палаці вручає Віктору Олександрови-чу Державну премію. України в галузі науки і техніки, якої він удо-стоєний за підручник “Зрошуване землеробство”.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить