Метонімія
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Метонімія

Метонімія (грец. μετωνυμία — перейменування) — це слово, зна¬чення якого переноситься на найменування іншого пред¬мета, пов'язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою. Наприклад, такий вислів, як «весь театр аплодував», містить у собі метонімію, виражену словом «театр». Це слово вжите тут не у прямому, а в переносному значенні, оскільки, кажучи так, ми маємо на увазі те, що аплодував не театр, а глядачі, які в ньому знаходилися. При цьому поняття «театр» і «глядачі» перебувають у тісному взаємозв'язку, виступаючи як близькі за самою своєю при¬родою, реально, а не умовно, як це має місце в метафорі. Метонімія часто ототожнюється з метафорою, або роз¬глядається як її різновид. Арістотель не виокремлював метонімії з метафори. Як окремий троп метонімію вперше використав римський оратор І століття нашої ери Квінтіліан. На відміну від метафори, метонімічне зіставлення предметів відбувається не за ознакою їхньої подібності, а за ознакою їхньої суміжності, тобто належності їх до одного кола явищ, до понять одного порядку, пов'язаних часови¬ми, просторовими, причинно-наслідковими та іншими від-ношеннями. Метонімія широко використовується у віршо¬ваному та прозаїчному мовленні як місткий зображувально-виражальний засіб.

Розрізняють такі різновиди метонімії:
1)      Метонімія місця (в основі — заміщення назви об'єкта вказівкою на місце його знаходження). Наприклад: «Гомоніла Україна» (Т. Шевченко); «Борислав сміється» (І. Франко). Особливий випадок — заміна назви вмістимого вказівкою на предмет, що вміщує його: «Ми випили по кілька чарок, і моя голова з незвички трохи обважніла» (В. Підмогильний).

2)      Метонімія часу (в основі — заміщення назви події вказівкою на час, коли вона відбувалася). Наприклад: «Як і колись, так і тепер ти // Не спромоглась на гарний плід» (В. Сосюра; йдеться про історію України).

3)      Метонімія засобу (в основі — заміщення назви дії вказівкою на знаряддя, яким вона була здійснена). Напри¬клад: «Під дзвінкії струни гетьмани встають, // І прадіди в струнах бандури живуть» (Л. Боровиковський).

4)      Метонімія належності (в основі — заміщення назви предмета вказівкою на ім'я його творця). Наприклад: «Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні» (Є. Маланюк).
5)  Метонімія матеріалу (в основі — заміщення пред¬мета вказівкою на матеріал, з якого даний предмет зроб-лений). Наприклад: «Купив князь пісню Боянову, //
возложив йому гривну золоту на шию — // срібні гус¬лі озолотив, // попліч свого злотокованого стільця // усоболях возсадовив» (І. Калинець).
Метонімія утворюється за допомогою механізмів синтаксичних перетворень. Метонімія постійно виникає на основі словосполучення або речення і є результатом еліптичного скорочення тексту. Метонімія зазвичай зберігає ту чи іншу міру обмеженості умовами використання, не створюючи нового контекстуального незалежного значення імені: «В музеї є два Рембрандти» (мається на увазі два полотна роботи Рембрандта), але ми не можемо сказати «На одному Рембрандті зображена...». Сенс метонімії полягає в тому, що вона виділяє в явищі властивість, яка за своїм характером може заміщати інші. Таким чином метонімія по суті відрізняється від метафори, з одного боку, більшою реальною взаємозв'язком заміщають членів, а з іншого - більшою обмежувальні, усуненням тих рис, які не помітні в даному явищі безпосередньо. Як і метафора, метонімія властива мові взагалі (пор., наприклад, слово «проводка», значення якого метонімічно поширене з дії на його результат), але особливе значення має в художньо-літературній творчості. Роль метонімії полягає в тому, що при її застосуванні посилюється виразність мови; цей троп свідчить про багатство лексики. Призначення метонімії полягає в сприйнятті зв'язку декількох понять по суміжності, часто не мають одного роду. Застосовується метонімія і свідомо і несвідомо.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить