Проблеми прийняття управляючих рішень в аграрному менеджменті на підставі інформаційних технологій
У світовій практиці землекористування всі правила одержання прибутку (ефективної роботи) визначені. Компанії (будемо розуміти усі види колективної власності) і приватні землекористувачі поділяються на ті хто самі визначають ці правила і тих хто використовує готові рекомендації, «залізні схеми». Є і проміжні господарники – спираючись на знання і досвід вони вносять постійні корективи в рекомендації. При цьому індивідуальні моменти складають не більше 20% від всього обсягу робіт, а основний час витрачається на реалізацію стратегії, а не на їхнє створення.
Реалізація стратегій у вигляді планування і оперативного управління відбувається на підставі прийняття рішень і доведення їх у адекватній формі до виконавців [1,2]. Однак на практиці ми спостерігаємо ситуацію, коли фахівець, що не використовує сучасні методи вироблення рішень (на базі інформаційних технологій), має більшу ймовірність опинитись в скрутному становищі відносно неадекватності його рішення конкретним умовам, що складаються. А це веде або до злишкових витрат, або до упущеної вигоди. Додамо, що з ростом конкурентної боротьби вимоги до якості управляючих рішень в подальшому зростатимуть, як і ціна витрат від помилкових рішень. Тобто не потребує доказів те, що традиційні методи прийняття рішень в землеробстві з часом стають менш ефективними і не завжди відповідають сучасним вимогам економічних відносин суб’єктів ринку сільськогосподарської продукції.
Дослідження ситуацій щодо ефективності рішень в землеробстві визначило три основних типи керівників [2], підприємців, тобто людини, що приймає рішення (ЛПР):
Першу групу складають керівники, які не мають фахової освіти і працюють на «здоровому глузді». Це прогматикі, що визнають тільки свій особистий досвід і не готові піти на ризик. Керовані ними підприємства ростуть повільно, але відносно стабільно й упевнено.
Друга група, це ті, що мають фахову освіту по агрономії і управлінню, тверезий і здоровий розум. Учаться переважно на чужих помилках. Мають схильність до ризикових рішень, амбіційні. Можуть легко переорієнтувати виробничу спрямованність підприємства. Можуть швидко досягти успіху (прибутку), але і швидко втратити капітал.
Третя група, це менеджер – професіонал. Фахові риси цієї категорії ЛПР відомі і не потребують коментарів.
Найбільше широко серед ЛПР в сільському господарстві представлені перші дві групи. Характерною рисою притаманною представникам обох цих груп є рішення засновані на «здоровому глузді». При цьому знання використовуються не більше ніж на 10%. Такі керівники на шляху від спонтанного ведення бізнесу до професіоналізму.
Ситуація, що склалася пов’язана з проблемами об’єктивного і суб’єктивного характеру. Для використання знань на 100% недостатня тіснота зв'язку між освітою і практикою. Отримані у свій час знання є здебільшого стратегічними, а в реальних умовах людина зіштовхується з оперативними питаннями, часто в умовах невизначеності. Тобто найбільш вагомі втрати конкретне підприємство має у разі оперативних помилкових рішень тому, що, по-перше, їх багато, по-друге, їм притаманна специфічність і велика доля невизначеності. Це означає, що головним важелем ефективності господарювання буде ефективне використання оперативної інформації і вироблення на цій основі найкращих рішень.
Аналіз ефективності технологічних рішень регіональній системі землеробства вказує на наявність декількох причин об’єктивного характеру, які розширюють проміжок між потребою і спроможністю галузі. Перш за все, це діюча і вже застаріла система наукового забезпечення землеробства в основі якої мало ефективні методи інтеграції знань в виробництво. При такому положенні якість управляючих рішень знижується, поглиблюється розподіл між тим, що фахівець повинен знати і що може утримувати в пам’яті. Крім того проблему ускладнює і специфічність галузі, яка характеризується [3].
- великою кількістю впливаючих факторів;
- інформаційним і технічним вибухом, появою нових сортів, препаратів, знарядь, технологій, що швидко зводе нанівець накопичений досвід і потребує нових знань;
- текучість кадрів і втрати навичок роботи з конкретною земельною одиницею;
- повільність інтеграційних процесів доведення наукових розробок і досвіду в виробництво.
Реальним виходом з цього становища вважаємо - використання інформаційних технологій (ІТ), які дозволяють фахівцю-агро менеджеру:
- складне зробити простим;
- систематизувати і накопичувати інформацію (збагачуючи тим самим і «особистий досвід» і знання);
- організувати чіткий алгоритм роботи;
- виконувати за ЛПР складну і нудну розрахункову роботу, пошукову і роботу по аналізу і оцінці рішень;
- давати можливість працювати, а не витрачати час на розробку (пошуки) того, що вже давно відомо.
Безперечно, що менеджеру-аграрію необхідно оперативний, сучасний інструментарій по управлінню процесами в землеробстві.
1. Виробничі комп’ютерні системи в землеробстві
Розробки в цьому напрямку дозволили вийти на реальні методи і способи створення такого інструментарію у вигляді прикладних комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень (СППР) і експертних систем (ЕС) у землеробстві, що спираються на регіональне інформаційне забезпечення [4, 5].
1.1 Структура і функції СППР.
У структурному вигляді СППР – це комплексна система, побудована по модульному принципу і включає функціональні підсистеми (задачі) які інформаційно забезпечують винайдення кращого в конкретній ситуації рішення .
За своїми функціональними ознаками і можливостями підсистеми з комплексу СППР є інформаційно – радними і управляючими. В узагальненому виразі мету комплексу СППР визначимо як:
1. Розраховувати ресурсно і економічно виправдані проекти вирощування сільськогосподарських культур.
2. Виробляти поради відносно проведення технологічних операцій з урахуванням ситуації, що складається.
3. Забезпечувати фаховою інформацією ЛПР, накопичувати знання.
4. Полегшувати працю фахівця по усіх видах розрахунків в землеробстві, роблячи їх зрозумілими і швидкими.
Головною підсистемою СППР є “Агротехнолог”[6], що інформаційно забезпечує процес вирощування врожаю у вигляді конкретних технологічних проектів (режим проектування), або оперативного призначення агрозаходів по етапах вегетаційного періоду (режим оперативного планування).
Особливостями “Агротехнолога” вважаються:
1. Простота при експлуатації і дружність інтерфейсу.
2. Вхідна інформація орієнтована на конкретні знання користувача і не потребує від нього зусиль у пошуку додаткових даних. Кожен запит на вхідну інформацію супроводжується підказкою, а поради, що надаються – поясненнями. Така організація системи відносить її з деякими умовностями до класу ЕС.
3. Вихідна інформація (поради) може бути надана у вигляді друкованого аркуша, або у вигляді машинограми (на дисплеї).
Ці особистості вказують на те, що СППР “Агротехнолог” є людино-машинною системою і функціонує у діалоговому режимі. Діалог між користувачем і системою проводиться у вигляді “запит-порада”, де активна сторона – комп’ютер. Тобто специфічних знань комп’ютерної техніки від користувача не вимагається.
Фахівець на свій розсуд може отримати проект технології вирощування культури для конкретних умов в цілому, по періодах року, по етапах вегетації, по окремим технологічним процесам або операціям.
Допоміжну роль (при індивідуальному використанні кожної задачі комплексу СППР, ця роль є головною) виконують підсистеми (задачі) розрахункового модуля.
До розрахункового модуля входять комп’ютерні системи різного рівня складності і функціонально призначені для автоматизації розрахунків в землеробстві. Вимоги до цього типу задач такі:
1. Забезпечення роботи з масивами даних;
2. Забезпечення діалогового режиму “а що... коли”.
3. Оптимізація (або покращення вибору) за пріоритетами.
4. Наявність інформаційно – довідкової і інформаційно – пошукової системи.
5. Друк і редагування текстів.
Здебільшого в цей комплекс включені системи, які за функціональними ознаками класифікуються як інформаційно-дорадчі і системи проектування: “Урожай” , “Добрива”, “Полив”, “Структура”, “Баланс”, “Економіка”. Режим оперативного планування забезпечують задачі “Фенолог”, “Полив”, “Захист”.
Коротка функціональна характеристика цих систем:
1. “Урожай” – забезпечує прогнозування і розрахунки ресурсно- і технологічно забезпеченого врожаю на підставі оцінки родючості ґрунту, основних матеріальних ресурсів, технологічної спроможності, енергомісткості. Розрахунки можуть бути проведено як для окремого поля так і сукупності дільниць у масштабі адміністративної одиниці.
2. “Добрива” – визначає найбільш раціональні норми добрив і оптимізує їх розподіл в межах конкретної сівозміни. Розрахунки базуються на балансових підходах і розподільчих методах лінійного програмування. Особливістю і гарантією надійності задачі є орієнтація на інформацію яка повинна бути у розпорядженні фахівця. В залежності від цього система вибирає метод розрахунку. При відсутності будь-якої інформації пропонуються середні регіональні норми добрив з урахуванням бальної оцінки ґрунту.
3.“Структура” – оптимізує розміщення культур на визначеної площі. Задача окрім підбора кращих культур-попередників, враховує агро-вимоги до складу основних культур, наявність ерозійних процесів, загальні вимоги збереження родючості ґрунтів.
Задача вирішувалась як “розподільча” за такими критеріями: максимізація прибутку і мінімізація витрат родючості ґрунту. Поради видаються для ерозійно небезпечної місцевості і звичайної зони.
4. “Баланс” – забезпечує моніторинг родючості ґрунту на підставі балансових розрахунків динаміки поживних речовин в системі “грунт-рослини”. Система надає можливість контролювати стан родючості грунту конкретних дільниць на підставі визначення активного і пасивного балансів.
