Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Проблеми розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні

Проблеми розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Проблеми  розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні

Пенсійна система України працює в умовах максимального фінансового напруження, не забезпечуючи при цьому достатнього задоволення потреб пенсіонерів, які з виходом на пенсію втрачають половину свого заробітку.
Основними причинами повільного розвитку НПЗ в Україні є низький рівень роз’яснювальної роботи щодо змісту та ролі накопичувальної пенсійної системи в суспільстві та недостатність фінансування вказаних робіт. Негативний вплив мають також недостатня зацікавленість роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм для працівників, низький рівень заробітної плати та заборгованість з її виплати.
Необхідність реформування пенсійного забезпечення викликано низкою об'єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Але розв'язувати її потрібно ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, та і її громадян. При цьому необхідно враховувати національні традиції та менталітет людей.
Представники Європейської Комісії заявляють, що країнам, які входять до ЄС, необхідно терміново реформувати пенсійні системи, щоб звести до мінімуму негативні наслідки старіння та скорочення населення. Для цього вони повинні будуть незабаром прийняти важкі рішення про зменшення державних пенсійних виплат і/або збільшити вік, при настанні якого така допомога починає виплачуватися, та/або підвищити розмір платежів. При цьому зайняті в цей час працівники зазнають збитку в разі прийняття кожного із цих рішень.
Наприклад, Німеччина навіть запровадила прямі гранти для сплати пенсійних внесків, призначені для людей з низькими доходами сімей, які не можуть скористатися податковими пільгами. Іншим шляхом пішла Франція. Вона першою із країн „великої сімки” випустила боргові зобов'язання, термін виплати за якими настане через 50 років — у 2055 р. Ці боргові розписки на суму 3 млрд. євро — перший досвід емісії державних цінних паперів, платити за якими доведеться зовсім іншому поколінню. Такий крок дасть змогу на першому етапі відносно „дешево” компенсувати бюджетний дефіцит. Пенсійним фондам цієї країни також доведеться позичати кошти на все більш тривалі терміни, щоб привести свої зобов'язання у відповідність до все зростаючої очікуваної тривалості життя. Сьогодні у Франції вона становить 76 років для чоловіків та 83 — для жінок.
Досить складним інструментом вирішення проблеми пенсійного забезпечення є збільшення віку виходу на пенсію. Наприклад, у Чеській Республіці він підвищився з 2006 р. до 62 років для чоловіків і 61 року для жінок, в Угорщині до 2009 р. сягне 62 років, у Литві до 2009 р. зросте до 62,5 для чоловіків і 60 років для жінок. Зараз в Україні вік виходу громадян на пенсію є одним із найнижчих у світі.
У нашій країні вже декілька років ведеться дискусія з приводу підвищення пенсійного віку, але на сьогодні однозначних оцінок не зроблено. Проте, збільшення пенсійного віку з урахування середньої травалості життя в Україні у жінок 68 років і у чоловіків 57 років, може навіть погрішити існуючу ситуацію: більшість чоловіків не доживе до пенсійного віку. Тому вони не будуть мати економічних важелів щодо нагромадження цих пенсійних коштів в Пенсійному фонді України.
У більшості розвинених країн на одну людину старше 65 років доводиться 4-5 осіб працездатного віку, але до 2025 р. це співвідношення складе в країнах Європи 1:2,5, у США - 1:3,5.
За прогнозами, до 2050 р. кількість населення Європейського Союзу скоротиться до 450 мільйонів.
У процесі подальшого проведення пенсійної реформи необхідно вирішити такі завдання: забезпечити виплату мінімальних пенсій на рівні не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб; створити умови для формування населенням достатніх пенсійних накопичень як шляхом обов’язкових платежів, так і шляхом розвитку системи добровільних пенсійних накопичень за рахунок коштів громадян та їх роботодавців; забезпечити повне виконання зобов’язань держави перед сьогоднішніми пенсіонерами, включаючи запровадження ефективного та справедливого механізму індексації пенсійних виплат.
Варто зауважити, що сьогодні демографічна ситуація в Україні є дуже складною. Тому без бюджетної підтримки солідарна пенсійна система не здатна буде забезпечувати існуючий рівень заміщення пенсіями втраченого заробітку та оптимальну диференціацію пенсій.
Процес старіння населення та зростання частки осіб пенсійного віку посилює соціальне та фінансове навантаження на працююче населення країни і стає причиною підвищеної уваги сучасного суспільства до розвитку системи недержавних пенсійних фондів (НПФ).
Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення здійснюють наступні органи державної влади: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України , Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет України  та Національний банк України.
Отже, функції держави щодо нагляду і контролю за діяльністю у сфері недержавного пенсійного забезпечення повинні ґрунтуватися не тільки на регулятивних можливостях спеціалізованого спостереження і контролю, а й на законодавчих обмеженнях і протекціонізмі інвестиційної діяльності НПФ, визначенні структури пенсійних активів, оптимізації оподаткування операцій з пенсійними активами аж до звільнення від сплати податків з інвестдоходу і внесків, що відраховуються із зарплати.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить