Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Динаміка розвитку СФГ Білозерського району та стан їх природних ресурсів

Динаміка розвитку СФГ Білозерського району та стан їх природних ресурсів
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Динаміка розвитку СФГ Білозерського району та  стан  їх природних ресурсів

Агропромисловий комплекс Білозерщини представляє собою міжгалузеву виробничо-економічну структуру, що поєднує у своєму складі  підприємства суспільного  та  приватного сектору. Приватний сектор аграрного виробництва Білозерського району представлений селянськими (фермерськими) господарствами, особистими підсобними господарствами сільських жителів, приватними господарствами, створеними на основі земельних часток (паїв) та колективними городами і садами міських жителів.
Основою функціонування агропромислового комплексу є природні ресурси.  Наявність та різновид природних ресурсів багато в чому визначає можливості господарювання. Суттєве виробничо-економічне значення має  власність на природні ресурси. Державна власність дає можливість безкоштовно використовувати ряд природних ресурсів у інтересах суспільства. Використання ж природних ресурсів у приватному секторі звичайно передбачає стягнення спеціальних податків, ренти та інших виплат, зменшуючи прибуток.
Однак, кількість СФГ у районі постійно зростає, як зростає і загальна площа земель, які використовують ці господарства. Так, у 1995 році в районі функціонувало 146 фермерських господарств загальною площею земель 4954 га, а на кінець другого кварталу 2002 року їх вже було 197 одиниць, загальною площею (крім оренди) 6883 га (табл. 1).  Отже, за період з кінця 1995 р. по III квартал 2002 р. загальна кількість ФСГ у Білозерському районі зросла на 35 %, тобто збільшилася у 1,35 рази.
Цей процес супроводжувався зростанням земельної площі цих господарств (без урахування орендованої землі) у 1,38 рази та збільшенням площі ріллі в 1,22 раза.
                                                                                                      
Дослідження процесу становлення фермерства на Білозерщині за 1995 – 2001 роки показують, що з 1995 року до 1997 року включно, в районі спостерігалося сповільнення темпів зростання кількості фермерських господарств. Піки зростання кількості СФГ в районі за досліджуваний період   приходяться на 1998 та 2001 роки. Те ж саме можна сказати й про темпи зростання площ власних земель СФГ та ріллі. Пік зростання першого з цих показників приходиться на 2001 рік, а другого – на 1998 рік. Однак, зазначимо, що все сказане стосується площ земель СФГ без урахування орендованих земель.
З переходом України до багатоукладної ринкової економіки оренда поступово стала невід’ємною частиною нового господарського механізму. Особливо стимулювало поширення оренди проведене в Україні паювання землі.
Наші дослідження показали, що орендувати землю фермери Білозерщини почали лише з 1999 року. Однак, вони не поспішають скористатися можливістю орендувати землю за земельні сертифікати.  Фермери беруть в оренду землю, але не у власників земельних часток (паїв) за земельні сертифікати,  а з земель запасу для ведення особистих підсобних господарств у сільських радах. Землю орендують фермери, які достатньо забезпечені матеріально-технічними засобами і мають, як правило, значний досвід самостійного господарювання.
Темпи росту орендованих СФГ земельних площ  щороку зростають. Якщо порівняти кількість орендованих фермерами земель на кінець 1999  та 2001 років, видно, що за вказаний проміжок часу ця цифра  збільшилася втричі. І, саме за рахунок збільшення кількості орендованої фермерськими господарствами землі, різко зросла загальна кількість  земель в обробітку СФГ по району. Частка орендованих СФГ Білозерського району земель зросла в II кварталі 2002 року майже у вісім разів, порівняно з II кварталом 1999 року і становить 44 % від загальної площі землекористування СФГ.
Таким чином, при сповільнених темпах зростання кількості СФГ в районі, протягом 1999 – 2001 років спостерігаються високі темпи зростання земельних площ (включаючи оренду) в обробітку СФГ .
Саме завдяки оренді, фермерам вдалося збільшити площі земель в обробітку СФГ, що зумовило зростання середнього розміру фермерського господарства в районі. У 1995 році в середньому на одне фермерське господарство  припадало 34 га сільськогосподарських угідь, що були надані фермерам для ведення СФГ, а на кінець II кварталу 2002 року вона становила б лише 32 га, якби фермери не скористалися можливістю збільшити розміри господарств за рахунок оренди.  Площа сільгоспугідь, що припадає на одне фермерське господарство району, з урахуванням орендованих земель зросла у 2002 році до 60 га, а середній розмір всіх земель в обробітку фермерських господарств становить на сьогодні 63 га.               