При цьому на виході окрім загальних значень надходження і втрат поживних речовин наводяться значення таких показників: обсяг балансу, інтенсивність балансу, що при достатності спостережень вирішує задачу прогнозування стану ґрунту.
5. “Економіка” – система розраховує вартість технологічного проекту. Окрім видачі технологічних карт на конкретне поле система може виконувати функції бази економічних нормативів в галузі рослинництва. У вигляді супроводжуючих в системі “Економіка” додаються фахово-орієнтовані підзадачі “Аналіз” і “Накладні витрати”.
Вихідними документами системи є конкретна технологічна карта і блок економічних розрахунків в системі “Агро технолог”.
Розрахунковий комплекс оперативного планування включає такі підсистеми:
1. “Фенолог” – є експертною прогнозною системою здатною визначити строки настання чергової фази вегетації культур і терміни проходження етапів розвинення посіву. В основі моделі прогнозу - зв’язки між термічними факторами впливу, календарними періодами розвинення і біологічними особистостями культур. Система на підставі моделювання надає широкий спектр можливостей прогнозу в залежності від зміни кліматичних факторів впливу.
Система гнучка і може функціонувати як при наявності оперативної кліматичної інформації так і при її відсутності. В останньому випадку розрахунки проводяться по середнім багаторічним даним. При цьому прогноз може видаватись на увесь вегетаційний період або по кожній фенофазі окремо.
Експлуатація “Фенолога” в єдиному комплексі з “Агро технологом” надає можливості оперативного призначення технологічних операцій з урахуванням розвинення культур.
2. “Полив” – забезпечує оперативне планування норм поливів і строків їх проведення. Функціонує система на підставі інформації, що знаходиться в базі даних (нормативно-довідкова) і оперативної безпосередньо з поля, за допомогою діалогу ЛПР і ПЕОМ. В основу розрахунків покладена балансова біофізична модель УкрНДІЗЗ, що є цілком надійною для умов виробництва [7]
Окрім прямих розрахунків норм і календарних строків поливів при відповідної корекції система зможе комплектувати графік поливів, оптимізувати розподіл поливних агрегатів при їх недостатньої кількості і надати підсумовуючи документи (загальні витрати води, кількість поливів) по закінченні вегетаційного періоду.
3. “Захист” – система, що оперативно надає поради по захисту культур від шкідливих організмів. Діалогові процедури між людиною і ПЕОМ побудовані таким чином, що ЛПР на кожному етапі розвитку культур може мати уявлення про види будяків, хвороби або шкідників, про форми проявлення їх шкідливої дії і засоби боротьби (агротехнічні, хімічні, біологічні). Надається можливість вибору типу і засобу боротьби на підставах можливостей і вподобань конкретного користувача.
Тобто вибір пріоритетів у відношенні застосування засобів і заходів боротьби відбувається на підставі вартості, ефективності і проміжку дії.
В умовах виробництва функціонування комплексу задач СППР може відбуватись за такою циклічною схемою, що наведена на рис.2
Зрозуміло, що при індивідуальному використанні задач комплексу є свої відхилення від принципової схеми, які можуть бути відображені в інструкціях по експлуатації.
Суть функціонування таких систем полягає в тому, що інформаційні потоки математичними засобами організуються так, що фахівець на виході має або економічно-обгрунтоване рішення у вигляді поради, або можливість самому відшукувати його, спираючись на спеціальний алгоритм пошуку. Однак зауважимо, що остання функція системи, яка б пересувала СППР до класу ЕС в остаточному варіанті ще не реалізована, але можливості розвинення системи в цьому напрямку передбачені і вирішення проблеми стає реальною.
В підсумку зазначимо, що за останні роки кореневим чином змінилась ідеологія розробки і використання прикладних інформаційних систем. Питання надання оперативних рекомендацій вже не стоїть так безнадійно як декілька років тому. Ставиться питання надання можливості агро-менеджеру самому відшукувати, або формувати рішення спираючись на весь обсяг регіональних знань з конкретного питання.
СИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Авчук В.А. Выработка решений в системе управления предприятиями. Л.: ЛИМТУ, 1988
2. Шмален Г. Основы и проблемы экономики предприятия.-М.: ФиС, 1996
3. Михеев Е.К., Платонов В.А. Планирование технологических процессов в орошаемом земледелии.- К.: «Урожай», 1991
4. Ушкаренко В.О., Михеєв Є.К. Система точного землеробства як об’єкт управління. –К:., Вісник аграрної науки №4, 2002,-с.11-16.
5. Ушкаренко В.О., Міхеєв Є.К. Теоретичні і прикладні аспекти прийняття управляючих рішень в землеробстві. Вісник аграрної науки, вип.21, 2002.-с.205-215.
6. Міхеєв Є.К. Формування ресурсозберігаючих технологій вирощування культур. К:.Вісник аграрної науки, №8, 2000.-с.10-13.
7. Міхеєв Є.К. Система прийняття рішень при управлінні режимом зрошення культур. Зрошуване землеробство.-№42, 2002- с.29-36.
|