Результати господарської діяльності в значній мірі залежать від рівня спеціалізації і концентрації виробництва.
Нами був розрахований коефіцієнт спеціалізації  СФГ Білозерського району - 0,45. Це свідчить про високий рівень спеціалізації фермерських господарств району. В обсязі товарної продукції  найбільша питома частка зерна – 63,5 %. В 2,3 раза меншою є питома частка соняшнику. Всі останні показники лежать в межах 0,6 % - 2,7 %. Відповідно, провідною галуззю є галузь рослинництва, в ній провідними культурами виступають зернові. Таким чином, виробниче направлення СФГ району – вирощування зернових, додатковим напрямом є вирощування технічних культур, а саме соняшнику.
Фермерські господарства району мають рослинницький напрямок розвитку і є високоспеціалізованими. Спеціалізація СФГ з року в рік поглиблюється. Однак, якщо у світовій практиці поглиблення  спеціалізації малого сільськогосподарського підприємства – запорука підвищення ефективності, то на Україні, через велику кількість проблем, як то: нестабільна ринкова ситуація, диспаритет цін на продукцію, відсутність сформованих оптових ринків сільськогосподарської продукції, загроза недотримання зобов’язань партнерами та постачальниками, нестача власних матеріально-технічних ресурсів та фінансів, побудова вузькоспеціалізованих фермерських господарств є справою ризиковою. Крім того, слід враховувати і місце розташування СФГ Білозерського району – зона ризикового землеробства. Засухи, суховії, небагаті на опади весна та осінь, малосніжні, часто морозні зими в умовах відсутності поливу через різні причини, разом з економічними негараздами, роблять життя селянина у великій мірі залежним від природи. Наш український фермер не може розраховувати на допомогу держави, як то відбувається в багатьох інших країнах світу, у випадку, коли він, наприклад, зібрав низький урожай зерна пшениці через те, що була дуже морозна і безсніжна зима, або з інших причин. А ось раптом станеться саме так, і все: де брати гроші, щоб не збанкрутувало господарство? Кредити? Так за них потім не розрахуєшся і що ставити в заставу?
 На жаль, наш вітчизняний фермер не свідомо йде проторованою його західними колегами стежкою поглиблення спеціалізації, а штовхає його на неї нестача сільськогосподарської техніки,  недостатня кількість коштів, нестача трудових ресурсів ФСГ. Фермерські господарства Білозерщини орієнтуються на виробництво найменш трудомістких видів продукції.  Ось вам і розгадка “правильної” орієнтації наших фермерів. Так, посівна площа  озимої пшениці за останні три роки збільшилася втричі, ярового ячменю – вдвічі.   А ось посівна площа овочів зменшилася у півтора раза, баштанних культур – у два раза   (табл. 3).
Спостерігаються значні зміни урожайності окремих культур. Так, у 2001 році, у порівнянні з 2000 та 1999 роками, урожайність озимої пшениці  зросла відповідно у 4,4 та 2,4 раза, урожайність ярого ячменю – у 4,7 та 4,3 раза, цукрового буряка – у 3,6 та одинадцять раз, кормових коренеплодів – у дев’ять та 4,7 раза. А ось урожайність соняшника за 1999 – 2001 роки зменшилася з 5,4 до 4,3 ц/га, урожайність помідор за цей проміжок часу теж зменшилася з 114,5 до 71,9 ц/га.
Структура посівних площ основних видів сільськогосподарських культур за останні три роки теж значно змінилася. З  43,4 % до 60, 2 % посівних площ ФСГ зросла частка зернових та зернобобових культур. Посівні площі зернових у 2001 році склали 45 % всіх сільгоспугідь СФГ. У 2001 році значно (на 10 %), у порівнянні з 2000 роком, зросли посівні площі зернових та зернобобових культур, на 5 % - посівні площі кормових культур і майже на  8 % скоротилися посівні площі соняшнику. У 2001 році соняшник займав 15 % площі всіх сільгоспугідь СФГ і 23 % посівних площ. Для порівняння, ще у 1999 році цей показник був 19 % всіх сільгоспугідь і  35 % посівних площ СФГ, а у 2000 році – 18 % та 32 % відповідно.

В останні три роки у СФГ району намітилася тенденція до збільшення  посівних площ і зменшення кількості чорних парів та заміни їх  посівами багаторічних культур. У 1999 році загальна площа сільгоспугідь СФГ району становила 7109 га, а посівна – 3830 га, у 2000 році – 10578 га та 6059 га відповідно, а у 2001 році перший з цих показників збільшився ще на 289 га, а другий – на 1159 га. Площа чорних парів постійно зменшується – на чотири – дев’ять відсотків  щороку. На кінець 2001 року вона становила 34,6 %   загальної площі сільгоспугідь фермерських господарств району, що на 11,5 % менше аналогічного показника за 1999 рік – 46,1 % .
 
Розораність земель СФГ району перевищує 90 % (аналогічний  показник по південному регіону вцілому – 80 %). Посівні площі зернових у 2001 році склали 57 % посівних площ ФСГ. Соняшник займав 23 % посівних площ, при нормі 12,5 %. Додайте до цього, далекі від оптимальних, розміри фермерських господарств, які зовсім не сприяють застосуванню раціональних сівозмін та впровадженню прогресивних сучасних проблем землеробства у СФГ, і стає зрозумілим, що  “навіть за умови внесення достатньої кількості добрив і проведення всіх необхідних робіт, не вдається уникнути глибоких негативних змін у грунті й фітосанітарного стану посівів” [44, с. 13 - 14].
Таким чином, у Білозерському районі в останні два роки спостерігається збільшення кількості ФСГ, чітко простежуються тенденції збільшення частки орендованих земель і зростання площі сільгоспугідь, що припадає на одне СФГ до 60 га. Рілля має найбільшу питому вагу в структурі земельних ресурсів фермерських господарств району (89 %).
Фермерські господарства району спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва і є вузькоспеціалізованими. В останні три роки значно зросли посівні площі зернових та зернобобових культур, скоротилися посівні площі соняшнику, намітилася тенденція до збільшення  посівних площ і зменшення кількості чорних парів та заміни їх  посівами багаторічних культур. Посівні площі зернових у 2001 році склали 57 % всіх посівних площ ФСГ, соняшник займав 23 % посівних площ. Однак, більшість фермерських господарств у районі не мають оптимальних розмірів, що не сприяє застосуванню раціональних сівозмін та впровадженню прогресивних сучасних систем землеробства у ФСГ району. Перед фермерськими господарствами району, як користувачами природних ресурсів, гостро стоїть проблема створення раціональної системи природокористування на основі поєднання загальнодержавних інтересів з інтересами окремих фермерських господарств.
ВИСНОВКИ: Оцінка динаміки розвитку фермерства та стану їх природних ресурсів у Білозерському районі Херсонської області за період здійснення реформування та переходу до ринкових умов дозволяє виділити нижченаведені тенденції, не всі з яких, на жаль, можна назвати позитивними:
1. Зростання земельної площі в обробітку фермерських господарств за рахунок оренди.
2. Зростання обсягів виробництва зерна та частки ФСГ у продовольчому забезпеченні.
3. Зміна структури посівних площ з подальшим зменшенням посівних площ соняшника.
4. Орієнтація більшої частини ФСГ області на найменш трудомісткі галузі.
Однак, незважаючи на всі існуючі та можливі проблеми, Херсонщина, і, зокрема, Білозерський район є і буде саме тим регіоном України, де є всі можливості для розвитку фермерства. У період становлення цього виду підприємницької діяльності, самі фермерські господарства ще не відіграють суттєвої ролі в аграрному секторі АПК, та цей факт не дає права робити висновки про неперспективність фермерства району. Висока землезабезпеченість дозволяє збільшувати як кількість фермерських господарств, так і їх розміри до оптимальних (за рекомендаціями       П. Т. Саблука – 300 – 400 га), в основному за рахунок оренди та кооперації. Фермери, в переважаючій більшості, є трудоголіками, які не можуть не працювати, які не маючи достатніх для нормального існування доходів, маючи лише формальну підтримку з боку владних структур, живучи сподіваннями на краще майбутнє, все ж сподіваються на те, що їхнім господарствам  удасться вижити в цих складних умовах, вдасться діждатися тих часів, коли наші можновладці зрозуміють, що фермерство – це один із дійових шляхів до відродження підприємницької діяльності сільських товаровиробників, до високоефективного ведення сільськогосподарського виробництва.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить